Embedded Files
«Та які у малюка можуть бути проблеми!» — зауважують деякі дорослі, і глибоко помиляються. Діти схильні переживати з будь-якого приводу більше, ніж дорослі, бо їм бракує досвіду життєвих ситуацій та навичок витримувати сильні почуття.
Тому невдачі в школі, переїзд, хвороби близьких тощо можуть спричинити довготривалий стрес, для виходу з якого дитині знадобиться ваша допомога. Ми зібрали найкращі корекційні ігри, що поліпшать психологічний стан малюка.
«Де я?». Вивести дитину з неприємних спогадів та переживань допоможе гра з фіксацією на теперішньому моменті. У будь-який час запитуйте дитину «Де ти?», а та у відповідь нехай розповість про навколишнє середовище із залученням усіх органів чуття: «Я на вулиці, слухаю шурхіт листя, теплі сонячні промені торкаються обличчя, а у повітрі аромат булочок з кафе поблизу».
«Розшифрування імені». До кожної букви імені доберіть позитивну якість, що починається на таку саму букву (наприклад, Олена: Осяйна, Любляча, Енергійна, Надзвичайна, Артистична).
«Гірлянда». Якщо дитина уникає соціальних контактів, ця гра допоможе їй з самоідентифікацією, почуватися «своєю». Для цього навчіть дитину складати папір гармошкою та вирізати таким чином гірлянди. Для гри потрібно вирізати гірлянду людських фігурок, що ніби тримаються за руки. Кожній фігурці дайте ім’я когось з рідних, друзів, знайомих; можна намалювати їм обличчя.
«Рослина». Ця гра добре діє тоді, коли середовище навколо дитини радикально змінюється: переїзд на нове місце проживання, перехід з дитсадка до школи. Можна придбати реальну рослину у невеличкому горщику, так, щоб її потрібно було пересадити (засівати насіння не варто, воно не завжди проростає, тому ефект буде зведений нанівець). Нехай дитина сама вибере рослину, піклується про неї, поливає. Поясніть, що для росту зеленому улюбленцю потрібний більший горщик, пересадіть рослину у новий ґрунт. І ненав’язливо проводьте паралель між дитиною та рослиною, пояснюйте, що і людині для зростання та розвитку потрібен новий «ґрунт». Швидший варіант — намалювати історію дерева, яке виросло із зернятка. У цьому випадку акцентуйте увагу на історії. Вигадайте, як деревце роздивляється, хто поруч з ним у новому ґрунті, як до нього прилітають пташки, прибігають знайомитися звірятка. Нехай дитина розкаже, чи добре деревцю, чи комфортно. Якщо ні, поміркуйте з дитиною, що може захистити деревце: паркан або добра фея. Намалюйте цей захист, а у житті подаруйте дитинці іграшку-«талісман».
«Батут». Гра відмінно позбавляє тілесного напруження. Відведіть дитину на батут та дайте змогу досхочу настрибатися! Ця вправа корисна тим, що дає відчути опору на стопу, а відчуття «невагомості» у польоті сприятливо впливає на мозок.
«Супергерой». Після хвороби чи якихось несприятливих подій дитина може звикнути до підвищеного піклування, що дорослі багато чого за неї роблять. Подолати «вивчену безпомічність» допоможе гра у супергероя! Коли дитина ухиляється від справ, запевняє: «У мене не вийде», «Я не впораюся», запропонуйте їй фантастичне перетворення: «Зараз я перетворю тебе на Суперлюдину! Для цього слід лише з’їсти ось цю вітамінку (ягідку, випити сік), і у тебе з’явиться супершвидкість! Я теж з’їм. У мене з’явиться здатність підіймати важкі предмети, і я понесу сумку, а ти зможеш супершвидко поїсти (вдягтися тощо)».
«Дві маски». Потрібно купити, а краще виготовити власноруч з дитиною дві маски. Одна буде «сильною», у ній дитина почуватиметься впевнено; інша — «слабка». Спочатку нехай дитина надягне «сильну» та поговорить за неї. Потім настане черга «слабкої» маски, дитина розповість її переживання. Поміркуйте разом, як перша маска може допомогти другій, і коли вона стала б у пригоді йому самому. Така гра вчить дитину відстежувати та коригувати свій емоційний стан.
«Пластилін». Унаслідок психологічної травми обличчя людини (не тільки дитини) часто наче застигає, його вираз майже не змінюється. Щоб повернути емоційну активність, візьміть спочатку шматок пластиліну і разом з дитиною розминайте його. Потім запропонуйте дитині уявити, що її обличчя — також пластилінове, і почніть його «розминати»: смикайте за щічки, прохайте їх надути чи втягнути. Урешті-решт, улаштуйте конкурс «кривляки» на найкращу гримасу!
«Різнокольорові дні». Після переживань можуть виникнути проблеми з плином часу, бо пам’ять постійно повертається до неприємних подій. Дитина ніби дивиться постійно вглиб себе. Щоб повернути її у теперішній час, підкреслити, що час спливає, призначте кожному дню тижня свій колір (дуже зручно — сім днів та сім барв у веселці). Припустимо, четвер у вас зелений. Шукайте цього дня зелені предмети, вибирайте зелені фрукти та овочі, одягайте за можливості зелений одяг.
10 жовтня - Всесвітній день ментального здоров’я
10 жовтня - Всесвітній день ментального здоров’я
Що це за день?
Що це за день?
Всесвітній день ментального здоров'я відзначається щороку 10 жовтня. Це день, присвячений підвищенню обізнаності про проблеми психічного здоров'я, боротьбі зі стресами та популяризації підтримки ментального благополуччя як серед окремих осіб, так і цілих спільнот.
Окрім того, Всесвітній день ментального здоров’я спрямований на підтримку людей, які не страждають на серйозні відхилення з боку психіки, проте переживають скрутні часи та потребують сили волі й характеру, які б допомогли їм впоратися з будь-якими життєвими ситуаціями.
Історія виникнення
Всесвітній день ментального здоров'я був започаткований у 1992 році Всесвітньою федерацією психічного здоров'я (World Federation for Mental Health). Ініціатива виникла як відповідь на глобальну потребу привернути увагу до проблем психічного здоров’я, яке часто недооцінюється, порівняно з фізичним здоров'ям. Спершу цей день зосереджувався на загальному підвищенні обізнаності, але з часом кожного року йому присвячують певну тематику. Наприклад, темами минулих років були профілактика депресії, запобігання суїцидам, боротьба з психічними розладами серед молоді та інших вразливих груп.
Традиції
З нагоди Всесвітнього дня ментального здоров'я по всьому світу проводяться різноманітні заходи, спрямовані на інформування та підтримку:
Освітні кампанії — лекції, семінари та вебінари для підвищення обізнаності про психічне здоров’я, способи його підтримки та отримання допомоги.
Соціальні акції — флешмоби, благодійні заходи та інформаційні акції в соціальних мережах для боротьби зі стигмою, що часто супроводжує ментальні розлади.
Групові та індивідуальні практики — медитації, заняття з йоги або арт-терапія, які допомагають людям знайти спокій, збалансувати свої емоції та подбати про власне благополуччя.
Взаємна підтримка — у школах, на робочих місцях або в громадських організаціях організовуються групи підтримки, де учасники можуть ділитися своїми відчуттями, переживаннями та отримувати допомогу.
В Україні ця дата також стає дедалі важливішою, особливо в умовах викликів, які постали перед суспільством через війну та кризові ситуації. Психологічна підтримка стає ключовим елементом збереження стійкості та життєвого балансу для багатьох людей.
Важливість Всесвітнього дня ментального здоров’я
Ментальне здоров'я є невід'ємною частиною загального здоров'я. Воно впливає на всі сфери життя: від відносин у родині до професійних досягнень. Проблеми з психічним здоров'ям можуть виникати у будь-кого, незалежно від віку, статі чи соціального статусу. За даними ВООЗ, близько 1 мільярда людей у світі стикаються з ментальними розладами. Депресія, тривожні розлади, емоційне вигорання — ці стани можуть серйозно погіршити якість життя людини.
Цей день покликаний нагадати нам, що піклування про своє психічне здоров'я — це не розкіш, а необхідність. Розмова про власний емоційний стан або звернення за допомогою до психологів — це важливі кроки, які сприяють зниженню рівня стресу та поліпшенню якості життя.
Підсумовуючи, Всесвітній день ментального здоров'я несе ключове послання: психічне благополуччя є пріоритетом для кожного з нас. Він допомагає руйнувати стереотипи та відкриває двері до щирих розмов про важливість підтримки ментального здоров'я, як у нас самих, так і в тих, хто нас оточує.
Дошкільнятам в цей день пропонуємо практику Віршовану руханку від Олександра Педана до Дня ментального здоровʼя
Техніки для підтримки ментального здоров'я
Техніки для підтримки ментального здоров'я
Піклування про ментальне здоров’я є невід’ємною частиною повноцінного життя. Щоденні виклики, стреси та швидкий ритм сучасного світу можуть впливати на наш емоційний стан, тому важливо знати техніки для підтримки внутрішнього балансу та стабільності. Нижче описано кілька ефективних методів, які можна використовувати для покращення ментального благополуччя.
1. Практика усвідомленості (майндфулнес)
Майндфулнес допомагає концентруватися на поточному моменті, не відволікаючись на минуле або майбутнє. Основна мета — стати свідомішим і уважнішим до своїх відчуттів, думок і емоцій.
Як застосовувати: Зосередьтеся на своєму диханні. Вдих і видих стають точками концентрації. Якщо з’являються думки, просто помічайте їх і повертайтеся до дихання. Практикуйте протягом 5-10 хвилин щодня.
Ефект: Усвідомленість допомагає знизити рівень стресу, покращує концентрацію та сприяє емоційній стабільності.
2. Глибоке дихання
Техніка глибокого дихання допомагає швидко заспокоїти нервову систему та зняти напругу. Вона стимулює розслаблення та допомагає повернутися до стану рівноваги в моменти стресу.
Як застосовувати: Сядьте або ляжте зручно. Робіть повільний глибокий вдих через ніс, рахуючи до чотирьох, потім затримайте дихання на кілька секунд і повільно видихайте через рот, також рахуючи до чотирьох. Повторіть кілька разів.
Ефект: Глибоке дихання допомагає знизити рівень тривоги та стресу, заспокоює серцебиття і знижує артеріальний тиск.
3. Фізична активність
Регулярна фізична активність є потужним засобом для підтримки ментального здоров’я. Вона сприяє виділенню ендорфінів — "гормонів щастя", які покращують настрій і знижують рівень стресу.
Як застосовувати: Обирайте те, що вам підходить — прогулянки на свіжому повітрі, йога, біг, танці або заняття в спортзалі. Головне — регулярність.
Ефект: Фізична активність покращує настрій, збільшує енергію і допомагає боротися з симптомами депресії.
4. Медитація
Медитація допомагає зосередити увагу, заспокоїти розум і досягти стану внутрішнього спокою. Це техніка, яка спрямована на зняття стресу та підвищення самосвідомості.
Як застосовувати: Сядьте в зручному положенні і закрийте очі. Спробуйте сконцентруватися на диханні або повторюйте позитивну мантру. Якщо думки починають відволікати вас, м'яко повертайтеся до дихання або мантри.
Ефект: Медитація покращує емоційний контроль, знижує рівень стресу та підвищує почуття внутрішнього спокою.
5. Арт-терапія
Арт-терапія дозволяє висловлювати свої почуття та емоції через творчість. Малювання, ліплення або інші творчі заняття можуть бути ефективним способом зняття напруги.
Як застосовувати: Виділіть час для творчості. Малюйте те, що відчуваєте, не хвилюючись про результат. Це не обов'язково має бути шедевром — головне, що ви висловлюєте свої емоції.
Ефект: Арт-терапія допомагає відпустити негативні емоції, підвищити самооцінку та сприяє емоційному зціленню.
6. Дотримання режиму сну
Якісний сон є важливою складовою ментального здоров'я. Недосипання може призвести до підвищеної тривожності, дратівливості та зниження продуктивності.
Як застосовувати: Створіть регулярний режим сну — лягайте і прокидайтеся в однаковий час, уникайте використання гаджетів перед сном, створіть комфортне середовище для сну.
Ефект: Регулярний і якісний сон покращує настрій, підвищує здатність до концентрації та допомагає знижувати рівень стресу.
7. Розмовна терапія (терапія через спілкування)
Говорити про свої проблеми або емоційний стан — це ефективний спосіб підтримки психічного здоров'я. Розмова з психологом або близькою людиною може допомогти побачити ситуацію з іншого боку.
Як застосовувати: Знайдіть людину, якій ви довіряєте, або зверніться до фахівця — психолога чи психотерапевта. Діліться своїми думками і відчуттями без страху бути засудженими.
Ефект: Розмовна терапія допомагає знизити тривогу, покращити емоційний стан та знайти шляхи вирішення проблем.
Підсумок
Підсумок
Підтримка ментального здоров’я вимагає постійної турботи та використання різних технік. Важливо знаходити ті методи, які підходять саме вам, і вчасно застосовувати їх у своєму житті. Завдяки практикам усвідомленості, фізичній активності, медитації або просто розмовам ви можете досягти емоційної рівноваги та покращити якість свого життя.
Техніки для підтримки ментального здоров’я дошкільнят
Техніки для підтримки ментального здоров’я дошкільнят
Підтримка ментального здоров’я є важливою не лише для дорослих, але й для дітей. Дошкільнята ще вчаться розуміти свої емоції, тому важливо навчити їх простих технік для зниження стресу, заспокоєння та саморегуляції. Ось кілька ефективних ігрових технік для підтримки емоційної рівноваги в дітей дошкільного віку.
1. "Дихання животиком"
Ця техніка допомагає дітям зосередитися на своєму диханні та заспокоїтися, коли вони відчувають тривогу або хвилювання.
Як застосовувати: Попросіть дитину лягти на спину і покласти іграшку або маленький м’ячик на живіт. Вкажіть дитині вдихати глибоко носиком так, щоб іграшка підіймалася, і повільно видихати ротиком, щоб іграшка опускалася. Можна придумати гру, де дитина “здуває” хмарку або надимає повітряну кульку.
Ефект: Це допомагає зосередитися, заспокоює нервову систему і розвиває навички управління емоціями.
2. "Ведмежий обійм"
Обійми допомагають відчути спокій та захищеність, що є особливо корисним для дітей, які відчувають тривогу чи стрес.
Як застосовувати: Попросіть дитину обійняти себе, схрестивши руки на плечах або грудях, ніби вона міцно обіймає ведмедика. Можна супроводжувати це словами: "Відчувай себе сильним/сильною, як ведмедик". Обійми також можна практикувати з іграшкою.
Ефект: Це допомагає дитині відчути підтримку, навіть якщо вона знаходиться наодинці, та сприяє самозаспокоєнню.
3. "Малювання настрою"
Ця техніка допомагає дітям висловити свої емоції через малювання, що знижує емоційну напругу.
Як застосовувати: Дайте дитині кольорові олівці чи фломастери і попросіть намалювати, як вона почувається зараз. Можна сказати: "Намалюй свій настрій за допомогою кольорів чи ліній". Після цього можна обговорити малюнок, що допоможе дитині краще усвідомити свої емоції.
Ефект: Малювання сприяє розвитку емоційної грамотності та допомагає дитині виражати свої почуття у безпечний спосіб.
4. "Чарівне місце"
Ця техніка уяви допомагає дітям створити внутрішнє "безпечне" місце, де вони можуть почуватися спокійно та щасливо.
Як застосовувати: Попросіть дитину закрити очі і уявити місце, де їй дуже добре: це може бути ліс, пляж або казковий замок. Розпитайте, що вона бачить, чує чи відчуває в цьому місці. Дитина може потім намалювати це місце, щоб повертатися до нього у думках, коли почувається неспокійно.
Ефект: Техніка допомагає знизити тривогу, стимулює уяву і створює почуття безпеки.
5. "Танець емоцій"
Фізичні вправи, поєднані з музикою, допомагають дошкільнятам висловлювати емоції та знижувати напругу.
Як застосовувати: Вмикайте різну музику (веселу, повільну, енергійну) і попросіть дитину танцювати так, як вона себе почуває. Можна запитати: "Як виглядає твоя радість? А як ти танцюєш, коли сумуєш?". Такий танець дає дітям можливість зрозуміти різні емоції через рух.
Ефект: Танець дозволяє дітям висловлювати свої почуття через рухи, а також сприяє зняттю емоційної напруги та розвитку координації.
6. "Релаксаційна казка"
Казки можуть бути корисними для заспокоєння дітей перед сном або після активних ігор.
Як застосовувати: Прочитайте дитині коротку казку про тварин або героїв, які знаходять спокій та відпочивають. Можна адаптувати казку, зробивши акцент на заспокійливих образах, наприклад, тихий ліс, спокійний струмочок або вечірні зірки.
Ефект: Це допомагає знизити рівень збудження та підготувати дитину до сну або відпочинку, створюючи позитивні емоції.
7. "Відчуй свої стопи"
Ця техніка вчить дитину фокусувати увагу на тілесних відчуттях, що допомагає заспокоїтися в моменті.
Як застосовувати: Попросіть дитину встати і звернути увагу на свої стопи. Скажіть: "Відчуй, як твої стопи торкаються підлоги. Можеш трохи пострибати і знову зупинитися. Що ти відчуваєш?". Це можна робити в ігровій формі, наприклад, уявляючи себе деревом, що міцно стоїть на землі.
Ефект: Техніка допомагає дітям "заземлитися" і сконцентруватися на теперішньому моменті, що знижує збудження та тривогу.
Важливість використання цих технік
Важливість використання цих технік
Раннє навчання дітей технікам саморегуляції допомагає їм краще розуміти і контролювати свої емоції, знижувати стрес та зміцнювати психологічну стійкість. Використання цих простих методів у повсякденному житті може сприяти створенню спокійного та безпечного середовища для дошкільнят, що є важливим елементом їхнього емоційного та психічного розвитку.
Дитина боїться темряви: що робити?
За статистичними даними, 80 дітей зі 100 бояться темряви. Страх — це базова емоція, яку мають усі з народження й покликана допомогти визначати рівень безпеки в певний момент. Самий же прояв страху — це не побоювання браку світла, а побоювання того, що може ховатися в темряві. Мозок не отримує сигналу від органів зору й починає фантазувати, домальовувати моторошні картинки. А, як відомо, у дітей дуже розвинена уява, тому дитячі фобії є дуже поширеним явищем.
За словами дитячих психологів, відчувати страх — це нормально. Ненормально, коли цей страх не проходить певний час, а тільки посилюється, доставляючи дискомфорт. Тому не потрібно ігнорувати наявність страху, а варто допомогти дитині подолати його. Давайте дізнаємося, як це зробити.
Причини боязні темноти
Для того, щоби побороти страх, потрібно визначити, звідки росте його коріння. Серед причин, які мають найбільший вплив на формування страху темряви, фахівці виокремлюють наступні:
Батьки захоплюються «залякуванням». Навіть сучасні батьки іноді можуть надто часто повторювати дитині, що до неслухів прийде бабайка, сірий вовк чи злий чаклун. Тож не дивно, що ввечері ці образи виникають в уяві дитини і лякають її.
Відчуття самотності. Коли дитина залишається одна в темній кімнаті, то може відчувати себе дуже самотньою. Такий стан теж провокує страх темряви, за яким ховається небажання залишатися в кімнаті на самоті.
Фільми жахів або моторошні історії. Дитина може навіть не усвідомлювати, але її мозок добре фіксує будь-які яскраві образи, а потім відтворює їх у найнеочікуваніший момент. Негативні персонажі, страшні іграшки. Велика кількість ігор в зомбі, монстро-іграшки, надлишкова увага до лиходії з мультфільмів — все це здатне сильно впливати на дитину та скеровувати уяву у небажаний бік.
Забагато новин. Психіка маленької людини не в змозі обробити всю ту кількість негативної інформації, яка подається в новинах, через що виникає сильна тривожність.
Як подолати дитячий страх темряви: поради батькам
💖 Коли діти бояться темряви, займіться з ними чимось веселим, коли світло вимкнено, це допоможе їм зрозуміти, що темрява не така вже й страшна. Ви можете читати книжки перед сном лише з ліхтариком або розповідати їм історії про своє дитинство в темряві, перш ніж вони заснуть. Ви також можете подивитися на зірки та місяць перед сном і допомогти їм знайти сузір’я. Мета — продемонструвати, що темрява — це не погано.Дайте своїй дитині певний контроль
💖 Запитати дітей, що може допомогти їм відчути себе сміливими, а потім бути готовим погодитися з пропозиціями, якщо вони в розумних межах. Це дає дітям відчуття контролю над своїм страхом. Це також допомагає їм навчитися вирішувати проблеми. Незалежно від того, кажуть вони, що сон із м’якою твариною допомагає їм почуватися краще, чи пропонують надіти піжаму супергероя, дайте їм трохи контролю, і ви можете виявити, що вони почуватимуться краще.
💖 Використовуйте нічник. Іноді наявність трохи додаткового світла в спальні може зменшити страхи дитини. Але робіть це обережно. Світло може перешкоджати ритмам дітей і не давати їм спати довше. Тому, якщо ви вибрали нічник, переконайтеся, що він тьмяний і не світить дитині в обличчя.
💖 Вирішуйте проблеми з поведінкою. Коли діти неодноразово встають з ліжка, повертайте їх у ліжко. Або, якщо вони сперечаються про час спати, не дозволяйте їхнім суперечкам відкладати час спати. Виявляйте співчуття до дитини, але постійно вирішуйте проблеми поведінки перед сном. Ви ж не хочете, щоб вкладання ставало битвою щовечора.
💖 Контролюйте використання медіа вашою дитиною перед сном та протягом дня. Подбайте, аби за 1-2 години до сну, дитина перемотала користуватися телефоном чи планшетом. Також стежте за контентом, який вона дивиться, уникайте страшного чи занадто емоційно збуджуючого контенту.
Дати дитині відчуття безпеки
Дітям будь-якого віку дуже важливо відчувати безпеку. Вони мають бути впевнені, що коли приходять до своїх дорослих, яким довіряють — отримають відповідь.
Терпляче відповідати на ті самі питання знову
Діти, особливо маленькі, можуть ставити ті самі запитання знову і знову, ходячи по колу. Дорослим треба бути готовими щоразу терпляче відповідати на ці питання. Знову і знову казати, що з нами все буде добре, все буде гаразд, українська армія хоробро і професійно нас захищає.
Давати тілесний контакт
У будь-якій тривозі завжди задіяне тіло. Тому важливо обіймати, давати відчути кордони. Разом вовтузитися, будувати халабуди.
Підготуватися до розмови
Бути готовим, що коли в інформаційному полі тема існує — діти можуть прийти з питаннями. Важливо не відвертатися, не казати «заспокойся», а дати правдиву відповідь відповідно до віку.
Відповідати лише на питання, які ставить дитина
Із 4–5 років діти можуть приходити з питаннями про війну, про насилля. Дітям такого віку важливо давати інформацію коротко. Відповідати саме на те питання, яке ставить дитина. Не підіймати тих аспектів, про які дитина не запитує.
Проговорювати рутинні речі
Нагадувати дитині, хто є поруч, до кого можна звернутися, коли потрібна підтримка. Проговорювати інформацію, яку дитина повинна знати відповідно до віку — адресу, кого з дорослих і де можна знайти, якщо дитина опинилася сама.
Нагадати, хто є поруч з дитиною
Дошкільнятам і молодшим школярам важливо дати зрозуміти: «Я поруч з тобою. А ще поруч з тобою є…» — перерахувати тих близьких, які піклуються про дитину і до яких вона може звернутися. Показати, що війна — це десь далеко, а тут є твій великий, безпечний, спокійний дорослий.
На небезпечній території повторювати план дій
Нині вся Україна зазнає атак ворожих російських військ. Тому важливо говорити, що ми знаємо, як убезпечити себе. Повторювати з дитиною, що треба робити, якщо ти чуєш сирену чи постріли, під час пожежі, чого робити не можна.
Показати згуртованість солдат
Коли діти молодшого віку запитують щодо солдат, які гинуть на війні, вони опосередковано питають: «Чи я в безпеці? Чи це може статися зі мною або моїми близькими?» Тоді доречно пояснити: «Солдати — люди, для яких це робота. Вони нас захищають. Поруч з ними є багато людей сміливих, відважних. Вони захищають також один одного, допомагають один одному». Тобто дати відчуття згуртованості й спільноти. Це особливо важливо, коли серед близьких є люди, які беруть участь у бойових діях — треба дати розуміння, що він там не сам, поруч з ним є той, хто про нього може подбати. Такий образ є терапевтичним і підтримувальним для дітей будь-якого віку.
Дозволити почуття
Відповідь «не хвилюйся» не позбавить тривожного імпульсу. Можна казати: «Я бачу, що ти хвилюєшся за солдат, за людей, довкола яких війна. Я теж хвилююся». Показати, як саме дорослі переживають ці почуття, як справляються зі своїм страхом. Допомогти прожити цей імпульс — дати глину, помалювати, адже дитина не завжди може виразити словами свої почуття.
Долати внутрішній конфлікт діалогом
Важливо брати до уваги, яким є інформаційний фон у родині. Ставлення батьків може стикатись із думками, які дитина чує у своєму середовищі, і це викликатиме внутрішній конфлікт у дитини.
Не формувати упередження
Треба бути обережним, бо, пояснюючи тему війни, можна надовго дати упереджене ставлення до певної нації, категорії людей, обставин.
Не закріпити негативні реакції
Є небезпека закріпити негативні патерни поведінки для певного психоемоційного стану. Наприклад: коли тривожно — батьки починають агресувати. Дорослі можуть самі потрапити в цю воронку почуттів і поділитися цим з дитиною. І надалі вона саме так реагуватиме на тривогу — агресією. Тому слід бути свідомим свого стану і намагатися контролювати свої реакції.
Емоційний стан важливіший за слова
Стан, у якому дорослі говорять з дитиною, важливіший за слова, якими вони говорять. Дитина має бачити, що дорослий стабільний. Так, він має право на свої почуття. Дорослий хвилюється, переживає, співчуває, але він залишається стабільним — для дитини це найважливіше. Страх втрати контролю — найбільший для дитини після страху втрати близької людини. Коли дитина бачить, що дорослий не контролює ситуацію, не контролює сам себе — це лякає, і тут можливе потрапляння в дуже глибоку воронку тривожності, з якої важко вибратися. Дитина весь час перевірятиме, чи мій дорослий у порядку, що з ним відбувається. Це дуже виснажує емоційно.
Звернути увагу на зміни в поведінці дитини
Коли дитина не ставить запитань — це не означає, що тема її не зачіпає.
У дитини ще немає розуміння контексту, власного інструментарію для психічного опрацювання інформації, і тоді лімбічна система мозку дає свої сигнали. А вона відповідає, зокрема, за емоційно-мотиваційну сферу, наприклад, агресію, страх, за навчання, пам’ять, формування біологічних фаз сну. І тоді дитина може поведінково показувати те, про що не говорить. Наприклад, дитина почала гірше спати, їй сняться жахи. Діти молодшого шкільного віку іноді регресують — поводяться молодшими, й навіть починають говорити, як малюки. Тілесні прояви тривожності — смоктання пальця, обкушування нігтів, нічний енурез — це все ознаки, що щось відбувається.
За тривожних симптомів — дотримуватися ритуалів і розмовляти
Якщо ви бачите тривожні сигнали, можна спробувати дати раду самим, у першу чергу повернути чітке дотримання щоденних ритуалів: сну, прогулянок, прийомів їжі. Треба пробувати говорити з дитиною, питати. Але дитина може не пам’ятати, психіка може витіснити побачене.
Коли є ознаки, що дитину щось налякало, вразило — з дошкільнятами і дітьми молодшого шкільного віку треба грати. Лімбічний мозок теж займається програванням страху. Грати слід так, як дитина сама поведе, не потрібно нічого нав’язувати чи пропонувати. Треба асистувати, супроводжувати в цьому процесі, ніяк не вести. Діти добре самотерапевтуються через гру.
Слухати дитину уважно
Треба бути поряд з дитиною, слухати її. Їм важливо знати, що ваша увага з ними, ви не у смартфоні, а дивитесь очі в очі. Цей контакт є запрошенням до діалогу: «Ти можеш мені довіряти, можеш мені сказати, я поруч і підтримаю».
Говорити про те, як дитина може підтримати близьких у небезпеці
Якщо рідні дитини перебувають у найбільш небезпечних районах бойових дій, варто розповідати, що вони роблять, змальовувати картинку, що відбувається. Проговорювати прості, лаконічні механізми, як можна підтримати одне одного і тих, хто в небезпеці, — поговорити з ними телефоном або написати в месенджер, якщо це можливо, заспокоїти, розповісти про себе.
Придумати власні ритуали
Із дітьми дошкільного віку працюють ритуали, які допоможуть їм впоратися з тривогою, сумом. Наприклад, поговорити про щось, а потім змити водою тривогу. Якщо дитина сумує, дізнавшись про чиюсь смерть — поставити свічку, згадати цю людину, відпустити кульку в небо, відпустити щось річкою.
Називати речі своїми іменами
Не можна говорити про загиблих, що вони «заснули», «пішли», бо це може нав’язати страх, що спати — означає померти. Треба казати як є — людина померла, якщо дитина про це питає.
Говорячи про смерть, повертати в точку безпеки
Діти розуміють, що життя кінечне. Із 4–5 років вони починають ставити ці запитання, це вікова норма. Відповідати слід залежно від того, у що родина вірить — що відбувається з душею. Говорячи з дітьми про смерть, важливо повертати їх у точку безпеки. Завжди закінчувати цю розмову словами: «Ти тут у безпеці, і я у безпеці, ми будемо жити довго. Ми знаємо, що робити, щоб подбати про себе». У дорослих можуть бути свої страхи, але дитині треба дати відчуття: «Я все контролюю, я велика як скеля мама, і ти в безпеці».
У разі втрати близької людини дитина має спертися на стабільного дорослого
Якщо загинув хтось із близьких — важливо, щоб з дитиною залишався хтось більш-менш стабільний. Саме завдяки цій людині дитина може відчувати, що її дитячий світ не розвалився повністю. Зрозуміло, що втрата когось із близьких — це трагедія, і тому потрібен хтось, на кого дитина може спертися. Бо спертися сама на себе вона не здатна. Потрібно горювати, плакати, дозволяти і не зупиняти ці прояви, згадувати, говорити стільки, скільки їй потрібно. Багато обіймати. Згадувати весь рід, тих, хто метафорично стоїть за нами, ніби янголи-охоронці. Розповідати, що роблять ті, хто зараз із дитиною, щоб зміцнювати безпеку і родинні зв’язки. Спираючись на цю умовну стабільність дорослого поруч, дитина може вийти і без допомоги психолога.
Контейнувати почуття
Важливо, щоб був хтось, хто може контейнувати почуття дитини — тобто назвати їх, прийняти почуття, які є нестерпними для дитини. Сказати: «Я бачу, як тобі погано. Мені теж важко. Ти можеш плакати, ти можеш горювати, я буду з тобою». Говорити про те, що відчуває дитина. Проговорювати знову і знову те, що відбувається, плакати разом, горювати разом.
Звернутися до психолога, коли дорослі самі не справляються з горем
Коли поруч з дитиною немає нікого, хто може підтримати, коли дорослим самим настільки важко, що вони не можуть впоратись із втратою, потрібно звернутися до фахівця. Бо така втрата є втратою довіри до світу. Дитина може завмерти і відмовитися від подальшого розвитку. Можливе тривале порушення сну. Може з’явитись аутоагресія — ушкодження самого себе. Тоді дитина буде бити, різати себе, обкушувати собі шкіру, нігті. Це все — привід звернутися до фахівця.
23 вправи для розвитку дрібної моторики дітей:
1. Складання контурів предметів (наприклад, столу, будинку) спочатку з великих, потім з більш дрібних паличок.
2. Складання ланцюжка з 5-10 канцелярських скріпок різного кольору.
3. Вирізання з паперу якої фігури (наприклад, ялинки) правою і лівою рукою.
4. Нанизування ґудзиків, великих намистин на шнурок, а дрібних намистин, бісеру – на нитку з голкою.
5. Сортування бобів, квасолі, гороху, а також крупи (пшона, гречки, рису).
6. Застібання і розстібання ґудзиків, блискавок, кнопок, гачків.
7. Загвинчування і відгвинчування шайби, кришок у бульбашок, баночок.
8. Діставання бусинок ложкою зі склянки.
9. Складання дрібних предметів (наприклад, гудзиків, намистин) у вузький циліндр.
10. Намотування нитки на котушку і змотування її в клубок.
11. Продівання нитки в голку.
12. Пришивання ґудзиків і зшивання матеріалів різними видами швів.
13. Стирання гумкою намальованих предметів.
14. Капання з піпетки в вузьке горлечко пляшки.
15. Надівання і знімання колечка (масаж пальців).
16. Втикання канцелярських кнопок в дерев’яний брусок.
17. Комкання хустки (носовичок взяти за куточок однією рукою і увібрати в долоню, використовуючи пальці тільки цієї руки).
18. Прикріплення білизняних прищіпок до горизонтально натягнутій мотузки.
19. Перебирання чоток або бус одночасно двома руками назустріч один одному і назад.
20. Находження захованих предметів у «сухому басейні» з горохом та квасолею (в пластикових відрах або тазиках).
21. Зжимання і розжимання еспандера.
22. Катання гумових, пластмасових, дерев’яних, поролонових м’ячів з шипами (“їжачків”).
23. Ігри з конструктором, мозаїкою та іншими дрібними предметами.
Розвиток дрібної моторики
Розвиток дрібної моторики
Поради щодо розвитку дрібної моторики
Про вплив мануальних (ручних) дій на розвиток мозку було відомо у 11ст. до н.е. в Китаї. Ігри за участю пальців і рук сприяють гармонійному розвитку тіла й розуму, підтримують у належному стані мозкові системи. Регулярні вправи на розвиток моторики , пальчикова гімнастика поліпшують розвиток пізнавальних процесів, діяльність серцево-судинної і травної систем, розумові здібності дитини, зменшують емоційне напруження, розвивають координацію рухів, силу і спритність рук, підтримують життєвий тонус. Вони здатні поліпшити вимову багатьох звуків, а значить – розвивати мовлення дитини.
Ураховуючи оздоровчий вплив на організм стану дрібної моторики кожного пальця, потрібно вчити ще з раннього віку координовано і спритно ними маніпулювати. Варто звертати увагу на опанування простими, але водночас життєво важливими вміннями – тримати чашку, ложку, олівці, вмиватися. Наприклад, якщо чотирирічний малюк не вміє доносити у пригорщі воду до обличчя – це означає, що у нього затримується розвиток дрібної мускулатури, і дитині необхідна пальчикова гімнастика.
Тренування пальців рук дітей покращує не лише рухові можливості дитини, а й розвиток психічних і мовленнєвих навичок. У свою чергу, формування рухів руки тісно пов’язане з розвитком рухового аналізатора і зорового сприймання, різних видів чутливості, просторового орієнтування, координації рухів тощо. Рухи рук тісно пов’язані з мовленням, вони є одним з факторів його формування. Рухи пальців стимулюють розвиток центральної нервової системи і прискорюють розвиток мовлення дитини. Тому так важливо, працюючи з дітьми (особливо з тими, у яких є порушення мови), приділяти увагу розвитку функції дрібних м’язів.
Рівень розвитку дрібної моторики – один із показників інтелектуальної готовності до шкільного навчання. Дитина, в якої добре розвинена дрібна моторика, вміє логічно мислити, у неї достатньо розвинуті пам'ять, увага, зв’язне мовлення. Недостатній розвиток зорового сприймання, уваги, та, зокрема дрібної моторики призводить до ряду проблем і виникнення негативного ставлення до навчання. Саме тому робота з розвитку дрібної моторики має починатися задовго д вступу в школу. Психологи, педагоги та батьки, які надають увагу вправам, іграм, різноманітним завданням на розвиток дрібної моторики та координації рухів руки, вирішують одночасно декілька проблем: по-перше, впливають на загальний інтелектуальний розвиток дитини, по-друге, покращують розвиток мовлення малюка, по-третє, готують до оволодіння навичками письма.
Із самого раннього віку необхідно починати роботу з розвитку дрібної моторики. Така робота повинна проводитися регулярно, тільки тоді можна досягти хороших результатів від спеціальних вправ. Завдання з розвитку рухів пальців руки мають приносити дитині радість, не повинні викликати перевтомлення. Велике значення в цих іграх має текст. Він має бути веселим, доступним для дітей такого віку. Необхідно пояснювати значення тих або інших рухів чи положень пальців, зацікавлювати дітей у виконанні цих рухів, створювати позитивний емоційний настрій.
Як сприяти розвитку пальців рук
Щоб сприяти розвитку пальців рук і тим самим розвивати дитину, можна використати у роботі з дошкільниками таке:
1. Маленьким дітям масажувати пальчики, впливаючи тим самим на активні точки, пов’язані з корою головного мозку. Щоденний масаж кисті рук дитини м’якими рухами та розминання кожного пальчика, долоньки, зовнішнього боку кисті, а також передпліччя дуже корисний. Він чудово активізує мовні центри мозку. Крім того, такий масаж позитивно впливає на імунітет, на загальний розвиток дитини, поліпшує контакт із нею.
2. Ліплення із різних матеріалів (тісто, пластилін, глина). Окрім очевидного творчого самовираження, дитина розвиває гнучкість і рухливість пальців.
Ліпити з пластиліну можна починати вже у два роки, головне – добирати доступні завдання і не забувати мити руки дитині. Якщо ви боїтеся пластиліну, виготовте для маляти солоне тісто. Гра принесе задоволення незалежно від результату.
Ось рецепт солоного тіста: мука – сіль – вода – соняшникова олія. На стакан муки беремо стакан солі, 2 3 стакана води, столова ложка масла. Перемішати і замісити. Якщо тісто ліпиться погано, додати води.
Тісто можна довго зберігати в холодильнику в целофановому пакеті. Щоб виліплені фігурки стали твердими, запікайте їх у духовці, що довше, то краще. Затверділі фігурки можна розфарбувати фарбами. Щоразу, коли ви готуєте справжнє тісто, давайте шматочок і маляті.
3. Ванни з крупами. Нехай дитина занурює руки у крупи, перебирає перемішані горох і квасолю, а потім і дрібніші крупи, пересипає їх з однієї посудини в іншу, розтирає в руках. Така ванна сприятиме розвитку координації пальчиків.
4. Мозаїка. При складанні різноманітних ігор – мозаїк покращується дрібна моторика рук малюка, розвивається кмітливість і творчі здібності.
5. Ігри – шнурування Марії Монтессорі розвивають сенсомоторну координацію, дрібну моторику рук, просторове орієнтування, сприяють розумінню понять «угорі», «внизу», «справа», «зліва», формують навички шнурування (шнурування, зав’язування шнурка на бант), сприяють розвитку мови, розвивають творчі здібності.
6. Ігри з ґудзиками та намистинками. Нанизування на нитку намистинок, застібання ґудзиків, перебирання пальцями намиста – прості й корисні вправи для розвитку дрібної моторики рук.
7. Пазли. Яскраві картинки розвивають увагу, кмітливість, зір і дрібну моторику рук.
8. Катання долонькою дерев’яних і гумових м’ячиків по рівній поверхні. Таке заняття масажує долоні та покращує координацію рухів кисті.
9. Ігри з прищіпками. Чіпляння прищіпок до картонних кружечків чи інших предметів розвиває дрібну моторику трьох основних пальців руки: великого, вказівного й середнього.
10. Плескання в долоні тихо і голосно в різному темпі. Можна барабанити, постукувати всіма пальцями обох рук та столу.
11. Малювання, розфарбовування, штрихування.
12. Вирізання ножицями.
13. Ігри з піском, водою.
14. «Резиночка». Для цієї вправи можна використовувати резинку для волосся діаметром 4-5 см. Усі пальці вставляються в резинку. Завдання в тому, щоб, рухаючи всіма пальцями пересунути резинку на 360 градусів спочатку в один, потім в інший бік. Виконується однією, потім іншою рукою.
Пальчикова гімнастика
Важливою частиною роботи з розвитку дрібної моторики є пальчикова гімнастика. Ці ігри дуже емоційні, захоплюючі, сприяють розвитку мовлення та творчості. Їх можна проводити як у садочку, так і вдома. « Пальчикові ігри» начеб то відтворюють реальність навколишнього світу – предметів, тварин, людей, їхню діяльність, явища природи. Під час «пальчикових ігор» діти, повторюючи рухи дорослих, активізують моторику рук і мовлення.
«Пальчикові ігри» - це інсценування римованих розповідей, казок за допомогою пальчиків. У багатьох іграх необхідна участь обох рук, що дає можливість дітям орієнтуватися в поняттях «праворуч», «ліворуч», «вгорі», «внизу», тощо.
На початку та в кінці гри необхідно включати вправи на розслаблення, щоб зняти зайве напруження у м’язах. Це може бути погладжування від кінців пальців до долоні, легке порушування, помахування руками. Оскільки недостатня сформованість дрібної моторики пальців спостерігається в переважної більшості дітей, таку роботу потрібно проводити з усіма дітьми.
Пальчикову гімнастику розпочинають із найпростіших вправ зі знайомства із своїми пальчиками – з їхніми назвами, призначеннями. Комплекси пальчикової гімнастики та окремі її елементи застосовують в індивідуальній роботі з дітьми або в невеликих підгрупах, уводять до фізкультхвилинок, перед малюванням, ліпленням, аплікацією та конструюванням.
Пальчикові ігри
Пальчики вітаються
· Однією рукою: кінчиком великого пальця правої руки почергово торкатися кожного пальця цієї ж руки.
· Те саме робимо лівою рукою.
· Двома руками: тримаючи долоні вертикально одну навпроти одної, почергово (починаючи з мізинців і закінчуючи великими пальцями) з’єднувати й розводити пальці, промовляючи слова «Добрий день, пальчику!».
Стиснемо – розтиснемо
Ритмічно стискати пальці в кулак і розтискати.
Молоточок
Указівним пальцем однієї руки стукати по долоні другої руки.
Молоточки
Одним стиснутим кулачком стукати по другому кулачку.
Бігунець
«Бігати по столу», пересуваючи вказівний і середній пальці.
Млинок
Поставивши один кулачок над другим, робити обома колові оберти.
Потрусимо долонями
Потрусити обома долонями – спочатку сильніше, потім слабше.
Хвилі
Робимо хвилеподібні рухи руками перед грудьми – з одного боку в інший.
Січемо капусту
Ребром однієї долоні бити по розгорнутій другій долоні.
Перемо білизну
Терти одним кулачком по другому (пальцями).
Падає сніг
Робити плавні синхронні рухи обома руками згори до низу.
Кінь біжить
Почергово стукати по столу чотирма пальцями руки ( крім великого).
Гра на фортепіано
Довільно імітувати пальцями обох рук гру на цьому музичному інструменті.
Слон іде
Виставивши вперед вказівний палець (хобот), переступати чотирма пальцями по полу.
Дзеркало
Притиснувши пальці один до одного, вертикально тримати долоню (або обидві) внутрішнім боком перед очима.
Барабанщик
Двома пальцями обох рук (вказівним або середнім) «барабанити» в повітрі або на столі.
Пташки дзьобають зернята
Зігнутим вказівним пальцем однієї руки стукати на столі або підлозі.
Пальчикові ігри - інсценівки
Під час цих ігор у дитини активізується дрібна моторика рук і психічні процеси. Відтак формуються спритність, уміння володіти своїми пальцями, зосереджувати увагу на певній діяльності.
Гра – інсценівка «Зайчик»
На землі сніжок лежить (плавні рухи руками – розвести їх над землею),
Зайчик по сніжку біжить ( пальчикова фігурка «зайчик» ),
Мерзнуть вушка (згинати й розгинати пальці «вушка»),
Мерзнуть лапки (ворушити всіма пальцями, згинаючи і розгинаючи),
Бо без валянків (утворити ніби дві «мисочки» долоньками)
Та шапки. Ой! (двома долонями зобразити над головою шапку: однойменні пальці обох рук торкаються один одного; розводячи лікті, розвести притиснуті пальці, округлити фігуру і піднести над головою).
Гра – інсценівка «Зайчика злякалися»
Ми ходили по гриби (переступати двома пальцями по столу). «Гриб» - накрити кулачок опуклою долонею),
Зайчика злякалися ( «зайчик»).
Поховалися за дуби («дерево» - дві долоні, виставлені пальцями вгору, поставити навхрест),
Розгубили всі гриби («гриб» і «кошик» - з’єднати дві опуклі долоні).
Потім засміялись ( усміхнутися),
Зайчика злякались! ( «зайчик» - показати на нього вказівним пальцем другої руки).
Гра – інсценівка «Їжачок»
Їжачок – хитрячок ( «їжачок» – з’єднати долоні разом із пальцями вгору) –
Голочки гостренькі (великі пальці – на себе, решту перекреслити й поворушити ними).
Ось грибки під дубком («дерево»),
Він збира маленькі («гриби»).
Гра –інсценівка « Коники»
На гладенькому столі («коник» - чотирма пальцями (крім великого), стукати на столі),
Пальчики стукочуть (стукати голосніше),
То не пальчики, ні-ні –
Коники цокочуть( стукати ритмічно, цокаючи язиком).
Цок-цок-цок, цок-цок-цок,
За місток («місток»- поставити руки «паличкою» одна на одну),
За млинок («млинок» - крутити кулачками один над одним).
Цок-цок-цок, цок-цок-цок («коник»),
В чисте поле за лісок («дерево»),
Цок-цок-цок, цок-цок-цок («коник»),
Потім знов у дитсадок («дах» над головою).
Гра – інсценівка «Квіточки»
На галявині зростають
Квіточки маленькі («квіточка» - долоні разом, пальці розставити, крім мізинців і великих, мізинці і великі торкаються один одного),
Є рожеві, є червоні,
Жовті та біленькі,
Корінцями із землі («коріння» - як «дерево»,але руки опустити донизу)
П’ють вони водичку,
А нап’ються – підростуть («квітка», при цьому стають навшпиньки),
Стануть іще вищі.
Гра – інсценівка «Котик»
Котик пухнастий («котик» - із кулачка відставити великий палець і мізинчик).
Вушка маленькі (поворушити відставленими пальцями).
Лапи м’якенькі (скласти пальці в кулачок).
Кігті гостренькі (зігнути пальці і поворушити).
Гра – інсценівка «Хованки»
(ритмічно згинати й розгинати пальці, покрутити кулачком).
Пальці в хованки всі грались,
Ось так, ось так,
В кулачки всі заховались:
Ось так, ось так.
Гра – інсценівка «Сорока»
( Указівним пальцем правої руки водити по долоні лівої. Згинати почергово кожен палець, крім мізинця. Згинати й розгинати всі пальці в ритмі потішки).
Сорока – білобока
Кашу варила,
Діточкам давала.
Цьому дала,
Цьому дала,
Цьому дала,
Цьому дала,
А цьому не дала:
Ти дрова не рубав,
І води нам не давав,
Ти і піч не натопив,
І нічого не поїв.
Гра – інсценівка «Соління капусти»
( Виконується під музичний супровід)
Ми капусту чистим, чистим ( різкі рухи прямими кистями рук, пальці з’єднані, долоні прямі).
Ми капусту ріжем, ріжем (почергові постукування ребром однієї руки по долоні іншої).
Ми капусту давим, давим ( інтенсивно стискаємо пальці обох рук у кулаки).
Ми капусту солим, солим (кінчики пальців обох рук зібрані разом, імітуємо посипання сіллю).
Гра – інсценівка «Коза і козенята»
Іде коза рогата,
Коза бородата (вказівний і мізинець правої руки вгору, інші притиснути до долоні).
Козенятко спішить,
Дзвоником дзвенить ( указівний і мізинець палець угору. Пальці долоні прямі, з’єднані великим, опущені донизу).
Гра – інсценівка «Замок»
На дверях замок висить ( ритмічні швидкі зєднання пальців обох рук у замок).
Ми його відкриєм вмить (пальці з’єднані в замок, руки тягнуться в різні сторони).
Постукали, покрутили (рухи з’єднаними пальцями від себе, до себе. Пальці зімкнені, долоні постукують одна одну).
І легесенько відкрили (пальці розмикаються, долоні в стороні).
Гра – інсценівка «Пальці лягають спати»
( Почергове згинання пальців, потім їх одночасне випрямлення у супроводі вірша)
Цей пальчик хоче спати,
Цей – у ліжечко лягати,
Цей пальчик позіхнув,
Цей пальчик вже заснув.
Тихіше, пальчику, не шуми,
Братиків не розбуди.
Встали пальчики, ура!
У садочок йти пора.
Такі ігри та вправи є найкорисніші. За їх допомогою можна розв’язувати багато проблем.
Для психологів і педагогів – це засоби, методи, прийоми, посібники і помічники. Для дітей – розвиток дрібної моторики, фізичний,мовленнєвий та інтелектуальний розвиток.
Google Sites
Report abuse