Пам’ятка для батьків

1. Діти – основа сім’ї. У процесі виховання враховуйте індивідуальні особливості розвитку дитини.

2. Не ображайте, не бийте, не принижуйте дитину. Пам’ятайте, навчання – це радість (негативні емоції не сприяють засвоєнню матеріалу, вбивають бажання вчитися). Криком ви нічого не зміните.

3. Знайдіть час для бесіди з дитиною. Під час спілкування не реагуйте бурхливо, не засуджуйте, а будьте тактовними, толерантними у вираженні своїх суджень, думок. Намагайтеся контролювати режим дня дитини.

4. Пам’ятайте, що дитина – це ваше відображення ( грубість породжує грубість, крик – крик, а взаєморозуміння і доброзичливість – добро і злагоду в сім’ї). Запитайте себе: «Чи хочу я, щоб моя дитина була схожа на мене?»

5. Дитина – це цілий світ, сприймайте її як цілісну особистість, дорослу людину, яка має свої права (на навчання, відпочинок тощо) і певні обов’язки (вчитися, дотримуватись правил поведінки).

6. Якщо ви помітили, що у дитини «важкий» період, тоді підтримайте її.

7. Не віддаляйте дитину від себе – знайдіть час поговорити, зрозуміти, згадати себе в її віці, допоможіть, якщо потрібно, лагідним добрим словом.

8. Не шкодуйте ніжних слів, будуючи стосунки з власною дитиною.

9. Ви дали дитині життя, тож допоможіть зорієнтуватися у бурхливому морі життєвих подій.

10. Приймайте та любіть дитину такою, якою вона є.

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ «НАСИЛЬСТВО В СІМ'Ї. ШЛЯХИ ЗАПОБІГАННЯ»

Жорстоке поводження може мати вигляд насильства - „будь-яких умисних дій фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю ”( ст. 1 Закону України „Про попередження насильства в сім’ї”).

За свідченням дітей, із жорстокістю вони вперше стикаються у власній родині.

Жорстоке ставлення до дітей посилюється у ситуаціях алкоголізму або наркотизації батьків, у неповних і кризових сім’ях.

Важливою ланкою у формуванні особистості має бути сім’я та родина, де, крім свідомого, цілеспрямованого виховання, на дитину впливають: внутрішньо сімейна атмосфера, статево-рольова поведінка батьків, яку несвідомо чи усвідомлено копіює дитина. Правильне виховання в сім’ї є одним зі шляхів протидії проявам насильства і жорстокості. Тож сім’я має бути притулком для душі, місцем переходу до стану розкутості, зняття психологічного напруження.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

Домашнє насильство - це система поведінки, а не окремий випадок!

Отже, перш ніж карати дитину „за щось”, „для чогось”, варто розуміти:

· не можна примусити щось зрозуміти - треба підвести до розуміння того, як слід робити;

· правильно виховати можна лише підвищенням рівня конкретної особистості, розвитком почуття її гідності, поваги до себе як до людини;

· сім’я має бути простором без насильства, насильство породжує насильство, покарання призводить до покарання.

Тому:

· якщо є сумнів, карати чи не карати, - карати не слід;

· неприпустимо карати і навіть погрожувати знаряддям покарання, завдавати болю та страху будь-якими іншими насильницькими діями ( крутити вуха, скубти) - це прояви садизму;

· неприпустимо систематично погрожувати покаранням у будь-якій формі, навіть натяком, рухом або поглядом;

· неприпустиме приниження гідності - дитина втрачає віру в себе, у власне«Я»;

· неприпустимо дорікати дітям лише за те, що ви не в гуморі, засмучені, роздратовані з якихось своїх причин, хворі, і ваша власна врівноваженість поза контролем.

Вади треба не викорінювати, а коригувати, перетворювати їх на чесноти! Дитина має право на особисті почуття, друзів, думки, секрети. Забезпечити їжею, одягом, навчити доглядати за собою, піклуватися про неї у разі хвороби обов’язок дорослих. Які люди, громадяни виростуть завтра з тих, кого б’ють сьогодні рідні батьки?

Необхідно розірвати коло жорстокості й насильства, припинити ображати дітей. Щоб діти не тікали з дому, не шукали способу помститися, вкоротити собі віку - любіть їх.

ЛЮБОВ - НАЙКРАЩИЙ ЗАСІБ ВИХОВАННЯ!

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ «ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО НАД ДІТЬМИ: ЙОГО ВИДИ ТА НАСЛІДКИ»

Вважливо знати батькам

ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО НАД ДІТЬМИ: ЙОГО ВИДИ ТА НАСЛІДКИ

Жорстоке поводження з дітьми і зневага їхніми інтересами можуть мати різні види і форми, але їх наслідками завжди є серйозний збиток для здоров'я, розвитку і соціалізації дитини, нерідко й загроза її життю чи навіть є причиною смерті.

Фізичне насильство- нанесення дитині батьками чи особами, що їх заміняють, вихователями чи іншими особами фізичних травм, різних тілесних ушкоджень, що завдають збиток здоров'ю дитини, порушують її розвиток і позбавляють життя. Ці дії можуть здійснюватися у формі побиття, катування, штовхань, у вигляді ударів, ляпасів, припікання гарячими предметами, рідинами, запаленими сигаретами, у вигляді укусів і з використанням усіляких предметів як знаряддя бузувірства.

Фізичне насильство включає також залучення дитини до вживання наркотиків, алкоголю, пропонування їй отруйних засобів чи медичних препаратів, що викликають одурманення (наприклад, снодійних, не прописаних лікарем), а також спроби удушення чи втоплення дити.

У деяких родинах як дисциплінарну міру використовують різні види фізичного покарання - від потиличників і ляпанців до пороття ременем. Необхідно усвідомлювати, що фізичне насильство - це фізичний напад (катування), воно майже завжди супроводжується словесними образами і психічною травмою.

Сексуальне насильство чи спокуса- використання дитини (хлопчика чи дівчинки) дорослою людиною чи іншою дитиною для задоволення сексуальних потреб або отримання вигоди.

Сексуальне насильство включає статеві зносини (коїтус), оральний і анальний секс, взаємну мастурбацію, інші тілесні контакти із статевими органами. До сексуального розбещення належать також залучення дитини до проституції, порнобізнесу, оголення перед дитиною статевих органів і сідниць, підглядання за нею, коли вона цього не підозрює: під час роздягання, відправлення природних потреб.

Психічне (емоційне) насильство- постійна чи періодична словесна образа дитини, погрози з боку батьків, опікунів, учителів, вихователів, приниження її людського достоїнства, обвинувачення її в тому, у чому вона не винна, демонстрація нелюбові, ворожості до дитини.

До цього виду насильства належать також постійна неправда, обман дитини (у результаті чого вона втрачає довіру до дорослого), а також ситуації, коли вимоги до дитини не відповідають її віковим можливостям.

Зневага інтересами і потребами дитини (нехтування)- відсутність належного забезпечення основних потреб дитини в їжі, одязі, житлі, вихованні, медичній допомозі з боку батьків чи осіб, їх що заміняють, у силу об'єктивних причин (бідність, психічні хвороби, недосвідченість) і без таких. Типовим прикладом зневажливого ставлення до дітей є залишення їх без догляду, що часто призводить до нещасних випадків, отруєнь та інших небезпечних для життя і здоров'я дитини наслідків.

Зазвичай дитина-жертва страждає одночасно від декількох видів насильства. Так, інцест (сексуальне насильство) неминуче супроводжується руйнуванням сімейних стосунків та довіри в сім'ї, маніпулятивними стосунками, а часто й залякуванням з боку кривдника, що кваліфікується як психологічне насильство. Складовою частиною практично всіх видів насильства є фізичне (побиття) та емоційне (загрози вбити або покалічити).

Одним з проявів жорстокого поводження з дітьми є також відсутність у жінки любові до дитини, коли та ще перебуває в материнській утробі, тобто від небажаної вагітності. її, що ще нічим себе не проявила, вже не люблять, не думають і не піклуються про неї. Будучи емоційно відкинутими ще до народження, такі діти народжуються раніше терміну в два рази частіше в порівнянні з дітьми від бажаної вагітності, вони частіше мають недостатню масу тіла, частіше хворіють у перші місяці життя, гірше розвиваються.

Насильство над дітьми можна класифікувати також за такими ознаками:

· у залежності від стратегії кривдника: явне та приховане (непряме);

· за часом: те, що відбувається зараз, і те, що трапилося в минулому;

· за тривалістю: одноразове або багаторазове, що триває роками;

· за місцем та оточенням: вдома - з боку родичів; у школі - з боку педагогів або дітей; на вулиці - з боку дітей або незнайомих дорослих.

Будь-який вид жорстокого поводження з дітьми веде до найрізноманітніших наслідків, але поєднує їх одне - збитки здоров'ю дитини чи небезпеку для її життя. Негативними наслідками для здоров'я є: втрата чи погіршення функції якого-небудь органа, розвиток захворювання, порушення фізичного чи психічного розвитку. З 100 випадків фізичного насильства над дітьми приблизно 1-2 закінчуються смертю жертви насильства. Наслідками фізичного насильства є синці, травми, переломи, ушкодження внутрішніх органів: печінки, селезінки, бруньок і ін. Потрібен час, щоб залікувати ці ушкодження, але ще більше часу і зусиль потрібно для того, щоб залікувати сердечні рані, психіку дитини, що постраждала від побоїв.

Розрізняють наближені і віддалені наслідки жорстокого поводження і неуважного ставлення до дітей.

До наближених наслідків належать фізичні травми, ушкодження, а також блювота, головний біль, втрата свідомості, характерні для синдрому струсу, що розвивається в маленьких дітей, яких беруть за плечі і сильно трясуть. Окрім зазначених ознак, у дітей під час цього синдрому з'являється крововилив в очні яблука.

До найближчих наслідків належать також гострі психічні порушення у відповідь на будь-який вид агресії, особливо на сексуальну. Ці реакції можуть проявлятися у вигляді порушення, прагнення кудись бігти, сховатися або глибокої загальмованості, зовнішньої байдужності. Однак в обох випадках дитина охоплена найгострішим переживанням страху, тривоги і гніву. У дітей старшого віку можливий розвиток важкої депресії з почуттям власної збитковості, неповноцінності.

Серед віддалених наслідків жорстокого поводження з дітьми виділяються порушення фізичного і психічного розвитку дитини, різні соматичні захворювання, особистісні та емоційні порушення, соціальні наслідки.

ПОРУШЕННЯ ФІЗИЧНОГО І ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ

У більшості дітей, що живуть у родинах, де застосовуються важкі фізичні покарання, лайка на адресу дитини і є "методами виховання", чи в родинах, де діти позбавлені тепла, уваги, наприклад, у родинах батьків-алкоголіків, наявні ознаки затримки фізичного і нервово-психічного розвитку. Закордонні фахівці назвали цей стан дітей"нездатністю до процвітання".

Діти, що зазнавали жорстокого ставлення до себе, часто відстають у рості, масі чи у тому та іншому від своїх однолітків. Вони пізніше починають ходити, говорити, рідше сміються, вони значно гірше встигають у школі, ніж їхні однолітки. У таких дітей часто спостерігаються "дурні звички": ссання пальців, кусання нігтів, розгойдування, заняття онанізмом. Та й зовні діти, що живуть в умовах зневаги їхніх інтересів, фізичних й емоційних потреб, виглядають по-іншому, ніж діти, що живуть у нормальних умовах: у них припухлі, "заспані" очі, бліде обличчя, скуйовджене волосся, неохайність в одязі, інші ознаки гігієнічної занедбаності - педікульоз, висипання, неприємний запах від одягу і тіла.

РІЗНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ЯК НАСЛІДОК ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ

Захворювання можуть носити специфічний для окремого виду насильства характер: наприклад, під час фізичного насильства наявні ушкодження частин тіла і внутрішніх органів різного ступеня тяжкості, переломи кісток. Під час сексуального насильства можуть бути захворювання, що передаються статевим шляхом: інфекційно-запальні захворювання геніталій, сифіліс, гонорея, СНІД, гострі і хронічні інфекції сечостатевих шляхів, травми, кровотечі із статевих органів і прямої кишки, розриви прямої кишки і піхви, випадання прямої кишки.

Незалежно від виду і характеру насильства в дітей можуть спостерігатися різні захворювання, що належать до психосоматичних: ожиріння чи, навпаки, різка втрата ваги, що обумовлено порушеннями апетиту. Під час емоційного (психічного) насильства нерідко бувають шкірні висипання, алергійна патологія, виразка шлунка, під час сексуального насильства - непояснений (якщо ніяких захворювань органів черевної порожнини і малого таза не виявляється) біль внизу живота. Часто в дітей розвиваються такі нервово-психічні захворювання, як тики, заїкуватість, енурез (нетримання сечі), енкопрез (нетримання калу), деякі діти повторно потрапляють у відділення невідкладної допомоги з приводу випадкових травм, отруєнь.

ПСИХІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІТЕЙ, ЯКІ ПОСТРАЖДАЛИ ВІД НАСИЛЬСТВА

Практично всі діти, що постраждали від жорстокого поводження і зневажливого ставлення, пережили психічну травму, в результаті чого вони розвиваються з визначеними особистісними, емоційними і поведінковими особливостями, що негативно впливає на їхнє подальше життя.

Діти, що зазнали різного роду насильства, самі стають агресивними, що найчастіше виливається на більш слабких: молодших за віком дітей, на тварин. Часто їхня агресивність виявляється в грі, часом спалахи їхнього гніву не мають видимої причини.

Деякі з них, навпроти, надмірно пасивні, не можуть себе захистити. І в тому, і в іншому випадку порушується контакт, спілкування з однолітками. У занедбаних, емоційно депривованих дітей прагнення будь-яким шляхом привернути до себе увагу іноді виявляється у вигляді зухвалого, ексцентричного поводження.

Діти, що пережили сексуальне насильство, здобувають невластиві віку пізнання про сексуальні стосунки, що проявляється в їхній поведінці, в іграх з іншими дітьми чи з іграшками. Навіть маленькі діти, які не досягли шкільного віку, які постраждали від сексуального насильства, згодом самі можуть стати ініціаторами розпусних дій і втягувати в них велике число учасників.

Найбільш універсальною і важкою реакцією на будь-яке, а не тільки сексуальне насильство, є низька самооцінка, що сприяє збереженню і закріпленню психологічних порушень, пов'язаних з насильством. Особистість з низькою самооцінкою переживає почуття провини, сорому.

Для неї характерна постійна переконаність у власній неповноцінності, у тому, що "ти гірше всіх". Унаслідок цього дитині важко домогтися поваги оточуючих, успіху, спілкування її з однолітками ускладнені.

Серед цих дітей, спостерігаються часті депресії, навіть у дорослому віці. Це виявляється в приступах занепокоєння, безпричинної туги, почуття самітності, порушеннях сну. У старшому віці у підлітків, можуть спостерігатися спроби покінчити з собою чи завершені самогубства.

Почуваючи себе нещасливими, знедоленими, пристосовуючись до ненормальних умов існування, намагаючись знайти вихід з положення, що створилося, вони і самі можуть стати шантажистами. Це, зокрема, стосується сексуального насильства, коли в обмін на обіцянку зберігати таємницю і не ламати звичного сімейного життя, діти вимагають у дорослих ґвалтівників гроші, солодощі, подарунки.

СОЦІАЛЬНІ НАСЛІДКИ ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ З ДІТЬМИ

Можна виділити два наслідки, що виявляються одночасно: шкода для жертви і для суспільства.

Діти, що пережили будь-який вид насильства, відчувають труднощі соціалізації: у них порушені зв'язки з дорослими, немає відповідних навичок спілкування з однолітками, вони не мають достатнього рівня знань і ерудиції, щоб завоювати авторитет у школі тощо. Рішення своїх проблем діти - жертви насильства - часто знаходять у кримінальному, асоціальному середовищі, а це часто сполучено з формуванням у них пристрасті до алкоголю, наркотиків, вони починають красти і здійснювати інші протиправні дії.

Дівчинки нерідко починають займатися проституцією, у хлопчиків може порушуватися статева орієнтація. І ті й інші згодом відчувають труднощі у разі створення власної родини, вони не можуть дати своїм дітям досить тепла, оскільки не вирішені їхні власні емоційні проблеми.

Як говорилося вище, будь-який вид насильства формує у дітей і підлітків такі особистісні і поведінкові особливості, які роблять їх малопривабливими і навіть небезпечними для суспільства.

Які ж суспільні втрати від насильства над дітьми? Це, насамперед, утрати людського життя в результаті вбивств дітей і підлітків, їхніх самогубств, це втрата в їхній особі продуктивних членів суспільства внаслідок порушення їх психічного і фізичного здоров'я, низького освітнього і професійного рівня, кримінальної поведінки. Це втрата в їхній особі батьків, здатних виховати здорових у фізичному і моральному відношенні дітей. Нарешті, це відтворення жорстокості в суспільстві, оскільки колишні жертви самі часто стають ґвалтівниками.

ВИСНОВКИ

Домашнє насильство є системою жорстокої і небезпечної поведінкияке може включати акти залякування, ізолювання і примуси. Метою домашнього насильства є встановлення і зміцнення влади і контролю над іншою людиною. Для досягнення цієї мети кривдник може прибігати до фізичного, емоційного і сексуального насильства. Домашнє насильство порушує багато прав тих, кого захищають міжнародні закони про права людини. Уряд відповідальний за прийняття заходів по ліквідації домашнього насильства і рівному захисту законом жертв домашнього насильства.

Та для повного вирішення даного питання необхідно піднести його на рівень держави, щоб кожен задумався і почав вирішення цього питання з роботи над собою, усвідомлення важливості вирішення проблеми сімейного насилля, і лише тоді можна говорити про ефективне вирішення цієї проблеми.

Держава також повинна піклуватися про розвиток і належне функціонування соціально-психологічних служб, пропідготовку кваліфікованих психологів та соціальних педагогів, адже саме їхня діяльність повинна приносити найширші та найефективніші результати щодо вирішення проблеми сімейного насилля серед українських сімей.

Підтримати, допомогти

1. Національна гаряча лінія з попередження насильства та дискримінації-

0 800 500 335 (безкоштовно зі стаціонарних), 386 (безкоштовно з мобільних)

Правове консультування при:

- відновленні документів,

- реєстрації місця перебування,

- працевлаштування,

- отриманні соціальних виплат,

- переведенні в інший навчальний заклад,

- отримання медичних послуг.

Інформаційна підтримка при:

- пошуку житла,

- виїзд із зони АТО,

- розшук зниклих,

- пошук необхідних контактів.

Психологічне консультування:

- проблеми адаптації дітей та дорослих,

- психологічна підтримка,

-надання контактів для отримання очних психологічних консультацій

2. Національна дитяча гаряча лінія

0 800 500 325 (безкоштовно зі стаціонарних) , 772 (безкоштовно з мобільних)

3. "Гаряча лінія" правової допомоги- При Координаційному центрі з надання правової допомоги Міністерства юстиції України діє цілодобовий загальноукраїнський телефонний номер системи безоплатної правової допомоги –

0–800-213103.

ТЕЛЕФОНИ УСТАНОВ, ДЕ МОЖНА ОТРИМАТИ ПСИХОЛОГІЧНУ ДОПОМОГУ

Громадська організація „ Час Життя”тел. (044) 290-64-29, 450-46-60;

Всеукраїнська дитяча лінія „Телефон Довіри”тел. 0 800 500 21 8

Національна ”гаряча лінія” по запобіганню торгівлі людьми тел. 0 800 500 22 50

Національна „гаряча лінія” з питань насильства та захисту прав дітей тел. 0 800 500 33 50

Цілодобовий телефон довіри з питань допомоги жертвам насилля у сім'ї тел. (044) 451-5-451

Телефонна "гаряча лінія" Міністерства освіти і науки Українител. (044) 279-35-74. Можна повідомити про випадки порушення прав дитини у школі або дитячому садку, отримати консультації по будь-яким питанням. «Гаряча лінія» працює з 10:00 до 17:00.

Телефон довіри по ВІЛ/СНІД. Національна лінія. тел. 0 800 500 45 10, ISQ 271324528

Зупини насильство над дитиною! Повідом про дитячу порнографію! тел. 0-800-500-335,

http://internetbezpeka.org.ua

Гаряча ліния "Служби розшуку дітей"тел. 0 800 50 14 14

Телефон гарячої лініїUNICEF044254 24 50

НІКОЛИ НЕ ГОВОРІТЬ ДИТИНІ ЦІ 4 ФРАЗИ, КОЛИ ВОНА ПЛАЧЕ

Практично всі діти плачуть. І причини бувають різні.

Ніколи не говоріть дитині ці 4 фрази, коли вона плаче. Практично всі діти плачуть. І причини бувають різні.

Якщо дорослий роздратований, він це може висловити своєму опоненту. А діти найчастіше свої негативні емоції передають через сльози. Буває, що плач викликає роздратування і злість батьків. Вони починають забороняти дітям це робити, а якщо у родині хлопчик, то часто кажуть, що плачуть тільки дівчатка.

Але забороняти дорослим робити це дитині не можна,

Психологи розповіли, які фрази протипоказано говорити дітям під час того, коли вони ридають

1) "Перестань плакати, інакше ми підемо звідси (не будеш дивитися мультфільми або не зможеш грати в ігри)".

Такі маніпуляції діти відразу ж вловлюють і перебирають на себе «такі вміння». Якщо ви вибудовуєте маніпуляцію на тому, що цінне для дитини, вона починає приховувати свої емоції.

2) "Ти плачеш через дурниці. Це не причина лити сльози по таких дрібницях!". Дорослим може здаватися, що дитина плаче через якусь дрібницю. Але для нас це можуть бути дрібниці, а для вашого чада — ціла трагедія. Навчіться розуміти свою дитину.

3) "Ти плачеш і поводишся, як ніби ти маленький (маленька). Досить вже!". Такими фразами дитина може зрозуміти тільки одне, що дорослі не плачуть і їм заборонено висловлювати свої емоції.

4) "Мені соромно через те, що ти плачеш". Крім заборони на сльози, ви нав'язуєте дитині посил, що вам соромно за його почуття і розвиваєте почуття провини.

Дитячі сльози це спосіб спілкування, засвоєний дитиною ще з раннього віку і успішно застосовується й дотепер.

Немовля плаче, коли йому погано; сльози  це зовнішній прояв його стану. Дітям , на відміну від дорослих і в голову не прийде приховувати свої страждання. Тому просити і вимагати, щоб дитина перестала плакати, - це те саме, що просити чи вимагати, щоб вона перестала страждати і повернула собі гарний настрій! І зовсім безглуздо наказувати дитину за те, що їй погано. Тому, коли дитя плаче, не заставляйте її «закрити рот» для вашого комфорту (щоб плач вас не дратував), а спробуйте полегшити його страждання, допоможіть їй заспокоїтись.

Причини дитячих переживань часом досить неочікувані. Те, що для дорослого здається чимось неважливим, для дитини може стати справжнім горем (картинка порвалась, лялька зникла...). Для дитини відбувається все навкруги безповоротно і в її очах змінити нічого не можна. А коли дорослий покращує ситуацію, дитина вмить заспокоюється: вона знову впевнена, що встановлений порядок – назавжди, і її радість – також.

Виділяють основні причини дитячого плачу

Плач-відчай

Лопнула повітряна кулька, злякала собака, втратив з виду маму – все це може стати причиною відчаю у вигляді крику і фонтану сліз. Та , на щастя, такого роду ридання швидко припиняються: прийшла мама, надули кульку…Якщо причину подібного відчаю нівелювати не вдається, переключіть увагу дитини на що-небудь цікаве і смішне. Наприклад: «Ой які великі і гарні сльози! Давай збирати їх в склянку». Поки Ви разом будете шукати відповідну ємність, сльози, швидше за все, висохнуть, і збирати буде нічого!

Плач-образа

Навіть маленькі діти страждають від…несправедливості, одинокості, невпевненості в собі. Дуже образливо, коли з тобою не хочуть гратися, коли тебе сварять . Звичайно, і в таких випадках, можна відволікти чи розвеселити дитину. Але тут справа серйозніша: страшно, коли в дитини накопичуються почуття неповноцінності, одинокості, образи на оточуючих.

Обов`язково дайте малюкові зрозуміти, що він не один, його люблять, він все може.

Не скупіться на похвалу за те, що він добре малює, поділився з іншими дітками, вміє швидко одягатися. Головне – навіяти дитині віру в себе, дати відчути йому, що в нього все вийде, треба лише захотіти.

Якщо Ви з опалу накричали на дитину, і це стало причиною її сліз, попросіть пробачення, роз`яснюючи, чому Ви розгнівались. Уявіть травмуючу Вас обох ситуацію смішною. Припустимо, дитина розбила склянку, а Ви накричали на неї. Заспокойтесь!!! Дитина ж не хотіла цього зробити. Запропонуйте їй програти цю ситуацію навпаки. Ось побачите – посмішка примирить Вас.

Плач-біль

Біль буває різним: одна справа – вдарився чи зробили прищеплення. Це швидко проходить. Зовсім інша справа - вушко або животик, що не дає спокою цілий день. У обох випадках слід потерпіти. Але малята цього не вміють. Тому дорослі мають полегшити фізичний біль, а якщо не виходить, допомогти перетерпіти його. Як? В залежності від ситуації.

Закрити очі і порахувати до десяти, поцілувати вдарене місце або подути на нього, відволікти чимось (почитати казку, запропонувати намалювати дівчинку, у якої щось болить…Можна намалювати нестерпний біль: спочатку він великий і страшний, а потім стає все меншим і меншим.).

Не можна залишати дитя один на один з болем, а тим більше кричати за те, що воно плаче. Намагайтеся переконати його в тому, що він справиться з ним, бо він справжній герой , а герої, як відомо, не плачуть.

Плач –каприз

Багато дорослих переконані, що діти завжди досягають всього слізьми. Хоче дитина чогось забороненого, а батьки не дають – ось вона і капризує. Інколи це переходить в істерику . У такому єдиноборстві не завжди перемагають дорослі. В залежності від нервової системи, матеріальних і фізичних можливостей вони або поступаються улюбленому чаду, або починають на нього кричати. Жодний з цих варіантів не є прийнятними.

Дитина НЕ плаче спеціально для того, щоб виманити щось у дорослих. Вона не здатна розмірковувати: «Влаштую-но я плач, щоб розчулити маму, дивись, не витримає і купить мені те, що я хочу». Коли дорослі приписують дитині такі міркування, вони перебільшують не лише його інтелектуальні, але і акторські здібності. Дитина дійсно дуже хоче ляльку, машину, і в такий момент нічого іншого для неї не існує (діти живуть лише справжнім). Відсутність даного предмету спричиняє дитині страждання, тому вона плаче.

Пам`ятайте: ваші аргументи про тяжке матеріальне положення в сім`ї непереконливі для дитини, відмова породжує ще більше бажання. Задача дорослого – зняти «зосередженість» дитяти на даному предметі і переконати в тому, що без цієї ляльки можна обійтися.

Інколи слова безсильні. Дитина не може відмовитись від одного бажання , поки не з`явиться інше. Викликати новий інтерес, допомогти позбутися нав`язливого бажання може лише близький дорослий. Просто дати стару іграшку замість нової не можна. Слід «вдихнути» в стару іграшку нове життя і показати , як по-другому можна гратися з нею.

Важливе правило: не можна просто забороняти , треба роз`яснювати, чому Ви це робите, і запропонувати щось замість недоступного предмету чи заняття.