Ви помітили, що зі вступом дитини до школи багато чого змінилося в її житті. На перший план замість гри виходить навчання. Звичайно, малюкам, які переважно гралися, дуже важко в школі: щодня уроки, новий ритм праці і відпочинку, сильні переживання, часом і негативні. До того ж необхідність працювати з усім класом в одному темпі, підкорятись єдиним вимогам.

ОСОБЛИВОСТІ АДАПТАЦІЇ ПЕРШОКЛАСНИКА

Аби навчання в школі було успішним, тре­ба враховувати особливості адаптації дити­ни до шкільного життя. Взагалі, перший рік навчання особливо важкий для малюків. І адаптація може проходити по-різному. Знач­на частина дітей пристосовується протягом двох-трьох місяців навчання. Це виявляється в тому, що дитина звикає до колективу, бли­жче пізнає своїх однокласників, знаходить друзів. У дітей, які благополучно пройшли адаптацію, переважають гарний настрій, ба­жання відвідувати школу, виконувати вимоги вчителя. Іншим дітям потрібно більше часу для звикання до шкільного життя. Вони можуть до кінця першого півріччя надавати перевагу ігровій діяльності, не одразу виконувати ви­моги вчителя, з'ясовувати стосунки з одно­класниками неадекватними методами, може з'явитися небажання вчитися. Це означає, що дитині особливо потрібна допомога.

ПСИХОФІЗИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДИТИНИ-ШЕСТИРІЧКИ

Діти сьомого року життя здатні усвідомлю­вати своє становище в товаристві ровесників і дорослих, проявляють інтерес до інших лю­дей, вміють спілкуватися. Вони здатні співпе­реживати, співчувати, допомагати; знають і виконують основні правила етичної поведін­ки і взаємодії в грі і побуті.

Першокласники здатні керувати своєю поведінкою, знають межі дозволеного, вико­нують вимоги дорослого. Вони з інтересом беруть участь в різних видах діяльності (нав­чальній, ігровій, трудовій). Добре орієнтують­ся не тільки в знайомій, але й в незнайомій обстановці.

Діти цього віку досить обізнані з предмета­ми навколишнього світу, проявляють значний інтерес до нових знань, позитивно ставляться до нової

інформації. Рівень розвитку мисленнєвої діяльності забезпечує можливість шкільного навчання. Найбільш характерні для дітей цього віку наочно-образне і дієво-образне мислення створюють передумови для формування логічної форми мислення.

Розумовий розвиток дітей сьомого року життя передбачає наявність певного словни­кового запасу (3,5—7 тис. слів), уміння пра­вильно вимовляти всі звуки рідної мови і вміти робити найпростіший звуковий аналіз слів.

Достатньо розвинене в більшості дітей зорово-просторове сприйняття. Вони здат­ні характеризувати просторові відношення предметів (праворуч — ліворуч, над— під, зверху — знизу тощо), розрізняти просторове розташування фігур, деталей на площині. Діти цього віку розрізняють геометричні фігури, виділяють їх у предметах навколишнього сві­ту; здатні класифікувати фігури за формою, розміром, кольором; розрізняють і виділяють букви і цифри, написані різним шрифтом, можуть подумки знаходити частини цілого, добудовувати фігури за схемою, конструю­вати їх із деталей.

Розвиток зорово-моторних координацій дозволяє дітям б років координувати свої рухи. Вони можуть змальовувати прості гео­метричні фігури, предмети, пересічні лінії, букви, цифри з дотриманням розмірів, про­порцій, співвідношення штрихів. Водночас для цього віку характерний слабкий розвиток моторики дрібних м'язів рук.

Розвиток слух о м огорни х координацій доз­воляє розрізняти і відтворювати нескладний ритмічний малюнок, виконувати під музику ритмічні рухи тощо.

Діти цього віку здатні до довільної уваги, проте її стійкість ще невелика і багато в чому залежить від умов організації навчання та ін­дивідуальних властивостей. Варто зазначити, що це стосується й однотипної діяльності.

Наприклад, дитина може активно займатися лише читанням, письмом, бесідою тощо не більше 10—12 хв. Враховуючи це, вчитель має урізноманітнити діяльність протягом одного уроку. Крім цього, важливо мати на увазі, що діти не здатні швидко і надто часто пере­ключати увагу з одного об'єкта на інший (за урок — не більше трьох разів).

Особливості пам'яті такі: дитина не може од­ночасно сприймати більше двох

об'єктів. У неї переважає мимовільне запам'ятовування, вод­ночас вона здатна і до довільних дій пам'яті. Ви­користання наочних засобів навчання сприяє розвитку довільного запам'ятовування. Обсяг пам'яті різко зростає при активному й усві­домленому сприйманні і запам'ятовуванні.

Шестирічні діти здатні зосереджено, без відволікання займатися однотипною діяльніс­тю 10—12 хв, що визначає вимоги до організа­ції і структури уроку в першому класі.

Вікові особливості дітей сьомого року жит­тя (складність довільної регуляції діяльності, швидка стомлюваність тощо) передбачають, що для них дуже складні статичні наванта­ження, обмеження рухового режиму, швидке переключення з одного виду діяльності на інший тощо.

Першокласники здатні точно виконувати інструкцію вчителя, якщо вона дана чітко й коротко, а також подано послідовність (ал­горитм) дій. їм ще важко оцінити результат і якість своєї роботи, порівняти її з еталоном, самостійно виправити помилки і внести ко­рективи під час діяльності. Однак у них поки переважає підвищена самооцінка, тому за­вдання вчителя — поступово і коректно фор­мувати об'єктивну самооцінку школяра.

Варто пам'ятати, що діти цього віку емо­ційно ставляться до нейтральних результатів і невдач у своїй діяльності, вразливі до стилю поведінки дорослого щодо себе, емоційно (інколи неадекватно) реагують на його заува­ження і критику своєї діяльності, вимагають постійної підтримки і схвалення.

ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ДОПОМОГА У НАВЧАННІ

Звичайно, всі батьки хочуть, щоб їхня ди­тина добре навчалася. Тому треба допомогти їй організувати свій час вдома. Найперша допомога — раціональне чергування занять, активного відпочинку, їжі та сну. Однакові дії, повторюючись щодня у певній послідовності, сприяють формуванню у дитини необхідних побутових, трудових і культурогігієнічних звичок, полегшують пристосування організ­му до нових умов.

Систематичне дотримання режиму дня виховує у дітей такі важливі риси характеру як дисциплінованість, організованість, уміння підкоряти свої бажання

інтересам справи. Важливо забезпечити 3,5—4-годинне перебу­вання дитини на свіжому повітрі, регулярний сон (нічний не менше 10 годин, вдень 1,5 го­дини), калорійне і різноманітне харчування через 3—3,5 години. Такі норми відповідають фізіологічним потребам дитячого організму та сприяють збережен­ню здоров'я.

Батькам треба мати на увазі, що молодший школяр не вміє швидко переходити від однієї справи до іншої. Це за­лежить від типу нерво­вої системи дитини. Тому батьки мають по­яснити дитині причини такого переходу і дати час, аби вона могла пси­хологічно підготуватися до нової справи. Треба розуміти: для того, щоб кинути одне заняття, на яке вже налаштувалась дитина, і приступила до іншого, їй доводиться подолати природне внутрішнє бажання на­полягти на своєму і не виконувати прохання батьків. Будь-який необґрунтований перехід з однієї справи на іншу шкідливий тим, що дитина змушена кидати розпочате, не закін­чивши його. Якщо це ввійде в систему, то у школяра з'явиться погана звичка нічого оста­точно не закінчувати. Звичайно, інколи дово­диться просити сина чи доньку допомогти по господарству, чи з будь-яких інших причин порушити звичайний розпорядок дня. Часто буває так: тільки-но школяр розклав книги, сів за уроки, а його посилають до магазину. Почав хлопчик читати цікаву книгу — його просять полити квіти. Дівчинка малює, а її відправляють погуляти з молодшим братом. У таких випадках краще сказати дитині: «До­читаєш сторінку — треба буде сходити до магазину». Або: «Закінчуй гратися конструк­тором. Через 10 хвилин будемо вечеряти». Тобто, треба дати дитині час підготуватися до нової справи.

Наступна важлива умова успішного нав­чання — розумна допомога старших. Вона виявляється, найперше, в обізнаності батьків у справах дитини: «Які були сьогодні уро­ки? Про що нове ти дізнався? Як упорався

із завданням?» Ще дуже важливо перевіри­ти правильність виконання домашнього за­вдання. Практика навчання переконує, що добре усвідомлений той матеріал, який роз­повідається іншій людині. Тому бажано, щоб першокласник розповів комусь із дорослих вивчені уроки: правила з української мови, розв'язані задачі з математики, вірш або пере­каз оповідання. Якщо дитині важко викласти основний зміст матеріалу, то це означає, що урок

не вивчений і його потрібно повторити. При перевірці письмового завдання не

пос­пішайте вказувати дитині на помилку. Вона має привчитися до самоконтролю. Тому за­пропонуйте їй самостійно відшукати помил­ку, пригадати, як можна перевірити рішення. І тільки в крайньому випадку показати, де вона припустилася помилки. Буває, що ди­тина просто лінується, не хоче самостійно працювати, долати труднощі. У цьому випад­ку особливо необхідний суворий контроль з боку батьків.

Батьки не повинні забувати про такий не­гативний фактор як перевантаження учня. Часто буває так, що дорослі, крім завдань учителя, навантажують свою дитину додат­ковими навчальними вправами. Дитина перенавантажується і нерідко починає навчатися не краще, а гірше. В неї втрачається інтерес до навчання, яке стає для неї важкою і неці­кавою працею.

Часто батьки скаржаться, що дитина дуже довго виконує домашнє завдання і звертають­ся із запитаннями: «Сидіти чи ні з дитиною за уроками? » Рецептів немає. Кожна дитина і кожний випадок — особливі. Один школяр може працювати самостійно, досить прос­то перевірити зроблене завдання. З іншим треба сидіти, не відходячи й ор­ганізовувати кожен рух: розгорни підручник, візь­ми олівець, обговорювати написання кожної букви. Це пояснюється тим, що в деяких дітей спостері­гається нестійка увага невміння зосередитися на одному предметі. В цьому випадку дитина напише рядок і відволікається: по­чинає розповідати про те, що було сьогодні в школі,і знову повернеться до письма, згодом почне під­стругувати олівець, тощо. Щоб привчити молодшого школяра до поси­дючості, батьки вимагають, аби він вкладався у певний час, виконуючи завдання. Для цього ставлять перед учнем годинник. Дитина ж, стежачи за часом, вчиться оперувати ним.

Нескінченне сидіння за уроками пояс­нюється ще й тим, що не всі діти однаково розвиваються. Деякі з них важко засвоюють навчальний матеріал, починають відставати. Цей недолік з часом можна було б подолати, однак деякі батьки, виявляючи велике не­терпіння, годинами сидять з дитиною. Роз­дратовані, вони починають кричати, дитина нервується. Врешті справа погіршується, ди­тина починає ненавидіти школу як таку, що винна в її невдачах.

Таким чином терпіння батьків, їхній добро­зичливий тон, постійна зацікавленість спра­вами і повагою до дрібниць, з яких складаєть­ся шкільне життя дитини, знання реального стану речей і сьогоднішніх труднощів дитини, спокійна впевненість у тому, що їх можна по­долати, турботлива щоденна праця — важливі умови успішної допомоги дитині у навчанні.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ П’ЯТИКЛАСНИКІВ

· Перша умова шкільного успіху п’ятикласника – безумовне прийняття дитини, незважаючи на невдачі, які її вже спіткали або можуть спіткати.

· Обов’язковий прояв батьками інтересу до школи, класу, в якому вчиться дитина, до кожного прожитого нею шкільного дня. Неформальне спілкування зі своєю дитиною після шкільного дня.

· Обов’язкове знайомство з її однокласниками й можливість спілкування дітей після школи.

· Неприпустимість фізичних засобів впливу, залякування, критики на адресу дитини, особливо в присутності інших (членів родини, однолітків).

· Врахування темпераменту дитини в період адаптації до шкільного навчання. Повільні й нетовариські діти набагато довше звикають до класу, швидко втрачають до нього інтерес, якщо відчують з боку дорослих і однолітків насильство, сарказм і жорстокість.

· Надання дитині самостійності в навчальній роботі й організація обгрунтованого контролю за її навчальною діяльністю.

· Заохочення дитини, і не тільки за успіхами у навчанні. Моральне стимулювання досягнень дитини.

· Розвиток самоконтролю, самооцінки й самодостатності дитини.

· Відомий педагог і психолог Симон Соловейчик в одній зі своїх книг опублікував правила, які допоможуть батькам підготувати дитину до самостійного життя серед однолітків у школі під час адаптаційного періоду. Батькам необхідно пояснити ці правила дитині та з їхньою допомогою готувати дитину до дорослого життя:

· Не віднімай чужого, а своїм ділися.

· Попросили – дай, намагаються відняти – захищай.

· Кличуть грати – іди, не кличуть – запитай дозволу грати разом, це не соромно.

· Грай чесно, не підводь своїх товаришів.

· Не дражни нікого, не канюч, не випрошуй нічого. Двічі ні в кого нічого не проси.

· Будь уважним усюди, де потрібно виявити уважність.

· Через оцінки не плач, будь гордим.

· Із вчителями через оцінки не сперечайся й на вчителя за оцінки не ображайся.

· Намагайся все робити вчасно й думати про гарні результати, вони обов’язково в тебе будуть.

· Частіше кажи: давай дружити, давай грати, давай разом підемо додому.

· Пам’ятай! Ти не кращий за всіх, ти не гірший за всіх!