Зареєстровано

в Міністерстві юстиції України

09.09.2004 р.  № 1121/9720

Затверджено

Наказ Міністерства освіти і науки України

20.07.2004 р. № 601

ПОЛОЖЕННЯ ПРО НАВЧАЛЬНІ КАБІНЕТИ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

1. Загальні положення

Положення про навчальні кабінети (далі – кабінети) розроблено відповідно до Закону України «Про загальну середню освіту» та інших законодавчих актів України.

Дія цього Положення поширюється на навчальні кабінети, що існують і створюються у загальноосвітніх навчальних закладах.

Це Положення визначає загальні та спеціальні вимоги до матеріально-технічного оснащення кабінетів згідно із санітарно-гігієнічними правилами та нормами і є обов'язковим для їх організації в загальноосвітніх навчальних закладах (далі – заклади) незалежно від типу та форми власності.

Кабінетом вважається класна кімната закладу зі створеним навчальним середовищем, оснащеним сучасними засобами навчання та шкільним обладнанням.

2. Мета, завдання та основні форми організації навчальних  кабінетів

1.  Основна мета створення кабінетів полягає у забезпеченні оптимальних умов для організації навчально-виховного процесу та реалізації завдань відповідно до Державного стандарту базової і повної середньої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 року за № 24.

2.  Завданням функціонування навчальних кабінетів є створення передумов для:

• організації індивідуального та диференційованого навчання;

• реалізації практично-дійової і творчої складових змісту навчання;

• забезпечення в старшій школі профільного і поглибленого навчання;

• організації роботи гуртків та факультативів;

• проведення засідань шкільних методичних об'єднань;

• індивідуальної підготовки вчителя до занять та підвищення його науково-методичного рівня.

3.  Перед початком навчального року проводиться огляд кабінетів з метою визначення стану готовності їх до проведення занять.

4.  Державні санітарні правила і норми облаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу мають відповідати вимогам, затвердженим постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 від 14.08.2001 р. (далі – ДСанПіН 5.5.2.008-01), та ДБН В.2.2-3-97 «Будинки та споруди навчальних закладів».

3. Типи навчальних кабінетів

3.1. Організація навчальних кабінетів передбачає:

• визначення предметної специфіки;

• розміщення кабінетів;

• оснащення засобами навчання та шкільним обладнанням за єдиними вимогами до упорядкування та удосконалення організаційно-педагогічних умов функціонування цих кабінетів.

3.2. У закладах можуть створюватись такі типи навчальних кабінетів:

• кабінети з окремих предметів;

• комбіновані кабінети з декількох споріднених предметів – класна кімната з набором навчально-методичної інформації та матеріально-технічного забезпечення для декількох предметів.

3.3. У закладах створюються кабінети: фізики, інформатики, біології, хімії, майстерень трудового навчання, обслуговуючої праці з лабораторними приміщеннями, що прилягають до цих кабінетів, спортивні, актові зали та інші кабінети відповідно до умов і потреб закладу.

Лабораторні приміщення повинні мати вихід до кабінету та окремий вихід у коридор чи на подвір'я школи.

3.4. Переважно у початкових школах і загальноосвітніх навчальних закладах з малою наповнюваністю класів можуть створюватися комбіновані кабінети для викладання споріднених предметів.

Найбільш доцільним є поєднання предметів, що належать до однієї освітньої галузі, мають споріднене обладнання, наприклад хімії та біології, фізики й астрономії, біології і природознавства, правознавства та історії, мови й літератури тощо.

5. Майстерні для проведення занять з технічних та обслуговуючих видів праці і комбіновані кабінети розміщують на першому поверсі, як правило, ізольовано від інших основних приміщень, і вони повинні мати окремий вихід на шкільне подвір'я.

6. У загальноосвітніх навчальних закладах з допрофесійним або професійним навчанням обладнується кабінет з відповідних навчальних дисциплін (за умови, що школа не обслуговується міжшкільним навчально-виробничим комбінатом).

7. Фізкультурно-спортивні зали належить розміщувати не вище другого поверху, актові – не вище третього згідно з ДБН В. 2.2-3-97 п. 3.8.

8. Для дотримання безпечності руху учнів під час перерв, розміщення кабінетів (якщо у школі існує кабінетна система) на поверхах здійснюється шляхом поєднання на одному поверсі (в одному блоці або секції закладу) кабінетів для 5-9-х класів, для        10-12-х класів – на іншому (в іншому блоці або секції).

Класні кімнати для учнів 1-х класів слід розміщувати не вище другого поверху, а  2-4-х – не вище третього згідно з ДБН В. 2.2-3-97 п. 3.29.

3.9. Розташування кабінетів може змінюватись відповідно до зміни спеціалізації навчального закладу, співвідношення класів та кількості учнів у них чи з інших причин.

4. Матеріально-технічне забезпечення навчальних кабінетів

1.  Комплектація кабінетів обладнанням здійснюється відповідно до типових переліків навчально-наочних посібників, технічних засобів навчання та обладнання загального призначення для загальноосвітніх навчальних закладів.

Шкільні меблі та їх розміщення у кабінетах (класних кімнатах) та майстернях має відповідати санітарно-гігієнічним правилам та нормам (п. 8.2 ДСанПіН 5.5.2.008-01) і здійснюватися відповідно до вимог ДБН В.2.2-3-97 «Будинки та споруди навчальних закладів».

У класних кімнатах та кабінетах початкової, основної і старшої школи встановлюються шкільні меблі: парти, (одно-) двомісні учнівські столи та стільці учнівські, в кабінетах хімії, фізики та біології – спеціальні двомісні лабораторні столи, прикріплені до підлоги (трьох розмірів за 4, 5, 6-ростовими групами).

Шкільні меблі мають шість розмірів за ростовими групами та маркуванням їх у вигляді ліній відповідного кольору. Зріст учнів до 115 см (1-а група) – лінія оранжевого кольору, 115–130 см (2-га група) – фіолетового, 130–145 см (3-тя група) – жовтого, 146–160 см (4-та група) – червоного, 161–175 см (5-та група) – зеленого і більше 175 см (6-та група) – блакитного.

Парти (столи учнівські) повинні бути тільки стандартні, при цьому стіл і стілець мають бути однієї групи (п. 8.2 ДСанПіН 5.5.2.008-01).

У кожному кабінеті (класній кімнаті) слід передбачити наявність меблів двох-трьох розмірів з перевагою одного з них або трансформативні столи зі зміною висоти згідно з антропометричними даними школярів. У класних кімнатах повинна бути нанесена кольорова мірна вертикальна лінійка для визначення учням необхідного розміру меблів (п. 8.2 ДСанПіН 5.5.2.008-01).

4.3. Робочі місця вчителів фізики, хімії, біології та трудового навчання монтуються на підвищенні, обладнуються демонстраційним столом (у кабінетах хімії та біології з препараторською частиною – висотою 75 см). Тумби стола оснащують спеціальними пристроями (ящиками) для зберігання інструментів, хімічного посуду, мікропрепаратів і приладів, що використовуються для проведення дослідів. До демонстраційної частини стола (висотою 90 см) підводять електричний струм,

воду і каналізацію. Робочі площі столів повинні бути покриті спеціальними матеріалами, стійкими до механічних та термічних пошкоджень, хімічних реактивів. У кабінеті хімії та біології робоче місце вчителя доцільно обладнати витяжною шафою з вільним доступом до неї.

У кабінеті хімії необхідно обладнати демонстраційний стіл витяжною шафою (розміром 64 х 85 х 250 см) під кутом 45°, додатковим місцевим освітленням, підведенням гарячої та холодної проточної води відповідно до вимог ДСанПін   5.5.2.008-01.

4.4. Кабінет фізики забезпечується системою електрообладнання із загальних стаціонарних та спеціалізованих взаємозв'язаних електричних пристроїв і джерел, які вмикаються до мережі змінного трифазного струму (з фазною напругою 127 В або      220 В) та однофазного (від 5 В до 250 В), постійного струму з напругою від 0 до 100 В. У лаборантській встановлюється центральний щиток, від якого подається однофазний і трифазний струм на розподільний щиток, з випрямлячем і регулятором напруги (розміщеним поряд з класною дошкою).

До учнівських столів у кабінеті фізики підводиться постійний електричний струм (до 42 В).

4.5. У кожному кабінеті (класній кімнаті) розміщується класна (аудиторна) дошка різних видів: на одну, три або п'ять робочих площу розгорнутому або складеному вигляді.

Середній щит класної (аудиторної) дошки на три або п'ять робочих площ може бути використаний для демонстрації екранно-звукових засобів навчання на навісному екрані.

На окремих робочих площах залежно від специфіки предмета може бути:

• розташовано набірне полотно для демонстрації розрізних карток зі словами, літерами, складами, реченнями, цифрами та лічильним матеріалом тощо – для початкових класів;

• нанесено контурну карту України або півкуль – для кабінету географії;

• нанесено графічну сітку для проведення уроків каліграфічного письма – для початкової школи;

• накреслено графічну сітку для побудови графіків – у кабінетах математики і фізики.

Одна з робочих площ може мати магнітну основу з кріпленнями для демонстрації навчально-наочних посібників (таблиць, карт, моделей-аплікацій тощо).

Робочі площі на звороті дошки можуть бути покриті білим кольором для нанесення написів за допомогою спеціальних фломастерів.

Поряд з класною (аудиторною) дошкою в кабінетах галузі технологій і математики розміщують демонстраційні креслярські інструменти.

6.  Лабораторні приміщення відповідно до специфіки обладнуються: витяжною шафою, секційними шафами для збереження приладів та лабораторного посуду, металевими шафами або сейфами для збереження хімічних реактивів, рукомийником, столом для підготовки дослідів, приладів і навчально-наочних посібників для занять, однотумбовим столом для роботи вчителя та лаборанта, столом із пристроями для зберігання матеріалів та інструментів для ремонту приладів, пристроями для миття і сушіння посуду та дистилятором, які монтуються на стіні.

Хімічний посуд зберігається у лабораторних приміщеннях, розташовується окремо залежно від розміру, виду і матеріалу (пластмаса, скло, метал), з якого він виготовлений.

Посуд для збереження реактивів повинен мати етикетки з чітким і яскравим написом їх назви. Усі шафи для зберігання хімічних реактивів повинні замикатися.

Хімічні реактиви зберігаються та розміщуються залежно від їх властивостей (гігроскопічні реактиви, легкі, горючі і органічні речовини, кислоти).

На посуді з отруйними речовинами має бути етикетка з написом «Отрута», з горючими – етикетка з написом червоного кольору та знаком оклику – «Вогненебезпечно!».

8.  Місця зберігання засобів навчання нумеруються і позначаються назвами на етикетках, що заносяться до інвентарної книги.

9.  Усі матеріальні цінності кабінету обліковуються в інвентарній книзі встановленого зразка, яка повинна бути прошнурована, пронумерована та скріплена печаткою (додаток 1).

10. Матеріальні об'єкти (предмети) і матеріали, що витрачаються в процесі роботи (хімреактиви, посуд, міндобрива тощо), заносяться до матеріальної книги (додаток 2).

11. Облік та списання морально та фізично застарілого обладнання, навчально-наочних посібників проводяться відповідно до інструкцій, затверджених Міністерством фінансів України.

12. Кабінети і майстерні мають бути забезпечені:

• аптечкою з набором медикаментів для надання першої медичної допомоги;

• первинними засобами пожежогасіння відповідно до Правил пожежної безпеки для закладів, установ і організацій системи освіти України.

4.13. Вимоги пожежної безпеки для всіх навчальних приміщень визначаються НАШ В.01.050-98/920 Правила пожежної безпеки для закладів, установ і організацій системи освіти України, затверджених спільним наказом Міносвіти України і Головного управління Державної пожежної охорони МВС України від № 348/70 30.09.1998 р., зареєстрованим у Міністерстві юстиції України за № 800/3240 17.12.1998 р. (зі змінами і доповненнями).

5. Навчально-методичне забезпечення навчальних кабінетів

5.1. Навчально-методичне забезпечення кабінетів складається з навчальних програм, підручників, навчальних та методичних посібників (не менше одного примірника кожної назви) з предмета, типовими переліками навчально-наочних посібників та обладнання загального призначення, зразків навчально-наочних посібників, навчального обладнання у кількості відповідно до вимог зазначених переліків.

2.  Розподіл та збереження засобів навчання і навчального обладнання здійснюються згідно з вимогами навчальних програм за розділами, темами і класами відповідно до класифікаційних груп, у кабінеті (класній кімнаті), лабораторних приміщеннях по секціях меблів спеціального призначення.

3.  У кабінеті (класній кімнаті) створюється тематична картотека дидактичних та навчально-методичних матеріалів, навчально-наочних посібників, навчального обладнання, розподілених за темами та розділами навчальних програм. Картки розміщуються в алфавітному порядку.

4.  У кабінеті фізики, інформатики, хімії, майстернях трудового навчання, обслуговуючої праці має бути інструкція і журнали вступного та періодичного інструктажу з техніки безпеки, пожежної безпеки.

5.  Додатково кабінети можуть бути оснащені:

• підручниками та навчальними посібниками для кожного учня;

• фаховими журналами;

• інформаційними збірниками Міністерства освіти і науки України;

• бібліотечкою суспільно-політичної, науково-популярної, довідково-інформаційної і методичної літератури;

• матеріалами перспективного педагогічного досвіду, розробками відкритих уроків та виховних заходів;

• інструкціями для виконання лабораторних і практичних робіт, дослідів, спостережень, фізичного практикуму тощо;

• краєзнавчими матеріалами;

• інструментами і матеріалами для відновлення і виготовлення саморобних засобів навчання.

6. Оформлення навчальних кабінетів

6.1. На вхідних дверях кабінету повинен бути відповідний напис на табличці з назвою кабінету: «Кабінет фізики», «Кабінет хімії», «Кабінет інформатики та інформаційно-комунікаційних технологій навчання» тощо.

Крім того, на вхідних дверях класної кімнати може бути цифрове позначення та літера класу, за якою закріплений даний клас початкової школи, наприклад «1-А клас».

6.2. Для оформлення кабінетів передбачено створення навчально-

методичних експозицій змінного та постійного характеру.

6.3. До постійних експозицій відповідно до спеціалізації кабінету належать: 

• державна символіка;

• інструкція з безпеки праці та пожежної безпеки, правила роботи в кабінеті;

• портрети видатних учених, письменників, композиторів;

• таблиці сталих величин, основних формул;

• еволюція органічного світу та його класифікація;

• таблиця періодичної системи елементів Д.І.Менделєєва, електрохімічний ряд напруг металів, розчинність солей, основ і кислот;

• системи вимірювання фізичних одиниць;

• політична карта світу, політико-адміністративна карта України, фізична карта України тощо.

6.4. У класних кімнатах початкової школи необхідно розмістити:

• правила пожежної безпеки та дорожнього руху;

• класний куточок, де записано права і обов'язки школярів, правила поведінки учнів, органи самоврядування, відображено життя колективу класу.

5.  У секційних шафах кабінетів демонструються прилади, колекції, муляжі тощо.

6.  До експозицій змінного характеру належать:

• виставка кращих робіт учнів;

• матеріали до теми наступних уроків, орієнтовні завдання тематичного оцінювання, державної атестації;

• додаткова інформація відповідно до навчальної програми, зокрема про життєвий і творчий шлях письменників, учених, висвітлення поточних подій у нашій країні та за її межами;

• матеріали краєзнавчого характеру;

• результати експериментальної та дослідницької роботи учнів;

• результати учнівських олімпіад, конкурсів, турнірів тощо. Матеріали експозицій оновлюються при переході до вивчення нової теми.

7.  Для розташування експозицій використовуються змінні пластинчасті, перфоровані або решітчасті стенди, що розміщують на стінах.

8.  Навчальні кабінети загальноосвітнього навчального закладу повинні бути забезпечені настінними термометрами або психрометрами.

7. Керівництво навчальним кабінетом

7.1. Роботою кабінету керує завідувач, якого призначає директор з числа досвідчених учителів наказом по загальноосвітньому навчальному закладу. 

2.  Завідувач кабінету несе відповідальність за упорядкування, зберігання й використання навчально-наочних посібників, обладнання та інших матеріальних цінностей.

3.  До обов'язків завідувача кабінету належать:

• складання перспективного плану оснащення кабінету;

• забезпечення умов для проведення уроків;

• сприяння оновленню та удосконаленню матеріальної бази кабінету;

• систематизація та каталогізація матеріальних об'єктів;

• забезпечення дотримання в кабінеті правил електричної та пожежної безпеки, чистоти, порядку тощо;

• систематичне ведення інвентарної книги із занесенням до неї відповідних змін про нові надходження, витрати та списання матеріальних цінностей;

• керування і контроль за роботою лаборанта, надання йому практичної допомоги та сприяння підвищенню рівня його кваліфікації.

7.4. Розмір посадового окладу (ставки заробітної плати) завідувача кабінетом (майстернею) загальноосвітніх навчальних закладів встановлюється згідно з наказом МОН України № 161 від 29.03.2001 р., зареєстрованим у Міністерстві юстиції України за

№ 303/5494 03.04.2001 р.

7.5. Перспективний план оснащення кабінету засобами навчання та шкільним обладнанням складає завідувач кабінету за погодженням з директором закладу, у разі необхідності (закупівля і встановлення нового складного обладнання) – з місцевим органом управління освітою, органами державної санітарно-епідеміологічної служби та

пожежної охорони.

Відповідно до Положення про піклувальну раду загальноосвітнього навчального закладу, затвердженого наказом МОН України № 45 від 05.02.2001 р. і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 146/5337 19.02.2001 р., і в межах, що належать до компетенції піклувальної ради, робота і матеріально-технічне оснащення навчальних кабінетів контролюються і спрямовуються піклувальною радою загальноосвітнього навчального закладу

6.  За згодою директора (заступника директора) закладу приміщення кабінетів можуть використовуватись для проведення уроків з інших предметів, виховних заходів, батьківських зборів.

7.  Лаборант несе перед завідувачем кабінету відповідальність за належне зберігання навчального обладнання, навчально-наочних посібників, посуду, хімічних реактивів і матеріалів тощо.

7.8. До обов'язків лаборанта належать:

• систематичне вдосконалення своїх знань, практичних умінь і навичок із забезпечення викладання навчального предмета;

• забезпечення в приміщенні навчального кабінету чистоти повітря і порядку розміщення засобів навчання і шкільного обладнання;

• сприяння справності навчального обладнання;

• збереження в належному порядку протипожежних засобів і засобів першої медичної допомоги;

• утримання навчального обладнання в робочому стані і забезпечення безпеки під час виконання учнями лабораторних і практичних робіт, фізичного практикуму;

• дотримання вимог правил пожежної безпеки;

• допомога вчителю в організації проведення демонстраційних дослідів, лабораторних і практичних робіт, позаурочної роботи з навчального предмета;

• щоденне наведення загального порядку в лабораторії, дотримання вимог з техніки безпеки під час закриття кранів для води, вимикання струму на розподільному щиті, освітлення, нагрівальних приладів, миття лабораторного посуду тощо.

Перший заступник директора Департаменту

загальної середньої та дошкільної освіти Я.П.Корнієнко

Схема аналізу історичних фактів, подій, явищ та процесів

         Історичний факт –  першоцеглинка історичних знань. Він непотворний, як неповторні простір і час, де він протікає, оскільки вони перебувають у постійному русі.

        Історична подія – сукупність логічно завершених та обмежених у просторі й часі історичних фактів.

Історичне явище – комплекс аналогічних історичних фактів або їх ознак, які зберігалися чи зберігаються протягом певного часу та в певному просторі (території).

Історичний процес – ланцюг взаємопов'язаних у часі й просторі причинно-наслідковими зв'язками історичних подій і явищ:

• коли відбувалися чи проходили ці факти, події, явища чи процеси;

• де вони проходили;

• за яких історичних обставин вони проходили; які події пройшли напередодні;

• який розвиток вони отримали надалі;

• яка соціальна верства чи верстви були основними учасниками події;

• яку роль відіграли тут історичні особи та чиї інтереси вони відображали;

• який слід залишили ці факти, події чи процеси в історії регіону, країни чи світу;

• випадковим чи закономірним був саме такий перебіг подій та які вони мали наслідки;

• які альтернативи розвитку існували за тих історичних умов; а як би повелися Ви за таких умов?

  Схема аналізу подій з хронологічної точки зору (локалізація подій у часі)

• коли пройшли ці події, як довго вони тривали, в якій послідовності проходили;

• на який період історії людства вони припадають;

• як ця  подія співвідноситься з іншими подіями чи процесами;

• як ця подія пов’язана з однотипними подіями чи процесами вітчизняної та регіональної історії;

• складання хронологічних чи синхроністичних простих чи складних таблиць.

 Визначення місця історичних подій у просторі (використання карти як історичного джерела)

•  правильно займіть позицію біля карти (так, щоб не заступати природне освітлення карти);

• запам'ятайте, що коли ви стоїте навпроти карти, зверху буде північ (південь – знизу), ліворуч – захід і, відповідно, праворуч – схід;

• навчіться читати легенду карти – її умовні позначення. При всій різноманітності карт однотипні факти, події та явища – кордони та столиці, райони повстань, напрями головних ударів і місця битв тощо – зображуються на них схожими позначками;

• зверніть увагу на написи, діаграми, таблиці, портрети, малюнки, які є на карті, і ви зрозумієте, що є правильним твердження  „Карта – це державна шпаргалка”;

• працюючи з контурною картою, користуйтеся кольоровими олівцями, робіть умовні позначення;

• на дрібномасштабних картах окремі позначки робіть цифрами, які включайте в умовні позначення, це впливатиме на естетику виконаної Вами роботи.

Порівняння однотипних явищ і подій

• Визнач, які факти і події будеш порівнювати (підготувати хронологію цих подій);

• визнач питання, за якими можливе порівняння. Запиши їх у певній послідовності;

• дай відповідь на питання;

• проаналізуй відповіді, визначивши спільне і відмінне у характеристиці явищ і подій;

• зроби висновки після відповідного аналізу.

Робота з текстом підручника та історичними документами

• Приступаючи до роботи з текстом підручника та історичного документу, визнач, яке завдання ви повинні виконувати;

• уважно прочитай текст підручника, документа; 

• визнач про яку подію, факт іде мова;

• встанови зв'язок між тестом підручника і документа;

• чи документ доповнює текст підручника;

• чи один з них поглиблює інформацію, що міститься в другому;

• чи один з них дає оцінку матеріалу, що викладає другий;

• з'ясуй значення всіх понять, що містяться в текстах;

• склади план відповіді на те запитання, яке отримав перед початком роботи, об'єднавши інформацію тексту підручника і документа.

• Свою відповідь умовно поділи на частини, дай назву кожній і запиши.

  Види роботи з текстом підручника як джерелом інформації

• читання мовчки або вголос;

• виписування дат;

• складання хронологічних таблиць;

• робота з термінами, географічними назвами, висновками;

• виписування імен історичних персоналій;

• відбір історичних фактів для доведення окремих суджень;

• формулювання  висновків  на основі прочитаних фрагментів тексту; конспектування;

• складання плану чи тез.

Схема аналізу історичного документу

• Документ первинний (запис очевидця або учасника події) чи вторинний (коментар чи переказ про подію з уст дослідника).

• Відділіть у документі факти від коментарів та аналізуйте їх окремо.

• Хто автор цього документу? Чиї інтереси він захищає?

• Про що розповідається в документі? Яка сторона події чи явища замовчується?

• Коли написаний цей документ? Як могли вплинути на нього автори, історичні події чи загальна ситуація в цей період?

• Де відбувалася подія, про яку йдеться в документі?

• Якими мотивами керувався автор документу?

• Як цей документ пов’язаний з іншими свідченнями про ці факти, подію, явище чи процес?

Визначення хронологічних рамок подій, їх співвідношення.

 Складання хронологічної таблиці

• Запиши в зошиті дати головних подій до кожної теми, запам'ятовуючи їх.

• При складанні хронологічної таблиці чітко записуй дату чи хронологічні рамки подій і точно формулюй їх назви (при цьому не забувай, до якої теми складається таблиця).

• Порівняй хронологічні таблиці з історії України і всесвітньої історії:

•  знайди спільні чи близькі за часом дати;

• порівняй події;

•  зроби висновки.

Вміння висловлювати власну думку при обговоренні історичних питань, усне рецензування відповідей інших учнів

• Уважно слухай відповідь товариша.

• Бери участь в обговоренні, доповнюй, виправляй помилки, неточності.

• Дай оцінку, наскільки повною була відповідь; чи вірно викладено факти, чи була відповідь послідовною.

Вимоги до плану

• Планом повинен бути охоплений весь зміст тексту. Нічого суттєвого не повинно бути пропущено.

• У заголовках не повинні повторюватись одні й ті ж думки.

Складання плану

• Уважно   прочитайте  назву теми плану, текст параграфу.

• Спробуйте засвоїти зміст матеріалу в цілому.

• Відберіть тільки той текст, який висвітлює тему, за якою потрібно скласти план.

• 3апишіть головні,  на Ваш погляд, думки тексту – це і будуть орієнтовні пункти Вашого плану.

• Добре продумайте, сформулюйте й запишіть ці головні думки. Це буде простий план теми.

• Якщо план складний, виділіть провідні (дві-три) ідеї та спробуйте перегрупувати матеріал таким чином, щоб він відповідав цим ідеям.

• 3найдіть дані, які розкривають кожну з виділених вами головних ідей, і запишіть їх у вигляді підпунктів плану.

• Перевірте, чи розкриває план тему, чи є у ньому своя логіка й завершеність, яка дозволить Вам краще засвоїти матеріал.

Пам'ятайте! Структурно план поділяється на вступ, основну частину та висновки.

Конспектування

Конспектування – це стислий виклад основного змісту прочитаного (почутого).

•  Кілька разів прочитайте текст, постарайтеся засвоїти його зміст в цілому.

• Розділіть текст на окремі блоки (відносно самостійні частини).

• Зробіть аналіз кожної із частин, виділивши в ній головне.

• Сформулюйте тези і випишіть вислови, які їх аргументують.

• Запишіть основні положення та ідеї тексту або почутої інформації.

Характеристика пам'яток культури

• Визначити пам'ятку культури: літератури, музики, образотворчого мистецтва, архітектури, скульптури.

• До якого історичного періоду відноситься та чи інша пам'ятка культури.

• Хто автор цієї пам'ятки? Що тобі відомо про нього?

• Назви характерні риси пам'ятки: тема; стиль та інше.

• Дайте оцінку пам'ятці (вклад в розвиток світової культури).

Як скласти історичний портрет

• Познайомитись із історичним часом (епохою) в якому проходило життя та діяльність (творчість) діяча.

• Визначити походження (стан) цієї людини.

• Як відбувалось становлення особистості історичного діяча (родовід, дитинство, освіта, особисті якості й риси характеру).

• Прослідкувати та проаналізувати періоди його становлення як діяча або митця.

• Які завдання визначала головними у своїй діяльності ця особистість.

• Визначити методи (шляхи реалізації) його діяльності.

• Назвати найбільш видатні його справи, яким цілям вони служили.

• Як ви оцінюєте його діяльність?

• Зроби висновок (чи прогресивна роль цього діяча в історії).

Схема оцінки діяльності історичної особи

• Історичні умови,  виклики та вплив оточуючого суспільного середовища на формування особистості історичної постаті. Особистісні якості історичного діяча та умови їх становлення та формування.

• Цілі діяльності та можливості їх досягнення.

• Якими засобами та шляхами досягається поставлена мета.

• Основні результати діяльності історичної особи для регіону, країни чи світу.

• У чому значення діяльності цієї особистості.

• Яке Ваше ставлення до цієї особи як людини та як історичного діяча?    

Узагальнення

Узагальнення – визначення загальних, суттєвих ознак історичного явища чи процесу, формулювання провідних понять чи ідей того, що опрацьовано чи вивчено; узагальнення ґрунтується на аналізі та синтезі та йде від простого до складного (від конкретного до абстрактного).

• Виділіть головне поняття в отриманому завданні.

• Перевірте, як Ви зрозуміли його зміст.

• Відберіть основні, типові факти з опрацьованого матеріалу.

• Проаналізувавши їх,  виділіть спільні риси.

• Сформулюйте провідну ідею, вектор розвитку явища чи процесу.

Порівняння (таблиця)

Порівняння – це розумова операція, спрямована на встановлення рис схожості та відмінності між певними історичними подіями, явищами чи процесами. Етапами порівняння можуть бути:

•  засвоєння об'єктів порівняння та їх запис;

•  виділення критеріїв  – споріднених суттєвих ознак об'єктів, які порівнюються,  це найскладніша частина порівняння. Критерії порівняння – це своєрідний план спільних ознак тих чи інших подій, явищ чи процесів.

• чітке формулювання й короткий запис змісту порівняння;

• порівняння об'єктів за кожним з критеріїв;стисле узагальнення та його запис.

Як аналізувати історичну карикатуру

• Чи можете ви впізнати персонажів, зображених на карикатурі?

• Якщо це реальні люди, то назвіть їх і те, яке місце вони посідали в суспільстві на час створення карикатури.

• Перевірте дату створення карикатури. Якій події присвячена карикатура?

• Що ви знаєте про події, а також про персонажів, зображених на карикатурі?

• Що означає підпис під карикатурою? Він смішний чи іронічний? Якими засобами досягається той чи інший ефект?

• Персонажі на карикатурі зображені позитивно чи негативно?

• Наскільки ефективна карикатура у досягненні своєї мети?

• Чи змінила дана карикатура вашу оцінку про осіб, яких зображено на карикатурі?

Як аналізувати історичну фотографію

• Що, по-вашому, зображено націй фотографії?

• Хто ці люди? Чим вони займаються?

• Які ще об'єкти зображено?

• Орієнтовно назвіть, коли могла бути зроблена ця фотографія?За яких обставин?

• В яку пору року зроблена фотографія?

• Чи це звичайна фотографія, чи для неї спеціально позували перед камерою?

• Яку максимальну інформацію ми можемо почерпнути з фото?

• Назвіть інші історичні джерела, які могли б вам допомогти перевірити правильність ваших висновків, зроблених на основі фотографії.

• Що вам уже відомо про події, які зображено на фотографії, з попередніх уроків історії?

• 10. Чи викликала фотографія питання, на які ви хотіли б отримати відповідь?

Як вивчати революцію

• Визначити передумови події.

• З'ясувати причини (об'єктивні та суб'єктивні).

• Виділити її головні завдання.

• Визначити характер революції.

• Рушійні сили і керівники (історичні постаті).

• Початок революції (подія).

• Хід революційної боротьби (основні етапи, хронологічна таблиця).

• Результат.

• Причини перемоги (поразки).

• Наслідки революції.

• Значення революції.

Як вивчати війну

• З'ясувати міжнародну обстановку.

• Визначити причини та характер війни.

• Привід.

• Вказати сили сторін, що протистоять.

• Початок війни.

• Хід війни (її основні етапи, хронологічна таблиця).

• Закінчення війни (умови миру).

• Результат війни.

• Причини перемоги (поразки).

• Історичне значення події.

Пам'ятка вивчення повсякденності

• Вплив навколишнього середовища на спосіб життя людини.

• Що визначало долю людини, її інтереси й життя?

• Роль церкви в житті суспільства.

• Будні і свята села і міста.

• Ставлення до війни.

• Житло, домашнє начиння, їжа, одяг людини. 

• Особливості етикету.

• Ритм життя в певну епоху.

• Як здійснювався зв'язок між людьми, містами й державами, як розширювались уявлення про світ?

• Визначте спільне й відмінне у традиціях, етикеті у той час і в наші дні.

При оцінюванні навчальних досягнень з історії враховується:

- рівень оволодіння історичними знаннями; знання хронологічних меж періодів, найважливіших історичних подій і процесів; визначення характерних суттєвих рис історичних явищ і подій;

- рівень умінь групування (класифікації) фактів за вказаною ознакою, розкриття причинно-наслідкових зв'язків між подіями;

- рівень оволодіння практичними вміннями й навичками роботи з історичними джерелами; обґрунтування власного ставлення учня до історичної події, явища, діяча.

Усі види оцінювання навчальних досягнень учнів здійснюються за критеріями, наведеними в таблиці.

Рівні навчальних досягнень

Бали

Критерії навчальних досягнень учнів

І. Початковий

1

Учень (учениця) називає одну-дві події, дати, історичні постаті чи історико-географічні об'єкти

2

Учень (учениця) називає декілька подій, дат, історичних постатей або історико-географічних об'єктів; вибирає правильний варіант відповіді на рівні «так-ні»; має загальне уявлення про лічбу часу в історії

3

Учень (учениця) двома-трьома простими реченнями розповісти про історичну подію чи постать; упізнати її за описом; співвіднести рік зі століттям, століття - з тисячоліттям; має загальне уявлення про історичну карту

ІІ. Середній

4

Учень (учениця) репродуктивно відтворює невелику частину навчального матеріалу теми, пояснюючи історичні терміни, подані в тексті підручника, називаючи одну-дві основні дати; показуючи на карті історико-географічний об'єкт

5

Учень (учениця) з допомогою вчителя відтворює основний зміст навчальної теми, визначати окремі ознаки історичних понять, називати основні дати; показувати на історичній карті основні місця подій

6

Учень (учениця) самостійно відтворює фактичний матеріал теми, давати стислу характеристику історичній постаті, установлювати послідовність подій; користуватись за допомогою вчителя наочними та текстовими джерелами історичної інформації

ІІІ. Достатній

7

Учень (учениця) послідовно й логічно відтворює навчальний матеріал теми, виявляє розуміння історичної термінології, характеризує події (причини, наслідки, значення), виокремлює деякі ознаки явищ і процесів; «читає» історичні карти з допомогою їх легенди; використовує історичні документи як джерело знань

8

Учень (учениця) володіє навчальним матеріалом і використовує знання за аналогією, дає правильне визначення історичних понять, аналізує описані історичні факти, порівнює однорідні історичні явища, визначає причинно-наслідкові зв'язки між ними, встановлює синхронність подій у межах теми; дає словесний опис історичних об'єктів, використовуючи легенду карти

9

Учень (учениця) оперує навчальним матеріалом, узагальнює окремі факти та формулює нескладні висновки, обґрунтовуючи їх конкретними фактами; дає порівняльну характеристику історичних явищ, самостійно встановлює причинно-наслідкові зв'язки; синхронізує події в межах курсу, аналізує зміст історичної карти

ІV. Високий

10

Учень (учениця) використовує набуті знання для вирішення нової навчальної проблеми; виявляє розуміння історичних процесів; робить аргументовані висновки, спираючись на широку джерельну базу; рецензує відповіді учнів; співставляє й систематизує дані історичних карт; синхронізує події вітчизняної та всесвітньої історії

11

Учень (учениця) володіє глибокими знаннями, може вільно та аргументовано висловлювати власні судження, співвідносити історичні процеси з періодом на основі наукової періодизації історії

12

Учень (учениця) системно володіє навчальним матеріалом; самостійно характеризує історичні явища, виявляє особисту позицію щодо них; уміє виокремити проблему й визначити шляхи її розв'язання; користується джерелами інформації, аналізує та узагальнює її