Психологічний словник

Агресія - ворожа внутрішня установка або ворожий тип діяльності людини або групи стосовно іншої людини або групи.

Агресія (лат. фggression – напад) — індивідуальна чи колективна поведінка або дія, спрямована на нанесення фізичної чи психічної шкоди або навіть на знищення іншої людини чи групи людей.

Агресія — тенденція (прагнення), що виявляється в реальній поведінці або фантазуванні, з метою підпорядкувати собі інших або домінувати над ними.

Агресія – дії чи наміри людини заподіяти навмисну шкоду іншим чи собі, прояви ворожості, нападу тощо.

Агресивна поведінка – поведінка, націлена на придушення або спричинення шкоди іншій живій істоті, не бажаючій подібного поводження.

Абстрагування - це мисленнєва операція, яка виділяє окремі ознаки, елементи і відділяє їх від інших і від самих об'єктів.

Абулія - це виникаюча на ґрунті мозкової патології відсутність спонукань до діяльності, нездатність, при розумінні необхідності, приймати рішення діяти або виконання їх.

Адаптація (від лат. аdaptacio — пристосування) – пристосування будови і функцій організму, його органів і клітин до умов середовища.

Адаптація – це пристосування чутливості до постійно діючого подразника, яке виявляється у зниженні або підвищенні порогів. Це пристосування людини до оточуючого світу.

Адаптація (як механізм соціалізацій) – пристосування дитини до вимог дорослого, ототожнення з ним та наслідування його поведінки.

Адаптація відчуттів - це зміна чутливості аналізаторів під впливом дії подразників.

Авторитарність ~ соціально-психологічна якість і стиль поводження (керування) людей, що відбивають активне виявлення внутрішньої потреби максимально підкорити своєму впливу партнерів по взаємодії й спілкуванню.

Авторитет (лат. auctoritas – влада, вплив) – вплив, впливовість індивіда, засновані на положенні, статусі, посаді, що він займає.

Авторитет - установлене й узаконене право керувати діями й поводженням інших людей.

Авторитет – це визнання за індивідом права на ухвалення рішення в умовах спільної діяльності.

Авторитет особистості характеризується відповідним рівнем ділових і організаційних умінь та здібностей, морально-психологічних рис та принципів.

Адекватність - (прирівняність, рівність, еквівалентність) означає відповідність (подібність) оригіналу-об’єкту.

Адекватність – це поведінка, яка зрозуміла і не викликає в оточуючих ніяких питань. Але адекватність — не тільки характеристика нормальності поведінки. В психології адекватність є ступенем відповідності поведінки людини певними схемами та моделями поведінки.

Адекватність – філософське поняття, що вживається в психології як відповідність суб’єктивних образів психіки людини об’єктивній дійсності (наприклад, сприймання, уяви, самооцінки). Також вживається у виявленні співвідношення рівня психічного розвитку певного індивіда віковим нормам.

Акселерація (акцелереція) (від лат. acceleratio — прискорення) – являє собою більш швидкий або прискорення соматичного (психологічного) розвитку і фізіологічного дозрівання дітей і підлітків; виявляється у збільшенні ваги і розмірів тіла, а також в більш ранніх термінах статевого дозрівання (спостерігається з другої половини ХІХ ст.

Активність - це загальна характеристика живих організмів, джерелом якої є потреби.

Альтруїзм - моральний принцип, що полягає в безкорисливому служінні іншим людям, у готовності жертвувати для їхнього блага особистими інтересами.

Амбіція - самозакоханість, гордовитість, самовпевненість, завищена самооцінка свого «я». Амбіційне поводження свідчить про деформовану самосвідомість, недооцінку інших людей. Амбіція заважає людині ввійти в колектив, установити товариські взаємини, зайняти авторитетне положення

Апатія - /безпристрасність/ - емоційний стан, що виникає внаслідок втрати перспектив, емоційної пригніченості, втрати віри в загальні цілі, керівництво й т.Ін.

Аутгрупа — група людей, стосовно якої індивід не відчуває почуття ідентичності або приналежності. Члени такої групи сприймаються індивідом як «не ми», або «чужі».

Аутизм - психічний розлад, який виникає внаслідок порушення розвитку головного мозку, характеризується дефіцитом соціального контакту і спілкування, обмеженими інтересами і однотипними, повторюваними діями. Це захворювання проявляється в трирічному віці. Схожі стани, але з більш м'якими ознаками і симптомами зараховують до синдрому Аспергера .

Аутизм – це специфічний діагноз, який характеризується комплексом симптомів, які відображаються відхиленням в мовленні, соціалізації і стереотипних рухах.

Афект - це сильний, короткочасний емоційний стан, який раптово виникає під впливом несподіваної негативної інформації, має бурхливий перебіг і не контролюється свідомістю.

Безумовні рефлекси - це вроджені видові реакції організму на багато-значущі подразники, які забезпечують адаптацію організму до незмінних умов середовища.

Бондінг – підтримуючий емоційно-тілесний контакт батьків з новонародженим, спрямований на подолання почуття самотності і незахищеності малюка внаслідок різкої зміни середовища його існування.

Булімія – розлад, відзначений частою обжерливістю, за якою слідує штучно викликана блювота або інші екстремальні компенсуючі дії. Також відомий як синдром обжерливості з подальшим очищенням шлунку

Важковиховуваність – це несприйнятливість до позитивного соціального досвіду, тобто той чи інший ступінь нездатності, небажання засвоювати соціально-педагогічні впливи і адекватно на них реагувати.

Важковиховуваність – явище несприймання чи опору дитини виховному впливу дорослих, що має стійкий характер і потребує спеціальних корекційних психолого-педагогічних заходів.

Вербальна агресія - вираження негативних почуттів через форму (сварка, лемент) і зміст словесних погроз (прокльону).

Вербальні засоби спілкування - це письмове й усне мовлення, що використовується як знакові системи.Взаємини - суб'єктивні зв'язки між людьми, що виникають у результаті фактичної взаємодії представників різних соціальних груп.

Взаємодія - це процес безпосереднього чи опосередкованого впливу суб'єктів (об'єктів) один на одного, що породжує їхню взаємозумовленість і взаємозв'язок між ними.

Взаємодія відчуттів - це закономірність відчуттів, яка виявляється у зміні чутливості однієї аналізаторної системи під впливом діяльності іншої.

Взаємодія навичок - це вплив попередніх навичок на утворення нових.

Виховання – діяльність для передачі новим поколінням суспільно-історичного досвіду; планомірний і цілеспрямований вплив на свідомість і поведінку з метою формування певних установок, понять, принципів, ціннісних орієнтацій, що забезпечує умови для її розвитку, підготовки до громадського життя і праці.

Виховання – діяльність педагогів-вихователів, спрямована на зміну свідомості, світогляду, психіки, ціннісних орієнтацій, знань і способів діяльності особистості, що сприяє її моральному, духовному зростанню і вдосконаленню.

Внутрішня позиція школяра (як новоутворення психіки дитини молодшого шкільного віку) – сформоване загальне позитивне ставлення дитини шестирічного віку до шкільного навчання, її готовність до виконання вимог вчителя, визнання його авторитету.

Врівноваженість нервових процесів - це баланс між процесами збудження та гальмування

Вчинок - різновид вольової дії, що спрямована на досягнення суспільно значущої мети, становить акт моральної поведінки, регульований певними етичними нормами.

Гармонійна особистість - людина, яка перебуває в єдності зі світом, людьми і самою собою.

Геніальність - найвищий рівень здібностей, проявом яких є відкриття особистістю нових напрямків, шляхів в галузі наукових досліджень, техніки, мистецтва.

Гіподинамія (гр. hupo – під + динаміка) – знижена рухливість унаслідок зменшення сили рухів.

Гнів - емоція незадоволеності будь яким явищем, вираження різко негативного відношення до нього.Гнів - емоційний стан сильного обурення, невдоволення.

Гнів може мати різні ступені, аж до афективного спалаху. Проявляється в діях, міміці, пантоміміці, мовленні. Причинами гніву в одних людей виступають нерозуміння або осуд навколишніх їхніх поривів і вчинків, в інших - перешкоди на шляху реалізації власних потягів.

Гнучкість розуму - це індивідуальна особливість мислення, яка виявляється у вмінні змінити припущення, обраний шлях у вирішенні проблеми, коли змінились її умови і вибір не підтвердився.

Девіантна поведінка – (від пізньолат. deviatio – відхилення) – це поведінка, що відхиляється від загальноприйнятих норм – етичних, а іноді й правових, включає антидисциплінарні, антисоціальні, делінквентні (протиправні) й аутоагресивні вчинки. Останні можуть бути як патологічними (різні форми патології особи й особового реагування), так і непатологічними (психологічними).

Дезадаптація особистості - полярний адаптації й, по суті, деструктивний процес, у ході якого розвиток внутрішньо-психічних процесів і поводження індивіда приводить не до розв’язання проблемних ситуацій у його житті й діяльності, а до збільшення, посиленню труднощів існування й неприємних переживань, їх зухвалих.

Дезадаптація шкільна – різновид соціальної дезадаптації, що виявляється у ускладненому або малоефективному пристосуванні дитини до нових суспільних обставин в умовах шкільного навчання, спричинене здебільшого низьким рівнем шкільної зрілості дитини.

Делінквентність — це психічна готовність до правопорушення, це асоціальні за своє спрямованістю, повторювані вчинки і дії, формування негативно орієнтованих особових установок.

Делінквентна поведінка – (від лат delinquens — «проступок, провина») – протиправна поведінка особи; дії конкретної особи, що відхиляються від встановлених в даному суспільстві і зараз законів, загрожують благополуччю інших людей або соціальному порядку і кримінальні в крайніх своїх проявах. Особа, що проявляє протизаконну поведінку, кваліфікується як делінквентна особа (делінквент), а самі дії, — деліктами.

Делінквентна поведінка – різновид девіантної, поведінка протиправного, злочинного характеру.

Депресія - емоційний стан пригніченості, сумного настрою, який пов'язаний з усвідомленням власної неповноцінності та песимізмом.

Деструктивність - негативне відношення людини до самої себе або до інших і відповідно цьому відношенню поводження. Деструктивність - наслідок блокування плідної енергії, перешкод на шляху до розвитку, до самоздійснення, коли людині не вдається реалізувати свій потенціал. Деструктивна особистість нещасна, навіть якщо їй вдається досягти поставлених цілей. Повага до життя, інших людей і до самого себе - обов'язкова умова психічного здоров'я людини.

Дистрес – негативний емоційний стан людини, що викликається надто довготривалим чи надміру сильним психофізіологічним напруженням і пригнічує всю життєдіяльність людини. Дистрес може виникати внаслідок попереднього переживання стресу.

Діяльність - це усвідомлена і цілеспрямована активність людини, зумовлена потребами та спрямована на пізнання та перетворення світу.

Довготривала пам'ять - виявляється в запам'ятовуванні та відтворенні знань, умінь і навичок, розрахованих на їхнє довгочасне зберігання та використання у діяльності.

Довільна пам'ять - це вид пам'яті, що характеризується усвідомленням мети щось запам'ятати, відтворити.

Довільна увага - це вид уваги, зумовлений потребами діяльності, який полягає у свідомому спрямованому зосередженні уваги

Довільна уява - це вид уяви, який полягає у створенні того чи іншого нового образу зі спеціальною метою.

Дружба - вид стійких індивідуально - виборчих міжособистісних відносин, що характеризуються симпатіями й взаємною прихильністю. Дружба припускає взаєморозуміння, відвертість, відкритість, довірливість, активну взаємодопомогу, інтерес до справ і переживань один одного, щирість і безкорисливість почуттів.

Духовність - термін, прийнятий для відбиття вищих сторін внутрішнього світу людини, які проявляються в людяності, сердечності, доброті, щирості, теплоті, відкритості для інших людей.

Егоїзм – негативна риса характеру людини, що виявляється як надмірна зосередженість на своєму «Я» при цілковитому ігноруванні інтересів інших людей.

Егоцентризм (лат. ego — я і centrum - центр) – погляд, що ставить у центр усієї світобудови індивідуальне “Я” людини: крайня форма індивідуалізму та егоїзму.

Егоцентризм — специфічна орієнтація людини на саму себе, зосередженість на власних психічних проявах. Егоцентризм буває тимчасовим віковим, але в умовах неправильного формування особистості може переростати в егоїзм. За змістом егоцентризм проявляється в пізнавальній сфері людини (сприймання, мислення надміру суб’єктивного характеру), моральній (оцінка намірів та вчинків інших людей через проекцію власної особистості) та комунікативній (передача суб’єктом інформації іншим людям із накладанням власних поглядів).

Ейджизм – негативне упереджене ставлення суспільства до людей похилого віку, їх знецінення, приниження та дискримінація.

Емансипація – процес та результат здобуття людиною особистісної незалежності. В психології в основному йдеться про дитячу емансипацію (психологічне відокремлення дитини від значимих дорослих) та гендерну (здобуття особистісної незалежності жінок від чоловіків чи навпаки).

Емоція - переживання людиною свого ставлення до якогось об'єкта або події; рефлекторна психотерапевтична реакція, пов'язана з проявом свого суб'єктивного пристрасного ставлення (у вигляді переживання) до ситуації та її результату .

Емоції – психічне відображення у формі безпосереднього переживання значимості діють на людину явищ і ситуацій. Емоції проявляються через відношення людини до навколишнього світу, переживання з приводу проявів, задоволення або незадоволення потреб.

Емпатія - емоційний аспект розуміння іншої людини, здатність емоційно відгукнутися на її проблеми, переживати разом з нею, співчувати їй.

Задатки – вроджені анатомо-фізіологічні особливості мозку, нервової системи в цілому, що складають природну основу для розвитку певних психічних структур (здібностей, темпераменту, характеру тощо).

Затримка психічного розвитку – відставання дитини від загальноприйнятого темпу вікового психічного розвитку, яке спричинюється травмами чи хворобами головного мозку або психоемоційними розладами. В умовах спеціального організованого суспільного корекційного впливу затримка психічного розвитку може усуватись.

Здібність – визначається як індивідуально-психологічні особливості людини, які виражають її готовність до оволодіння певними видами діяльності і до успішного їх виконання.

За Р. Кеттеллом, це риси характеру, які визначають уміння й ефективність у досягненні цілей.

Ігрова діяльність – різновид онтогенетичних діяльностей, в якому значимим є сам процес виконання ігрових дій, а не кінцевий результат, та який має на меті засвоєння суспільного досвіду окремим індивідом. В дорослому віці набуває форм інтелектуальної, ділової чи спортивної гри.

Ізоляція - механізм психологічного захисту особистості як відокремлення у свідомості людини чинників, які її травмують

Імпульсивність дитяча – особливість дитячої поведінки дитини, що виявляється в її слабкому контролі та вольовій регуляції, вчинки зумовлюються переважно безпосередніми бажаннями та примхами. Інволюція особистісна – процес «зворотного» розвитку окремих якостей особистості, їх спрощення та згортання.

Інтелект (лат. intellectus – пізнання, розуміння, розум) – відносно стійка структура розумових здібностей та надбань людини – це здатність людини мислити. До складу інтелекту відносять перцептивні, мнемічні, мислені, імажинативні якості людини, особливості її уваги тощо; таким чином, інтелект виступає як інтегроване поняття.

Інтроверсія - фіксація особистості на собі, на своїх переживаннях і думках, схильність до самоаналізу, замкненість.

Інфантилізм (лат. infantilis – дитячий) – збереження в психіці та поведінці дорослої людини якостей, властивостей, рис і особливостей, що характерні для більш ранніх періодів її розвитку (притаманні дитячому віку), «надмірна дитячість»; затримка в розвитку. Інфантилізм зазвичай виявляється у несамостійності рішень та дій, надмірному почутті незахищеності, залежності, зниженій критичності до себе, неадекватному егоцентризмі.

Іпохондрія (гр. hypochёondria, букв. – підребер’я) – надмірна зацикленість людини на стані свого здоров’я, стурбованість через уявні хвороби або перебільшення реальних проблем фізичного стану людини. Іпохондрія більш характерна для людей похилого віку.

Клептоманія (гр. klepto – краду + манія) – хворобливе нездоланне прагнення до злодійства, характеризується важковизначуваним прагненням індивіда скоювати крадіжки. Слід відрізняти делінквентне прагнення красти і клептоманію, суть якої не є придбання шляхом крадіжки якої-небудь речі. Самоціллю стає процес крадіжки і пов’язаний з ним ризик.

Комунікабельність — соціально-психологічна риса особистості, здатність її до товариського спілкування з іншими людьми. Хоча комунікабельність не вроджена риса й формується в процесі групового життя й діяльності людини, однак біологічні й фізіологічні задатки й нахили людини можуть істотно впливати на неї (підсилювати або послабляти).

Короткочасна пам'ять - характеризується швидким запам'ятовуванням матеріалу, негайним його відтворенням і нетривалим зберіганням.

Конфлікт (лат. conflictus – зіткнення) – 1) це зіткнення протилежно спрямованих інтересів, цілей, позицій суб’єктів взаємодії; серйозна розбіжність, гостра суперечка. 2) Сприйнята розбіжність інтересів: переконання сторін у тому, що існуючі в них на даний момент прагнення не можуть бути реалізовані одночасно. 3) Неспівпадання, суперечливість несумісних виявів свідомості однієї людини (внутрішній конфлікт особистості) чи інтересів, прагнень кількох людей чи груп (міжособистісний або міжгруповий конфлікт).

Креативність - творчість, здатність до створення нового, оригінального.

Критичність розуму - усвідомлений контроль за перебігом інтелектуальної діяльності людини, під час якого відбувається оцінення роботи думки, вироблених гіпотез, шляхів їхнього доведення.

Криза 3-х років - одна з криз психічного розвитку, що виникає на межі раннього та дошкільного вікових періодів; відзначається кризовими явищами у поведінці дитини (негативізм, протест, знецінення дорослих, свавілля, непокора, впертість) і відбувається при невідповідності між операційно-технічною (володіння способами і засобами діяльності) і мотиваційною (прагнення, інтереси, бажання щодо виконання діяльності) сторонами предметно-маніпулятивної гри. Виникає при блокуванні дорослим прагнень дитини до самостійності

Лабільність - швидкість виникнення та перебігу процесів збудження і гальмування.

Лабільність (лат. labilis – ковзкий, хитливий) – рухливість, здатність до швидких змін.

Логічне мислення - це вид мислення, що відбувається з опорою на поняття, судження, в яких виражені виділені властивості за допомогою логіки, без використання емпіричних даних.

Локус контролю - це схильність людини приписувати відповідальність за результати своїх дій зовнішнім силам і обставинам, або навпаки - власним зусиллям та здібностям.

Майстерність педагогічна — комплекс властивостей особистості педагога, що забезпечує самоорганізацію високого рівня професійної діяльності на рефлексивній основі. Властивості педагогічної майстерності: гуманістична спрямованість діяльності педагога, професійні знання, вміння та навички, педагогічні здібності (забезпечують швидкість самовдосконалення), педагогічна техніка (гармонізує структуру педагогічної діяльності).

Ментальність - це притаманний нації варіант світосприймання, поведінки, який реалізується на спільній мовній, культурній і морально-етичній основі.

Мислення - процес пізнавальної діяльності людини, що характеризується узагальненим і опосередкованим відображенням дійсності.

Мнемічна діяльність – робота пам’яті як пізнавального процесу.

Мимовільна пам'ять - це вид пам'яті, при якій фіксація інформації здійснюється без мети, без вольового зусилля, спрямованого на запам'ятовування.

Мимовільна увага - це вид уваги, що виникає незалежно від наміру та мети людини.

Мимовільна уява - створення нових образів, що не скеровується спеціальною метою.

Мислення - процес опосередкованого та узагальненого відображення предметів і явищ довкілля в їхніх істотних властивостях і зв'язках.

Молодший шкільний вік – період розвитку дитини, що триває від 6 до 10 років життя і відповідає початковій стадії навчання в школі.

Моральна готовність до навчання в школі або соціальна готовність – сформованість тих якостей, які забезпечують встановлення взаємин з дорослими і однолітками, входження в життя класу, виконання спільної діяльності і т. п.

Мотив (франц. motif, лат. motus - рух) – спонукання до діяльності, пов’язане із задоволенням потреб людини.

Мотиваційна готовність – це бажання вчитися, ставлення до школи і навчання як до серйозної діяльності. Дитина приходить у школу з певною мотивацією. В ній вирізняються пізнавальні й соціальні мотиви. Пізнавальні мотиви пов’язані із самим змістом і процесом навчання. Соціальні мотиви породжуються різноманітними соціальними взаєминами дитини з іншими людьми. Це прагнення до схвалення, до підтримки дорослих, до завоювання авторитету серед однолітків, бажання зайняти «позицію школяра».

Мотиваційна готовність дитини до шкільного навчання - бажання вчитися, ставлення до школи і навчання як до серйозної діяльності.

Мотивація – система спонукань які зумовлюють активність організму і визначають її спрямованість.

Мотивація – система мотивів, що визначає конкретні форми діяльності або поведінки людини.

Мотивація - система усіх видів спонукань особистості (потреби, мотиви, інтереси, цілі установки, ідеали), які регулюють поведінку і діяльність людини.

Мрія - створений фантазією образ бажаного майбутнього, що спрямований на перспективу життя і діяльності людини.

Навіювання (лат. suggestion – навіювання, сугестія) – процес впливу на емоційну сферу психіки людини, що пов’язаний з її зниженою критичністю сприймання інформації.

Навичка - дія, неодноразове виконання якої призвело до її автоматизації, ознаками якої є максимально швидке виконання, відсутність зайвих рухів, мінімальна психофізична напруга, зниження контролю при збереження якості виконання.

Навчання - це цілеспрямована організація научіння з метою формування знань, умінь та навичок.

Навчання - процес взаємодії між тим, хто навчає (педагог), і тим, хто навчається (учень), у результаті якого в останнього формуються певні знання, вміння, навички.

Навчання – процес цілеспрямованої передачі суспільно-історичного досвіду; спільна діяльність педагога і дитини, зорієнтована на засвоєння знань, умінь і навичок, способів пізнавальної діяльності.

Навчальна діяльність – провідна діяльність молодших школярів, що виявляється в цілеспрямованому засвоєнні ними суспільного досвіду, і, відповідно, формуванні соціальної компетентності.

Навчальна діяльність – цілеспрямована діяльність учнів, результатом якої є розвиток особистості, інтелекту, здібностей, засвоєння знань, оволодіння уміннями та навичками.

Наочно-дійове мислення - це вид мислення, який полягає у тому, що розв'язання задач здійснюється шляхом реального перетворення ситуації та здійснення рухового акту.

Наочно-дійове мислення – різновид мислення, що відбувається на основі здійснення рухових операцій (дій) з реальними предметами. Як провідний вид мислення, наочно-дійове характерне для раннього віку.

Наочно-образне мислення - це вид мислення, який полягає в оперуванні образами уявлень та перетворенні ситуації в плані образів.

Наочно-образне мислення – вид мислення за ознакою розвитку в онтогенезі людини, при якому відбувається оперування образами конкретних предметів чи явищ дійсності.

Наслідування – форма поведінки людини, яка виявляється у копіюванні, відтворенні дій, поглядів чи виявів характеру інших осіб; дотримування прикладу, зразка

Научіння – набуття людиною чи твариною певного психофізичного досвіду та здатність його ефективно використовувати ; процес і результат надбання індивідуального досвіду.

Научіння - стійкі доцільні зміни діяльності, які виникають завдяки попередній діяльності й не викликані безпосередньо-вродженими фізіологічними реакціями організму.

Неусвідомленість мислення - виявляється в тому, що суб'єкт відчуває труднощі, пояснюючи, які орієнтири добирав для вироблення припущення, якими прийомами можна перевірити правильність його припущень і помилок тощо.

Невроз – одна із основних форм нейропсихічних розладів, що спричинюється порушенням особливо значимих життєвих стосунків людини і супроводжується перевантаженням нервової діяльності людини. Невроз критично сприймається хворими і не виводить з ладу інтелект, що відрізняє його від психозу.

Негативізм (нонконформізм) (лат. negativus – негативний) – невмотивована поведінка, яка проявляється в діях, свідомо протилежних вимогам та очікуванням інших індивідів або соціальних груп; прагнення неодмінно діяти всупереч позиції панівної більшості, будь-якою ціною і у всіх випадках утверджувати протилежну точку зору.

Негативізм дитячий – нелогічна протидія дитини впливу дорослих, що виявляється в безпосередньому опорі, демонстративній відмові виконувати їх вимоги (пасивна форма негативізму) чи виконані дій, протилежних до вимог вихователів (активна форма негативізму). Негативізм дитини може бути ознакою вікової кризи психічного розвитку або наслідком педагогічних прорахунків дорослих у вихованні.

Обдарованість - сукупність здібностей, що зумовлюють особливо успішну діяльність людині в одній чи кількох сферах, які вирізняють її серед інших людей, що виконують ту ж діяльність у тих же умовах.

Образна пам'ять - виявляється в запам'ятовуванні і відтворенні образів, уявлень конкретних предметів, явищ, їхніх властивостей, наочно даних зв'язків між ними.

Обсяг уваги - це властивість уваги, яка полягає у відображенні кількості об'єктів, які сприймаються одночасно з достатньою чіткістю.

Пам'ять - це психічний процес, який відображає досвід людини шляхом запам'ятовування, збереження та відтворення.

Пасивна уява - вид уяви, що не передбачає визначення мети, інколи -це ілюзія життя.

Педагогічне спілкування - це система методів і прийомів, що забезпечують реалізацію цілей і завдань педагогічної діяльності, а також організовують, спрямовують соціально-психологічну взаємодію педагога та вихованців.

Педагогічна занедбаність – такий «рівень невихованості», який виражається в несформованості важливих соціальних якостей особистості, актуальних для певного віку. Вона є результатом достатньо низького рівня виховуваності.

Педагогічний такт – це міра педагогічного цілеспрямованого впливу вчителя на учня, вміння встановити продуктивний стиль спілкування.

Педагогічно занедбані діти – діти, в яких під впливом несприятливих соціальних, психолого-педагогічних та інших умов сформувалося негативне ставлення до навчання, соціально — цінних норм поведінки, які втратили почуття відповідальності за власні вчинки, зневірилися у собі.

Післядовільна увага - це вид уваги, зумовлений пізнавальним інтересом, під впливом якого довільна увага переростає в мимовільну. Пластичність - гнучкість, легкість пристосування до нових умов. Поверховість розуму - протилежна глибині індивідуальна якість мислення, що виявляється у вирізненні поверхових, несуттєвих, випадкових особливостей та зв'язків між ними, на основі яких не можна зробити правомірних висновків.

Покарання – пред’явлення стимулів, які випливають із небажаної поведінки та зменшують імовірність її повторення.

Продуктивне мислення - це вид мислення, у якому найповніше виявляються інтелектуальні здібності людини, її творчий потенціал, які впливають на темп засвоєння знань, на широту їхнього перенесення в нові умови, в самостійному оперуванні ними.

Проблемне навчання – система методів, засобів, що шляхом розв’язування проблемних завдань у процесі засвоєння нових знань формують в учнів творче мислення та пізнавальні інтереси.

Проблемне навчання – організований викладачем спосіб активної взаємодії учня з проблемно представленим змістом навчання, у ході якого він прилучається до об’єктивних протиріч наукового знання і способів їхнього розв’язання, вчиться мислити, творчо засвоювати знання.

Провідна діяльність – це вид діяльності, який в певний віковий період найінтенсивніше впливає на розвиток та формування всіх рис особистості дитини, її пізнавальних процесів, в результаті чого з’являються вікові новоутворення.

Провідна діяльність – це діяльність, яка, виникаючи в рамках нової соціальної ситуації розвитку індивіда, забезпечує розв’язання психічних суперечностей і формування психічних новоутворень. Кожному віковому періоду притаманна єдина неповторна провідна діяльність.

Провідна діяльність - діяльність, в якій формуються основні особистісні новоутворення, відбувається перебудова психічних процесів і виникають нові види діяльності (О. М. Леонтьєв).

Проекція - несвідоме перенесення (приписування) власних почуттів, бажань і прагнень, у яких людина не хоче собі зізнатися, розуміючи їхню соціальну неприйнятість, на інших.

Професійна адаптація – пристосування фахівця до умов професійної діяльності на початку її розгортання.

Професійна самооцінка – оцінка суб’єктом праці самого себе як фахівця, своїх професійних можливостей, якостей, досягнень і місця в професійному середовищі.

Професійна самосвідомість – комплекс уявлень людини про себе як професіонала, цілісний образ себе як фахівця, система ставлень до себе як професіонала.

Професійне «вигорання» — стійкий стан фізичного, емоційного та розумового виснаження суб’єкта праці, що супроводжується цинізмом та знеціненням професійних досягнень.

Психологічна готовність до навчання в школі – комплекс психологічних якостей, що забезпечують успішне навчання в школі. У нього включаються такі компоненти, як інтелектуальна готовність (певний рівень розвитку пізнавальних процесів — сприйняття, мислення, пам’яті, уяви); особистісна (певний рівень розвитку самосвідомості, волі і мотивів поведінки); комунікативна (певний рівень розвитку вмінь і навичок спілкування, встановлення контактів з однолітками та дорослими).

Психологічний захист – регулятивна система особи, спрямована на усунення або зведення до мінімуму почуття тривоги, пов’язаного з усвідомленням конфлікту.

Раціоналізація - механізм психологічного захисту особистості як псев-дорозумне пояснення людиною своїх бажань, учинків, насправді зумовлене причинами, визнання яких загрожувало 6 втратою самоповаги.

Ригідність – негнучкість, жорсткість мислення чи поведінки людини за необхідності адаптуватись до змін.

Риси характеру - це набуті впродовж життя складні індивідуальні особливості людини, які дають змогу з певною вірогідністю передбачати її поведінку в тому чи іншому конкретному випадку.

Розподіл уваги - це властивість уваги, що виявляється в одночасній увазі до двох або кількох об'єктів та виконанні дій з ними чи спостереженні за ними.

Рухова пам'ять - це запам'ятовування, зберігання і відтворення людиною своїх рухів.

Самовиховання – управління суб’єктом своєю діяльністю, спілкуванням, поведінкою, переживаннями, спрямованими на зміну своєї особистості відповідно до усвідомлених цілей, ідеалів і переконань задля самовдосконалення.

Самооцінка – оцінка особистістю себе (своєї зовнішності, здібностей, особистісних якостей та ін.), компонент самосвідомості.

Самоповага - співвідношення справжніх досягнень особистості і того, на що людина претендує, розраховує.

Свідомість - це вища, інтегрована, керована форма психіки, яка складається під впливом суспільно-історичних умов у трудовій діяльності людини та її спілкування за допомогою мови з іншими людьми.

Соціалізація – процес засвоєння соціального досвіду індивідом, що забезпечує його інтеграцію в суспільстві.

Соціальна норма – правило, взірець діяльності або межа дозволеної чи обов’язкової поведінки, діяльності людини, соціальної групи, яка офіційно прийнята на тому чи іншому етапі розвитку суспільства. Соціальна норма віддзеркалюється у звичках, манерах людини, правилах етикету, звичаях, традиціях, обрядах, церемоніях, ритуалах, законах, моді, захопленнях, цінностях, ціннісних орієнтаціях, віруваннях, міфах тощо.

Соціальні відхилення – це порушення соціальних норм, які характеризуються певною масовістю, стійкістю і поширеністю. Маються на увазі такі негативні масові соціальні явища, як пияцтво, злочинність, бюрократизм, релігійний та ідейний фанатизм, тоталітаризм та ін.

Сприймання - це пізнавальний психічний процес відображення у свідомості людини предметів і явищ навколишнього світу.

Співпереживання – особлива форма емпатії, це переживання тих же емоційних станів, які відчуває інший, через ототожнення з ним.

Співчуття – особлива форма емпатії, це переживання власних емоційних станів у зв’язку з почуттями іншого.

Стійкість розуму - це індивідуальна особливість мислення, яка виявляється у постійному орієнтуванні на закономірні характеристики об'єкта.

Стійкість уваги - це властивість уваги, яка полягає у тривалому утриманні уваги на предметі чи якійсь діяльності

Стрес – стан психофізіологічного напруження, що виникає у людини в складних умовах повсякденного життя чи нестандартних ситуаціях. На відміну від дистресу стрес несе позитивне значення для людини, оскільки забезпечує мобілізацію для подолання життєвих проблем.

Стрес - форма переживання емоцій особистістю, ознаками якої є стан напруги при загрозі або перевантаженні, що амбівалентно позначається на здоров’ї та діяльності особистості: позитивно (еустрес) чи негативно (дистрес).

Талант - високий рівень здібностей людини до певної діяльності, який виявляється в оригінальності та новизні підходу, супроводжується досягненнями найбільш високих результатів у цій сфері.

Талант - природний хист, обдарованість, вища здатність людини до певного виду діяльності (творчої, наукової, політичної, виробничої).

Творча уява - вид уяви, що полягає у самостійному створенні нових, оригінальних образів.

Теоретичне мислення - це вид мислення, який полягає у пізнанні законів, правил та оперуванні ними.

Традиційне навчання – це репродуктивна технологія навчання. В її основі лежить підхід, згідно з яким визначається достатній для успішної життєдіяльності обсяг знань і передається учням, головне завдання яких — запам’ятати інформацію, а критерій успішності — її безпомилкове відтворення. Навчання відбувається на репродуктивному рівні. Роль учителя полягає в основному в поясненні із використанням наочності.

Тривожність – схильність індивіда до переживання тривоги, що виникає внаслідок уявної чи реальної дії загрозливого фактора. Тривожність буває ситуативною (реакція на скороминучу небезпеку) та патологічною (постійне перебування у стані тривоги або надмірний її ступінь). Патологічна тривожність є показником дезадаптації людини в певних соціальних умовах.

Увага - це форма психічної активності, яка полягає у зосередженості суб'єкта в певний момент часу на якомусь реальному або ідеальному об'єкті - предметі, події, образі, міркуванні.

Увага — спрямованість і зосередженість свідомості, що передбачають підвищення рівня сенсорної, інтелектуальної та рухової активності індивіда.

Уміння - готовність людини успішно виконувати діяльність, що грунтується на знаннях і навичках.

Умова психічного розвитку – сукупність біологічних та соціальних особливостей розвитку певного індивіда. Умови мають варіативний характер на відміну від загальних факторів психічного розвитку.

Усвідомленість мисленнєвої діяльності - полягає в тому, що суб'єкт розуміє і може виразити в слові особливості задачі, шляхи розв'язання її, особливості міркування та аргументи на користь правильності висновку.

Учіння - це цілеспрямоване засвоєння соціального досвіду, це діяльність особистості, це специфічна діяльність людини, метою якої є научіння (діяльність активна, гностична).

Учіння – це здобуття конкретного досвіду, зокрема, знань, умінь та навичок, видів поведінки та діяльності.

Учіння – стихійний або цілеспрямований процес засвоєння людиною знань, вироблення вмінь і навичок, розвиток особистості, інтелекту, що відбувається в умовах індивідуальної або спільної діяльності, спілкування з ровесниками або старшими шляхом спостереження за поведінкою та діяльністю інших людей, їх наслідування, а також у процесі сприймання та аналізу інформації у засобах масової інформації.

Учіння – один із генетичних видів діяльності людини, що сприяє ефективній соціалізації і виявляється у цілеспрямованому засвоєнні людиною знань, формуванні вмінь та навичок.

Учіння - один з основних видів діяльності, коли дії людини скеровуються свідомою метою засвоїти певні знання, навички, вміння, форми поведінки; коли суб’єкт діє заради засвоєння нового досвіду.

Уява - своєрідна форма відображення об’єктивної дійсності, психічний процес, що полягає у створенні нових образів шляхом переробки матеріалу сприймань і уявлень, утворених у попередньому досвіді.

Фобія (гр. phobos - страх) – нав’язливі стани при психічних захворювання: хворобливі нав’язливі неадекватні переживання страхів конкретного змісту, які охоплюють суб’єкта у певній – фобічний – обстановці й супроводжуються вегетативними дисфункціями – серцебиттям, рясним потом тощо.

Фрустрація – важкий психічний стан, що викликається ситуацією, коли людина хоче, але не може подолати бар’єр, переживає невдачу.

Характер особистості - сукупність індивідуально-своєрідних психічних властивостей, які виявляються у типових для даної особистості способах діяльності при типових обставинах і визначаються ставленням особистості, до цих обставин.

Ціннісні орієнтації – 1) вибіркова відносно стійка система інтересів та потреб особистості; 2) система індивідуальних критеріїв для оцінки вчинків чи прагнень інших людей особистістю.

Шкільна зрілість дошкільняти – прийнятний рівень фізичного і психічного розвитку шестирічної дитини, що забезпечує її адекватне пристосування до умов шкільного навчання.

Швидкість запам'ятовування - визначається кількістю повторень, необхідних для запам'ятовування нового матеріалу.

Якість відчуттів - загальна властивість, за якою відрізняються відчуття одного виду від іншого, а також різні відчуття в межах одного й того самого виду.

Я-концепція - це динамічна система уявлень людини про себе, яка включає усвідомлення своїх фізичних, інтелектуальних та інших особливостей; самооцінення та суб'єктивне сприймання зовнішніх чинників, які впливають на особистість.

Я-образ – складовий компонент самосвідомості, що складається з уявлень та знань особистістю власних якостей та особливостей. Я-образ втілюється в Я-реальному (уявлення про себе теперішнього), Я-ідеальному (уявний образ втілення найкращих якостей в собі) та Я-динамічному (набір якостей, які людина прагне змінити чи набути найближчим часом).