Для батьків

Допомагаємо дитині подолати тривожний стан.pptx

Методи комунікації з дитиною у різних стресових випадках

Управління стресом -Як допомогти дитині яка перебуває у стресі.pdf

У цьому буклеті батьки знайдуть поради щодо того, що таке стрес, як реагує дитина, яка знаходиться у стані стресу, та як допомогти дитині впоратися та подолати стрес.

Психологічні поради батькам

Війна може травмувати дитячу психіку, але цьому можна запобігти. Як легко, але дієво батькам підтримати психіку дитини?

Відчуття нашої люблячої присутності – це найголовніший "термостат безпеки" для їхньої душі. Бути поруч – це про дотик і обійми, про співдіяльність і про казку разом – де б ми не були – у ліжку чи в бомбосховищі. Це про добрий погляд, це про уважність і любов. І теж про чутливість до того, коли дитина цього потребує, а коли вона хоче побути наодинці"

Діти наслідують манеру долати стрес. Тому від того, як батьки можуть дати раду з критичними ситуаціями залежить, як їх долатиме дитина.
Це не про те, щоби ніколи не падати, а про те, щоби вставати знову і знову.

Вкрай важливо допомогти дітям зрозуміти, що відбувається і як нам вистояти у цій війні.
Це про те, щоб говорити з малечою з повагою до їхніх почуттів та переживань, до внутрішньої мудрості. А ще – слухати, що вони говорять, та чесно відповідати на їхні питання. 

Це не означає теж втішати дітей "псевдооптимістичними" сценаріями, бо ми свідомі, що дорога до Перемоги може бути довгою і на ній може бути багато болю і втрат. Але це означає передати їм віру, що з Правдою ми обов’язково і неминуче переможемо і наша країна буде вільною і щасливою.

Звісно, ми не можемо не слідкувати за новинами, але ми не потребуємо бути безперервно в новинах – треба зосередитися на корисній дії

Вона додала, що все залежать від того, де ви зараз: вдома чи у бомбосховищі. Але крізь можна придумати заняття:

Корисна діяльність зосереджує увагу і допомагає інтегрувати енергію стресу. Це важливо не лише дітям, але й дорослим.

Варто мати в режимі дня ті активності, які поповнюють сили – як заряджання телефону – коли стрес є більшим, заряджати треба частіше і мати додатковий "павербенк". Тож подбаймо, щоби у режимі дня дітей обов’язково були і сон, і добра їжа, і час на гру, на домашніх улюбленців, на рухову активність

Також обов’язково треба мати  щоденний дотик до чогось, що є Світлом (казки, історії, краса, сповнені світла люди і т.д.). Щось таке, що нагадує у ці темні часи про Світло правди, любові, мужності. І про те, що це Світло неминуче переможе.


Першоджерело - голова громадської спілки "Освіторія" Зоя Литвин 



Підлітки: інструкція зі спілкування для батьків 

Іноді те, що батькам здається дрібницею, для тінейджерів може бути справжньою катастрофою. Небажання вислухати, відсутність підтримки та несправедливі покарання можуть призвести до тривожного розладу, депресії та залежностей. Ми поговорили з лікарем-психологом, когнітивно-поведінковим та схема-терапевтом Софією Лагутіною про психологічні проблеми підлітків, що можуть виникнути вдома, у школі та під час дистанційного навчання. Пані Софія розповіла, чому потрібно вислухати дитину, яка провинилась, як виконання власних обов’язків виховує відповідальність у підлітка та які є плюси онлайн-уроків.

Чому виникає прірва

Найбільша проблема — непорозуміння двох сторін. Більшість людей у суспільстві усвідомлює, що підлітковий вік — особлива пора, коли в людини змінюються певні психологічні та фізіологічні речі. Але часто батьки думають, що їм достатньо базової інформації про перехідний вік. Вони лише називають свою дитину складною, замість того, щоб розібратись у тих процесах, що відбуваються.

Варто розрізняти підлітковий вік і кризу підліткового віку. Якщо дитина у кризі, відбуваються зовсім інші прояви, радикальніші. У такому разі можна зовні помітити, що дитині погано. У неї буде високий афект та агресія. І це не окей, під час кризи потрібна особлива підтримка.

Необізнаність батьків може проявлятись у несприйнятті деяких фізіологічних процесів. Наприклад, мама і тато примушують дитину лягати о 21-й. Відповідно підліток каже, що не хоче спати о такій порі. Батьки вирішують, що дитина просто обманює, але насправді у підлітковому віці зменшується потреба в годинах сну. І це нормально, що дитина лягатиме о 23-й. Бо діти все одно знайдуть вихід та вчинять так, як їм хочеться. Врешті можна просто вкритися ковдрою і грати в ігри на планшеті чи листуватися в соцмережах.

А цей директивний стиль поведінки батьків породжує проблеми з порозумінням між сторонами. Тому таку велику роль грає саме обізнаність батьків.

Емоційний стан дитини в перехідному віці сильно змінюється, це має гормональні причини. А також зовнішній вплив, наприклад, відповідальність за вибір майбутньої професії. Тут проблема може бути в тому, що під час конфліктних ситуацій батьки не розмовляють з дитиною. Часто вони спершу розв’язують проблему, а вже тоді дізнаються, які в сина чи доньки емоції з цього приводу. Також дітей не навчають емоційної грамотності. А є дуже простий спосіб впоратися з емоціями: потрібно ввічливо сказати про те, що зараз відчуваєш. Бо коли ти не говориш іншим про свої емоції, вони автоматично вважають, що тебе все влаштовує. Також, коли людина говорить про свої почуття, вмикається частина мозку, яка відповідає за емоційну частину. У такому разі афект буде врегульований вже на перших етапах. Чудово, якщо дитина скаже «мене ображає, коли ти так говориш» або «мені сумно, що ти такої думки про мене». Важливо не переходити на особистості, а говорити лише про власні відчуття. Навчайте цього своїх дітей.

Так само важливо, щоб батьки висловлювали свої почуття таким самим чином. Можна сказати «Я здивований, що ти образився, бо я мав на увазі зовсім інше». Адже в усіх різне сприйняття, і величезну роль грає мотивація обох сторін. Але мотивація не розв’язати проблему, а зробити своїй дитині краще.

Намагайтеся не критикувати дії своєї дитини в минулому. Фрази типу «я ж тобі казав, що це погана ідея» — це подвійний удар для підлітка. Адже в цей момент він і так визнає, що зробив помилку, але при цьому ще й авторитетна людина психологічно його карає. Набагато важливіше звернути увагу на досвід у майбутньому і правильні висновки. Адже батьки — психотерапевти для своєї дитини. І їхнє завдання — зробити так, щоб дитина сама усвідомила свою помилку. Інакше підліток буде діяти лише так, щоб його не покарали, а це не найкраща стратегія. А коли обидві сторони хочуть одного і говорять про свої почуття, мозок обробляє цю інформацію, і афект не підіймається до високого рівня. Але якщо емоції постійно стримувати, це може вилитися в погані звички, протестну і радикальну поведінку.

Відповідальність

Великою проблемою в розвитку відповідальності є радикальні покарання від батьків. Наприклад, дитина відмовляється робити домашнє завдання, і за це батьки не дозволяють їй піти на тренування. Виходить, що як покарання батьки обмежують дитину у фізичному розвитку. Плюс ще й не дізнаються про її переживання. Цілком можливо, що вона не просто не хоче щось виконувати, а в неї є негативні очікування чи враження. Поговоріть зі своїм сином чи донькою. Можливо, тінейджер хоче поділитися своїми емоціями в цей момент. Небажання виконувати домашнє завдання може виникнути через конфлікт з учителем, наприклад. Допоможіть дитині спершу розв’язати цю проблему, а тоді вже наполягайте на дотриманні обов’язків.

Та найгірше, коли карають і не пояснюють, чому так. Дуже важливо визначити обов’язки дитини і назвати наслідки за їхнє невиконання. Але з іншого боку так само батьки мають виконувати свої обов’язки. Не варто очікувати відповідальності від дитини, якщо дозволяєте собі забувати про свої обіцянки.

Спонтанні покарання і невизначеність можуть викликати тривогу в дитини, яка з часом перейде в тривожний розлад. Також такі покарання можуть вплинути на формування глибинного переконання «очікування на катастрофу». У дорослому житті така людина буде чекати тільки найгірших наслідків за кожної помилки. Якщо в дитинстві ця модель постійно підкріплювалась: підліток ніколи не знав, що його чекає за певний вчинок, то це очікування на катастрофу перейде до автоматизму і стане звичкою. А з цим вже набагато важче боротись.

Розв’язання конфліктів

Коли батьки не вислуховують дитину під час конфліктної ситуації, порушуються дві основні потреби особистості: потреба в безпеці та прийнятті. Адже сім’я — це первинно безпечне середовище, де тебе приймають таким, який ти є. Звісно, є моменти, коли дитина повністю винна в ситуації. Наприклад, вдарила когось у школі. Але в кожного вчинку є мотив, і батькам потрібно його дізнатись. Це не означає, що потрібно заохочувати дитину робити так і далі або ігнорувати її погані вчинки. Та обов’язково варто обговорити те, що сталося, і зробити висновок на майбутнє. Якщо не розмовляти з підлітком, а лише карати, з часом він почне віддалятися від батьків.

Для того щоб негативних вчинків з боку тінейджера було менше, потрібно частіше хвалити його за хороше. Бо часто батьки ігнорують досягнення дитини у школі, але звертають велику увагу на безлад у кімнаті чи зауваження в щоденнику. Та найгірше — це порівняння з іншими. Слова «невже ти не міг краще, ніж однокласник» знецінюють старання дитини. Тоді вона перестає радіти за свої досягнення. А це може призвести до перфекціонізму в майбутньому.

Підлітки у своєму середовищі

У всіх людей є безумовний інстинкт приналежності до якоїсь групи. А в дітей це яскравіше виражено, адже бажання бути унікальним приходить вже в дорослому віці. Діти і підлітки все ж більше хочуть бути схожими на інших. Тому вони шукають групи за інтересами — середовище, де їх зрозуміють. Це можуть бути діти з однієї школи, гуртка, з однаковими проблемами. Батьки не є такою групою для своєї дитини. Саме тому тінейджери часто поводяться вдома зовсім не так, як серед своїх друзів.

Величезним стресом для підлітка є виключення з цієї групи. Річ у тім, що діти більш прямолінійні, ніж дорослі. Це тому, що їхня кора головного мозку ще недостатньо розвинена. Отже, якщо дитина відчуває неприязнь до іншого, вона не буде себе стримувати. А якщо є щось, що не подобається групі дітей, це може стати причиною булінгу. Наприклад, хтось у класі одягається гірше за інших. З нього можуть почати насміхатися через це, бо на інстинктивному рівні цю людину можуть вважати слабкою ланкою в групі. А виключення з колективу може стати причиною дитячої депресії, суїцидальних тенденцій у підлітків та розладів особистості. Також через булінг може сформуватися глибинне переконання, що світ небезпечний.

У цьому випадку батькам і педагогам важливо зменшити кількість критеріїв для порівняння. Саме тому шкільна форма — хороша ідея. Тоді діти починають шукати нові способи для порівняння між собою: рівень інтелекту, успішність у навчанні.

Залежність як спосіб втекти від проблем

Нездорова їжа, алкоголь та комп’ютерні ігри — швидкий спосіб отримати позитивні емоції. А це може викликати залежність.

Насправді вкрай мало підлітків відмовляються від нехороших пропозицій через власні принципи. Якщо це й відбувається, то через страх, а не усвідомлення. А якщо в дитини є певні проблеми: неприйняття однолітків, конфлікти з батьками, то вона більш схильна погодитись на такого роду швидкі емоції. Адже будь-яка залежність — лише вершина айсберга. Завжди є незадоволеність власним життям. І за допомогою нехороших звичок підліток компенсує свої проблеми.

Саме тому так важливо розібратись у глибинних причинах того, що відбувається, змінювати життя на краще. Бо якщо просто обмежувати дитину, то ремісія довго тривати не буде.

Самоізоляція

Не можна сказати, що карантин однозначно негативно вплинув на всіх дітей. Усе залежить від того, що було на вході. Тобто якщо у підлітка було велике коло спілкування, багато інтересів, гуртків, то під час самоізоляції рівень його гормонів щастя — серотоніну і дофаміну знизиться. Якщо не знайти нові види активності, то може виникнути депресія або тривожний розлад. Але якщо дитина інтроверт і в неї немає купи друзів, то самоізоляція не вплине так погано на неї.

Причиною тривоги також можуть бути труднощі з дистанційним навчанням. Зміна обставин, відсутність у фізичному плані вчителя та класу, велика кількість домашніх завдань — це стрес для дітей. Те, як ці зміни перенесе ваш син чи донька, залежить від темпераменту підлітка. Якщо дитина чутлива, їй потрібно більше допомоги та підтримки від батьків.

Та в самоізоляції є і свої плюси. Наприклад, підліток може дистанціюватися від негативу. Бо коли в класі тебе сварить учитель або насміхаються однолітки, ти не можеш просто вийти. А вдома можна відсунутись від екрана і так відгородити себе від негативу.

Якщо проблеми вже виникли

Обов’язково зверніться до спеціаліста. Поясніть дитині, що хочете її зрозуміти, а психолог чи психотерапевт краще допоможе це зробити. Не звинувачуйте підлітка в його проблемах, лише скажіть, що хочете більше дізнатися про його стан і допомогти.

Також я б порадила батькам більше дізнаватися про підлітковий вік. Адже це не тільки протестна поведінка, а й багато фізіологічних змін. Не потрібно читати всі підряд книги, розв’язуйте проблеми в міру їх виникнення.

Тінейджерам важливо розуміти, що їх підтримають, що б не сталося. Забезпечте це відчуття своїй дитині. Звертайте увагу на її емоційний стан та приносьте визначеність у її життя. Коли батьки підтримують свого сина чи доньку, це плекає впевненість у собі, вмотивованість та цілеспрямованість. Тоді дитина буде здоровою.


Поради щодо адаптації дітей


Десять заповідей для батьків

1. Не навчайте того, з чим самі необізнані. Для правильного виховання дитини потрібно знати її вікові та індивідуальні особливості.

2. Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе. Ваша мета – виростити її для життя серед людей.

3. Довіряйте дитині. Пояснюйте, що вона робить краще, а не гірше. Залишайте за нею право на власні помилки, тоді дитина опанує вміння їх самостійно виправляти.

4. Не ставтеся до дитини зневажливо. Дитина повинна бути впевнена у своїх силах, тоді з неї виросте відповідальна особистість.

5. Будьте терплячими. Ваша нетерплячість – ознака слабкості, демонстрація вашої невпевненості у собі.

6. Будьте послідовними у своїх вимогах, але пам’ятайте: твердість лінії у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов’язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю і послідовністю.

7. Потурбуйтеся про те, що ваша дитина накопичувала досвід у спокійному темпі. Дозвольте їй відпочивати від розпоряджень, наказів, зауважень. Нехай вона вчиться розпоряджатися собою.

8. Не використовуйте у своїй практиці вислів: «Роби, якщо я наказав!» Замініть цю форму на іншу: «Зроби, тому що не зробити цього не можна, це не принесе тобі користь». Дитина має звикнути до того, що діяти необхідно не за наказом, а тому, що це доцільно, потрібно для когось.

9. Оцінюючи дитину, говоріть їй не тільки про те, чим ви особисто незадоволені, а про те, що вас радує. Не порівнюйте її із сусідською дитиною, однокласниками, друзями. Порівнюйте, якою вона була вчора і якою є сьогодні. Це допоможе вам швидше опанувати ази батьківської мудрості.

10.Ніколи не говоріть, що вам бракує часу виховувати свою дитину. Це все одно, що сказати: «Мені ніколи її любити». Ми виховуємо своїх дітей прикладом власного життя, власною системою цінностей, виховуємо своєю присутністю і відсутністю, виразом обличчя, звичним тоном спілкування з людьми, облаштуванням у квартирі, ставленням до праці та дозвілля. Тож давайте вчитися виховувати наших дітей, пізнавати те, чого ми не знаємо, знайомитись з основами педагогіки, психології, права, якщо насправді любимо їх і бажаємо їм щастя.