Embedded Files
❓Як полегшити почуття самотності. Поради психоаналітика.
Перший крок – це зрозуміти, чи є для вас проблемою відсутність у вашому житті стійких емоційних зв'язків, адже багатьом людям цілком комфортно в такому стані. Тому змушувати себе вести активне соціальне життя – не варто. Йдіть за своїми відчуттями.
Якщо почуття самотності таки сильно впливає на якість вашого життя, для початку прийміть це. Лише визнавши проблему, можна почати з нею працювати.
📍Знайомтеся з новими людьми. Хай це буде коротка розмова з баристою в кав'ярні поруч із домом чи листування з кимось новим у соціальних мережах.
📍Намагайтеся частіше знаходитися серед інших людей. Дослідження показують, що прогулянки зменшують симптоми тривоги та депресії, підвищують настрій. Під час прогулянки поспостерігайте за тим, що відбувається навколо, і спробуйте відчути себе частиною подій навколо.
📍Знайдіть собі нове хобі. Коли людина захоплена якимось процесом, це дозволяє заглушити негативний внутрішній монолог, який багато в чому сприяє відчуттю смутку й ізольованості.
«Мені просто пощастило»: як приборкати «синдром самозванця»
«Синдром самозванця» – суб’єктивне відчуття людини, що вона не заслуговує того успіху, який має. «Так склались обставини», «насправді я не вартий такого визнання» – це часто можна почути від людини, яка схильна знецінювати свої досягнення.
Багато в чому «синдром самозванця» проявляється, коли йдеться про професійні досягнення. Та насправді він також може мати місце в особистому житті.
❓Як працювати з деструктивними проявами самокритики? Психологи радять:
📌 Опирайтеся на факти. Для цього можна зробити список своїх позитивних якостей, досягнень упродовж останнього часу, речей, що вдаються вам найкраще. Ці списки корисно доповнювати новими перемогами у вашому житті.
📌 Не захоплюйтеся порівнянням себе з іншими. У кожної людини свій шлях до успіху. Крім того, в соцмережах, наприклад, ми бачимо здебільшого вже результат, а не ті зусилля, що йому передували.
📌 Працюйте з власними думками. Навчіться помічати самокритику та працювати з цими думками. Якщо внутрішній монолог штовхає вас до самознецінення, знайдіть контраргументи – «Я дійсно заслуговую на цю посаду, бо…», «Я заслуговую такого рівня життя, адже…».
📌 Навчіться радіти своїм перемогам. Зазвичай люди із «синдромом самозванця» нехтують своїми успіхами й не святкують свої перемоги та визначні моменти в житті. Тому треба вчитися цього.
Як допомогти дитині впоратися зі стресом та тривогою
Дорослі — важливе джерело захисту та емоційної підтримки дітей.
Як ми можемо допомогти дітям упоратися зі стресом і тривогою, особливо в умовах війни:
✅ Бути поруч, обійняти, почитати разом, розуміти, коли дитині потрібна ваша присутність, а коли вона хоче побути наодинці.
✅ Бути прикладом і вміти самому давати собі раду. Ділитися з ними тим, що нам допомагає долати стрес та тривогу. Пояснювати. Діти наслідують наші поведінкові реакції, тому те, як ми реагуємо на стрес і вміємо його долати, — важливо.
✅ Спілкуватися, допомагати їм розуміти, що відбувається. Говорити з повагою до їхнього внутрішнього бажання і потреби розуміти. Слухати те, що вони говорять, і те, про що вони мовчать. Бути чесними з ними, не давати порожніх обіцянок.
✅ Задіювати дитину де це можливо. Корисна діяльність зосереджує увагу, допомагає інтегрувати енергію стресу. Виконайте разом якусь домашню роботу, попросіть дитину допомогти вам купити продукти або приготувати обід тощо.
✅ Сприяти відновленню сил. Війна — тривале випробування, яке забирає багато енергії, тому дітям важливо мати в режимі дня ті активності, які поповнюють їхні сили.
Не забувайте: щоб допомогти дітям, ми маємо турбуватися про себе. Якщо у вас немає змоги впоратись із внутрішнім станом, ви не можете нормально функціонувати або щось вас лякає у своїх відчуттях чи поведінці — не потрібно терпіти. Звертайтеся до психолога по допомогу.
Емоційне вигорання: що робити, аби не «згоріти»
Вигорання – це стан емоційного та фізичного виснаження, викликаний надмірним і тривалим напруженням.
Основними проявами вигорання є:
🔺 труднощі з реагуванням на нові виклики життя;
🔺 відсутність зацікавленості, зниження продуктивності та мотивації для роботи/хобі/спілкування;
🔺 з’являється почуття безнадійності та знесилення, незадоволеність собою, партнерами, колегами, політиками, президентом, владою тощо;
🔺 відчуття втоми, порушується сон, зникає апетит, змінюється режим дня.
Що допоможе, якщо ви починаєте вигорати:
✅ Турбота. Піклуйтеся про себе фізично та морально.
✅ Планування. Плануйте свій день – це допоможе тримати фокус і виконувати ті чи інші рутинні завдання.
✅ Підтримка. Хваліть себе навіть за найменші дрібниці.
✅ Ні контенту. Обмежте споживання інформації до мінімуму. Згідно з дослідженнями, на 1 травмованого під час війни припадає 21 людина, яка травмує свою психіку від новин про війну. Оберігайте себе та дітей від психічно важкого контенту.
✅ Гумор. Він допомагає понизити рівень напруги.
✅ Ресурсність. Кожного дня робіть те, від чого кайфуєте, – хобі, прогулянки, відпочинок, спорт тощо.
✅ Спорт. Підійде все: танці, прогулянки, біг. Рухайтеся!
✅ Свята. Влаштовуйте собі свята, спілкування з друзями, робіть усе, щоб відволіктися від повсякденності.
✅ Психолог. Якщо відчуваєте, що самі не справляєтеся, звертайтеся до фахівців.
Page updated
Google Sites
Report abuse