ВСЕУКРАЇНСЬКА ПРОГРАМА МЕНТАЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я "ТИ ЯК?"

ПРАКТИКА ВДЯЧНОСТІ.

Як часто ви чуєте «дякую»? Чи не забуваєте дякувати рідним, колегам або ж хлопчині, який притримав двері у метро? А коли востаннє дякували собі? І не кажіть, що немає за що.БУТИ ВДЯЧНИМ ВАЖЛИВО. Навіть у моменти небезпеки, і особливо між ними, коли так бракує позитивних емоцій. Сказати «дякую» — це як впустити трохи світла в укриття. І як би темно не було довкола, воно підсвітить усе хороше, заради чого ми готові боротися.Почніть із дрібниць — подякуйте собі за прогулянку парком після роботи та улюблене морозиво, залиште на холодильнику подяку близьким (ви знаєте, за що); посміхніться і скажіть «дякую» водію маршрутки. Ви здивуєтеся, на що здатна проста звичка дякувати.Світло завжди перемагає пітьму!

Знову день тривожних новин. Але спробуємо зупинити тривогу, що ходить по колу в голові і не приносить жодної користі. «Дістанемо» її із себе, роздивимося та покладемо поряд.

У вправі «Книжка з малюнком» можна малювати уявно (закривши очі), а можна й по-справжньому. Головне, щоб ви відчули, як гнітючі переживання відділяються від інших ваших думок.

Ви також можете виділяти під тривогу конкретну годину на день, в яку «відкриваєте» цю книгу. А в інший час нехай просто лежить поряд

Щоб знизити рівень тривоги, знайдіть предмет, який вміщається в долоню, і зробіть його своїм «амулетом спокою». Це може бути камінець, який ви колись знайшли на пляжі, чи дорога вам прикраса — що більше є приємних спогадів з дрібничкою, то краще.

Коли відчуваєте, що стає зле, візьміть свій амулет, тримайте міцно, мов руку близької людини. Заплющте очі. Зробіть вдииих і вииидииих

Перенесіться думками у той самий приємний момент, пов’язаний з амулетом. Згадайте усі його подробиці. Подумки опишіть сам предмет у руці — його форму, вагу, температуру. І продовжуйте дихати.

Ця проста вправа на усвідомленість має повернути вас у норму. Йдучи у справах, киньте свій «амулет спокою» до кишені. Раптом що, ви готові дати відсіч хвилі емоцій.

Недарма панічна атака зветься саме атакою. Ось людина спілкується, посміхається, а вже наступної миті її охоплює несамовитий страх: світ навколо ніби тікає з-під ніг, у грудях шалено гупає серце — здається, вона от-от помре.

Зазвичай панічні атаки виникають без реальної небезпеки — як наслідок тривалого стресу й втоми. Потужний вияв тривоги захоплює всі наші відчуття та на певний проміжок часу стирає зв’язок із реальністю — звідси почуття приреченості, втрата самоконтролю.

Найкраща протидія панічній атаці — «заземлення», повернення до реальності та усвідомлення цілковитої безпеки.

Ділимось технікою від МОЗ, що допоможе опанувати гостру раптову тривогу — свою чи людини поряд. Зберігайте та поширюйте

«Увага! Повітряна тривога!» Раптовий звук сирени щоразу змушує здригатися. Здавалося б, ми вже знаємо, що це, і як треба діяти, але ніби підвисаємо і нічого не можемо з собою зробити — ці кілька секунд треба пережити. Для дітей все значно складніше.

За словами педіатрині Юлії Крушельницької, у малюків все частіше проявляється страх раптової небезпеки — шуму, вибухів, сирени. Зустрічаються випадки, коли діти ховаються під ліжко чи у шафу. Як зарадити в такій ситуації?

Важливо пам’ятати, що діти дуже емпатичні, вони вбирають емоції та поводяться так само, як батьки. Тож аби знизити рівень тривоги у дитини:

навчіться зберігати спокій;

уникайте психологічних напружень у родині;

сформуйте для дитини особисту навичку заміни.

І у цьому дописі поговоримо про те, що таке навичка заміни, та як її сформувати.

Вмоститися зручніше і подивитися душевне кіно чи мультик — один зі способів відпустити думки та відпочити.

Тож якщо цієї п’ятниці ви не маєте планів, радимо сховати від себе телефон, прихопити смаколиків і обрати щось зі списку від нашого партнера, Фонд Маша для жінок і дітей, та психологині Тетяни Хоменко

Нав’язливі думки бувають у всіх. Вони виникають нізвідки і ніби чіпляють нас на гачок, витісняючи все інше.

Перше, що ми робимо — намагаємося відволіктися. Але це як «не думай про слона»: що більше відганяєш від себе нав’язливу думку, то більше вона виснажує. Тож коли відчуваєте, що провалюєтеся, спробуйте прості кроки:

не ігноруйте нав’язливу думку, навпаки зосередьтеся на ній;

подумки опишіть свою думку, надайте їй змісту;

поверніть всю увагу назад на ту справу, якою займалися.

Нав’язливі думки заважають, а інколи навіть лякають. Вони з’являються через невпинну тривогу, тож важливо боротися з цим станом комплексно, щоб відчути полегшення.

Ви міцно обіймаєте батька, брата чи сестру, вашу кохану людину, яка ще вчора ночувала в окопі під обстрілами. Чи думали ви, що скажете в цей момент? Про що запитаєте вдома? Як будете слухати численні історії або ж довгу тишу?

Важливо пам’ятати, що тепер ваші рідні чи товариші мають особливий досвід. А фізіологічний стан, в якому вони перебували, відрізнявся від того, в якому ми звикли жити щодня. Фактично людина тривалий час була на межі життя і смерті, а це вплинуло на її свідомість і на те, яким вона бачить світ довкола. Знадобиться певний час, аби минули надмірне збудження, тривожність та підсвідоме очікування небезпеки.

Нехай поради психологинь Тетяни Сіренко та Наталії Зарецької допоможуть вам дібрати правильні слова

Як відомо, світ не такий, яким він є, а такий, яким ми його бачимо. Тож маленькі речі здатні змінювати наш світ знову і знову, і знову 

Підніміть руку, хто тренує усвідомленість? Пам’ятаєте, ми говорили про те, як тривалі стрес і втома можуть затьмарювати нашу свідомість? Коли емоції переповнюють, ми ніби втрачаємо зв’язок із реальністю, і з повноцінного життя переходимо на режим «існування».

Усвідомленість — вміння вирватися з лап стресу та зосередити увагу на моменті тут-і-зараз — можна тренувати. І що дуже тішить — для цього не треба дертися в гори чи пізнавати вчення буддистів. Допоможуть прості техніки, які можна повторювати будь-де: вдома, в офісі чи навіть на станції метро.

Коли помічаєте, що увімкнувся режим «на автоматі» (бо тривога не лишила в голові місця для інших думок), згадайте, що у вас є ще одна дієва техніка. Пошукаймо кольори довкола?

Радянське та пострадянське виховання лишили нам страх і недовіру до всього, що має частинку «психо-». Та часи змінюються, і сьогодні ми вчимося піклуватися про ментальне (психічне) здоров’я так само, як і про фізичне. Звикаємо до того, що всі наші емоції нормальні, що плачуть не лише діти й жінки, що звернутися по допомогу до спеціаліста — не соромно.

Вирішили завести словник ментального здоров’я, щоб краще орієнтуватися в темі без складних наукових термінів, які лякають.

Давайте почнемо з головного: «психо-»

Як ви сьогодні? Простежте, як проходить ваш день. Чи дійсно ви присутні там, де перебуваєте фізично? Чи пам’ятаєте, яким на смак був ранковий салат?

Якщо відповіді на ці питання губляться у вихорі тривожних думок, це може свідчити про те, що тривалому стресу вдалося захопити вашу увагу. Час вириватися з його лап і повертатися у момент тут-і-зараз.

Пригадайте, ми вчилися усвідомлювати улюблену пісню, концентрувалися на ранковій каві. А тепер спробуємо тренінг усвідомленості просто в душі. Залиште поза кабінкою ваші думки — на ці 10-15 хвилин є тільки ви і лагідний струмінь води

Зустрічаємо молодих, вродливих хлопців і дівчат, а потім помічаємо, що хтось із них втратив ногу чи руку, а дехто й обидві кінцівки. У голові зринає вихор запитань: як поводитися? відвести погляд чи дивитися в очі? як не бовкнути зайвого? може, варто сказати «співчуваю»?

Видихніть і згадайте два головних правила спілкування з людьми, які пережили ампутацію: гідність і взаємоповага.

Дотримуйтеся їх. Вони приберуть перший бар’єр у розмові. Як діяти далі — розповіли самі ж ветерани, які завітали на цьогорічний Кураж (спойлер: нічого надзвичайного, адже перед вами — такі самі люди).

Кому дзвонити, коли зле? Яку лінію краще обрати? Це справді безкоштовно? Хочемо більше розповідати про лінії психологічної допомоги та звикати відкриватися, коли емоції б’ють через край.

Лінія емоційної підтримки Міжнародної організації з міграції (МОМ) — це безкоштовна та анонімна допомога кваліфікованих психологів, які готові вислухати вас при будь-яких запитах для покращення емоційного стану.

За вказаними номерами можна отримати одну або серію консультацій сам на сам із фахівцем — розповісти про те, що вас турбує, що спричиняє появу емоцій чи впливає на ваш стан і отримати поради.

Не зволікайте, якщо вам є чим поділитися. Ваші почуття важливі

Ми часто чуємо «у мене якась апатія», «мене накриває депресія…», та чи правильно розуміємо ці терміни? Чи знаємо, у чому різниця? Чи можемо відрізнити сильну втому від хвороби?

Гортаємо далі словник ментального здоров’я, аби краще орієнтуватися в темі та вміти вчасно й правильно піклуватися про себе

В умовах війни маємо особливо дбати про дитячу психіку. Неважливо, що саме пережила дитина: евакуацію, постріли чи звуки сирен — усе це для неї може стати травматичним досвідом. Дистанційне навчання чи новий колектив — речі, які раніше здавалися нормою, зараз мають неабиякий вплив.

За словами психотерапевтки Вікторії Горбунової, фахівці умовно ділять такий досвіт на дві категорії — на травми з великої «Т» і травми з малої «т». Одні здаються більш серйозними, інші — простішими. Але усі можуть відбиватися на майбутньому людини. Коли вже роки потому вона згадуватиме ті чи інші події дитинства, мозок може повертати відчуття тіла та настрій з конкретної ситуації

Чи є це вироком на все життя? Ні. І про це говоримо у сьогоднішньому пості.

Кажуть, щоб щось змінити, починати варто тут і зараз — варіант «з понеділка» не працює. Тож пропонуємо просто зараз прогортати свій словниковий запас та викинути з нього зайве

Пам’ятайте: психічні недуги не мають бути прикметниками у повсякденних розмовах — так ми підживлюємо стигму та формуємо хибні уявлення про ментальне здоров’я.

Ментальне здоров'я - це безцінний актив, і важливо дбати про нього так само, як і про фізичне.

Від стресів, тривоги та негативних емоцій можна відновитися, але для цього потрібно вміти піклуватися про свій психічний стан. Ось п'ять практичних рекомендацій, які допоможуть вам самостійно стежити за своїм ментальним здоров'ям:

Почніть з уваги до себе. Регулярно робіть паузу і дозвольте собі відпочити. Відчувайте свої емоції, слухайте свій внутрішній голос і розумійте, що ваше ментальне здоров'я є важливим.

Поділіться своїми думками і почуттями з близькими. Розмова може стати важливим відпочинком для вашого мозку і сприяти підтримці в складних ситуаціях.

Кожному потрібен час для розслаблення. Виберіть релаксаційний метод, який вам подобається: це може бути медитація, слухання улюбленої музики, малювання або навіть заняття йогою. Знайдіть те, що допомагає вам відпустити напругу і відновити гарний настрій.

Фізична активність має велике значення для ментального здоров'я. Регулярні тренування сприяють виділенню ендорфінів - "гормонів щастя", які піднімають настрій і знижують стрес. Навіть короткі щоденні прогулянки можуть мати позитивний вплив на ваше самопочуття.

Допомагайте іншим і шукайте підтримку в спільноті. Бути корисним і надавати допомогу іншим - це не лише благородно, але і може приносити вам радість і задоволення. Пошук підтримки в спільноті або долучення до групи, що спільно працює над збереженням ментального здоров'я, допомагають вам відчувати себе з'єднаними з іншими та менше самотніми.

Запам'ятайте, що ви заслуговуєте на щасливе і здорове ментальне життя. Перші кроки для догляду за ним можуть бути простими, і вони можуть значно покращити якість вашого життя. Дбайте про себе!

Давайте будемо #здоровішіразом

Іноді ви  хотіли б обговорити свій стан зі спеціалістом, та від слів «психолог», «психіатр» чи «психотерапевт» у вас мурахи по шкірі. Глухий кут

По-перше, не варто цього соромитися. Це говорить лише про відсутність досвіду, через що проходить кожен. По-друге, це точно не причина ігнорувати тривожні сигнали організму. Є простіший вихід: зверніться до сімейного лікаря. Так, того самого, який виписує вам ліки від застуди чи довідку в басейн.

Чим саме може допомогти «сімейний» та де шукати лікаря, якщо ваш не має відповідної кваліфікації, розповіла голова Національної служби здоров'я України (НСЗУ) Наталя Гусак.

– Як твої справи?

– Нормально

Мабуть, типовий діалог багатьох батьків зі своїми дітьми після садочку чи школи. Що саме ховається за цим «нормально», і як ще можна дізнатись у дитини про її день, про враження та почуття, якщо діалог вище вам дуже знайомий?

Почніть розмову з розповіді про свій день та подивіться на реакцію дитини. Ваш приклад може допомогти їй відкритись та розказати про свій день.

Зібрали на картках поради, як дізнатись про почуття і настрій дитини в більш неформальній та ігровій формі.

Більше порад, технік допомоги собі та дітям, ігор та вправ для стабілізації емоційного стану ви знайдете тут: tinyurl.com/65n5tdv7

Інколи у дописах ми радимо проводити час із тваринами — допомогти волонтерам у притулку, а заразом погратися з песиком чи помацати теплого котика. Годувати пухнастих безхатьків біля дому або ж птахів у парку. А ще — їздити верхи

Догляд і спілкування з тваринами мають терапевтичну силу — допомагають вгамувати емоції, знизити напругу, відновитися після сильних потрясінь. Поруч із пухнастим другом людина не відчуває себе самотньою, а в її організмі виділяються необхідні «гормони радості» — ендорфіни та окситоцин.

Природа влаштована так, що для цього тваринам не потрібні якісь особливі навички — достатньо, щоб між вами утворився емоційний зв’язок. Щоб пухнастик і ви подобалися одне одному.

Час від часу додавайте «пет-терапію» до свого розкладу — поєднуйте приємне з корисним, отримуйте позитивні емоції

Коли болить зуб, ми йдемо до стоматолога, коли хапає серце — до кардіолога. Коли після місяців сильного стресу поглинає тривога, вирують чи навпаки завмирають емоції, далеко не кожен готовий звернутися до фахівця з ментального здоров’я. Через стигму та хибні уявлення, «невидимі поранення» забирають сили навіть у найстійкіших.

Ветерани, психологи та волонтери, які цього року долучилися до лекторіїв Куражу, розповіли, що таке «невидимі поранення» та як підтримати військових.

До цього посту ми також додали контакти фондів та організацій, які надають психологічну підтримку військовим, їхнім рідним та постраждалим від війни. Не зволікайте, якщо вам чи близькій людині необхідна допомога.

У період стресових подій зважайте на те, що здатність дитини навчатися може знижуватися: вона може гірше сприймати та запам’ятовувати нову інформацію, бути більш емоційною, менш зібраною та уважною.

Дитина може повноцінно навчатися, лише коли їй безпечно і у неї є можливість відпочивати. Дайте їй цю можливість — не сваріть її за гірші оцінки чи помилки, не напосідайте зі шкільними завданнями та не навантажуйте дитину понад її можливості.

Вільний час для спілкування, творчості, гри є необхідним, і мова не про гуртки, додає дитяча психологиня від UNICEF Ukraine Світлана Ройз. Якщо дитина стомлена, гуртки можна пропустити.

У жодному разі не намагайтеся «розворушити» дитину відчуттям сорому чи провини. Не порівнюйте з іншими дітьми чи собою, адже ваш досвід був інакшим.

Не сприймайте успіхи чи невдачі дитини як оцінку ваших батьківських здібностей. Пам’ятайте, що для неї ви — найкращі батьки

Як підтримати дитину у стресовій ситуації

Перше, що радять психологи, заспокоїтися самим і прийняти, що загалом діти зі стресовими ситуаціями справляються краще за дорослих. Їм достатньо отримати можливість гратися, спілкуватися, відчувати турботу і вже соціальні процеси починають налагоджуватися.

Завдання дорослих – подбати про безпеку та вислухати дитину, почути її тривоги.

«Наступний крок: дайте дитині певний вільний простір і свободу дій. Якщо вона хоче помалювати – сідайте поруч і малюйте. Якщо вона хоче мультик – подивіться мультик разом, потім поговоріть про нього, обміркуйте поведінку персонажів. Або спробуйте зіграти в якусь гру, яка споріднена з цим мультфільмом. Головне – накопичити позитивний досвід у конкретній ситуації», – пояснив у прямому ефірі на сторінці ГО Безбар'єрність та Координаційний центр КМУ / Mental Health UA Тимофій Дружинін, координатор програми психосоціальної підтримки IsraAID.

Добре, коли дитина висловлює якісь бажання. А якщо ні? Або можливості увімкнути мультфільм немає фізично: світло відключене чи доводиться не одну годину провести у бомбосховищі?

Тоді, кажуть експерти, треба вигадувати та імпровізувати.

«Можна не просто розповісти казку, а створити разом нову. Дайте початок: у нас є чарівне місто, у чарівному місті править добрий цар, живуть щасливі люди. І далі запропонуйте дитині вигадати і собі персонажа. Попросіть розказати, який цей персонаж, що він робить? Ви таким чином ніби й граєте з дитиною, але й залучаєте її до рекреативного простору», – пояснює Тимофій Дружинін.

Якщо реакція на стрес дуже гостра, дитина не хоче гратися, незворушно сидить на місці, не відповідає на питання і у вас немає змоги просто зараз звернутися до фахівця, то почати можна з простих обіймів. Сісти поруч, взяти за руку та подивитись, чи з’явиться тактильний відгук.

«Трошки стисніть руку. Якщо дитина реагує – просимо стиснути у відповідь. Якщо стискає, то починаємо потроху розкачувати тілесні реакції: «Підніми руку. А тепер опусти. А хлопни по моїй долоні». Ну і так далі. Так можна поступово стан заціпеніння подолати. З дорослими система працює плюс-мінус так само, але є нюанс – у певних ситуаціях краще почекати службу ДСНС України і фахівців. Оскільки з дорослими треба мати дуже чітку відповідь на питання: а чи буде в мене ресурс повністю вивезти оцю ситуацію з конкретною людиною», – радить Тимофій Дружинін.

Цикл ефірів з фахівцями відбувається у межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я, яка впроваджується за ініціативою першої леді Олена Зеленська.

Більше про підтримку себе та людей поруч – на https://bf.in.ua/turbota

Іноді обійми близької людини — це все, чого нам бракує, аби триматися, не падати духом. Пам’ятайте про це, частіше обіймайте рідних. А якщо між вами кілометри відстані — обіймайте словами. Вони неодмінно відчують ваші підтримку й тепло 

В умовах тривалого стресу і дорослим, і дітям властиве когнітивне виснаження — стан «психічної втоми», коли розумової роботи і відповідальності забагато, а відпочинку, сну та можливості розслабитися бракує.

Психологиня Світлана Ройз розповіла, які наслідки має когнітивне виснаження, і як вберегти від нього себе та дитину

У партнерстві з UNICEF Ukraine

Ті, кому є на кого покластися у складних ситуаціях, легше переживають стрес. У випадку з дітьми важливий тип стосунків, що зветься «надійна прив’язаність». Це взаємини з дорослими, в яких дітей приймають такими, які вони є, — з усіма їхніми емоціями, недоліками, піклуються про них, забезпечують близькість і надійність.

Емоційний зв’язок особливо важливий сьогодні, тому також є базовим правилом підтримки дітей у складні часи. Аби зберігати та зміцнювати його,

обіймайте дитину (коли вона до цього готова);

не соромтеся говорити, що любите її;

зауважуйте найменші успіхи дитини (зараз вона дуже потребує схвалення);

долучайте дитину до домашніх справ, аби вона відчувала свою залученість та важливість;

принагідно грайтеся з дитиною, смійтеся, разом готуйте, накривайте на стіл (радість необхідна як дітям, так і дорослим — саме вона наразі дає нам сили).

Протягом дня також є кілька важливих моментів: час, коли дитина прокидається/йде спати, та коли ми з нею прощаємося перед садком, школою чи роботою. Саме в ці моменти нам потрібно уповільнитися та продемонструвати дитині наші близькість і любов — це те, що підтримає її.

Пам’ятайте: діти, які пережили травматичний досвід, не завжди люблять обійматися й можуть уникати тілесних контактів. Завжди запитуйте дитину, чи можна її пригорнути

У партнерстві з UNICEF Ukraine

У будь-яку мить, коли батьки дізнаються про порушення розвитку або інвалідизуючий діагноз своєї дитини, вони перебувають в стані «кризи».

І будь-які необережні слова, власні судження чи роздуми вголос про діагноз можуть стати причиною відмови від дитини. Дорослі можуть втратити опору ще тоді, коли чують діагноз та при цьому відчувають свою безпорадність.

Тому сьогодні кожному з нас важливо розуміти важливість правильного роз’яснення щодо повідомлення можливих поганих новин від лікарів.

Дивіться картки з головними порадами інформування батьків про діагноз, що були розроблені Міністерство охорони здоров'я України за ініціативи Радниці-Уповноваженої Президента України з прав дитини і дитячої реабілітації Дар'ї Герасимчук.

Гнів — це природна реакція, і цю енергію можна перетворювати на сили для подолання труднощів. Коли щось не вдається, коли відчуваєте, що закипаєте, не ігноруйте свої почуття. З’ясуйте, що саме вас дратує, подихайте, дайте собі час заспокоїтися і знайдіть у ситуації, яка склалася, мотивацію.

Якось ви питали, що робити, якщо гнів спалахує вмить і хочеться трощити усе навколо. Ось лайфхак, який може видатися кумедним, але неодмінно спрацює: сходіть умитися, почистіть зуби За цей час гнів відступить і ви зможете переключитися на дію.

Коли втома накопичується, зникають мотивація, інтерес до роботи чи звичних справ, які до цього приносили задоволення, інколи навіть бажання спілкуватися з оточуючими.

Таке фізичне чи емоційне виснаження також зветься «вигорянням». Аби не вигоріти, підтримуйте баланс між роботою та особистим життям. І почати варто з простого — припиніть перевіряти робочі чати у вихідні. А ще —

встановіть певні межі та навчіться казати «ні», коли задач вже й так багато;

лягайте спати вчасно та повноцінно харчуйтеся;

виділяйте час «для себе» — для своїх хобі, догляду за собою чи навіть ледарства;

розвивайтеся, «прокачуйте» свою творчість, вивчайте щось нове й корисне;

святкуйте найменші успіхи й перемоги, винагороджуйте себе.

Усі ми часом буваємо «не норм», і це природно

Періоди темряви через можливі відключення електроенергії буде легше пережити, якщо підготуватися до них заздалегідь. Окрім речей першої необхідності — ліхтариків, батарейок, теплого одягу — варто подбати про те, як допомогти дітям здолати тривожність та зробити час без світла комфортним і затишним, наскільки це можливо

Страх темряви — це, з одного боку, віковий страх у дітей, з іншого — один із наслідків тривалого стресу. У темряві ми втрачаємо відчуття кордонів, тіла та орієнтацію в просторі. Будьте обережні з доторками до дитини. Перше, що необхідно зробити, — дати відчуття простору: «Стіни тут, стеля ось там».

Контроль повертає відчуття впевненості. Домовтеся з дитино, за що вона буде відповідати — вмикати ліхтарик, дбати про свою іграшку чи улюбленця. А щоб відволікти дитину, запропонуйте пограти в ігри. Гра — найпростіший спосіб трансформувати напругу.

Усі ми час від часу відчуваємо тривожність Зазвичай хвилювання через певні події чи буденні клопоти триває недовго — від кількох хвилин до кількох днів. Але для деяких тривожність — це не просто напружений день чи занепокоєння.

Як наслідок тривалого стресу вона може тривати протягом тижнів, місяців і навіть років. Може переростати у тривожний розлад і заважати людині жити повноцінним життям.

Пам’ятаймо про це та поважаймо одне одного

Якщо ви чи ваші близькі страждаєте на постійну тривожність, спробуйте щоденні вправи й техніки для заспокоєння, перегляньте свій графік — переконайтеся, що достатньо відпочиваєте, повноцінно харчуєтеся, знаходите час для себе. Якщо вам не вдається подолати тривожність самотужки, не соромтеся звернутися до спеціаліста.

Коли рідні чи близькі нам люди йдуть на фронт, це випробування і подвійний стрес для всієї родини. Та ще складніше дати собі раду з цим малечі, яка не має відповідей на безліч запитань і сприймає реальність дещо інакше.

Сьогодні тисячі українських дітей чекають з фронту дідуся, брата, маму чи тата, а дехто і обох батьків. В цей період малеча особливо вразлива і як ніколи потребує підтримки.

Психологи Центр здоров'я та розвитку "Коло сім'ї" радять за можливості не розривати зв’язок дитини з близькою людиною, висловлюватися обережно, але бути щирими, а ще — не забувати про активності, які допоможуть пережити тривогу і смуток

Поговоріть про своє ментальне здоров'я із сімейним лікарем

Не варто недооцінювати вплив ментального здоров'я на фізичне. Особливо він посилився під час війни, коли суттєво зросли навантаження на психіку кожного з нас.

Зокрема й тому фахівці первинної ланки (серед них і сімейні лікарі) наразі навчаються за програмою ВООЗ mhGAP. Отримані знання дозволяють їм виявляти проблеми з ментальним здоров’ям, які також можуть вплинути на здоров’я фізичне.

Слід пам’ятати, що сімейний лікар не замінить психолога, психотерапевта чи психіатра, але у разі потреби зможе надати пацієнту підтримку чи перенаправити до вузьких спеціалістів.

Аби знайти лікаря з відповідною підготовкою у своєму регіоні:

скористайтеся онлайн-мапою на сайті НСЗУ

або зателефонуйте за номером 16-77

Підступні ворожі обстріли несуть не лише руйнування та загрозу фізичному здоров’ю, а й сильний стрес, здатний змінювати життя людей, які опинилися в епіцентрі лиха. Щоразу у новинах ми чуємо про потерпілих, які зазнали гострої реакції на стрес. І події цього ранку, на жаль, не виключення.

У сьогоднішньому пості згадуємо, що таке гостра реакція на стрес та які її можливі наслідки.