Інформація
Профілактика насильства, жорстокості і булінгу
Алгоритми дій в ситуації домашнього насильства в умовах дистанційного навчання» https://drive.google.com/file/d/1tcPBvAE-548qHU2rgVqfzcpEejRSCMY-/view?usp=sharing
Гендерна культура і виховання
Рекомендації щодо створення гендерночутливого уроку https://drive.google.com/file/d/1ZKse1ij9snwWMUwkBU9bMYxBx4PAeEPL/view?usp=sharing
Булінг у школі: в небезпеці педагог
Учні часто забувають про дисципліну та ставлення до педагогів. Підготуйтеся до різних ситуацій. Адже булінг часто проявляється й у ставленні учнів до педагогів Нині у навчальних закладах це поширена проблема, яка негативно впливає на якість навчально-виховного процесу й психічне здоров’я його учасників
Булінг (англ. bully — хуліган, забіяка, насильник) — це різновид насилля, жорстоке ставлення однієї людини чи групи людей до іншої, результатом якого є фізичне й моральне страждання. Найчастіше він проявляється в психологічному тероризуванні, цькуванні, приниженні або ж мовчазному спогляданні насилля. Основними особливостями булінгу є тривалість та свідома спрямованість на ображання й приниження іншої людини
Зазвичай таке неприйнятне ставлення виявляють одне до одного діти. Утім, мабуть, кожному відомі приклади психологічного тероризування педагогів з боку учнів.
Скажімо, вчитель намагається проводити урок, а учні не звертають на нього уваги й голосно розмовляють, сміються, займаються власними справами. Трапляється, що діти під час уроку хором відтворюють певний звук, жбурляють у вчителя папірцями тощо. Педагог, звичайно ж, намагається зупинити свавілля, закликає учнів бути чемними й сумлінними, погрожує поскаржитися директору чи батькам. Та здебільшого його зусилля залишаються марними — учні не зважають на них і продовжують знущання.
Основні причини насилля в навчальному закладі
Однією із причин шкільного насилля як соціального феномена є такий суспільний устрій, за якого відсутня повага між учасниками навчального процесу. Навчіть учнів налагоджувати соціальні зв’язки та дружні взаємини, виявляти повагу одне до одного та до дорослих незалежно від їхньої посади, соціального статусу чи матеріального становища. На поширення насилля в школі також впливає й надмірна терплячість педагогів, запізніла реакція на знущання із себе й недостатнє усвідомлення проблеми. Тож учні, які намагаються продемонструвати свою вищість, у будь-який спосіб підкорити слабших, дуже часто уникають покарань. Як наслідок, булінг педагогів стає чинником, що, з одного боку, погіршує академічну успішність учнів і руйнує їхнє психічне здоров’я, а з другого — унеможливлює професійну самореалізацію та психологічне благополуччя педагогів.
Портрет булера
Найчастіше шкільними булерами стають підлітки. Саме вони легко й невимушено доводять учителів до нервових зривів.
Психологи пояснюють таку поведінку насамперед зміною авторитетів, що цілком нормально для цього віку. Так, під час роботи з учнями молодшого шкільного віку педагогу не потрібно доводити свій авторитет власними якостями чи поведінкою, адже для дітей він є беззаперечним. Натомість підлітки уже не поважають дорослого просто так — їхню повагу необхідно заслужити, а потім постійно докладати зусиль, аби не втратити її. До того ж серед самих учнів у підлітковому віці розгортається боротьба за авторитет, зумовлена потребою бути «крутим» в очах однолітків.
Випробовування на міцність педагогів —не проблема сучасності. Підлітки завжди намагалися досліджувати межі дозволеного, аби поступово зростати й перетворюватися на дорослих свідомих особистостей. Так званий підлітковий бунт, що проявляється в опозиції до всього, що пов’язано зі світом дорослих, є необхідним кроком на шляху розвитку, без якого, можливо, юна особистість ніколи не пізнає себе, не навчиться формувати власну думку, обстоювати її та жити в гармонії із собою й навколишнім світом.
Чому педагоги стають жертвами булінгу
Серед батьків, а інколи й педагогів, побутує думка, що діти мають вразливу психіку. Тож їх необхідно оберігати, захищати й поводитися з ними дуже обережно, аби часом необміркованим словом чи жестом не завдати їм психологічної травми, яка неодмінно позначиться на їхньому розвитку в майбутньому. У результаті батьки вимагають від педагогів, аби ті стали «надлюдьми», які в жодному разі не можуть злитися чи ображатися й мусять завжди стримувати свої емоції. Окрім того, часто батьки навіть не намагаються розібратися в конфліктній ситуації й не підозрюють, що їхня «крихітка» — насильник. Вони невдоволені лише діями педагога, який «чіпляється» до дитини. За таких умов учитель, відчуваючи тиск із боку батьків, захищається усіма можливими способами. Зрештою контакт з батьками й учнями порушується, адже педагог сприймає їх як ворогів, що заважають нормально працювати. Шкільне життя поступово стає схожим на гру з назвою «Хто кого?», шкільна дисципліна звужується до покарань, а відповідь на запитання «Хто залишиться переможцем?» турбує всіх учасників навчально-виховного процесу значно більше за саме навчання. Трапляється й таке, що педагог, боячись конфліктних ситуацій і судових позовів, поступається своїми поглядами й послаблює вимоги до учнів. Так, аби не наразитися на конфлікт із батьками, він узагалі перестає бодай щось вимагати від учнів, терпить будь-яку їхню поведінку і намагається швидко провести урок і піти. При цьому контактування з батьками так само поступово зводиться нанівець, адже педагог їх уникає й сумлінно виконує єдине їхнє бажання — не чіпає дітей.
Подолання й профілактика шкільного насилля
Основною передумовою подолання шкільного булінгу є об’єднання зусиль батьків і педагогів, завдяки чому дорослі зможуть побудувати спільну стратегію розв’язання цієї проблеми й поступово втілити її в життя.
Насамперед важливо, аби дорослі усвідомлювали, що прояви шкільного булінгу не можна ігнорувати. Навпаки, їх слід жорстко присікати й навчати дітей вчасно зупинятися у своїх емоційних поривах і відповідати за власну поведінку.
Усвідомлення проявів булінгу як насилля
Незадовільну поведінку, що проявляється в цькуванні вчителя, можна назвати провокативною, спрямованою на самопізнання, привертання уваги, розвиток лідерських якостей тощо. Її причини можна шукати в помилках батьківського виховання, у вікових особливостях учнів чи невідповідності педагога обраній професії. Утім насправді така поведінка — це ніщо інше, як насилля. Тож важливо, аби всі зацікавлені сторони, тобто педагоги, батьки й учні, розуміли це й називали речі своїми іменами. Адже булінг — це вже не просто невинні дитячі пустощі чи вибрики примхливих підлітків. Така поведінка потребує серйозного ставлення до неї й вироблення ефективної стратегії розв’язання проблеми.
Взаємодія педагога з батьками
Для профілактики та подолання проблеми шкільного насилля, спрямованого на педагога, насамперед налагодьте взаємини з батьками. Спілкуйтеся з ними як із власного бажання, так і з їхньої ініціативи. І вчителі, і батьки мають усвідомлювати, що в навчально-виховному процесі вони — партнери, а виховання дітей — їхня спільна справа, тож і успіх її залежить від взаєморозуміння між ними та злагодженості їхніх дій.
Налагодження контакту педагога з учнями
Не менш важливим є й контакт педагога з учнями. Адже взаємини між ними — це основа навчально-виховного процесу. Так, за умови міцного контакту з педагогом учні більше цікавляться його предметом та докладають зусилля для оволодіння ним. Натомість різноманітні непорозуміння й суперечки, найімовірніше, і зумовлюють булінг з боку учнів.
Якщо педагог не сприймає урок як ділову ситуацію, не має запалу в очах, не докладає зусиль до того, щоб учням подобався його предмет, а вважає за найліпше відчитати матеріал якомога швидше, він власноруч руйнує їхню мотивацію до навчання. Звісно, урок не має ставати розвагою, однак коли учням нудно, вони потребують будь-яких яскравих вражень, навіть якщо це знущання над педагогом.
Вибудовуйте з класом позитивні ділові взаємини, усіляко намагайтеся зацікавити учнів своїм предметом, усміхайтеся й доречно жартує, використовуйте комунікативні ігри, мозковий штурм та інші техніки інтерактивного навчання замість класичного читання «сухого» матеріалу — це значно зменшить шанси опинитися в ролі жертви булінгу.
Надмірна поступливість учителя руйнує взаємини з учнями. Адже повністю поступитися своїми принципами та вимогами може лише людина, яка боїться відповідальності.
Будьте лідером і обстоюйте свої погляди в будь-яких ситуаціях. Пам’ятайте:
ü іноді треба показати твердий характер, «випустити кігті»
ü зіткнення різних поглядів та суперечки — це нормально, не бійтеся їх та не намагайтеся задобрити учнів чи згладити певні протиріччя
ü іноді саме тверде слово є свідченням справжньої любові до учнів
ü приймайте рішення, розглядаючи будь-яку ситуацію, що виникла в класі, зокрема й булінг, як ділову, з якою можна й необхідно працювати.
Не залякуйте дітей — така позиція абсолютно не сумісна з гуманізмом та демократією. Залякування ефективне лише доти, доки діти не виростуть і не перестануть боятися педагога. Тож не дивно, що булінг часто характерний для тих шкіл, у яких педагоги дозволяють собі ображати та принижувати учнів. Утворюється замкнене коло, коли спочатку вчителі лякають дітей, а потім діти змушують вчителів нервувати й депресувати.
Зосередження уваги на гідності кожної особистості
Якщо батькам і педагогам вдалося налагодити взаємодію і вони сприймають насилля у школі однаково — як неприпустиму поведінку, — можна переходити до реалізації стратегії з його подолання. На цьому етапі дорослим слід перетворити гучні слова про гуманізм та повагу до особистості кожної людини на реальний принцип взаємин у школі, що полягає в зосередженні уваги на гідності всіх учасників навчально-виховного процесу: як вчителів, так і учнів. Це спонукатиме батьків і вчителів спільно докладати зусиль до того, щоб створити в навчальному закладі ділову невимушену атмосферу, у якій педагогам буде приємно ділитися своїми знаннями, а учням — ними оволодівати.
Формування кодексу правил поведінки
Важливим аспектом нормального функціонування навчального закладу, окрім самого освітнього процесу, має бути дисципліна. При цьому, з огляду на вік учнів, правила поведінки мають бути логічними і змістовними. Так, вони повинні бути доволі жорсткими, аби захистити учнів від можливих небезпек, і водночас достатньо гнучкими, аби не заважати їхньому розвитку й навчанню.
Кодекс правил слід формувати за принципом поваги до гідності всіх учасників навчально-виховного процесу. Правил обов’язково мають дотримуватися як педагоги, так і учні. Їх має бути небагато, але достатньо, щоб унеможливлювати прояви неповаги та насилля в школі.
Головним призначенням правил поведінки є не заборона щось робити, а передусім утвердження та підтримання певного способу життя, що дає змогу будувати у школі позитивні взаємини, яких прагнуть діти, батьки і педагоги.
Активна участь батьків у розробленні, введенні й підтриманні в навчальному закладі дисциплінарних правил є обов’язковою. Адже лише так вони зможуть цілісно побачити проблему й спрямувати власні зусилля на подолання булінгу, а не намагатимуться будь-що витягти свою дитину «сухою з води». Важливими похідними правил поведінки є покарання за їх порушення та за булінг у школі.
Нині покарання є немодними. Велика кількість книжок, статей в журналах та інтернеті, присвячених вихованню, переконують батьків, що достатньо лише заохочувати хорошу поведінку дітей і не помічати поганої. Автори стверджують, що використання заохочень унеможливлює погану поведінку і при цьому не завдає непоправного удару по самооцінці учня. Але якщо діяти відповідно до цих порад, то й булінг помічати не потрібно. Така думка хибна.
Схильність дорослих надміру захищати дітей від негативних переживань і виправдовувати їхні погані вчинки призводить до того, що вони втрачають важіль впливу на поведінку дітей. Покарання, якщо вони справедливі, обґрунтовані й відповідають вчинку, допомагають дітям встановити зв’язок між своїми діями і їх наслідками та навчитися правильно керувати ними. Тобто покарання стають для дітей значимим аргументом не бути поганими.
Звісно, покарання учнів батьками або педагогами в жодному разі не повинно переростати у фізичне насилля. Радше це має бути моральний урок. Так, скажімо, позбавлення дитини, яка любить подорожувати, можливості взяти участь у цікавій екскурсії може мати позитивний ефект. Наприклад, навчить її наступного разу, перш ніж почати діяти, обдумувати свій вчинок, допоможе усвідомити наслідки своїх дій, опанувати емоції і вчасно зупинитися. Тож шкільна дисципліна має спонукати учня не лише бути хорошим, а й не бути поганим.
Проблема шкільного булінгу, що полягає у тероризуванні учнями інших дітей, педагогами учнів та учнями педагогів, поширена в суспільних колах, де неповага до інших людей є загальноприйнятою та звичною нормою поведінки. Насилля у школі — негативне й неприпустиме явище, яке потребує негайного реагування з боку педагогів і батьків, а також грамотно розроблених, ефективних стратегій, спрямованих на запобігання йому та подолання його наслідків.
Ольга КЛЯПЕЦЬ,
старший науковий співробітник лабораторії соціальної психології особистості Інституту соціальної та політичної психології НАПН України, канд. психол. наук ж. «Заступник директора школи»
Джерело: https://www.pedrada.com.ua/article/1556-bulng-u-shkol-v-nebezpets-pedagog
Протидія торгівлі людьми
Визначення проблеми торгівлі людьми
«Трафікінг», «торгівля людьми» або, іншими словами, работоргівля є цілком сучасною реалією, чиє існування має потужне економічне підґрунтя. Ця проблема має глобальний характер, адже постраждати від торгівлі людьми може людина будь-якого віку, статі, походження, з будь-якою освітою і рівнем достатку.
Сучасна Україна являє собою країну як походження постраждалих від торгівлі людьми, так і країною її призначення. Так іноземці, що приїжджають в Україну із країн, де військові конфлікти продовжуються десятиріччями, у пошуках безпечного місця проживання можуть постраждати від торгівлі людьми на території України, так само, як і громадяни України, можуть потрапити у схожу ситуацію у власній країні.
Об’єднаними зусиллями світова спільнота може протидіяти торгівлі людьми: підвищення рівня інформованості населення; превентивна робота; виявлення випадків торгівлі людьми; посилення відповідальності за правопорушення, пов’язані з торгівлею людьми; ідентифікація та реабілітація жертв торгівлі людьми; надання всебічної допомоги постраждалим від торгівлі людьми; захист їх правового статусу та соціальна реінтеграція – ось приоритетні завдання суспільства у сфері протидії торгівлі людьми.
Верховна Рада України ухвалила 20.09.2011р. Закон «Про протидію торгівлі людьми». У Законі визначено основні напрями реалізації державної політики, спрямованої на протидію торгівлі людьми; повноваження органів виконавчої влади під час здійснення заходів з протидії торгівлі людьми; механізм запобігання торгівлі людьми, боротьби з нею, надання допомоги та захисту постраждалим особам. Також закон визначає права постраждалих від торгівлі людьми осіб, які звернулися за допомогою; засади міжнародного співробітництва у сфері протидії торгівлі людьми. Крім того, передбачено посилення відповідальності за правопорушення, пов`язані з торгівлею людьми.
Торгівля людьми заборонена і карається законом України за статтею 149 кримінального кодексу.
Що таке торгівля людьми
Визначення торгівлі людьми міститься в Протоколі ООН про попередження та припинення торгівлі людьми, який доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності:
a) «Торгівля людьми» означає здійснення з метою експлуатації вербування, перевезення, передачу, приховання чи утримання людей шляхом погрози силою або її застосування чи інших форм примушення, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою або уразливістю стану або шляхом підкупу у вигляді платежів або користі для отримання згоди особи, що контролює іншу особу. Експлуатація включає, як мінімум, експлуатацію проституції інших осіб або інші форми сексуальної експлуатації, примусову працю або послуги, рабство або звичаї, подібні рабству, підневільний стан або вилучення органів;
б) згода жертви торгівлі людьми на заплановану експлуатацію, зазначену вище, не береться до уваги, якщо було використано будь-якій із засобів впливу, що перелічені в п.a);
в) вербування, перевезення, передача, приховування або здобуття дитини для цілей експлуатації вважаються «торгівлею людьми» навіть в тому випадку, якщо вони не пов’язані із застосуванням якого-небудь із засобів впливу, що зазначені в п.а);
г) «дитина» означає будь-яку особу, що не досягла 18 річного віку.
Хто є постраждалим від торгівлі людьми
Постраждалими від торгівлі людьми є чоловіки, жінки та діти всіх національностей та класів. Постраждалими часто є честолюбні молоді люди, які шукають на кращі економічні можливості. Злочинці користуються їх надіями та мріями та продають їх в експлуатацію та рабство.
Більшість постраждалих від торгівлі людьми вважають, що їхнє рішення мігрувати у пошуках кращого працевлаштування – це підконтрольний їм процес. Вони не усвідомлюють, що від самого початку їх обманюють аби лише створити ситуацію, в якій їх можна буде експлуатувати.
Постраждалим від торгівлі людьми можете бути Ви чи хтось, кого Ви добре знаєте.
Як запобігти рабству
Запам’ятайте і розкажіть іншім про 10 правил безпеки:
1. Не вірте рекламі фірми, яка не відповідає вимогам законодавства України (не вказує повної назви фірми, її адреси, номеру ліцензії та органу ліцензування, що її видав). Торгівці людьми можуть ввести Вас в оману, використовуючи:
· Різноманітні фірми-посередники з працевлаштування за кордоном;
· Туристичні, шлюбні та модельні агенції, служби знайомства, агенції шоу – бізнесу;
· Оголошення, рекламу в ЗМІ та Інтернеті;
· Незнайомих людей, а часом навіть Ваших родичів, друзів, сусідів, знайомих.
2. Не ведіть переговори про навчання, працевлаштування чи шлюб наодинці з агентом:
· Запросіть взяти участь у переговорах довірену особу – це може бути Ваш юрист або хтось із Ваших близьких.
· Перевірте, чи має фірма ліцензію на надання відповідних послуг (навчання, працевлаштування за кордоном). Таку інформацію Ви можете отримати в Державному центрі зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України.
3. Зв’яжіться з Посольством країни, куди Ви плануєте подорож та дізнайтесь про правила щодо працевлаштування або навчання іноземців.
4. Особисто оформлюйте пакет документів та самі сплачуйте за послуги. Це не дасть можливості торгівцям людьми втягнути Вас у боргову залежність або вчинити злочин стосовно інших осіб за Вашими документами. Не користуйтеся послугами незнайомих осіб, які пропонують Вам допомогу в оформленні виїзних документів, продовженні терміну перебування на території іноземної держави.
Майте на увазі
• Термін перебування у іноземній країні зазначено у візі.
• Туристична чи гостьова віза не дають право на легальне працевлаштування. Це незаконно.
5. Обов’язково укладайте відповідний контракт, складений зрозумілою для Вас мовою у двох примірниках, один з яких залишається у Вас.
6. За жодних обставин нікому не довіряйте документів, що засвідчують Вашу особу.
7. Обов’язково залиште рідним ксерокопію свого паспорта громадянина України, закордонного паспорта, візи, контракту про навчання чи працевлаштування, свідоцтва про народження, проїзних документів та нещодавно зроблені фотографії, а також номер телефону й адресу, де Ви збираєтеся зупинитися.
• Візьміть за правило постійно телефонувати рідним у домовлений день та час. Заздалегідь домовтесь з рідними про «кодове слово» у розмові, на випадок, якщо Ви не зможете вільно розмовляти по телефону, перебуваючи під чиїмось наглядом.
8. Зробіть та тримайте при собі копії національного та закордонного паспортів. Це значно спростить процедуру відновлення документів для повернення в Україну.
9. Не ставте себе в залежне положення, приймаючи подарунки або позичаючи гроші
10. Якщо Ви опинилися у скрутному становищі за межами України, звертайтеся по допомогу до:
· Посольства або Консульства України у країні Вашого перебування, де Вам допоможуть отримати документи, що засвідчують Вашу особу, і повернутися на Батьківщину.
· Національного товариства Червоного Хреста або Червоного Півмісяця, де Вам можуть надати можливість відновити зв’язок з рідними та повідомити їм про своє скрутне становище.
· Міжнародних, громадських, благодійних організацій, де Ви також зможете отримати допомогу та підтримку.
• Заздалегідь підготуйте та тримайте при собі перелік організацій, із зазначенням адреси та номерів телефонів, що працюють у сфері протидії Торгівлі людьми.
ТЕПЕР Ви знаєте більше про проблему торгівлі людьми та можете захистити себе!
Джерело: Сучасні механізми протидії торгівлі людьми : збірник тез Міжнародної науково-практичної конференції (4 грудня 2020 року) / упор. Г. Я. Савчин, У. О. Цмоць. Львів : ЛьвДУВС, 2020. 180 с.