Профілактика безпритульності і бездоглядності
Презентація "Прова дитини в Україні"
Вся неправда про ВІЛ/СНІД: розвінчуємо популярні міфи
Як говорити з дитиною про СНІД?
Дітям різного віку необхідно все знати про цю хворобу. Вони чують про СНІД з екрана телевізора, у закладах освіти, від друзів у дворі. Багато чого з того, що їм розповідають, не відповідає істині. Батьки знають свою дитину краще за всіх. Тому вам і слід вирішити, що саме сказати їй.
1 грудня - Всесвітній день боротьби зі СНІДом
Для дітей різного віку
• Шукайте будь-яку можливість поговорити з дитиною про СНІД в повсякденному житті - наприклад, коли по телебаченню показують сюжет про СНІД.
• Чесно відповідайте на запитання дитини. Якщо ви не знаєте відповіді, скажіть про це. І разом з дитиною пошукайте відповідь у джерелах інформації.
• Читайте вашій дитині про перехідний вік, секс, СНІД і т.д. Виберіть таку літературу, щоб вона відповідала вікові вашої дитини.
• Поділіться з дитиною своїми поглядами на життя. Але врахуйте й те, що дитина може перевірити їх, перш ніж зробити власними.
• Прищеплюйте вашій дитині співчуття до людей, хворих на СНІД. Подумайте, як ви і ваша дитина можете допомогти в боротьбі проти СНІДу.
Для найменших
• Забороніть вашій дитині підбирати предмети, якими можна порізатися або вколотися, типу битого скла, ножиць або голок.
• Навчіть дитину правильно називати всі частини тіла.
• Уникайте занадто заглиблюватися в подробиці. Наприклад, скажіть малечі, що секс – це коли двоє дорослих особливим чином сплять в одному ліжку, щоб показати, як вони кохають один одного.
Для дітей від 5 до 8 років
• Використовуйте конкретні приклади. Наприклад, при перев'язці порізу ви можете пояснити дитині те, що будь-який поріз - це "відкриті ворота" для інфекції. Саме тому при кожному пораненні шкіри необхідно ретельно обробляти рану.
• Виправляйте неправильні уявлення ваших дітей. Так, існує міф про те, що СНІДом можна заразитися від комариного укусу (ВІЛ не виживає в організмі комахи).
Для дітей від 9 до 12 років
• Переконайте вашу дитину звертатися з усіма питаннями до вас, а не до приятелів на вулиці або в школі.
• Якщо дитина сама ніяковіє або соромиться запитати про секс, СНІД і т.д., проявіть ініціативу - самі почніть розмову.
Для підлітків
• Не чекайте, поки підліток сам заговорить на цю "заборонену" тему. Почніть розмову, запитавши його про те, що він сам думає з цього приводу.
• Будьте готові обговорити з дитиною будь-яке питання.
• Нехай для вас і вашої дитини не буде "заборонених" тем для розмови. І не читайте підлітку нотацій! Тоді він з більшим бажанням буде звертатися до вас за порадою при виникненні будь-яких проблем.
Вибір майбутньої професії часто викликає палкі суперечки батьків і дітей, адже батьки впевнені, що краще знають життя, а діти хочуть обирати самостійно, оскільки це їхнє майбутнє. Одвічне питання батьків «як допомогти дітям у виборі професії?» завжди актуальне. То ж варто прислухатися до порад фахівців.
§ Прислухайтеся до своєї дитини. В будь-якому разі треба покладатися на її вподобання. Якщо уявити вектор часу, то дитина знаходиться ближче до майбутнього, ніж ви, а отже краще відчуває напрям розвитку світу. Ваша дитина не буде щасливою, якщо сліпо слідуватиме вашому плану. І рано чи пізно, вона все одно повернеться до справи, яка їй подобається, але із втраченим часом, або залишиться нещасною.
§ Не забувайте, що Ваша дитина – це особистість. Ви знаєте її улюблений фільм, колір, тварину? Спілкування на такі теми приводить не лише до зближення, а й до самопізнання, що полегшить майбутній вибір. Поспостерігайте, які завдання дитина виконує із задоволенням. Що в неї найкраще виходить: організація днів народжень, дресура собаки, кулінарія. Ці факти необхідно нанизувати, як намисто, доки не отримаєте цілісну картину.
§ Розповідайте та інформуйте. При виборі професії, можна виділити декілька площин. Перша – розуміння дитиною себе. Друга – навколишнє середовище з усіма його вимогами: знання професій, ринок праці тощо. Ідеальна професія знаходиться на їх перетині.
Уявіть, у світі за загальними підрахунками існує близько 50-70 тисяч професій. А здобувач освіти знає лише 30-40 професій, 15 з яких він бачив у закладі освіти і підручниках. Тобто, ці площини у дітей мізерні через відсутність інформації. Допомагайте дитині якомога більше дізнатися про зміст професій: журналіст бере інтерв’ю, урбаніст розробляє план міста, маркетолог опановує мистецтво продавати, реабілітолог допомагає людині стати на ноги після травм і хвороб. Ознайомтеся з ринком праці, разом проаналізуйте, які професії користуються сталим попитом.
§ Ставте дитині правильні запитання. Згадайте, як давно ви засипали свою дитину запитаннями, на які не отримали виразних відповідей? Якщо дитина не хоче ділитися, значить – вона боїться. Потрібно враховувати психотип дітей, адже запитання можуть бути для них, як допит.
Не ставте закритих питань, наприклад: «Ти вже визначився з професією?». Ви не отримаєте у відповідь нової інформації, лише нерозбірливе «угу» або «нєа», а після трьох запитань дитині набридне, і вона думатиме куди б скоріше сховатися.
Відкриті запитання, якщо їх правильно поставити, допомагають дізнатися нові подробиці. «Як?», «Де?», «Що?» – питання про майбутнє, а не з минулого. Пам’ятайте: не інструкції, а самопізнання.
Намагайтесь уникати питань, які починаються з «Чому?», бо вони асоціюються зі звинуваченням. Єдине виключення: «Чому це для тебе важливо?» Основна мета таких питань – можливість дитині самостійно оцінити свої результати, прогрес, здібності.
Ніколи не запитуйте: «Ким ти будеш, коли виростеш?» Так ви лише заганяєте дитину у ступор. Вона вже є, і ким їй ще бути, як не собою? Правильне питання звучить: “Що тобі подобається робити?”
§ Дозвольте дитині розкритися самотужки.
Ми не маємо права вирішувати за них, тільки допомагати і підтримувати. Направляти дитину кудись своім авторитетом – ведмежа послуга. Вчинивши таке раз, ви змушені будете постійно стояти над душею і направляти далі по життю. На своє виправдання батьки кажуть, що діти нічого не хочуть. Буває, що дитина дійсно нічого не хоче. Тут не можна нав’язувати, лише цікавитися.
§ Моніторте ринок праці. Періодично продивляйтеся актуальні вакансії за обраним напрямом, слідкуйте за тенденціями, ознайомлюйтесь з вимогами. Тоді не стане сюрпризом спілкування з роботодавцем і не виникне питання безробіття і після університету.
§ Створіть середовище. Дитина найкраще проявляється через соціальні ситуації, взаємодію з природою, живими організмами, творчість, музику. Це можна зробити через гру або введення у середовище.
Ефективним буде спілкування з людьми, які мають досвід роботи в обраній вашою дитиною професії. Вони можуть розповісти про переваги і недоліки професії з власного досвіду. Зробіть можливим, щоб ваша дитина провела з цією людиною увесь її робочий день, “подивилась кухню зсередини”. Корисним буде створення умов, в яких можна спробувати.
§ Не тисніть. На все свій час. Пошук улюбленої справи свого життя – справа нелегка. Не квапте дитину, якщо вона не знає, ким хоче бути. Просто допоможіть їй виявити, до чого в неї найбільше лежить душа.
Не вимагайте чіткості і визначеності у професії. Фокус повинен бути не на назві, а на діяльності. Світ більше не ділиться на гуманітаріїв і технарів.Освічена людина сьогодення повинна володіти знаннями широкого профілю.
Отже, батьки, ваше головне завдання – розгледіти здібності своєї дитини, розкрити природні задатки і допомогти знайти таку сферу діяльності, де ці здібності змогли б реалізуватися повною мірою.
Нехай ваші діти найдуть справу свого життя і будуть успішними!
Як перетворити вибір професії з «гадання на кавовій гущі» у науково обґрунтований прогноз.
Більшу частину свого життя людина проводить на роботі. І з якими почуттями Ви працюватиме – з радістю, творчим натхненням, моральним задоволенням, або навпаки – тільки з самопримусу, з почуття обов’язку – залежить від вибору професійного шляху. Найкраще, коли обрана професія враховуватиме Ваші інтереси (чим Ви хочете займатись), нахили і здібності (що у Вас якнайкраще виходить і до чого Ви здібні). Вміння зіставляти ці складові є важливою передумовою успішного вирішення питання професійного самовизначення особистості.
Але як же розібратися у собі, визначити свої інтереси, нахили і здібності? Психологічні тести на професійну спрямованість дозволять Вам отримати немало корисних відомостей про себе.
А відтепер завдяки Державній службі зайнятості у Вас з’явилась можливість безкоштовно пройти повний курс тестування не виходячи з дому за допомогою спеціального сервісу, який можна запустити прямо у браузері Вашого комп’ютера на платформі «МОЯ ПРОФЕСІЯ: консультаційна мережа».
Профорієнтаційна програма заснована на діагностиці й зіставленні трьох основних факторів успішного професійного навчання й самореалізації, а саме:
– професійної мотивації – Ваші професійні інтереси й цінності (“Які у мене інтереси?”, “Чим мені подобається займатися?”, “До чого я прагну?”, “Які цілі у мене є?”, “Чого я хотів(ла) б досягти?”);
– структури інтелекту – рівень розвитку інтелекту (ІQ) і специфіка структури здібностей (індивідуальні особливості, що забезпечують успіх при виконанні певної роботи, легкість засвоєння та оволодіння даною діяльністю);
– психологічні схильності – схильність до певних видів професійної діяльності (“У якій роботі я неперевершений(а)? ”, “До чого у мене талант? ”, “У якій діяльності я зможу максимально проявити здібності? ”)
Майбутнє починається сьогодні
Ми живемо в швидкоплинному світі. Стрімкий розвиток техніки і технологій, зумовлює суттєві зміни в організації виробництва товарів, надання послуг, появу нових сфер діяльності.
Усе більше зростає потреба у нових компетенціях: одні професії зникають, інші – з’являються. Ринок праці стрімко змінюється. Вже сьогодні функціонують магазини без касирів, автомобілі без водіїв, з’явились нові технології створення, розміщення, передавання та зберігання інформації (хмарні технології, віртуальна реальність), мови програмування, спілкування на відстані тощо.
Нові тенденції формують вимоги до професійних знань, умінь та навичок працівника. Відповідність їм дозволяє залишатися затребуваним на ринку праці, «йти в ногу з часом».
Щоб бути затребуваним на ринку праці, вже сьогодні необхідно формувати навички майбутнього.
Потрібно опановувати та розвивати навички, які не оцінюються навчальною програмою, але є фундаментальними для кожної професії. Це переважно комунікативні та управлінські вміння: наприклад, встановлення стосунків, робота в команді, слухання і розуміння співрозмовника, проведення переговорів, навички переконання, ораторське мистецтво, проведення презентацій, ведення дискусій, вирішення проблем тощо. Іще одна важлива порада – розвивати творчість та інноваційність, критичне мислення – саме це стане значною конкурентною перевагою при оволодінні професіями майбутнього.
Експерти Всесвітнього економічного форуму в Давосі озвучили ключові навички, які знадобляться для успішної кар’єри з 2020 року:
§ Комплексне розв’язання проблем
§ Критичне мислення
§ Креативність
§ Уміння керувати людьми
§ Взаємодія з людьми
§ Емоційний інтелект
§ Уміння формувати власну думку та приймати рішення
§ Орієнтація на клієнтів
§ Уміння вести переговори
§ Гнучкість розуму (уміння переключатися з однієї думки на іншу).
У ТОП навичок з 2020 року ввійшла когнітивна гнучкість (або «гнучкість розуму») – уміння обмірковувати декілька речей одночасно. 5 з 10 навичок у рейтингу стосуються спілкування з людьми, вміння керувати, розуміти й домовлятися. Ще чотири пов’язані з особливостями мозку – здатністю приймати рішення, генерувати ідеї й креативити.
Тож, майбутнє – це період, коли головною цінністю стане мозок, емоції й розвиток.