Завжди тримати себе в руках, навіть якщо емоції переповнюють, учителю допоможе турбота про ментальне здоров’я, практики для емоційної розрядки, продумана адекватна відповідь на дії булерів і вчасно розставлені особистісні кордони.
Учительська агресія неодноразово ставала топовою новиною в українських ЗМІ. Педагог побив дитину, обізвав, образив, принизив, довів до самогубства… Такій інформації нині вже мало хто дивується, її жваво обговорюють і коментують у соціальних мережах. Одні захищають учителів, мовляв, сучасні діти будь-кого доведуть, а вчителі не святі, у них теж може зірвати дах, інші впевнені: педагог не на своєму місці, його потрібно негайно звільняти і притягувати до відповідальності.
Таких новин не буде, якщо педагоги дбатимуть про своє ментальне здоров’я, уважніше ставитимуться до власних глибинних переживань і вмітимуть розставляти особистісні рамки.
«Не кожен педагог може звернутися по допомогу до психолога. Багато людей намагаються сховати, ігнорувати свій важкий емоційний стан, але якщо внутрішнє напруження зростає, то з часом воно переросте в деструктивні емоції, неконтрольовані вибухи агресії. Важливо зрозуміти: працювати потрібно не з гнівом, не з агресією, а саме зі своїм напруженням, незадоволенням, роздратуванням та іншими причинами, які його провокують. Не треба доводити себе до стану кипіння, коли вже зносить дах». Емоційний стан багатьох педагогів справді дуже важкий. Але ж можна вчасно «приборкати» й так попередити виникнення гніву, тож дає кілька порад, як це зробити.
Розставте особистісні кордони
Багатьом вчителям важко правильно розставити особистісні кордони. А це один з інструментів, який допоможе якісно відпочити від роботи й попередити появу роздратування, котре, накопичуючись, може викликати неконтрольований гнів.
Психологи радять учителям обговорити з батьками правила спілкування в чаті, який має зараз більшість класів, попередити, коли вони відповідатимуть на повідомлення та з якими запитаннями їм можна телефонувати.
Піклуйтеся про ментальне здоров’я
Якщо важко звернутися до психолога, то розібратися зі своїми переживаннями і краще зрозуміти себе може допомогти щоденник емоцій. Завдяки цим записам виявляються тригери, що запускають деструктивні реакції. Терапія письмом – сильний інструмент роботи над собою, ефективність якого підтверджена психологами.
«Гнів – це вже вершина айсберга, а що під ним, ми не бачимо. У вибухові агресії часто винні невирішені, непрожиті глибинні емоції та проблеми. Наприклад, педагог відчуває себе непочутим, тривалий період живе в стані сильної тривожності та внутрішньої напруги. Взнаки дається надмірне фізичне й емоційне навантаження, дисбаланс у сферах життя. Ситуація з дистанційним навчанням теж не найкращим чином вплинула на ментальне здоров’я освітян. Такий формат поставив перед ними нові вимоги та виклики, адаптуватися до яких потрібно максимально швидко. Це, безперечно, стрес».
Продумайте свою поведінку з булерами та забіяками
Педагогу потрібно працювати над прийняттям будь-якої дитини. Проте є випадки, коли забіяки та булери роблять нестерпним життя цілого класу. Що емоційніше вчитель реагуватиме на їхні дії, то більше вони його провокуватимуть.
«Провокація є там, де є яскрава емоційна реакція. Вчителям, яких «атакують» булери та задири, потрібно неодмінно заручитися підтримкою психолога та адміністрації школи й діяти виключно згідно із законодавчими нормами. Важливо навчитися не реагувати надто емоційно, а приймати дитину з девіантною поведінкою. Це складно, проте можливо. Треба спробувати дати дитині зворотний зв’язок, зрозуміти її відчуття, говорити безоціночно, озвучити також свої емоції та почуття. У зовсім складних і драматичних випадках потрібно підключати службу у справах дітей», — зауважує Ірина Чернобай.
Використовуйте методи швидкої емоційної розрядки
Коли урок видався в емоційному плані надто важким, то швидко зняти хоча б частину емоційної напруги допоможуть дихальні вправи або техніки м’язової розрядки. Для цього потрібні кілька хвилин та місце, де педагог може побути наодинці.
Практикуйте глибоке дихання, сильне стискання кулаків, стрясування пальців, ніби після миття посуду, і самомасаж. Якщо вчитель прислухається до себе, зрозуміє, де саме в його тілі деструктивні переживання залишають слід, то зможе навчитися керувати емоціями на рівні тіла. Важливо також проговорювати свої емоції та не заперечувати їх.
«Якщо у нас виникає якась емоція і ми її не приймаємо, наприклад, дратуємося, але заперечуємо, що роздратовані, то ніякої ефективної роботи не буде. Потрібно прийняти свої емоції, зрозуміти, коли виникає роздратування, що його запускає, де в цей час з’являється дискомфорт, напруга в тілі, і тоді з цим працювати. Від роздратування до вибуху гніву може минути різна кількість часу. В когось це 30 секунд, а хтось ходить і накопичує негатив днями й навіть місяцями, а потім зривається через будь-який тригер. Техніки м’язової розрядки й дихальні вправи дають можливість працювати над емоціями на рівні тіла».