Резильєнтність

Поняття «резильєнтність» почали активно використовувати в психології ще у 60-х роках ХХ століття. Воно прийшло з фізики, де описує здатність матеріалу повертатися до первинної форми після зовнішнього тиску або деформації. У психології цей термін також пов’язують зі здатністю відновлення.

Одне з поширених визначень належить Ф. Лозелю: резильєнтність — це здатність людини чи соціальної системи підтримувати нормальне, повноцінне життя навіть у складних обставинах. Концепція значно глибша, ніж просто подолання труднощів. Вона охоплює і досягнення позитивних результатів попри високий рівень стресу, і збереження ключових особистісних якостей у небезпечних ситуаціях, і повне відновлення після травми з можливістю подальшого розвитку.