Процесор-серце комп’ютера Він виконує всі команди користувача і «керує» іншим «залізом». Від його потужності залежить швидкодія комп’ютера і його можливості. На материнській платі процесор кріпиться в спеціальному роз’ємі, який називається роз’ємом центрального процесора чи сокетом
Жорсткий диск– запам’ятовуючий пристрій, на якому зберігається вся інформація, що є в комп’ютері. Чим більший об’єм вінчестера, тим більше на ньому можна зберігати різного роду файлів. Сучасні жорсткі диски приєднуються до материнської плати через інтерфейс SATA . Вінчестери великих об’ємів можуть перегріватися і потребують охолодження
Модулі ОЗП — складова частина комп’ютера, в які тимчасово зберігаються дані, необхідні процесору для виконання ним операцій. Після завершення таких операцій (наприклад, закриття програми) пов’язані з ними дані з оперативної пам’яті видаляються. У випадку запуску нових завдань (програм) в ОЗП з жорсткого диску підвантажуються дані, необхідні процесору в цей момент. Швидкість доступу до інформації, яка знаходиться в оперативній пам’яті, у сотні разів перевищує швидкість доступу до жорсткого диска. Це дає можливість процесору оперувати потрібною інформацією, отримуючи до неї практично миттєвий доступ.
Відеокарта (відеоадаптер, графічний адаптер, графічний процесор, GPU) – частина комп’ютера, яка відповідає за швидкість обробки відеоінформації. Сучасні відеокарти підключаються до роз’єму PCI-Express материнської плати. Деякі материнські плати мають кілька роз’ємів PCI-Express. Це дає можливість одночасно використовувати декілька відеокарт, що робить графічну підсистему комп’ютера значно потужнішою.
Більшість материнських плат мають інтегрований (вмонтований) графічний адаптер. Його можливостей цілком достатньо для офісної роботи, тобто, обробки тексту, перегляду сторінок Інтернету, відео, фото і навіть гри в нескладні ігри (щось на зразок пасьянсу «Косинка» чи «Солітер»). Потужніша відеопідсистема потрібна професіоналам, які працюють з графікою, або ж любителям погратися в серйозніші ігри.