визнана законом міра можливої поведінки особи;

закріплені законом вимоги до осіб діяти певним чином.

Глава 7. Кодексу визначає перелік майна, яке є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.

Статтею 57. Кодексу визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

• майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

• майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;

• житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";

• земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала в її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана з земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України;

• речі індивідуального користування, зокрема коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;

• премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги. Суд може визнати за другим із подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню;

• кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди;

• виплати (страхові виплати та виплати викупних сум), одержані за договорами страхування життя та здоров'я.

Крім того, суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Той із подружжя, хто є власником майна, визначає режим володіння та користування ним з урахуванням інтересів сім'ї, насамперед дітей.