Опис досвіду роботи

Маючи певний довід роботи, поетапно вибудовуючи власну стратегію діяльності, керуюся висловом древнього Сократа: «У кожній дитині є сонце, необхідно лише дозволити йому світити».

Актуальність обраної мною теми «Формування співацьких навичок гуртківців – основна умова вокально-творчої діяльності» зумовлена тим, що згідно вимог Державного стандарту, створеної авторської діючої програми з вокально-хорового мистецтва для забезпечення головної мети – особистісного розвитку дитини, потреби в її творчому самовдосконаленні необхідно набуття вокально-хорових навичок у процесі виконання пісень. Звичайно,  спів в ансамблі, так як хору не має в нас на даний час,  об'єднує дітей у єдиний дружний колектив, організовує і дисциплінує, а головне – розвиває в них музикальність, пам'ять, мислення, мовлення, сприйняття та інші психічні процеси. 

Тому на   заняттях вокального  гуртка я спрямовую зусилля саме на виховання у гуртківців інтересу й любові до високохудожніх творів музичного та художнього мистецтва, формування вокально-сценічної культури. Форми та методи моєї роботи направлені на формування в учнів внутрішніх стимулів до навчання, самостійного, творчого мислення, підводять їх до особистісного захоплюючого відкриття світу музичного та художнього мистецтва. 

Проблеми музичного навчання й оволодіння гуртківцями вокальними та ансамблевими  навиками вивчали музичні теоретики, педагоги, вокалісти, композитори різних часів і різних країн (М.Дилецький, О.Варламов, М.Леонтович, К.Стеценко, М.Вериківський, П.Козицький, В.Верховинець, З.Кодай, Д.Кабалевський тощо), які заклали основи роботи з дітьми, методичні прийоми, що дозволяють сучасному  практику працювати з дітьми різних вікових груп і напрацювати власний творчий досвід, зокрема у вокально-хоровій роботі.

Моя мета як керівника гуртків – створити на заняттях особливу атмосферу, в якій кожна дитина відчує себе талановитою. Тому, готуючись до заняття вокального гуртка, опираюсь на створений на власному досвіді алгоритм педагогічних дій при організації  роботи, а саме:

- Окреслення навчальних та соціальних потреб дитини.

- Вибір оптимальної  діяльності.

- Огляд методичних ресурсів (підбір репертуару, комплексу   вправ).

- Структурування навчального заняття.

Зупинюсь на конкретних прикладах реалізації даної проблеми на практиці. Організовуючи щорічний відбір майбутніх вокалістів, ставлю певні вимоги до відбору: повинні виконувати пісні без супроводу; співати ту саму пісню від різних звуків; у старших учнів перевіряється гармонічний слух, наймолодших приймаю всіх бажаючих, бо зважаю на те, що дитина може розвинути свій слух або ж відтворення звуку, наполегливо працюючи.

Заняття   проводиться відповідно до складеного і затвердженого  річного графіка роботи (кожна група окремо).

Значне місце відводжу індивідуальній роботі з дітьми. Проводжу суспільно-корисну роботу, яка включає концерти, присвячені знаменним датам, зустрічі з письменниками, композиторами, цікавими людьми, працюю в тандемі з іншими керівниками гуртків. Такі контакти збагачують творче життя колективу.

Пісня з давніх часів є традиційним для України. І відродити його можна тільки кропіткою систематичною працею.

Використовую такі види роботи над строєм та ансамблем:

• попередній аналіз пісні і виділення складних місць в інтонаційному відношенні;

• поєднання індивідуальних і групових методів;

• спів закритим ротом;

• спів у середньому темпі і динаміці (в найбільш зручних умовах роботи співочого апарату);

• метод транспонування: складні інтонаційні місця транспонувати у зручну текстуру;

• спів без супроводу (можна використовувати інструмент з молодшими дітьми) .

Виховання вокальних навичок відбувається в комплексі. Наприклад, працюючи над дикцією, я звертаю увагу на дихання дітей і якість відтвореного звуку. Відомо, що органи слуху, голосові органи і органи дихання – це складний співочий організм, яким потрібно навчитися володіти.

При підборі вокальних вправ керуюся основними положеннями «концентричного» методу (за висловом М. І. Глінки), де голос розвивається натурально і поступово в обох напрямках, починаючи з середини діапазону, без найменшого насильства над природою голосу.

Вправи проводжу на кожному занятті перед початком роботи над творами. Дуже важливо, щоб розспівування мало систематичний, послідовний характер. Вправа повинна зацікавити дітей, викликати бажання досягти поставленої мети.

Я більше витрачаю енергії і часу на початковому етапі роботи з виконавцями, і тоді з грамотними вокалістами працювати набагато легше та цікавіше, а репертуар беру різноманітний.

Репертуар – найважливіший засіб творчого життя колективу, це його обличчя, його візитка.

У репертуар підбираю твори трьох груп. Одна група повністю відповідає виконавським можливостям дітей, інша – дещо випереджає ці можливості, а третя група – простіша від досягнутого рівня. Дотримання такого принципу активізує репетиції і допомагає свідомо засвоювати матеріал.

Наявність трьох груп складності дає мені можливість своєчасно переключати увагу дітей із складного на просте, змінювати ритм у роботі і вчасно знімати напругу. Коли діти працюють із захопленням, тоді керівнику гуртка значно легше впливати на їх свідомість. Цей принцип допомагає плідно засвоювати репертуар і накопичувати необхідні навички і вміння.

Виховання у дітей почуття любові до рідного краю, до своєї Батьківщини, до свого народу лейтмотивом проходить через усі роки навчання.

При ознайомленні учнів з народними піснями, беру до уваги жанрове розмаїття, доступність змісту. Аналізуючи результативність застосування даних методів і прийомів, можна констатувати, що їх використання забезпечує високий рівень опанування гуртківцями вокально-хорових навичок, збагачує емоційно-естетичний досвід та сприяє ефективному формуванню у гуртківців прагнення до творчого успіху, самореалізації. Невід’ємною частиною вокальної роботи є виховання здатності емоційно передавати музичні думки і виразно вимовляти словесний текст під час співу.

Для створення потрібного настрою при розучуванні пісні, важливо самому «увійти в роль». Емоційний тон розповіді, міміка, тембр голосу, навіть різкість чи м’якість рухів підготовлюють сприймання музики дітьми, дадуть більше ефекту, ніж вказівки щодо певного характеру співу. Я вважаю, що творча діяльність дітей повинна ґрунтуватись на позитивних емоціях. Байдужість, образа, нудьга, сором’язливість не сприяють створенню творчої атмосфери. А ось піднесений настрій, задоволення від удачі, зацікавленість можуть викликати прилив творчої енергії співаків. Важливо, щоб діти постійно відчували тепле ставлення до себе, зауваження повинні бути доброзичливими.

Цілком зрозуміло, що дитяче виконавство повинно бути творчим. Але навчити виразно співати, глибоко усвідомлювати музику, відтворити її характер, донести її образний зміст – завдання дуже складне, вимагає систематичної кропіткої роботи.

Разом з своїми вихованцями систематично приймаємо участь у різного роду творчих конкурсах. Згідно плану училища протягом року проводимо дуже багато різноманітних заходів: 

• творчі зустрічі з талановитими людьми «А ми такі у колі друзів»: народний аматорський фольклорний ансамбль «Кумасеньки», ансамбль циганської пісні «Ягорі».

• систематично приймаємо участь у предметних тижнях, 

• проводимо заходи щодо  свят календарно-державного значення, 

• яскравим початком і феєричним закінчення кожного навчального року є свято першого дзвоника і випуск, 

• благодійні концерти .

Завдяки сучасним технологіям ми не стоїмо на місці , а йдемо у ногу з часом. Опанували засоби студійного запису, і тепер маємо можливість у плюсовому варіанті зберігати весь напрацьований матеріал. І я пишаюсь тим, що сьогодні наш творчий колектив має  свій архів напрацювань.