Одним невичерпних джерел є спадщина В.О. Сухомлинського, який надзвичайного значення у вихованні особистості надавав формуванню в дитини духовності, що є мірилом її людської цінності, суспільної значущості. В.О. Сухомлинський у формуванні загальнолюдських духовних цінностей із основної частини, педагог розкриває шляхи впровадження цієї спадщини у вихованні дітей людяності, доброзичливості, милосердя, любові та практичної частини, в якій передбачено наробки планування по засвоєнню дітьми простих моральних правил. Важливість людських чеснот можна підчерпнути з доробку багатої творчості педагога, зокрема подорожуючи казками та оповіданнями, які написав В. Сухомлинський для дітей. 

    Основна ідея досвіду полягає в тому, що саме малу дитину ми ведемо у дорослий світ стежинами добра, надії та любові, які протоптують дитячі ніжки через безцінні твори В.О. Сухомлинського, його мудрі казки та оповідання, які ненав’язливо вчать прекрасного, справедливого, ніжного та доброго.

    «Дитячі роки – той вік, який ми вважаємо віком безтурботної радості, гри, казки – це джерело життєвого ідеалу від того, що відкрилося дитині в навколишньому світі в роки дитинства, що викликало й подив, і захоплення, що обурило і примусило плакати не від особистої образи, а за переживання та долі інших людей – від цього залежить, яким громадянином буде наш вихованець» (В.О. Сухомлинський).

    Працюючи з дітьми дошкільного віку, необхідно розвивати в душі такі чудові почуття, як доброта, любов, дружба, чесність, повага, співчуття, розуміння як себе, так і інших. Дітям близькі всі ці поняття. Потрібно тільки створити умови, певні ситуації – і душі дітей відгукнуться і розкриються «як квіти на ранковій зорі».