Київські полоністичні студії : мат. Міжнар. наук. конф., м. Київ, 23-25 травня 2018 р. / відповід. ред. Р. Радишевський. — T. XXXV. — К. : Талком, 2019. — C. 252-258.

ЕВОЛЮЦІЯ ЛІРИЧНОЇ ГЕРОЇНІ ОКСАНИ ЛЯТУРИНСЬКОЇ

Анотація. Хронологічно висвітлюється духовий шлях ліричної героїні української поетеси-емігрантки Оксани Лятуринської (1902–1970) – від максималізму до філософізму. На матеріалах поетичних збірок «Гус- ла» (1938), «Княжа емаль» (1941), «Веселка» (1955), «Бедрик» (1956), «Ягілка» (1971), «Туга» (1983), «Чар-зілля» (1983), ліричної прозової автобіографічної збірки «Материнки» (1946) простежуються як зміна настроєвості (від ідеалістичних молодечих бажань, поривів, сподівань, самоствердження до розчарувань, та все ж – до незламності пошуків виходу, безсмертя в пантеїзмі, до творення власного авторського міфу, написання «Мо- литов»), так і різні способи вираження цієї настроєвості: мовленням власне авторки, ліричної героїні, рольових персонажів. Виокремлюється наскрізний збірний, триєдиний образ напівказкової «царівни» – alter ego авторки / високодухової Жінки / України. Акцентується на потенціалізмі (термін Віктора Франкла) поезії Лятуринської.

Ключові слова: Волинь, князівська Русь, туга за Батьківщиною, авторський міф, флористична образність, фоль- клоризм, християнство, пантеїзм, язичництво, Ісус Христос.

Інформація про автора: Нахлік Оксана Мирославівна, кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник (вчене звання), старша наукова співробітниця (посада), Інститут Івана Франка НАН України (Львів).