Останні події з нашої цікавої подорожі! Останне відвідування Кракова, польский та український вечір, і те, як ми повертались додому!
Ближче до кінця подорожі було проведено польский та український вечір, де були різні танці, сцени та музика.
Ми подарували полякам магнітики з різними історичними місцями України, та блокнотики. А вони нас смачно погодували Польскими стравами!
//А: Я надіявся що нам також подарують блокнотики(
//М: Ну, браслет дали.
//А: Браслет не блокнот.
//М: Справедливо.
Перед тим як поїхати додому нам виділили 5 годин вільного часу в Кракові. Чому всі були неймовірно раді! Як і я, адже я був у цьому місті в минулому, і вже заздалегідь розклав собі маршрут "музею ностальгії" але, пізніше нас засмутили тим, що буде у нас лише 3 години.
Але гаразд - це не гірший варіант, я все ще встигав, так що відразу вийшовши з автобуса, поспішив своїм маршрутом. Подумав що відпочину, але ні. Друзі запитали у мене де знаходиться Вавель - Наймовірний замок у який вони чомусь не сходили в першій поїздці, і ось я йду показувати, і виявляю що за мною йде вже черга з кількох людей. Так я став гідом на 3 години.
Хтось дав мені порожню пляшку що я використав як мікрофон та показував нашим туристам цікаві місця. Після Вавелю поспішив своїм маршрутом, адже їм теж було цікаво подивитися на мої улюблені місця міста. Так ми й прийшли до мого улюбленого місця Кракова – торгового центру Kaziemerz. Я пішов перекусити й відпустив своїх туристів на "шопінг", після, ледве зібравшись і запізнившись, ми повернулися до центру де поспішили до автобуса, так і закінчилася наша остання поїздка до Кракова!
Після останніх вільних годин у Кракові, ми зібралися на площі й пішли до автобуса, де нас чекали наші речі. Після довгої поїздки ми приїхали до вокзалу у Перемишлі, на жаль водій почав викидувати речі та книжки (нам їх подарували поляки для навчання) одна зі стопок книг навіть розсипалась на дорогу.
Далі ми довго чекали потяга, але на вокзалі можна було безкоштовно поїсти. (То була допомога українцям) Через деякий час приїхав наш потяг. Ми поклали наші валізи та сумки на верхні полиці та розсілися. Хтось спав, хтось говорив, усе як тоді коли ми тільки сюди їхали. Далі ми прибули на Вінницький залізничний вокзал усі попрощались та роз'їхались по домівках. Ось так і завершилась наша коротка, та неймовірна історія.