Вперше в дитячий садок

       Скільки переживань, сумнівів, хвилювань пов’язано в кожної мами з цією фразою. Безсумнівно ,до цієї важливої події потрібно підготуватись і бути дуже уважним зі своїм малюком – адже це його перший крок у доросле життя. Дворічний малюк іще дуже сильно потребує мами, її фізичної присутності, ласки, дотиків. Важливо, щоб він зрозумів: необхідність ходити в дитячий садок не означає, що мама почала його менше любити. 

    Опинившись серед дітей та вихователів, дитина не повинна почуватися самотньою і покинутою. Зовсім не обов’язково привчати малюка до дитячого садочку якимсь екзотичним способом. Але потрібно потурбуватися про те, щоб адаптація малюка в колективі пройшла успішно. В іншому разі ця серйозна зміна в житті може стати для нього травмою. Бувають, звісно ,особливо компанійські діти. Мама приводить їх у групу, й вони одразу почуваються як вдома. Але для більшості батьків такі діти – як легенда: про них часто чують, але ніколи не бачать. Було б набагато простіше, якби впевненість у безпеці та надійності дитячого садка можна було вселити малюкові за допомогою бесід і домовленостей. Але ,на жаль, маленька дитина й доросла людина влаштовані по-різному. І якщо на дорослих логічно обґрунтовані аргументи справляють потрібний вплив, то трирічна крихітка живе у світі почуттів та відчуттів. 

     Тому лише позитивний емоційний досвід може по-справжньому переконати дитину : садочок – це аж ніяк не жахливо, а навіть цікаво. Коли малюк піде до садочка, дайте йому з собою іграшку і постарайтесь вмовити його залишити її в групі переночувати, щоб на ранок зустрітися знову. Якщо дитина не погоджується, нехай іграшка «ходить» разом з нею до садочка, адже з другом веселіше і спокійніше. Але цей засіб підходить не всім : комусь іграшка – найкращий друг, а для когось не відіграє важливої ролі в таких ситуаціях. І головне. Не йдіть «нишком». Дитина сприйме це як зраду, а наша мета – вселити в неї спокій і упевненість у нашій любові й у тому, що в усьому що відбувається, немає нічого поганого.

Як познайомити дитину з садочком?

• У дитячий садок приведіть малюка у першій половині дня, коли діти гуляють. Він охоче познайомиться з ровесниками і поступово приєднається до спільних ігор.

• Після закінчення прогулянки йому, можливо, самому захочеться разом з новими друзями в ігрову кімнату. Нехай малюк відчуває, що це цікаво і весело – потрапити в «дім ,де грають діти».

• Заберіть дитину перед обідом. Нехай перспектива пообідати за спільним столом здасться їй привабливою і бажаною.

• Ви самі відчуєте, коли малюка можна залишати в садочку самого. 

• Якщо умови дозволяють не квапити події, то перші три-чотири тижні дитя краще забирати з садочка перед денним сном. Усе-таки засипання – ритуал дуже домашній, під час якого дитина особливо потребує фізичного зв’язку з мамою.

• Уважно спостерігайте за малюком, який нещодавно став ходити до дитячого садка. Не всі діти проявляють свої негативні емоції бурхливим протестом або сльозами. Є діти , які замикаються в собі, стають млявими, апатичними. Це дуже тривожна ознака, яку вихователі дуже часто не помічають.

• Забираючи дитину з садочка поцікавтеся , як у неї минув день , що вона сьогодні робила. Уважно вислухайте всі новини , якими малюк хоче з вами поділиться.

• Прагніть частіше спілкуватися з педагогами. Не соромтеся розпитувати їх про свою дитину , обговорювати наявні проблеми, спільно шукати шляхи їх вирішення.

• Якщо ви відчули , що з дитячим садком у дитини виникли серйозні труднощі , не відмахуйтесь від них. Далеко не завжди такі проблеми минають самі по собі. Можливо, вам доведеться почати з нуля знайомство з групою, зробити перерву на пару місяців або взагалі змінити дитячий садок.

 Що робити , якщо дитина не хоче ходити в садок?

• Обговоріть із вихователем і допоможіть в організації свят. Відчуйте себе сім’єю.

• Шукайте причини в собі. Він дуже маленький і так вас потребує , а ви такі зайняті або втомилися.

• Забирайте малюка після обіду або домовтеся про це з батьками, найміть няню на кілька годин. Поступово час перебування в садку збільшуйте.

• Зустріньтеся з вихователем. Якщо це випадкова людина і дитину ви влаштували навмання, подумайте про переведення в іншу групу. Якщо це ваш вибір, спробуйте розібратися в ситуації.

• Зверніться до психолога. Він – «профі», котрий обов’язково розбереться. Просто оберіть для цього час і не бійтеся.

Рекомендації для батьків вихованців

1. Співпрацювати з педагогічними працівниками ЗДО щодо організації освітнього процесу дітей дошкільного віку в дистанційному форматі в умовах війни.

2. Підтримувати зв’язок з вихователями щодо місця перебування та стану здоров’я дитини.

3. Відстежувати негативні наслідки пережитих психотравмуючих подій. Вони можуть проявлятися не одразу, тому дорослі, вихователі та батьки, мають постійно стежити за психоемоційним станом дітей, їхнім самопочуттям, виявляти хвилювання, тривоги. Необхідно звертати увагу на збудливість, тривожність, агресивність,заглиблення в себе. Також слід уважно стежити за здоров’ям дітей, зокрема сном, апетитом, настроєм, частотністю вередування, наріканнями на головний біль тощо. Такі показники загального стану здоров’я дітей переважно є об’єктивними показниками втоми, перевантаження, хвилювання, страхів та проявами наслідків психотравми.

4. Пам’ятати, що щоденне спілкування та спільне проведення вільного часу з дитиною є запорукою її успішного подальшого майбутнього. Для дітей надзвичайно важливо відчувати повну емоційну присутність батьків. З цією метою можна послуговуватися матеріалами, які розміщені на платформі розвитку дошкільнят НУМО, а також на сайті МОН «Сучасне дошкілля під крилами захисту». Допомагати дитині, якщо в неї щось не виходить, підтримувати її, бути терплячими. Пам’ятати, що педагоги завжди готові до співпраці з питань виховання, розвитку дитини і надання необхідної професійної допомоги, не зволікати й звертатися до них за порадами та рекомендаціями.

5. Дотримуватися режиму дня, звичних ритуалів, що допоможе дитині встановити зв’язок не лише з минулим, а взагалі з життям та безпекою.

Пам'ятка для батьків, дитина яких уперше піде до дитячого садочка 

1. Сформуйте у себе ставлення до дитячого садочка, налаштуйте себе на те, що дитині тут буде добре, її буде доглянуто, оточено увагою, вона отримає підготовку.

2. Уникайте будь-яких негативних розмов у сім'ї про дитячий садочок у присутності дитини, оскільки вони можуть сформувати у неї негативне ставлення до відвідування дитячого садочка.

3. Створіть спокійний, безконфліктний клімат у сім'ї.

4. Заздалегідь потурбуйтесь, щоб розпорядок дня дитини вдома був наближений до розпорядку дня дитячого садочка (ранній підйом, час денного сну, прийом їжі, прогулянки).

5. Ознайомтесь з режимом харчування та меню дитячого садочка.

6. Навчайте дитину їсти не перетерті страви, пити з чашки, привчайте тримати ложку.

7. Відучіть дитину від підгузків. Виховуйте у неї потребу проситися до туалету.

8. Учіть дитину впізнавати свої речі: білизну, одяг, взуття, носовичок.

9. Учіть гратися іграшками. Скажімо, ляльку можна годувати, колисати, гойдати; пірамідку збирати, розбирати.

10. Привчайте дитину після гри класти іграшки на місце.

11. Пограйтесь вдома у дитячий садок з ляльками: погодуйте їх, почитайте казку, поведіть на прогулянку, покладіть спати.

12. Виховуйте у дитини позитивний настрій та бажання спілкуватись з іншими дітьми.

13. Тренуйте систему адаптаційних механізмів у дитини - привчайте її до ситуацій, в яких потрібно змінювати форми поведінки.

14. Підготуйте для малюка індивідуальні речі: взуття та одяг для групи, 2-3 комплекти змінної білизни, чешки для музичних занять, носовичок.

15. Повідомте старшу медичну сестру, вихователів про стан здоров'я вашої дитини.

16. Проконтролюйте, аби початок відвідування дитячого садка не збігався з епікризними термінами: 1 рік 3 місяці,  1 рік 6 місяців,  1 рік 9 місяців,  2 роки,  2 роки 3 місяці, 2 роки 6 місяців, 2 роки 9 місяців, 3 роки.

17. Дайте дитині до садочка улюблену іграшку.

18. Не залишайте дитину одну і надовго в перші дні відвідування дитячого садочка.

"Україна для кожної дитини"

В Україні тисячі дітей зростають без сім‘ї та позбавлені батьківської турботи. Але для кожної дитини сім’я – це можливість зростати в любові та безпеці, відчувати турботу, долати разом труднощі. Сімейні форми виховання, усиновлення та послуга патронату можуть дати дітям стабільне майбутнє, а родинам — радість від турботи про інших. 

На платформі dity.gov.ua   («Україна для кожної дитини») ви зможете дізнатися все про сімейні форми виховання, усиновлення та послугу патронату. Цей ресурс створений, щоб підтримати тих, хто хоче запропонувати дитині свою родину. Там ви знайдете покрокові інструкції, поради фахівців і необхідну підтримку на кожному етапі. 

Ви можете обрати той шлях, який підходить саме вам:

Дізнайтеся, як прийняти дитину в родину, на сайті

Перегляньте відео матеріали: відео 

https://drive.google.com/drive/folders/1FHV_pXUJfgwhwAg6GCzDbL1-6xUFCXL4

Гарячі лінії допомоги 

Національна дитяча гаряча лінія

• Телефон: 116 111 (безкоштовно з мобільних) або 0 800 500 225 (безкоштовно з усіх телефонів).

Безоплатна правова допомога

• Телефон: 0-800-213-103 (цілодобово, безкоштовно).

Інші корисні лінії

• Урядова гаряча лінія з питань безпеки дітей в інтернеті: 1545 (обрати опцію «3»).

• Лінія запобігання торгівлі людьми та домашньому насильству: 1547 (цілодобово, безкоштовно).

• Урядова гаряча лінія: 1545 (для загальних запитань, зокрема, щодо соціальних виплат).

• Поліція (звернення щодо кібербулінгу): 102.