Шановні батьки! Для збереження життя та здоров’я важливо дотримуватися правил безпеки під час повітряної тривоги. Пропонуємо вам ознайомитися з алгоритмом дій:

1. Почувши сигнал тривоги:

   • Негайно припиніть всі заняття та рухайтеся до найближчого укриття.

   • Повідомте дитині про необхідність залишатися спокійною.

2. Дії в укритті:

   • Залишайтеся в укритті до офіційного повідомлення про відбій тривоги.

   • Підтримуйте спокій дітей: можна використовувати ігри чи розповіді для відволікання.

3. У разі відсутності укриття поруч:

   • Займіть безпечне місце (наприклад, подалі від вікон, у внутрішніх приміщеннях будівлі).

   • Захищайте голову руками чи м’якими предметами.

4. Підготовка заздалегідь:

   • Обговоріть з дітьми план дій.

   • Перевірте маршрут до укриття.

   • Підготуйте «тривожну валізу» (вода, перекус, документи, ліхтарик, медикаменти).

Забезпечення безпеки – це наша спільна відповідальність. 

     Дотримуйтесь рекомендацій, будьте уважними та обережними.

 Тривожність у дітей віком 6–10 років — це нормальна реакція на нові або складні життєві обставини. Проте надмірна тривога може вплинути на фізичне та емоційне здоров’я дитини, її навчання, спілкування та впевненість у собі.        

      Батькам важливо вміти розпізнавати тривожність у своїх дітей та знати, як допомогти їм подолати цей стан.

Ознаки тривожності у дітей

1. Емоційні прояви: частий страх, надмірна сором’язливість, плаксивість, дратівливість.

2. Фізичні симптоми: біль у животі, головний біль, прискорене серцебиття, пітливість.

3. Поведінкові зміни: уникання певних ситуацій, невпевненість, нав’язливі питання або дії (наприклад, постійне повторення ритуалів).

4. Сон і апетит: проблеми зі сном, нічні кошмари, зменшення або збільшення апетиту.

Причини тривожності у дітей 6–10 років

1. Шкільні труднощі: страх перед контрольними, новими завданнями чи однокласниками.

2. Зміни в сімейному житті: переїзд, розлучення, поява брата чи сестри.

3. Зовнішні події: нові або незнайомі ситуації (наприклад, участь у шкільному заході).

4. Особистісні фактори: низька самооцінка, перфекціонізм.

Як допомогти дитині подолати тривожність:

 практичні рекомендації

1. Налагодьте емоційний контакт

• Регулярно спілкуйтеся з дитиною про її почуття. Наприклад: "Я бачу, що ти хвилюєшся. Що тебе турбує?"

• Уникайте осуду або знецінення почуттів. Замість "Не вигадуй!" кажіть: "Розумію, що тобі важко".

2. Створіть стабільне середовище

• Дотримуйтеся розпорядку дня, щоб дитина відчувала передбачуваність.

• Уникайте перенасичення подій: дайте дитині час на відпочинок.

3. Навчіть технік розслаблення

• Глибоке дихання: навчіть дитину повільно вдихати через ніс, затримувати дихання на 3–4 секунди і повільно видихати через рот.

• Прогресивне розслаблення м’язів: нехай дитина напружує і розслабляє м’язи по черзі (наприклад, стискає кулачки, а потім розслабляє їх).

• Візуалізація: попросіть дитину уявити себе в безпечному та приємному місці (наприклад, на пляжі чи в улюбленій кімнаті).

4. Підтримуйте впевненість у собі

• Хваліть дитину за зусилля, навіть якщо результат не ідеальний.

• Встановлюйте реалістичні очікування, щоб уникнути надмірного тиску.

5. Навчіть дитину вирішувати проблеми

• Разом обговорюйте ситуації, які викликають страх. Запитайте: "Що найгірше може статися? А як ми це вирішимо?"

• Пояснюйте, що помилки — це частина навчання.

6. Уникайте посилення тривоги

• Не перезахищайте дитину: дозволяйте їй самостійно стикатися з викликами, відповідними її віку.

• Уникайте висловів, які можуть посилити страхи, наприклад: "Тобі буде дуже важко".

7. Створіть позитивну атмосферу вдома

• Проводьте більше часу разом у приємній діяльності (ігри, прогулянки, читання).

• Покажіть приклад власного ставлення до стресу: якщо ви спокійно реагуєте на труднощі, дитина вчитиметься у вас.

8. Співпрацюйте зі школою

• Обговоріть із вчителем, як дитина почувається у класі.

• Разом знайдіть шляхи, як допомогти дитині долати страхи (наприклад, сидіти поруч із другом)

Коли звертатися до фахівця?

Якщо тривожність триває більше кількох тижнів, заважає дитині у навчанні чи спілкуванні, зверніться до психолога або педіатра.

        Дитяча тривожність — це природна частина дорослішання, яка може бути подолана завдяки турботі, підтримці та правильному підходу батьків. Головне — пам’ятати, що любов, увага та прийняття здатні зробити чудеса.

Практичний приклад для батьків:

           Щоранку перед школою пропонуйте дитині сказати собі: "Я можу це зробити!" Допоможіть їй підготуватися до дня, запитуючи: "Що ти сьогодні хочеш зробити найкраще?"

З повагою і надією на співпрацю                           Любов Бут