Безбар’єрність — це мозаїка у масштабі всього суспільства.

Вона складається з багатьох речей: великих і маленьких.

Це і зручність наших міст, і коректне спілкування з людиною незалежно від її особистих рис, і турбота про психічне здоров’я.

Це доступна освіта, культура та працевлаштування для людей будь-якого віку.

Та усі ці напрями об’єднує головна ідея — людина у центрі.

15 травня день Спільнодії "Ти як?"

Що тривожить наших дітей сьогодні? Звичайно, це війна. Важливо не залишатися наодинці зі своїми тривожними думками та зберігати внутрішній баланс. Мріяти, завжди приємно. А про що ж мріють наші діти? Приємно, що на першому місці- мир, на другому, щоб тато повернувся з війни і на третьому місці- новий мобільний телефон.

Перша наша локація- АРТТЕРАПІЯ. Обери свій колір і залиш слід на спільному плакаті. Колір- це мова підсвідомості. Ами разом навчилися її слухати. 

Друга локація. ПРОСТІР РАДОСТІ. Сміх - час згадати про свою внутрішню дитину й дати їй простір для радості.

Впродовж останнього місяця в українському інформаційному просторі все частіше з'являються повідомлення відомо про спроби ворожих спецслужб вербувати українських підлітків для виконання диверсійних завдань.

Наймолодшій дитині, яку намагалися завербувати росіяни, лише 12 років.

Дітям обіцяють легкі гроші, маніпулюють і навіть вдаються до погроз чи шантажу.

Хто з дітей у зоні ризику

Психологи та експерти зауважують, що російські спецслужби першочергово націлюються на підлітків, які:

• шукають додаткового заробітку й хапаються за будь-які оголошення про роботу;

• активні й ініціативні, але не вміють спрогнозувати наслідків своїх дій;

• не обізнані про юридичну відповідальність, зокрема щодо неповнолітніх;

• мають низьку самооцінку, почуваються самотніми або ізольованими, не відчувають підтримки в сім’ї.

Як росіяни шукають підлітків

Російські куратори знаходять Telegram-канали й групи в соцмережах, які пишуть про пошук роботи чи "рейди ТЦК", або публікують розважальний контент (знайомства, відеоігри).

На таких платформах розміщують оголошення на кшталт "віддалена зайнятість – висока оплата".

Підліткам, які відгукнулися, спершу дають прості завдання, щоб перевірити їхню готовність (як-от поширення листівок). Із часом завдання ускладнюють (наприклад, сфотографувати об’єкт), заманюючи маніпуляціями й обманом.

Якщо підліток сумнівається, його переконують, що відповідальності за це не буде, або ж залякують.

Крім того, росіяни можуть грати роль друга, втираючись у довіру, або ж представлятися поліцією і просити особисті дані.

Як перевірити автентичність акаунту

Експерти називають ряд ознак, що акаунт може бути фейковим:

• акаунт створено нещодавно;

• мало дописів, фото або друзів;

• швидко переходить до особистих тем і намагається виманити персональні дані.

Якщо в незнайомця чи незнайомки є фото, потрібно закинути його в ресурси для перевірки, наприклад, у Google Images, TinEye та AI or Not. Таким чином можна дізнатись, якщо зображення чуже або створене за допомогою штучного інтелекту.

Якщо є його номер телефону чи email, можна перевірити його через додатки X-Ray Contact або Truecaller.

Як захистити свої акаунти від кібератак

Експерти радять:

• вмикати двофакторну автентифікацію усюди – краще це робити через застосунки типу Google Authenticator, а не SMS;

• обмежувати видимість профілю та налаштувати приватність на "лише для друзів";

• вимикати геолокацію у постах і фото;

• регулярно переглядати дозволи для застосунків (які мають доступ до акаунту);

• перевіряти активні сесії (сеанси) в месенджерах і соцмережах.

Як діяти батькам у разі підозри щодо вербування дитини

"Червоними прапорцями" є такі ознаки:

• дитина стає замкнутою й агресивною, уникає розмов із рідними;

• втрачає інтерес до попередніх захоплень;

• різко змінює коло спілкування, друзів;

• усе втаємничує та приховує.

Через свої вікові особливості підлітки інформаційно вразливі. Але навіть у важких умовах вони можуть знайти внутрішню опору через значимі постаті (наприклад, родичів чи вчителів).

Якщо у батьків є підозри, що їхню дитину намагаються завербувати, потрібно щиро поговорити та дізнайтися подробиці (як, де, що саме відбулось і хто ще залучений).

"Дайте підлітку контроль над розмовою. Не тисніть, щоб він відкрився сам.

Почніть м’яко: "Можемо поговорити? Я помітив, що ти дивишся дещо, мене це трошки лякає. Можеш поділитися чому? Ні? Окей, коли будеш готовий, я вислухаю та підтримаю. Я тебе люблю й прислухаюся", – радять експерти.

Можна звернутися за консультацією до системи безоплатної правничної допомоги за номером 0 800 213 103.

Також обов’язково потрібно зберегти скриншоти й посилання на акаунт зловмисника, а тоді звернутися до кіберполіції або СБУ з повідомленням про спробу вербування (0 800 501 482, або написати через чатбот "Спали ФСБшника").

"У жодному разі не варто відповідати на провокаційні запити, надсилати комусь свої дані чи переходити за підозрілими лінками.

Варто заблокувати ймовірних зловмисників та поскаржитися на їхній акаунт, за потреби перевірити пристрої на злам та змінити паролі", – йдеться у матеріалі.

Як убезпечити підлітка

Перш за все, батькам потрібно цікавитися інтересами дитини: з ким вона спілкується й що дивиться. Без контролю й допитів, через щиру зацікавленість.

Ще один варіант – допомогти знайти цікаве захоплення: спорт, творчість, волонтерство. Так дитина буде менш вразливою.

Що варто зробити вже зараз:

• розкажіть дитині про випадки вербування підлітків службами РФ і можливі наслідки такої діяльності, запитайте, чи були в неї підозрілі контакти з незнайомцями;

• запевніть дитину, що вона може довіряти вам, бо ви завжди на її боці;

• учіть, що будь-яка пропозиція анонімного заробітку чи завдання від дорослого дитині – це привід насторожитися;

• розвивайте навички відмови – проговоріть із дитиною фрази, які допоможуть їй вийти з ризикованої ситуації ("Ні, це незаконно", "Я розповім батькам", "Дайте мені спокій").

Також є низка сервісів для батьків, які дозволяють моніторити безпеку дитини, при цьому не порушуючи її особисті кордони. Вони можуть підійти зокрема для підлітків:

• Google Family Link – дозволяє слідкувати за активністю в інтернеті, не переглядаючи приватні чати;

• Qustodio – показує, скільки часу дитина проводить в мережі й дає змогу блокувати небезпечні сайти;

• Bark – аналізує зміст повідомлень на ризики (булінг, шантаж) і надсилає батькам лише загальні попередження без деталей.

Яка відповідальність за скоєні підлітками злочини

Відповідальність за злочини на користь Росії для неповнолітніх може коливатися від пробації (контроль та ресоціалізація без позбавлення волі) до реального строку (3-15 років за ґратами залежно від тяжкості злочину).

Також передбачене відшкодування збитків, яке може лягти як на підлітка, так і на батьків.

Кредо заняття: «Зберігаючи спокій всередині, ми стаємо сильнішими перед обличчям зовнішніх викликів».

В умовах війни збереження психічного здоров’я є вкрай важливим, адже саме воно дозволяє людям адаптуватися до нових реалій, зберігати працездатність і підтримувати взаємодію в суспільстві. Для молоді, яка лише формує свою емоційну стійкість, війна стає серйозним випробуванням, що може призводити до стресу, тривожності, страхів і навіть депресії.

В умовах війни збереження психічного здоров’я — це не лише питання особистого благополуччя, а й основа для підтримки стійкості суспільства в цілому. Навички, отримані на цьому занятті, допоможуть учням краще адаптуватися до реалій сьогодення та долати виклики.

Мета гри: зняти психологічну напругу в учнів, знизити напруженість, згуртувати класний колектив.

В школі проведено лінійку "Кожна людина Всесвіт"

Психолог – це перш за все, спеціаліст, який допомагає віднайти душевний спокій та рівновагу.

З його допомогою людям простіше переживати стреси та емоційні травми. Головна задача психолога – слухати. Саме так. Хороший психолог не дає жодних порад, не має готових рішень, не вчить і не примушує ні до чого. Він просто дає можливість людині поговорити, поплакати чи навіть посміятися – усе що завгодно, аби клієнт сам знайшов відповіді на свої питання та розплутав клубок власних проблем. Бо всі проблеми, стереотипи живуть у нашій підсвідомості, тому і відповіді шукатимемо саме там.

Психологи завжди готові надати підтримку, допомогти впоратися зі стресом, подолати внутрішні бар’єри та досягти гармонії між тілом, розумом та душею.

Психолог – це та людина, яка несе світло, коли Ви шукаєте дорогу! Бережіть себе, піклуйтесь про своє психологічне здоров’я та залишайтесь в ресурсі.

·   Активно працюй на уроці: уважно слухай, відповідай на питання.

·   Став питання, якщо чогось не зрозумів або з чимось не згоден.

·   Точно і як можна докладніше записуй, що задано по кожному
предмету.

·   Навчися користуватися словниками і довідниками. З’ясовуй значення незнайомих слів, знаходь потрібні факти та пояснення, правила, формули в довідниках.

·   Навчися за  допомогою комп’ютера знаходити потрібну інформацію, виробляти потрібні розрахунки за допомогою електронних таблиць і т.п.

·   Якщо те, що проходили на уроці, здалося тобі важким, повтори матеріал у той же день, навіть якщо наступний урок буде через кілька днів.

·   Приступаючи до виконання кожного завдання, думай не тільки про те, що треба зробити (тобто про зміст завдання), а й про те, як (за допомогою яких прийомів, засобів) це можна зробити.

·   У разі необхідності звертайся по допомогу до дорослих або до однокласників.

·   Приступаючи до виконання уроків, розкрій щоденник, подивися, чи всі завдання записані.

·   Продумай послідовність виконання завдань з окремих предметів і прикинь, скільки часу тобі знадобиться для виконання кожного завдання.

·   Прибери зі столу все зайве – те, що може відволікати. Приготуй те, що потрібно для виконання першого завдання (підручник, зошити, карти, олівці, словники, довідники тощо). Після того як підготуєшся до першого уроку, всі прибери і приготуй те, що потрібно для виконання наступного, і т.п.

·   Між уроками роби перерви.

·   Спочатку постарайся зрозуміти матеріал, а потім його запам’ятати.

·   Перш ніж виконувати письмові завдання, зрозумій і вивчи правила, на які воно спрямоване.

·   При читанні параграфа підручника задавай собі питання: про що або про кого йдеться у цьому тексті, що про це йдеться.

·   Шукай зв’язок кожного нового поняття, явища, про яке ти дізнаєшся, з тим, що ти вже знаєш. Співвідносить нове з уже відомим. Стеж за тим, щоб це були не випадкові, зовнішні зв’язки, а головні зв’язки за змістом.

·   Якщо матеріал, який треба вивчити, дуже великий або важкий, розбий його на окремі частини і опрацьовуємо кожну частину окремо. Використовуй метод ключових слів.

·   Не залишай підготовку до доповідей, творів, творчих робіт на останній день, оскільки це вимагає великої кількості часу. Готуйся до них заздалегідь, протягом декількох днів, розподіляючи навантаження рівномірно.

·   При підготовці усних уроків використовуй карти, схеми. Вони допоможуть тобі краще зрозуміти і запам’ятати матеріал. До них необхідно звертатися і при відповідях на уроці. Чим краще ти вмієш користуватися картами, схемами, таблицями, тим вищою буде оцінка.

·   Спробуй використати при підготовці усних завдань метод «5 П», розроблений американськими психологами. За даними психологів США, такий метод дозволяє зосередити увагу на найважливішому в тексті і сприяє кращому його запам’ятовуванню.

·   Складай план усної відповіді.

·   Перевіряй себе. У тебе все вийде!

1.  Не марнуйте часу дитини.

У ранньому дитинстві мозок найкраще сприймає нове, накопичує знання. Отже, подбайте, щоб життя дитини не було нудним, одноманітним, безрадісним. Створивши сприятливе середовище, можна підвищити коефіцієнт розумового розвитку.

2.  Формуйте самоповагу.

Власний образ, закріплений свідомістю, є визначальним на роботі, при виборі друзів, у сім¢ї. Висока самооцінка додає сміливості. Впевненості вміння ризикувати. Діти повинні усвідомити, що успіх, майбутній добробут залежать від них самих.

3.  Навчіть дитину спілкуватися.

Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: щира любов до батьків, приязне ставлення до оточуючих, зовнішня привабливість (одяг, манери), можливість спостерігати правильне соціальне спілкування (поведінка батьків, вчителів), висока самооцінка, достатній запас слів, вміння підтримувати розмову.

4.  Пильнуйте, щоб дитина не стала “телеманом”.

Сидіння перед телевізором гальмує в дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А нею визначається розвиток мови. Отже, з часом у дитини можуть виникнути ускладнення під час спілкування. “Телемани” швидше реагують, але миттєва реакція, позбавлена осмислення, не завжди корисна.

5.  Виховуйте відповідальність, порядність.

Потрібно не лише пояснювати, що добре, а що – погано, але й закріплювати гарні вчинки, карати за негідні вчинки. За приклад має слугувати гідна поведінка батьків.

6.  Навчіть дитину шанувати сім¢ю.

Добрі стосунки, любов і повага в сім¢ї виховують краще за будь – які лекції.

7.  Подбайте про гарне оточення.

Якщо живете на соціально – психологічному смітнику, дітям важко буде вийти з нього, розповсюджуючи пахощі троянди. Оточення впливає на моральні орієнтири, поведінку дітей. Тому уважно придивіться, з ким дружать ваші діти, поцікавтесь репутацією школи, до якої вони ходять.

8.  Будьте вимогливими.

Діти з високою самооцінкою, почуттям власної гідності, вмінням робити щось краще за інших, виховуються, як правило, в сім’ях, де до них ставлять високі вимоги. Але не будьте тиранами.

9.  Привчайте дитину до праці.

Певною мірою ви можете запрограмувати життєвий успіх своїх дітей. Не слід надмірно оберігати своїх синів і дочок від труднощів. Нехай вони зрозуміють, що шлях до успіху вимагає певних зусиль.

10.  Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі.

Нехай вони все перепробують, нехай вчаться на власних помилках, звикають робити щось для інших. Якнайбільше спілкуйтеся з дітьми.

Поняття «професійна мобільність» досить ємне і неоднозначне. У психологічному словнику воно визначається як «здатність і готовність особистості досить швидко і успішно оволодівати новою технікою і технологією, купувати відсутні знання і вміння, щоб забезпечити ефективність нової професійної діяльності».

Також хочу відзначити, що мобільний учитель - це вчитель-лідер. А в чому це виражається? У впевненості в собі при публічних виступах, способах взаємин з оточуючими людьми, учнями, в манерах взаємодії з людьми. Це людина, яка готова відповісти на питання: "Чи готовий я переосмислити методи навчання? Чи готовий я вивчати нові ідеї і нові концепції? Чи готовий я по-новому поглянути на предмети, які викладаю своїм учням?".

Давним-давно, ще у стародавні часи, у людей виникла необхідність відстоювати свої права. Спочатку це робили силою. Слабка людина не мала жодних прав, якщо в неї не було сильного покровителя, що бажав би допомогти їй у вирішенні спорів. Тривалий час діяв неписаний закон «Хто сильний, той і правий». Але, коли виникли перші держави, правителі яких прагнули встановити загальний справедливий порядок і норми життя для усіх громадян, у людське суспільство прийшов закон права. Тепер держава ставала на захисті й сильного, й слабкого. Головним критерієм права стала справедливість, а не сила. 

Сучасне людство є свідком значних змін, що відбуваються в світі. Це зміни у сфері політики і державного управління; зміни у соціальній, культурній і релігійній екологічній сфері; а також значні зміни в економічному житті суспільства. Адже ми живемо в епоху переходу до постіндустріального суспільства, коли на перший план виходить не фізична праця, а рівень знань, інформаційні технології. Тому стає очевидним, що творці усіх змін, що відбуваються, – чоловіки і жінки – не можуть не відчувати, що не змінюються самі. Тому все це зумовило потребу запровадити такі дослідження, які можна було б застосовувати для опису всіх перетворень в суспільстві та державі, оскільки саме на них якраз впливають особистості чоловіка і жінки та їхні відносини. Такими стали гендерні дослідження .

Товаришування, дружба — це взаємини між людьми, які народжуються й мі-цніють на основі спільного навчання і інтересів. Товаришувати можна з багатьма ровесниками, а от дружити - лише з одним чи кількома. Друзів пов'язує велика повага одне до одного, принциповість у взаєминах, симпатія, взаємодопомога. Дружба не може бути міцною, якщо в ній немає місця чесності, взаємоповазі, принциповості. Друг завжди допоможе в біді, захистить, підтримає, і водночас він же першим скаже відверто про недоліки, запропонує їх виправити.

Про дружбу розмірковували в усі часи, виражали свої думки, погляди і пое-ти, і письменники, і вчені.

Акція " Запали свічку" приурочена до дня вшанування пам'яті студенток, розстріляних у Монреалі.

Насильство щодо жінок та дівчат - одне з найпоширеніших порушень прав людини у світі. Ґендерно зумовлене насильство спричиняє як безпосередні, так і довгострокові наслідки для фізичного, психічного  здоров'я жінок та дівчат.

Маленькі вчинки доброти здатні змінити чиєсь життя на краще. Зробіть сьогодні щось добре - для себе,для інших, для рідних.

В умовах воєнного часу поняття «волонтер» для України набуло надзвичайно важливого значення, адже це – тисячі людей, які забезпечують надійний тил нашій армії та підтримку вимушеним переселенцям. 

 Усяке насильство, все похмуре і відразливе свідчить не про силу, а про її відсутність.

Життя пройде, немов вода,

І відцвіте, немов вишнева гілка...

В житті одна помилка - не біда,

Біда, коли усе життя - помилка. 

Ми, дорослі,  хочемо, щоб Ви прожили гідне життя і при цьому не стали агресорами чи жертвами насилля. 

Відомий німецький філософ Шопенгауер (1788-1860) писав: «Здоров’я настільки переважає всі блага життя, що воістину здоровий злидар щасливіший за хворого короля».

І дійсно, чим би ми не займалися в житті, а здоров’я власне і здоров’я близьких завжди буде на першому місці. А щоб зберегти здоров’я змолоду, треба виробити звичку до здорового способу життя.

До Міжнародного дня людей з обмеженими фізичними можливостями з учнями 4 класу проведено виховну бесіду з метою привернення уваги до проблем людей цієї категорії ,захисту їх прав та добробуту. 

Однією дуже шкідливою хворобою, проти якої до сьогодні не знайшли ліків, є СНІД. 

Ще в середині ми­нулого століття ніхто б і не поду­мав, що колись з'явиться хвороба, здатна знищити імунітет людини. У1981 році у США були зареєстровані перші випадки вельми таємничої хво­роби, яка уражала імунітет людини, вона ставала беззахисною перед будь-якою, навіть «безневинною» інфек­цією. Назвали цю хворобу синдро­мом набутого імунодефіциту, скоро­чено СНІД. У1983 році вчені відкри­ли її збудника — вірус імунодефіциту людини (ВІЛ).

 ВІЛ — це вірус, який розвивається та розмножується в ор­ганізмі людини і призводить до по­вної втрати його захисних механіз­мів та розвитку СНІДу. В організмі людини ВІЛ проникає в специфічні імунні клітини, які містяться в крові. СНІД — це глибоке ураження імунної системи та її недостатність, спричинена ВІЛ.

Останнім часом, щоб визначити, за­ражена людина ВІЛ чи ні, досліджу­ють кров людини. Адже саме у крові утворюються антитіла, які прагнуть подолати «чужинця». Наявність ан­титіл до ВІЛ у крові людини свід­чить про те, що в її організмі потра­пила інфекція.

Щороку тисячі громадян України потерпають від торгівлі людьми. Це страждання, зруйновані сім’ї, втрачене здоров’я і навіть життя… У рамках Всеукраїнської акції "16 днів проти насильства", Міжнародного дня боротьби за скасування рабства (2 грудня) та з метою формування в учнів чіткого розуміння відповідальності за свої вчинки, здоров'я і життя  з учнями 7 класу було проведено інформаційну бесіду "Торгівля людьми- це злочин". Мета бесіди - попередження та недопущення потрапляння дітей у ситуацію торгівлі людьми, бути пильними й поводитися обережно при зустрічі з незнайомцями, під час подорожі, у новому місці перебування та вдома.Учні мають розуміти, що небезпека може бути там, де її не чекаєш! Вони повинні знати, як собі допомогти!

Було переглянуто та обговорено відео "Торгівля людьми - це злочин".

З метою попередження проявів жорстокості та насилля серед учнів 10-11 класу відбулася акція " Не вдар, а підтягнись". 

Сьогодні відзначається Міжнародний день боротьби за скасування рабства. Саме 2 грудня 1949 року прийняли Конвенцію про боротьбу з торгівлею людьми із експлуатацією проституції третіми особами.

Тому ми з учнями 6 класу провели круглий стіл «Ми проти рабства», адже незважаючи на те що сьогодні вже ХХІ століття, рабство існує і сьогодні!

1.  Пам’ятайте, що насильство над вами, здійснене вашими батьками чи будь-якими особами, не є нормою життя. Насилля – неприпустима річ у стосунках людей.

2.  У сім’ї ви маєте право на те, щоб до вас ставилися з повагою, не ображали.

3.   Ви маєте право на захист, якщо навіть найрідніші люди принижують вашу гідність.

4.   Поділіться своїми проблемами з викладачем, наставником, психологом, соціальним педагогом, зверніться до міліції.

5.  Не вірте у погрози з боку кривдників.

6.  Ви маєте право висловлювати і відстоювати свою думку. Чітко і однозначно висловлюйте осуд щодо насильницької поведінки взагалі.

7.  Знайте, коли вас постійно контролюють, принижують, примушують до чогось, використовують в спілкуванні з вами лайливі слова – це насильство.

8.  Не вважайте, що ви заслужили на таке ставлення з боку дорослих. Ніхто, в тому числі ваші батьки, рідні, не має права принижувати вас, поводитися жорстоко стосовно дитини – це карається законом. В Сімейному кодексі (ст. 150, ч. 7) написано: «Забороняються фізичні покарання дітей батьками. Та інші види покарань які принижують людську гідність. Дитина може податі до суду, до громадських організацій, якщо виховання не належне».

9.  Навчаться розрізняти поняття «добро» і «зло». Все, що принижує людську гідність – є зло, все, що звеличує гідність людини – добро.

ПАМ’ЯТАЙ!

 • Ти маєш право відмовитися робити те, до чого тебе примушують силою або образливими, злими словами.

 • Ми подібні, але всі різні.

 • Твоя власність належить тільки тобі.

 • Ти маєш право на допомогу.

 • Кожна людина має право жити вільно, у безпеці, відчуваючи тепло і любов!

1. Розмовляйте з дитиною

Дорослі, які постійно розмовляють з дитиною, переважно знають картину її життя – що відбувається в садочку, школі, хто є друзями, а хто ворогами.

Розмовляйте з дитиною, коли тільки маєте можливість, розпитуйте, дозволяйте багато говорити саме дитині, не розказуйте замість неї, лише запитуючи «так» чи «ні». Якщо щоденна загрузка дня не дозволяє приділяти розмовам час, особливо з дітьми старшого віку, коли графіки батьків та дітей не завжди співпадають, скористайтеся сучасними цифровими можливостями – сімейний чат, переписка в соцмережі тощо. Контролювати кожен крок дитини не варто, але знати, як проводить день дитина – обов’язок дорослих.

Постійні розмови з дитиною дозволять виявити щонайменші ризики, які можуть трапитися з дитиною і нівелювати їх на початку.

2. Довіряйте дитині

Дитина повинна знати, що дорослі їй довіряють, і що вона може довіритися дорослому. Для побудови таких відносин, демонструйте не на словах, а на

прикладах, що ви вмієте берегти таємниці, що не будете здіймати скандал за кожну дрібницю, а просто вкажете, як було б зробити краще.

«Навіть якщо ви помітили обман дитини, не поспішайте її карати та засуджувати. Перш за все варто подумати над причинами обману, а вони завжди є. Наприклад, дитина боїться покарань, тому не говорить правду, чи їй соромно визнати свої помилки, або ж не хоче вас засмучувати. Розуміючи почуття дитини вам буде легше налагодити з нею довірчий контакт, заспокоїти та допомогти розкритися вам. Почати розмову можна з таких слів: «Бачу, що ти засмучений/на чимось. Розкажи все як є, навіть якщо соромно». «Обіцяю, ми не будемо тебе карати, а допоможемо розібратись у ситуації, розкажи, що сталося». «Якщо ти чогось дуже хочеш, розкажи нам, ми разом подумаємо, як це отримати». «Всі твої бажання важливі і заслуговують на увагу, ти можеш чесно розповісти нам про них» – радить дитяча та сімейна психологиня Антоніна Оксанич.

3. Не прикрашайте проблеми «бантиками»

Розповідайте дітям щодо складних ситуацій, які можуть з ними трапитися, прямо. Дитина має відрізняти стандартну ситуацію від критичної та точно розуміти, що з нею трапилася проблема (часом діти не розуміють, що щось відбувається не так, неправильно). Це стосується і проблеми насильства над дітьми. Не вдягайте на дитину «рожеві окуляри». Так, проблема насильства над дітьми існує в світі, в Україні, може трапитися в школі, на вулиці, у соціальній мережі. І найстрашніше, що кривдник – це не завжди незнайомець, нашкодити дитині може і людина із близького кола. Зазвичай такі люди входять в довіру і систематично «підготовлюють» дитину до своїх злодіянь.

Потрібно вчасно виявляти та розповідати про проблеми дорослим. Дитина точно має розуміти, що «вона – не іграшка».

4. Кордони тіла дитини

Говоріть з дитиною також і про сексуальне насильство. З дітьми старшого віку про проблему можна говорити прямо, розповідати на прикладах, що певна історія трапилася, обговорити, чи можливо було її уникнути (ЗМІ часто висвітлюють випадки насильства над дітьми, не закривайте очі, сприймайте, як ситуації, які можна обговорити спокійно, без емоцій, з дитиною). Діти молодшого віку чітко мають володіти інформацією про кордони тіла — використовуйте правило «Тут мене не торкайся»: ніхто не має права торкатися дитини в тих місцях, що зазвичай закриті нижньою білизною і вони, в свою чергу, також не мають права торкатися інших в тих самих місцях (звісно, мова не йде про ситуацію, коли потрібно звернутися до лікаря тощо).

5. Шантаж дитини

Розповідайте дітям і про те, що її можуть почати шантажувати. Дитина має знати, що те, що причиняє їй образу, і покривається словами «нікому не розповідай» потрібно негайно викрити – розповісти батькам, вчителям, дорослому, якому довіряють. Дитина повинна знати, що дорослий допоможе припинити шантаж та підтримує. Поясніть, що, чим далі йде замовчування проблеми, тим глибше вона ранить.

6. Насильство через екран

Відсутність інформаційної гігієни – проблема не лише нашої країни, діти схильні не вирізняти контент та, внаслідок, можуть стати жертвами насильства через екран.

Проводьте певний час в інтернеті разом, переглядайте спільно сайти покупок, качайте разом ігри, роздивляйтеся нові іграшки, із старшими – нові гаджети. 15 хвилин в інтернеті з дитиною поруч, дозволять вам нативно розповідати, що є «хороші» сторінки, а є «погані», що є злочинці, які можуть видавати себе за добродіїв. Навчіть дитину фільтрувати контент.

7. Будь-яку проблему можна вирішити

Цю фразу повторюйте дитині щодня, декілька раз на день, як мантру. Чим частіше дитина чутиме, що «будь-яку проблему можна вирішити», тим менша вірогідність того, що вона знайде в своїй голові проблему, яку вирішити не можна.

Якщо проблема вже сталася, її потрібно прийняти, щонайшвидше повідомити дорослим про її існування, знайти рішення і забути про проблему. Цей алгоритм також промовляйте дитині – так вона знатиме не лише стандартну завчену фразу, а й чіткий алгоритм дії.

Цьогоріч Офіс Ради Європи в Україні запускає глобальну кампанію «Боротьба з насильством щодо дітей в Україні», що фокусуватиметься на підтримці України у посиленні її реакції на випадки сексуального насильства та експлуатації дітей, у тому числі в цифровому середовищі, на поширенні сприятливих для дітей практик з акцентом на забезпеченні прав дітей-жертв та свідків у кримінальних провадженнях, та просуванні прав дитини в цифровому середовищі. Більш детально за посиланням.

Дитина має законне право на здорове, безпечне та захищене дитинство і дорослі мають це забезпечити.

Учні школи приєдналися до  Всеукраїнської акції "16 днів проти насильства". У межах акції учні пов’язували один одному помаранчеві стрічки.

Помаранчевий колір – це офіційний колір протидії насильству, що символізує світле та вільне від насильства майбутнє. Пов’язуючи стрічки, ми таким чином хочемо привернути увагу та підтримати усіх, хто постраждав від насильства під час збройної агресії росії проти України.

Щорічно в Україні з 25 листопада до 10 грудня включно проводиться Всеукраїнська кампанія «16 днів проти насильства» з метою привернення уваги суспільства до проблем подолання насильства у сім’ї, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок. 

Фахівець Варвинського відділення ДУ "Чернігівський ОЦКПХ МОЗУ" Моренець В.Ф провела з здобувачами освіти бесіду "Тютюнопаління та його наслідки"

Масове поширення куріння є однією з головних причин широкого розповсюдження серцево-судинних захворювань. Доведено, що у курців, на відміну від тих людей, що не курять, в 2-3 рази частіше розвивається інфаркт та передінфарктний стан, стенокардія, інші захворювання серця. При цьому смертність, викликана цими захворюваннями, в курців є набагато вищою, а життя курців на 4,6-8,3 року коротше. Скорочення тривалості життя залежить від того, в якому віці людина почала палити. 

Щорічно, 13 листопада, у багатьох країнах світу відзначають Всесвітній день доброти. У деяких країнах його називають Міжнародний день спонтанного прояву доброти або День прояву доброти. 

У День доброти прийнято дарувати квіти зустрічним людям — і знайомим, і тим, кого вперше бачиш. За словами психологів, люди, які роблять добрі вчинки, менше хворіють, довше живуть і при цьому відчувають своє життя більш гармонійним, ніж ті, хто часто злиться. 

З учнями 1 класу проведено виховний захід "Уроки феї Доброти"

 В школі проведено такі заходи:

1.  Бесіда з учнями 4 класу  «Великі права маленької дитини»;

2. Бесіда з учнями 2 класу «Якщо чужий приходить в дім»;

3. Перегляд мультфільму з учнями початкової ланки «Дві маленькі дівчинки»;

4. Анкетування учнів старших класів на визначення проблеми «Торгівля людьми»;

5. Виготовлення та розповсюдження учнями буклетів «Будь обережний. Жертвою торгівлі людьми може стати кожен»;

6.    Інформаційна година для учнів 8 класу «Факти про торгівлю людьми».

У Всесвітній день психічного здоров’я, який відзначається 10 жовтня, заведено говорити про проблеми психічного здоров’я в усьому світі. Проте в Україні, в умовах повномасштабної війни, ми маємо дбати про своє ментальне здоровʼя щодня й щомиті плекати свою стійкість. 

  В школі до Всесвітнього Дня ментального здоров’я проведено такі заходи:

1.    Тренінг для педагогів "Збереження та зміцнення психологічного здоров'я педагога".

2.    Квест- гра «Ментальне здоров’я - запорука щасливого життя». Учні 3-4 класів.

3.    Квітка здоров’я. Бесіда з учнями 5 класу

4. Проведення психологічних ігор та вправ на створення психологічного комфорту дітей у класному колективі: «Подаруй мені посмішку», « Назви сусіда лагідно», « Компліменти», « Подарунок другу». Учні 1 класу

5. «Спорт як запорука здоров’я» . Учні 11 класу.

6. Конкурс  аплікації «Хмарка настрою». Учні 2 класу.

Психологічні поради педагогу щодо збереження психологічного здоров’я

Як уберегти  себе  від впливу стресу, що руйнує, і допомогти набутити впевненості, оптимізму і натхнення вам-вчителям  і вашим учням.

o   Прагніть до максимальної, але доступної для вас життєвої мети.

o   Відпочивайте ще до того, як встигнете стомитися.

o   Використовуйте енергію стресу в інтересах особистого зростання.

o   Постійно створюйте у своїй уяві зону психічної безпеки, комфорту і відпочинку.

o   Пам’ятайте дуже важливу рекомендацію П. Брегга про те, що єдиний спосіб продовжити своє життя – це не укорочувати його.

Антистресові  правила життя і поведінки для вчителя

Не всі вони можуть підійти конкретно вам. Однак ви вправі зробити вибір. Використовуючи ті з них, що дійсно вам підходять, ви забезпечите собі високу життєву стійкість.

Правило 1

Визначте негативні чинники, що призводять у вас виникнення стресу. Намагайтеся уникати їх або за допомогою позитивного мислення, спробуйте змінити своє ставлення до них.

Правило  2

Забезпечуйте високий життєвий потенціал у здоров’ї, освіті, праці, сім’ї, позитивному мисленні. Він гарантує високу стресостійкість.

Правило 3

Навчіться розслаблюватися: тілом, диханням, думкою тощо.

Стрес викликає загальне напруження. Розслаблення ж, навпаки, протидіє стресу. Тому необхідно опанувати різні способи розслаблення. Бо саме в умінні розслаблюватися полягає секрет успішної боротьби зі стресом. Розслаблюючись, ви знижуєте негативний вплив стресу на ваше фізичне й психічне здоров’я.

Правило 4

Зробіть паузу.

Слід пам’ятати, що успішність побудови особистої програми захисту від стресу залежить від того, наскільки точно й вчасно ви навчилися відчувати, що вступаєте в «зону» стресу і втрачаєте самоконтроль.

Тому необхідно шукати способи зупинки самого себе, «зробити паузу». На цій стадії стресу важливо «взяти перерву» і зусиллям волі перервати свої дії:

·        зробити паузу в спілкуванні (помовчати кілька хвилин замість того, щоб із роздратуванням відповідати на несправедливе зауваження);

·        порахувати до 10;

·        вийти з приміщення;

·        переміститися в іншу, віддалену частину приміщення.

Якщо втрата самовладання відбулася на роботі, ми повинні завжди прагнути перевести свою енергію в іншу форму діяльності, зайнятися чим-небудь іншим що дасть можливість зняти напруження:

·        перебрати свої ділові папери (класний журнал, підручники), полити квіти на підвіконні, заварити чай;

·        вийти в коридор (звичайно, на перерві, але якщо, то…) і поговорити з колегами на нейтральні теми (про погоду, покупки та ін.);

·        підійти до вікна і подивитися на небо й дерева, порадіти сонцю, дощеві або снігові;

·        звернути увагу на людей, що йдуть по вулиці. Спробувати уявити, про що думають ці люди;

·        зайти в туалетну кімнату і на 2-3 хвилини опустити долоні під холодну воду.

Такі «перерви» потрібно робити якнайчастіше в ті моменти, коли відбувається втрата самоконтролю. Важливо, щоб дія «зупинки себе» стала звичкою.

Правило 5

Навчайтеся планувати.

Дезорганізація може призвести до стресу. Наявність великої кількості планів одночасно часто призводить до плутанини, безпам’ятності й почуття, що незакінчені проекти висять над головою,  як  дамоклів    меч.
Приділіть планам якийсь час, попрацюйте над ними.

·        Запишіть задачі, плани, справи на тиждень і поєднайте їх із розкладом ваших занять. Такий пробний список «запустить механізм» і полегшить подальше планування.

·        Розставте завдання відповідно до їх важливості. Записавши всі намічені справи, позначте їхні пріоритети: вищий, високий, низький, найнижчий.

·        Виключіть всі справи, що не є вкрай необхідними у вашій повсякденній діяльності. Перенесіть їх у кінець списку.

·        Делегуйте повноваження. Одна з найважливіших причин стресу полягає у впевненості, що ви все повинні робити самі. Занадто багато при проведенні занять бере на себе вчитель. Намагайтесь якомога частіше доручати своїм учням проведення окремих елементів занять. Це дозволить вам не тільки уникати стресу, а й активізувати навчання.

·        Закінчіть одне завдання, перш ніж прийнятися за інше. Не відкладайте справи на завтра.

·        Навчіться говорити «ні». З усіх способів розподілу часу уміння говорити «ні» – найкращий.

·        Резервуйте час на термінові роботи або незаплановані зустрічі. Тоді ви будете менше турбуватися про те, щоб встигнути виконати свій план.

·        Контролюйте процес. При розподілі часу тримати ситуацію під контролем не менш важливо, ніж керувати стресом. Почуття контролю ситуації, імовірно, найважливіша якість, яка необхідна для того, щоб перебороти стрес. Стрес — це не стільки результат напруженої роботи і негативних подій, скільки результат відчуття того, що життя занадто складне і не піддається контролю.

Правило 6

Намагайтеся завершувати ситуації.

Для   того щоб уберегти    себе   від стресу, вчіться відслідковувати незавершені ситуації. Якщо ви зазнаєте утиску незавершених справ, спробуйте скоротити їхнє число,  для цього виконайте      такі чотири дії:

·        усвідомте, що виявилися заручником незавершеної ситуації, яка вимагає свого рішення і марно розтрачує ваші сили;

·        прийміть рішення завершити її;

·        подумайте про те, що у ваших силах і що залежить саме від вас, виберіть кращу можливість і покладайтеся на себе;

·        запровадьте свій план у життя.

Якщо з першого разу ситуація не завершиться, пошукайте ще один вихід, але не залишайте її незавершеною.

Правило 7

Визнайте й прийміть обмеження.

Багато хто з нас ставлять собі надмірні й недосяжні цілі. Якщо людина не може досягти їх, то часто виникає почуття неспроможності або невідповідності незалежно від того, наскільки   добре     ми виконали що-небудь. Ставте досяжні цілі.

Послабте ваші стандарти. На противагу загальноприйнятій думці не все, що потрібно робити, слід робити добре. Будьте більш гнучкими. Досконалість не завжди досяжна, а якщо і досяжна, то вона не завжди цього варта.

Уникайте непотрібної конкуренції.

У житті дуже багато ситуацій, коли ми не можемо уникнути конкуренції. Але наявність надто великого прагнення до вигравання у надто багатьох сферах життя створює напруження і тривогу, робить людину надто агресивною.

Правило 8

Будьте «позитивною» особистістю.

Уникайте критикувати інших, особливо своїх учнів. Учіться хвалити інших за   ті   речі,      які вам   у   них   подобаються. Зосередьтеся на позитивних якостях оточуючих.

Рахуйте ваші удачі!

На кожну сьогоднішню невдачу, імовірно, найдеться десять або більше випадків, коли вам пощастило. Подумайте про них. Спогад про гарний випадок зменшить ваше роздратування, коли знову що-небудь відбудеться не так, як ви хотіли б.

Щодня хваліть себе по декілька разів.

Будь-яка робота, велика або маленька, виконана вами або іншим, заслуговує подяки. Не чекайте подвигів. Згадайте відомі слова: «От так Пушкін!».

Щодня освідчуйтесь в коханні найдорожчій для вас людині, окрім себе. Хоча б раз на день говоріть приємні слова своїм близьким. Почавши це робити, ви незабаром зрозумієте, що це приносить подвійну користь: вам і близькій людині.

Учіться терпіти й прощати.

Нетерпимість до інших призведе до фрустрації  й гніву. Спробуйте зрозуміти, що почувають інші люди, це допоможе вам прийняти їх. Прощайте й забувайте. Не скаржтеся, не скигліть, не відчувайте невдоволення іншими. Прийміть той факт, що люди навколо вас і світ, у якому ми живемо, недосконалі, і мають «різні карти світу». Приймайте доброзичливо, на віру слова інших людей, якщо немає доказів зворотного. Вірте тому, що більшість людей намагається робити все настільки добре, наскільки може.

Зробіть що-небудь для поліпшення вашого зовнішнього вигляду. Якщо ви буде виглядати краще, це змусить вас і почувати себе краще. Гарна зачіска, акуратний костюм можуть підвищити ваш життєвий тонус. Відносьтеся до себе добре.

Якщо ви почуваєте, що знаходитеся всильному напруженні, а сили на межі, відкладіть важкі справи.

Не кваптеся називати всі справи невідкладними. Вибудуйте  їх у чергу і готуйтеся до виконання найголовнішої справи.

Правило 9      

Змусьте стрес працювати на вас, а не проти вас.

Опануйте головним умінням – перетворювати негативні події на позитивні.

Оскільки стрес пов’язаний практично з будь-якою діяльністю, а особливо педагогічну,  уникнути його може лише той, хто нічого не робить. Але кому приємне бездіяльне життя? Нічого не робити не означає відпочивати.. Дозвільний розум і ледаче тіло страждають від стресу неробства. Основоположник теорії стресу Г. Сел’є писав: «Не слід боятися стресу. Його не буває тільки  в мертвих. Стресом треба керувати. Керований стрес несе в собі аромат і смак  життя». Багато досліджень показують, що людина позитивно реагує на стрес тільки в тому випадку, якщо здатна поставитися до стресових подій як до виклику, що винагороджує зусилля.

Слід думати про позитивні моменти, які можна взяти з більшості стресових цій. Коли людина намагається реалізувати цю здатність на практиці, вона переборює  найбільшу перешкоду на шляху до стресостійкості. Змінюючи значення, ви змінюєте свою реакцію на те, що відбувається.

Уміння перетворювати щось негативне на щось позитивне –  майстерність контролювати стрес.

Потрапляючи в ту чи іншу ситуацію, ми починаємо контролювати її, перетворюємо на хвилюючий і вартісний життєвий досвід й автоматично вважаємо, що саме ця ситуація змушує нас демонструвати свої кращі якості й робить наше життя більш результативним і повноцінним. Така поведінка змусить вас відчути, що в такий самий спосіб можна будь-яку негативну ситуацію перетворити на позитивний досвід.

Ваш вибір визначає, чи дозволите ви подіям одержати над вами верх, чи будете самі контролювати їх і, відповідно, чи зумієте сприймати стрес як труднощі, які можна перебороти й перетворити собі на користь. Таке невелике коригування відносин до труднощів є основним принципом, що лежить в основі стійкості до стресів. Упровадивши цей простий принцип у повсякденне життя, ви зможете перетворити стрес на рушійну життєву силу, змусити його працювати на вас, а не проти вас (Вправи: «Ідеальна модель», на розвиток уяви)

Правило 10        

Звільніться від «ментальних токсинів» стресу.

Щоб звільнитися від ментальних токсинів стресу, потрібно виконати своєрідне ментальне прибирання    за допомогою засобів раціональної терапії.

Для цього поверніться у момент минулого, де ви були не цілком задоволені своїм поводженням і переживіть його ще раз, але вже не так, як у вас вийшло тоді. Відомий американський психотерапевт Вірджинія Сатир називає це «повернутися й побачити новими очима». З позиції сьогодення зрозумійте, чого вам не вистачало тоді для більш успішного поводження.

«Потренуйтеся» кілька разів, поки не будете задоволені своєю реакцією. Доможіться такої зміни уявлення про стресор, щоб воно більше не служило для вас джерелом напруження. Перетворюйте проблемно-конфліктні й кризові педагогічні ситуації на досвід, що сприяє професійному й особистісному зростанню.

Додаючи спогадові характеристики сильного позитивного переживання, ви не тільки захищаєтеся від впливів стресу, але й здобуваєте впевненість, що надалі цей спогад стане позитивно впливати на всі наступні події. Крім того, ви перетворюєте проблемно-конфліктні й кризові педагогічні ситуації на досвід, що сприяє професійному й особистісному зростанню.

Правило 11        

Регулярно робіть фізичні вправи.

Два-три рази на тиждень (а ще краще щодня) давайте собі фізичне навантаження. Найкраще, якщо це будуть ритмічні, повторювані рухи під музику. Подаруйте тілу свято: відвідайте лазню,     зробіть масаж (самомасаж).

Дуже важливо давати собі можливість регулярно звільнятися від напруження, яке поволі накопичується. Кілька разів на день займайтеся фізичними вправами.

Правило 12

Щодня знаходьте привід посміятися.

Почитайте, подивіться, послухайте, розповідайте про що-небудь смішне. Умійте посміятися над собою.      Сміх є    дієвим засобом боротьби зі стресом.   За твердженням    Анрі    Рубінштейна,               автора    книги «Психосоматика сміху»,   одна хвилина сміху еквівалентна сорока п’ятьом хвилинам гімнастики або фізичних тренувань. Дослідження зі сміхотерапії, проведені в Стенфордському університеті (сміх там називають бігом на місці), довели, що сміх дійсно тренує багато м’язів, знімає головний біль, знижує артеріальний тиск, нормалізує дихання і сон. При цьому в кров потрапляє більше гормонів, активніше йдуть процеси обміну речовин. Людина, яка часто сміється, перестає відчувати біль.

Пам’ятайте, щоб вище наведені поради стали діяти, недостатньо їх прочитати, зрозуміти прочитане, потрібно їх обов’язково застосувати.

  Відсутність єдиного визначення поняття «безпека освітнього середовища» зумовлена існуванням різних підходів до розуміння його сутності. Йдеться і про психологічний, і про екологічний, і про інформаційний аспекти цього поняття.

Так, дослідники, які вивчають коло проблем, пов’язаних з питанням психологічної безпеки освітнього середовища, вважають, що психотравмуючі ситуації прямо чи опосередковано впливають на фізичне і психічне здоров’я особистості. Зокрема, до психотравмуючих ситуацій у навчальному процесі освітнього закладу можна віднести:

·        конфлікти у стосунках вчитель – учень, учень–учень, учень – батьки тощо;

·        проблема адаптації в освітньому середовищі;

·        атмосфера конкуренції між однолітками;

·        надмірна вимогливість педагогів тощо.

Якщо взяти до уваги екологічний аспект безпеки освітнього середовища, то тут варто звернути увагу на дослідження С. Совгіри, яка під екологічно безпечним освітнім середовищем розуміє «систему психолого-педагогічних умов, впливів і можливостей, які забезпечують захищеність особистості від негативного впливу екологічних факторів, що визначають оптимальність взаємодії зі світом природи».

Не менш важливим є й інформаційна частина безпеки освітнього середовища, яка, на думку Н. Кириленко, через застосування інформаційно- комунікаційних технологій в освіті здійснює масовий, глобальний вплив на особистість. Серед негативного впливу інформації на сучасне освітнє середовище авторка виокремлює: відсутність належних механізмів контролю якості інформації̈, доступної через сучасні телекомунікаційні технології, що породжує проникнення в освітній простір великого обсягу недостовірної інформації; неконтрольоване проникнення інформації сумнівного, агресивного змісту, яка може сприяти виникненню насильства, булінгу, кібербулінгу тощо.

Таким чином, безпечне освітнє середовище – це стан освітнього середовища, в якому: наявні безпечні умови навчання та праці, комфортна міжособистісна взаємодія, що сприяє емоційному благополуччю учнів, педагогів і батьків, відсутні будь-які прояви насильства та є достатні ресурси для їх запобігання, а також дотримано прав і норм фізичної, психологічної, інформаційної та соціальної безпеки кожного учасника навчально-виховного процесу.

Що впливає на безпечне освітнє середовище?

1. Якість міжособистісних відносин – позитивні фактори (довіра, доброзичливість, схвалення, толерантність); негативні фактори (агресивність, конфліктність, ворожість, маніпулятивність).

2. Захищеність в освітньому середовищі – оцінка відсутності насильства у всіх його видах, формах для всіх учасників освітнього простору.

До уваги!

Найчастіше жертвами насильства стають певні категорії дітей. Зокрема, діти, які мають фізичні недоліки, особливості зовнішності та (або) поведінки, низький інтелект і труднощі в навчанні, страждають від хвороб, відчувають страх перед школою, мають погані соціальні навички або не мають досвіду життя в колективі (так звані «домашні діти») тощо

Для того, щоб унеможливити насильство та створити безпечне освітнє середовище, кожен учасник навчально-виховного процесу повинен мати уявлення не тільки про те, що вважається насильством, але й про те, як мінімізувати ризики та небезпеки, і в результаті, створити умови для внутрішньої безпеки та безпеки референтного довкілля. А це стає можливим лише завдяки спільній цілеспрямованій діяльності педагогів, учнів і батьків.

3. Комфортність в освітньому середовищі – оцінка емоцій, почуттів та домінуючих переживань у процесі взаємодії дорослих і дітей в освітньому середовищі закладу.

Нерозвиненість системи психологічної допомоги в освітній установі може призвести до неефективного психологічного супроводу дитини, а у педагогів – емоційного вигорання і, як наслідок, спричинити професійну деформацію, що і в першому і в другому випадку створить серйозну загрозу психічному здоров'ю особистості.

4. Задоволеність освітнім середовищем – задоволення базових потреб дитини у:

·        допомозі та підтримці;

·        збереженні та підвищенні її самооцінки;

·        пізнанні та діяльності;

·        розвитку здібностей і можливостей.

Основними характеристиками процесу взаємодії всіх учасників освітнього середовища є особистісно-довірливе спілкування, а його відсутність спричиняє досить негативні наслідки (емоційний дискомфорт, небажання висловлювати свою точку зору, думку, негативне ставлення до себе, втрата особистої гідності, небажання звертатися по допомогу, ігнорування особистих проблем і труднощів оточуючих дітей і дорослих, неуважність до прохань і пропозицій).

Ефективність роботи з запобігання та протидії домашнього насильства багато у чому залежить від педагогічних працівників закладу освіти. Адже саме завдяки спостережливості вчителів за поведінкою та настроєм дітей й уважному ставленню до їхніх батьків можна вчасно помітити симптоми неблагополуччя в сім'ях та уникнути негативних наслідків.

Аби запобігти домашньому насильству педагогічним працівникам слід звертати увагу та аналізувати поведінку батьків. Зокрема про ймовірність виникнення ризиків для життя, здоров'я та розвитку дитини можна віднести ситуації, коли її законні представники:

• не цікавляться освітньою діяльністю учня (не відвідують батьківських зборів, не контактують з вчителями);

• під час відвідування закладу освіти перебувають у стані алкогольного сп’яніння або під дією наркотичних речовин; 

• наявні факти надмірного вживання алкоголю, наркотичних речовин, схильності до азартних ігор та відвідування ігрових клубів;

• систематично проявляють агресивну поведінку до працівників закладу освіти, батьків інших дітей;

• ігнорують рекомендації працівників закладу освіти щодо виховання дитини, що призводить або може призвести до затримки її розвитку, погіршення емоційного стану, здоров'я, соціальної ізоляції та інших несприятливих наслідків;

• не дотримуються санітарно-гігієнічних норм та правил безпечної поведінки;

• мають ознаки пригніченого психоемоційного стану, розладів психічного здоров'я, суїцидальної поведінки;

• не забезпечують необхідного медичного догляду за дитиною;

• жорстоко поводяться з членами сім'ї чи домашніми тваринами;

• допускають перебування у помешканні, де проживає дитина, сторонніх осіб, схильних до вживання алкоголю, наркотичних речовин;

• не забезпечують дитину кишеньковими коштами;

• перекладають догляд за молодшими дітьми на інших.

Домашнє насильство – це вкрай небезпечне явище, яке має тривалі негативні наслідки. Травмування дитячої психіки може призвести до того, що у дорослому житті дитина може стати агресором у вже у своїй родині та вважати цю модель поведінки нормою. Тож на педагогів покладається виконання особливої місії - налагодження комфортної взаємодії з учасниками освітнього процесу та перетворення закладу освіти на острівець стабільності та емоційної безпеки.

Вступ до школи — це переломний момент у житті кожного малюка. Початок шкільного навчання докорінно змінює весь його спосіб життя. Властиві дошкільникам безпечність, безтурботність,  зміниться життям, сповненим безліччю  вимог, обов’язків та обмежень. Тепер дитина має щодня ходити в школу, систематично й напружено працювати, дотримуватися режиму дня, підкорятися правилам шкільного життя, виконувати вимоги вчителя, працювати на уроках.

У цей період життя, у 6-7 річних дітей,  змінюється весь психологічний портрет дитини, її пізнавальні та розумові можливості, сфера емоцій і переживань, коло спілкування. 

З батьками психологом проведено ряд психологічних вправ : "Бінго", "Знайомство з дитиною", "Ми батьки".

Україна

ПЛУГАТАРСЬКИЙ ЗАКЛАД  ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ І-ІІІ СТУПЕНІВ

ТАЛАЛАЇВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ПРИЛУЦЬКОГО РАЙОНУ   ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ  

  вул. Л.Українки, 12, с.Плугатар, 17240,  , ch_pluhatar@ukr.net , код ЄДРПОУ 25571732

                                                                      НАКАЗ

01.11.2023         с.Плугатар     Чернігівська область                              № 50

Про призначення уповноваженої особи

для проведення  невідкладних заходів реагування

у разі виявлення фактів насильства у закладі освіти .

На виконання Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року  №658 «Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів ,що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі», листа відділу  освіти, культури, молоді та спорту Талалаївської  селищної ради від 20.12.2021р №645 та з метою запобігання , протидії та упередження випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі,

НАКАЗУЮ:

1.Лободу Ірину Михайлівну, шкільного психолога , призначити уповноваженою особою для проведення  невідкладних заходів реагування у разі виявлення фактів насильства або отримання заяв від постраждалої особи або інших осіб.(тел..0973187271. iraalisazahar@gmail.com)

2. Шкільному психологу Лободі І.М.:

2.1.проводити постійно моніторинги щодо випадків виявлення  домашнього насильства і насильства за ознакою статі, насильства по  відношенню до дітей;

2.2.негайно реагувати на випадки загрози життю та здоров’ю дітей у разі виявлення фактів насильства ;

2.3. при виявленні фактів домашнього насильства реагувати та  повідомляти  керівника закладу;

2.4.щоквартально ( в останній робочий день 3-го місяця кварталу) подавати узагальнений звіт про результати здійснення повноважень у сфері запобігання та протидії домашньому насильству  і насильству за ознакою статі до відділу освіти, культури,молоді та спорту  Талалаївської селищної ради.

3.Контроль за виконанням даного наказу покласти на заступника директора з навчально-виховної роботи Бушу Н.В.

Директор                                       Лариса ЗАГУРСЬКА

З наказом ознайомлені:                       Ірина ЛОБОДА                                            Ніна БУША

Антибулінгова програма

Плугатарського закладу загальної середньої освіти Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області 

І. Вступ

Метою даної програми є: ознайомити учасників освітнього процесу з причинами виникнення булінгу, впливу цього явища на окрему особистість і учнівський колектив в цілому, опрацювати практичні методи виявлення постраждалих та булерів, методи роботи з ними та профілактики даного явища.

 Програма складається з теоретичного матеріалу і практичної складової – виявлення жертв булінгу або булерів, побудові стратегічних рішень та конкретних методів впливу на учасників булінгу, організації системної роботи в учнівському колективі.

Завдання:

-профілактика булінгу в освітньому середовищі;

- попередження і подолання наслідків булінгу серед учнів;

- систематизувати знання щодо взаємостосунків дітей та молоді у навчальному

закладі;

- навчитися визначати групи ризику (жертв та булерів);

- ознайомитися з принципами організації системного протистояння булінгу у молодіжному колективі;

- набути умінь асертивної поведінки.

Очікуванні результати: запобігання виникненню булінгу в освітньому середовищі.

Теоретичні засади

Проблема насильства в освітньому середовищі є  досить розповсюдженою проблемою. Дуже важливо, щоб учні, батьки та вчителі були проінформовані про це негативне явище, як його виявити, та як його уникнути. Образливі прізвиська, глузування, піддражнювання, стусани з боку одного або групи учнів щодо однокласника або однокласниці – є ознаками нездорових стосунків, які можуть привести до цькування – регулярного, повторюваного день у день знущання.

Регулярне та цілеспрямоване нанесення фізичної й душевної шкоди стало об’єктом уваги науковців та педагогів, починаючи з 70-х років минулого століття, й отримало спеціальну назву – булінґ.

Булінґ (від англ. bully – хуліган, задирака, грубіян, «to bully» – задиратися, знущатися) – тривалий процес свідомого жорстокого ставлення, агресивної поведінки з метою заподіяти шкоду, викликати страх, тривогу або ж створити негативне середовище для людини.

За даними різних досліджень, майже кожен третій учень в Україні так чи інакше зазнавав булінґу в школі, потерпав від принижень і насміхань: 10% – регулярно (раз на тиждень і частіше); 55% – частково піддаються знущанню зі сторони однокласників; 26% – батьків вважають своїх дітей жертвами булінґу.

Згідно із Законом України «Про освіту», Конвенцією ООН про права дитини, Законом України «Про охорону дитинства», Державної цільової програми «Національний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів», Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькування)» активізовано роботу щодо профілактики боулінгу в освітньому середовищі.

ІІ. Нормативна база

·   Постанова КМ України в «Про затвердження порядку взаємодії суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі» від 22.08.2018  №658.

·   Наказ МОН України від 02.10.2018 № 1047 «Про затвердження Методичних рекомендації щодо виявлення, реагування на випадки домашнього насильства і взаємодії педагогічних працівників із іншими органами та службами».

·   Лист МОН України від 18.05.2018 № 1/11-5480 «Методичні рекомендації щодо запобігання та протидії насильству».

·   Лист МОН України від29.12.2018 № 1/9-790 «Щодо організації роботи у закладах освіти з питань запобігання і протидії домашньому насильству та булінгу».

·   Закон України від 18.12.2019 року № 2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)».

·   Наказ Міністерства соціальної політики України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров`я України від 19.08.2014 №564/836/945/577 «Про затвердження Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення».

·   Наказ МОН України від 28.12.2019 р.  № 1646 «Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти» (порядок дій).

·   Наказ МОН України від 26.02. 2020 р. № 1646 «Про затвердження плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладах освіти».

·   Лист Міністерства освіти і науки України від 28.10.2014 № 1/9-557 «Методичні рекомендації щодо взаємодії педагогічних працівників у навчальних закладах та взаємодії з іншими органами і службами щодо захисту прав дітей».

·   Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)".

·   Лист МОН України від 29.01.2019 №1/11-881 "Рекомендації для закладів освіти щодо застосувань норм Закону України щодо протидії булінгу".

·   Лист МОНУ від 29.12.2018 №1/9-790 "Щодо організації роботи в закладах освіти з питань запобігання і протидії домашньому насильству та булінгу".

ІІІ. Алгоритм реалізації програми

Найчастіше жертвами булінґу стають діти, які мають:

ü фізичні вади – носять окуляри, погано чують, мають порушення рухового апарату фізично слабкі.

ü особливості поведінки – замкнуті чи імпульсивні, невпевнені, тривожні.

ü особливості зовнішності – руде волосся, веснянки, мають надмірну худорлявість чи повноту.

ü недостатньо розвинені соціальні навички: часто не мають жодного близького друга, краще спілкуються з дорослими ніж з однолітками.

ü страх перед школою: неуспішність у навчанні часто формує у дітей негативне ставлення до школи, страх відвідування певних предметів, що сприймається оточуючими як підвищена тривожність, невпевненість, провокуючи агресію.

ü відсутність досвіду життя в колективі (так звані «домашні» діти).

ü деякі захворювання: заїкання, дислалія (порушення мовлення), дисграфія (порушення письма), дислексія (порушення читання).

ü знижений рівень інтелекту, труднощі у навчанні.

ü високий інтелект, обдарованість, видатні досягнення.

Форми та види булінґу

Людину, яку вибрали жертвою і яка не може захистити себе, прагнуть принизити, залякати, ізолювати від інших різними способами.

Найпоширенішими формами булінґу є:

·   словесні образи, глузування, обзивання, погрози;

·   образливі жести або дії;

·   залякування за допомогою слів, загрозливих інтонацій, щоб змусити жертву щось зробити чи не зробити;

·   ігнорування, відмова від спілкування, виключення з гри, бойкот;

·   вимагання грошей, їжі, речей, умисного пошкодження особистого майна жертви;

·   фізичне насилля (удари, щипки, штовхання, підніжки, викручування рук, будь-які інші дії, які заподіюють біль і навіть тілесні ушкодження);

·   приниження за допомогою мобільних телефонів та Інтернету (СМС-повідомлення, електронні листи, образливі репліки і коментарі в чатах тощо), розпускання чуток і пліток.

Види булінґу можна об’єднати в групи словесного (вербального), фізичного, соціального (емоційного) та електронного (кібербулінґ) знущання, які часто поєднуються для більш сильного впливу.

70% знущання відбувається словесно: принизливі обзивання, глузування, жорстока критика, висміювання. На жаль, кривдник часто залишається непоміченим та непокараним, однак образи не залишаються безслідними для «об’єкта» приниження.

Фізичне насильство найбільш помітне, однак складає менше третини випадків булінґу (нанесення ударів, штовхання, підніжки, пошкодження або крадіжка особистих речей жертви тощо).

Найскладніше зовні помітити соціальне знущання – систематичне приниження почуття гідності потерпілого шляхом ігнорування, ізоляції, уникання, виключення.

Сьогодні набирає обертів кібербулінґ. Це приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету. Діти реєструються в соціальних мережах, створюють сайти, де можуть вільно спілкуватися, ображаючи інших, поширювати плітки, особисті фотографії.

Наслідки шкільного насилля

Жертви булінґу переживають важкі емоції – почуття приниження та сором, страх, розпач і злість. Булінґ вкрай негативно впливає на соціалізацію жертви, спричиняючи:

неадекватне сприйняття себе – занижену самооцінку, комплекс неповноцінності, беззахисність;

негативне сприйняття однолітків – відсторонення від спілкування, самотність,

часті прогули в школі;

неадекватне сприйняття реальності – підвищену тривожність, різноманітні фобії, неврози;

девіантну поведінку – схильність до правопорушень, суїцидальні наміри, формування алкогольної, тютюнової чи наркотичної залежності.

Відповідальність, яка чекає на булера.

Булінг, тобто моральне або фізичне насильство, агресія у будь-якій формі або будь-які інші дії, вчинені з метою викликати страх, тривогу, підпорядкувати особу своїм інтересам, що мають ознаки свідомого жорстокого ставлення - тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені повторно упродовж року після накладення адміністративного стягнення, або вчинені відносно неповнолітнього, або вчинені з особливою жорстокістю - тягнуть за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Учинення малолітніми або неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, правопорушення, відповідальність за яке передбачено цією статтею, тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Приховування випадків булінгу педагогічним, науково-педагогічним, науковим працівником, керівником або засновником закладу освіти, тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії керівника закладу

Керівник закладу освіти повинен довести до відома здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, працівників, батьків та інших учасників освітнього процесу щодо їх обов’язку повідомляти керівника закладу про випадки булінгу (цькування), учасниками або свідками якого вони стали, або підозрюють про його вчинення по відношенню до інших осіб за зовнішніми ознаками, або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб. Відповідно до такої заяви керівник закладу видає рішення про проведення розслідування із визначенням уповноважених осіб. Для прийняття рішення за результатами розслідування керівник закладу освіти створює наказом комісію з розгляду випадків булінгу (цькування) (далі – Комісія) та скликає засідання.

До складу такої Комісії можуть входити педагогічні працівники, (у тому числі психолог, соціальний педагог), батьки постраждалого та булера, керівник закладу та інші зацікавлені особи. Якщо Комісія визнала, що це був булінг (цькування), а не одноразовий конфлікт чи сварка, тобто відповідні дії носять систематичний характер, то керівник закладу освіти зобов’язаний повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України (ювенальна поліція) та Службу у справах дітей. У разі, якщо Комісія не кваліфікує випадок як булінг (цькування), а постраждалий не згодний з цим, то він може одразу звернутись до органів Національної поліції України із заявою, про що керівник закладу освіти має повідомити постраждалого. Рішення Комісії реєструються в окремому журналі, зберігаються в паперовому вигляді з оригіналами підписів всіх членів Комісії. Потерпілий чи його/ї представник також можуть звертатися відразу до уповноважених підрозділів органів Національної поліції України (ювенальна поліція) та Служб у справах дітей з повідомленням про випадки булінгу (цькування).

ІV. Процедура/послідовність кроків і реагування на зафіксовані прояви насильницької поведінки щодо учнів/дорослого у школі різними сторонами.

Дитина, яка стала свідком булінгу або акту насильницької поведінки:

1. Миттєво звернутися до будь-якого дорослого, який перебуває поблизу, з проханням допомогти зупинити ситуацію.

2. Невідкладно повідомити свого класного керівника про випадок, що стався, якщо інцидент зафіксований серед однокласників.

3. Брати участь у загальних подіях класу за участі класного керівника та психолога щодо врегулювання психологічноемоційного клімату.

Працівник школи (вчитель, класний керівник та ін.), який став свідком булінгу або акту насильницької поведінки повинен:

1. Миттєво зупинити неприйнятні дії.

2. Дізнатися імена та прізвища учасників події. Невідкладно повідомити класного керівника класу про зафіксований акт насилля, надати детальну інформацію про обставини ситуації.

3. Вжити невідкладних дисциплінарних превентивних заходів: нагадати правила школи та наслідки їх порушення.

Класний керівник, який дізнався про випадок булінгу з дитиною свого класу:

1. Заспокоїти, розрадити, нормалізувати поведінку всіх учасників акту насильницької поведінки.

2. Визначити, чи цей випадок підпадає під визначення «булінг». Якщо цей акт насильницької поведінки не класифікується як булінг, провести розмову з учасниками події щодо її причин та запобігання такого в майбутньому. Якщо є проявом булінгу – тоді крок 3.

3. Провести розмову з класом з метою нагадати про Антибулінгову політику школи та неприпустимість булінгу у школі.

4. У той же день повідомити батьків суб’єкта і об’єкта булінгу про ситуацію під час особистої зустрічі.

5. У той же день повідомити про ситуацію, що сталася, в батьківській групі з обмеженим доступом, без вказування імен і прізвищ учасників.

6. У той же день повідомити психолога про випадок булінгу у класі.

7. У той же день зафіксувати випадок булінгу в Журналі щоденного обліку роботи практичного психолога.

8. У співпраці з психологом, керівником МО класних керівників розробити план індивідуальної роботи з класом для нормалізації психологічного клімату, а також провести індивідуальну роботу з учасниками акту насильницької поведінки.

9. Усі подальші дії класного керівника, психолога та директора школи регулюють нормативно-правові документи з даного питання.

V. Кроки батьків:

Батьки дитини, яка поскаржилася на булінгову поведінку щодо неї:

1. Повідомити класного керівника про скарги дитини і підозри на булінг, переконатися, що у школі зафіксований і мав місце випадок булінгу, про який розказує дитина.

2. Обговорити скарги дитини на випадок насильницької поведінки щодо неї під час особистої зустрічі з класним керівником і психологом школи.

3. Поговорити з дитиною про неможливість проявів в школі та необхідність співпрацювати зі шкільним психологом та класним керівником до нормалізації психоемоційного стану дитини і психологічного клімату в класі.

4. Зустрітися з психологом школи щодо усунення наслідків булінгу.

5. У разі рекомендацій шкільного психолога звернутися до позашкільного психолога чи психотерапевта. У цьому випадку регулярно повідомляти шкільного психолога про етапи і результати роботи.

6. Відвідати щонайменше 2 зустрічі з психологом школи задля профілактики виникнення в подальшому таких випадків.

7. Постійно надавати й отримувати від класного керівника зворотний зв’язок щодо емоційного стану дитини.

Батьки дитини, у якої зафіксували булінгову поведінку:

1. Прийти на зустріч із класним керівником, психологом та отримати детальну інформацію стосовно проявів дитини та обставин ситуації, що склалася.

2. Ознайомитись із записом у Журналі щоденного обліку роботи практичного психолога та політикою вирішення конфліктів у школі.

3. Поговорити з дитиною про неприпустимість булінгу у школі та необхідність співпрацювати зі шкільним психологом та класним керівником до нормалізації психоемоційного стану дитини і психологічного клімату в класі.

4. Співпрацювати з психологом школи щодо усунення наслідків булінгу. Відвідати щонайменше 2 зустрічі з психологом школи задля профілактики виникнення в подальшому таких випадків.

5. Звертатися до позашкільного психолога чи психотерапевта за рекомендацією шкільного психолога чи за власним бажанням. У такому разі регулярно повідомляти шкільного психолога про етапи та результати роботи.

6. Постійно надавати й отримувати від класного керівника зворотний зв’язок щодо емоційного стану дитини.

VI. Кроки шкільного психолога щодо роботи з усіма залученими учасниками булінгу:

1. У той же день зафіксувати випадок булінгу в Журналі щоденного обліку роботи практичного психолога зі слів класного керівника, дитини – об’єкту/суб’єкту булінгу, батьків, інших сторін учасників випадку булінгу.

2. У співпраці з класним керівником розробити план індивідуальної роботи з класом для нормалізації психологічного клімату, а також провести індивідуальну роботу з учасниками акту насильницької поведінки.

3. Провести щонайменше 2 зустрічі з батьками обох сторін конфлікту щодо усунення наслідків та профілактичних заходів.

4. У разі потреби, рекомендувати батькам звернутися до позашкільного психолога чи психотерапевта. У цьому випадку регулярно підтримувати контакт із позашкільними спеціалістами та обмінюватися інформацією, коригувати план індивідуальною роботи з учасниками акту насильницької поведінки.

5. Увести спостереження за всіма учасниками булінгу, акумулювати та аналізувати інформацію від класного керівника, учителів, батьків до повного відновлення сприятливого психологічного клімату у класі та емоційного стану дітей.

VII. Кроки класного керівника/шкільного психолога щодо роботи зі свідками/ пасивними учасниками булінгу:

1. Провести розмову-нагадування з класом щодо неприпустимості проявів булінгу і насильницької поведінки в школі.

2. Провести позапланові класні активності, під час яких діти проявляють себе з менш звичних сторін, мають змогу зблизитися та налагодити відносини.

IХ. Кроки працівників школи:

Працівник школи, який зазнав булінгу від учня/групи учнів:

1. Назвати неприйнятну поведінку «булінгом» і нагадати про недопустимість проявів булінгу в школі.

2. Повідомити класного керівника про випадок булінгу.

3. Підтвердити письмово випадок булінгу відповідною заявою.

4. Повідомити директора школи про цей випадок.

Х. Для успішного попередження та профілактики насильницької поведінки, у т.ч. булінгу у школі, виконуються такі дії:

● співробітники школи здійснюють регулярний нагляд (моніторинг) у шкільних коридорах і зонах спільного користування (спортивних залах, ігрових зонах, рекреаціях).;

● використання Інтернету в школі є максимально керованим. Встановлені фільтри та списки обмежених сайтів і контенту;

● учням дозволено залишати територію школи після прибуття і до закінчення уроків згідно розкладу занять можна лише за відповідної заяви батьків і за згодою класного керівника, адміністрації школи;

● школа навчає навичкам ненасильницького спілкування у вигляді лекцій, тренінгів, практичних занять;

● в освітню програму включено профілактичні тренінги, психологічно-рольові ігри за темами толерантності, профілактики конфліктів та булінгу;

● у практиці школи проведення загальношкільних заходів, до яких залучаються батьки, члени родин, громадські діячі, мешканці мікрорайону: благодійні ярмарки та волонтерські акції; День здоров’я, спортивні змагання; тощо;

● класний керівник постійно впливає на соціально-психологічний клімат класу;

● класний керівник планує та проводить командоутворюючі ігри, заняття і вправи серед учнів;

● шкільний психолог веде регулярну корекційну роботу впродовж навчального періоду з класами, окремими групами дітей,, толерантності, уникнення проявів насильницької поведінки;

● шкільний психолог, відповідно до затвердженого плану роботи, досліджує психологічний клімат у класі, групову динаміку класу, емоційний стан учнів, проводить соціометрію для отримання інформації про взаємовідносини серед дітей. Отриману інформацію використовує для формування та корегування роботи психолога з класом;

● шкільний психолог шляхом спостереження та аналізу розпізнає в учнів і працівників школи проблеми в міжособистісному спілкуванні адаптації до навчального колективу і надає їм своєчасну соціальну-психологічну допомогу;

● школа проводить просвітницьку роботу з батьками щодо уникнення та розпізнавання насильницької поведінки до дитини/дитиною, допомогти дитині в разі проявів булінгу в рамках проєкту «Школа – територія безпеки»;

● на початку навчального року кожний класний керівник проводить 2-3 заняття, присвячені профілактиці булінгу та насильству. На першому – знайомить із Антибулінговою політикою, на решті – опрацьовує з дітьми різні схеми дій у тій чи іншій ситуації;

● на початку навчального року (впродовж серпня) для працівників школи шкільний психолог і заступник директора школи з виховної роботи проводять ознайомчу зустріч щодо Антибулінгової політики школи і надають чіткі інструкції та роз’яснення стосовно протидії, реагування та профілактики насильницької поведінки у школі;

● на початку навчального року в батьківських групах класів у соціальній мережі розміщується для ознайомлення короткий витяг з Антибулінгової політики школи;

● у вересні-жовтні у школі відбувається просвітницький семінар для батьків школи для ознайомлення зі стратегіями батьківської поведінки в тих чи інших неприйнятних ситуаціях;

● психолог школи постійно цікавиться інформацією про можливі інші профілактичні заходи, а також методи роботи як із кривдниками, так і з жертвами булінгу, проводять самостійно або запрошують зовнішніх спеціалістів для навчання шкільного персоналу практикам профілактики булінгу та роботи з випадками булінгу;

● на сайті школи розміщено витяг з Антибулінгової політики школи та Кодекс Безпечного Освітнього Середовища (КБОС), який являє собою єдині правила для всіх учасників освітнього процесу.

V. ПОРЯДОК подання та розгляду (з дотриманням конфіденційності)

заяв про випадки булінгу (цькуванню) в закладі

1. Цей Порядок розроблено відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)».

2. Цей Порядок визначає процедуру подання та розгляду заяв про випадки булінгу (цькуванню).

3. Заявниками можуть бути здобувачі освіти, їх батьки/законні представники, працівники та педагогічні працівники закладу та інші особи.

4. Заявник забезпечує достовірність та повноту наданої інформації.

5. У цьому Порядку терміни вживаються у таких значеннях:

Булінг (цькування) – діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Типовими ознаками булінгу (цькування) є:

- систематичність (повторюваність) діяння;

- наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);

- дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Подання заяви про випадки булінгу (цькуванню)

1. Здобувачі освіти, працівники та педагогічні працівники, батьки та інші учасники освітнього процесу, яким стало відомо про випадки булінгу (цькування), учасниками або свідками якого стали, або підозрюють його вчинення по відношенню до інших осіб за зовнішніми ознаками, або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб зобов’язані повідомляти керівнику закладу.

2. Розгляд та неупереджене з’ясування обставин випадків булінгу (цькування) здійснюється відповідно до поданих заявниками заяв про випадки булінгу (цькування) (далі – Заява).

3. Заяви, що надійшли на електронну пошту закладу отримує секретар, яка зобов’язана терміново повідомити керівника закладу та відповідальну особу.

4. Прийом та реєстрацію поданих Заяв здійснює відповідальна особа, а в разі її відсутності – особисто керівник закладу або його заступник.

5. Заяви реєструються в окремому журналі реєстрації заяв про випадки булінгу (цькування).

6. Датою подання заяв є дата їх прийняття.

7. Розгляд Заяв здійснює керівник закладу з дотриманням конфіденційності.

Відповідальна особа

1. Відповідальною особою призначається працівник закладу освіти з числа педагогічних працівників.

2. До функцій відповідальної особи відноситься прийом та реєстрація Заяв, повідомлення керівника закладу.

3. Відповідальна особа призначається наказом керівника закладу.

4. Інформація про відповідальну особу та її контактний телефон оприлюднюється на офіційному веб-сайті закладу.

Комісія з розгляду випадків булінгу (цькування)

1. За результатами розгляду Заяви керівник закладу видає рішення про проведення розслідування випадків булінгу (цькування) із визначенням уповноважених осіб.

2. З метою розслідування випадків булінгу (цькування) уповноважені особи мають право вимагати письмові пояснення та матеріали у сторін.

3. Для прийняття рішення за результатами розслідування керівник закладу створює комісію з розгляду випадків булінгу (цькування) (далі – Комісія) та скликає засідання.

4. Комісія створюється наказом керівника закладу.

5. До складу комісії можуть входити педагогічні працівники (у томі числі психолог, соціальний педагог), батьки постраждалого та булера, керівник закладу та інші заінтересовані особи.

6. Комісія у своїй діяльності керується законодавством України та іншими нормативними актами.

7. Якщо Комісія визначила що це був булінг (цькування), а не одноразовий конфлікт чи сварка, тобто відповідні дії носять систематичний характер, то керівник закладу освіти зобов’язаний повідомити уповноважені органи Національної поліції (ювенальна поліція) та службу у справах дітей.

8. У разі, якщо Комісія не кваліфікує випадок як булінг (цькування), а постраждалий не згодний з цим, то він може одразу звернутись до органів Національної поліції України із заявою, про що керівник закладу освіти має повідомити постраждалого.

9. Рішення Комісії приймаються більшістю її членів та реєструються в окремому журналі, зберігаються в паперовому вигляді з оригіналами підписів всіх членів Комісії.

10. Потерпілий чи його/її представник можуть звертатися відразу до уповноважених органів Національної поліції України (ювенальна поліція) та службу у справах дітей з повідомленням про випадки булінгу (цькування).

11. Батьки зобов’язані виконувати рішення та рекомендації Комісії.

Терміни подання та розгляду Заяв

1. Заявники зобов’язані терміново повідомляти керівнику закладу про випадки булінгу (цькування), а також подати Заяву.

2. Рішення про проведення розслідування із визначенням уповноважених осіб видається протягом 1 робочого дня з дати подання Заяви.

3. Розслідування випадків булінгу (цькування) уповноваженими особами здійснюється протягом 5 робочих днів з дати видання рішення про проведення розслідування.

4. За результатами розслідування протягом 1 робочого дня створюється Комісія та призначається її засідання на визначену дату, але не пізніше чим через 5 робочих дні після створення Комісії.

5. Керівник закладу зобов’язаний повідомити уповноважені органи Національної поліції (ювенальна поліція) та службу у справах дітей про кваліфікований Комісією випадок булінгу (цькування) протягом одного дня.

План заходів, спрямованих на запобігання

та протидію булінгу (цькуванню) у 2023/2024 н.р на ІІ семестр

№

Заходи

Терміни виконання

Відповідальний

Нормативно-правове та інформаційне забезпечення

попередження насильства та булінгу (цькування)

1

Обговорення та прийняття правил поведінки в класах, оформлення правил у вигляді наочного стенду

Січень

Класні керівники

2

Підготовка брошури з нормативними документами з профілактики булінга (цькування) в освітньому середовищі для педагогів

Лютий

Лобода І.М

3

Інформаційна акція для учнів школи за участю представників поліції

Лютий

Лобода І.М

4

Виступ на загальношкільних батьківських зборах з профілактики булінгу (цькування) в учнівському колективі

Березень

Лобода І.М

Робота з працівниками школи

5

Тренінг для вчителів щодо запобігання булінгу (цькування) у закладі освіти

Весняні канікули

6

Співбесіда з класними керівниками за результатами діагностики класного колективу

За результатами кожної чверті

Лобода І.М

7

Консультування класних керівників адміністрацією закладу з проблемних ситуацій

Впродовж навчального року

Лобода І.М

8

Дискусія з переглядом відеоролика «Обережно!Кібербулінг!» (вчителі)

Травень

Лобода І.М

Проходження безкоштовного курсу  «Протидія та попередження булінгу в закладах освіти» (освітня платформа «PROMETHEUS»)

Березень

Лобода І.М

Робота з учнями

8

Проведення тренінгів для учнів з розвитку навичок спілкування та мирного вирішення конфліктів

Впродовж року

Класні керівники, Лобода І.М

9

Проведення ранкових зустрічей («Ранкових коло») з метою формування навичок дружних стосунків у класному колективі

Впродовж року

Класні керівники

10

Імітаційна гра для молодших школярів (1-4-й класи) «Якщо тебе ображають»

Березень

Класні керівники, вихователь ГПД

11

Імітаційна гра для учнів 4-х класів «Розкажи про насильство»

Березень

Класні керівники, вихователі ГПД

12

Години спілкування «Булінг: міфи та реальність», «Не допускай насилля над ближнім», «Допоможи другу» тощо

Квітень

Лобода І.М

13

Уроки відвертого спілкування «Змінюй в собі негативне ставлення до інших», «Як подолати булінг»

Квітень

Лобода І.М

14

Поради «Як допомогти дітям впоратися з булінгом» (1-11 класи)

Травень

Лобода І.М

15

Проведення «мирилок» на перервах з учнями початкових класів

Протягом ІІ семестру

Лобода І.М

16

Перегляд мультфільмів з коментуванням, щодо кібербулінгу:

Мультфільм «Мобільні – це класно»; Мультфільм «Історія двох пар»,Мультфільм «Ти також заблукав у цьому світі, як і я?»

Мультфільм «Залежність від соціальних медіа»

Травень

Лобода І.М

Робота з батьками

17

Тематичні батьківські збори «Протидія булінгу в учнівському середовищі»

Січень

Лобода І.М

18

Підготовка пам'ятки для батьків про порядок реагування та способи повідомлення про випадки булінгу (цькування) щодо дітей, заходи захисту та надання допомоги дітям

Лютий

Лобода І.М

19

Проведення консультацій з питань взаємин батьків з дітьми

Впродовж року

Лобода І.М

20

Консультування батьків щодо захисту прав та інтересів дітей

1 раз на місяць

Класні керівники

Моніторинг освітнього середовища закладу освіти

21

Анонімне анкетування учнів 4-х класів про випадки булінгу (цькування) у школі

Січень

Лобода І.М

22

Анкетування батьків про безпеку в закладі освіти

Лютий

Лобода І.М

23

Діагностика стосунків у закладі освіти. Анкетування учнів та вчителів.

Лютий

Лобода І.М

24

Підготовка звіту про виконання плану заходів із запобігання та протидії булінгу (цькуванню) в закладі освіти

Травень- червень

Лобода І.М

7 квітня, щорічно відзначають Всесвітній день здоров'я, починаючи з 1950 року, саме тоді було засновано Всесвітню організацію охорони здоров'я в рамках ООН (ВООЗ). Мета святкування — підкреслити важливість здоров'я кожної людини і людства в цілому. У наш час здоров'я — це не відсутність хвороб, а фізична, психологічна, соціальна гармонія людини, її доброзичливе ставлення як до інших людей, так і до навколишнього середовища. Згідно з даними вчених, здоров'я залежить від багатьох чинників: більше ніж на 50% воно обумовлено способом життя людини, близько 40% — соціальними й природними умовами життя, 10% становить спадковість. Геніальний лікар і філософ Давнього світу Гіппократ стверджував, що яка діяльність людини, такою вона і є, такі і її хвороби. Висновок такий — необхідність вести здоровий спосіб життя була актуальною як в стародавньому світі, так і сьогодні, тому що він (здоровий спосіб) — є однією з найвагоміших умов та чинників формування, збереження і зміцнення здоров'я навіть у складних екологічних і соціально-економічних умовах, забезпечує високу працездатність, добре самопочуття, ефективну адаптацію до змін довкілля. 

·        Національна поліція України – 102;   

·        Департамент сім’ї, молоді та спорту Чернігівської облдержадміністрації – (0462) 674-514;

·        Служба у справах дітей Чернігівської облдержадміністрації –(0462) 674-638;

·        Чернігівський обласний центр соціальних служб  – (0462) 774-825;

·        Чернігівський обласний центр соціально-психологічної допомоги –    (04622) 5-83-97; 

·        Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Чернігівській області – (0462) 651-477;

·        Національна безкоштовна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації 0 800 500 335 або за номером 116 123;

·        Національна дитяча «гаряча лінія» 0 800 500 225 або за номером 116 111;

·        Урядова "гаряча лінія" з попередження домашнього насильства 15-47;

·        Служба у справах дітей Талалаївської селищної ради-+38(099)3599604;

·        КУ «Центр надання соціальних послуг» Талалаївської селищної ради -+38(098)4240687; 

·        Координатор з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидії домашньому насильству за ознакою статі-+38(097)8184686

·        Мобільна бригада соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та /або насильства за ознакою статі відділу освіти, культури, молоді та спорту Талалаївської селищної ради-+38(097)8107427;

·        Поліцейський офіцер Талалаївської територіальної громади- +38(099)7390700;

Проведено акцію з метою підвищення рівня обізнаності дівчаток щодо їх прав, поінформованості щодо шляхів попередження та інструментів протидії дискримінації за ознакою статі, забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків, попередження та зупинення усіх форм насильства стосовно жінок і дітей, торгівлі людьми, розвитку жіночого лідерства у всіх сферах та на всіх рівнях. 

 14 березня 2024 року представники поліції провели профілактичну зустріч із здобувачами освіти. Зокрема з учнями була проведена бесіда на тему протидії булінгу. Учням доведено проблематику даного ганебного явища в учнівському середовищі, роз'яснено відповідальність за його вчинення та показано алгоритм дій у разі випадку булінгу. 

1. Не потрібно карати дитину, коли вона довірилась і розповіла про те, що стала жертвою кібербулінгу (або булінгу).

2. Дитина вже постраждала, і якщо батьки її не підтримають, наступного разу вона може не звернутися по допомогу.

3. Повністю забороняючи доступ дитини до інтернету (або до іншого простору у реальному житті) ви досягнете тільки того, що дитина більше вам нічого не буде розповідати.

Чому діти використовують віртуальну агресію:

• задля реваншу або помсти. Діти, зазнавши нападок у реальному житті, можуть спробувати бути булерами у віртуальному середовищі.

• щоб розважитись. Діти  не усвідомлюють імовірні негативні наслідки своїх вчинків.

• для посилення булінгу. Кібербулінг є додатковим засобом посилення жорстокого ставлення до дитини у реальній групі.

 На жаль сьогодні будь – яка дитина може зазнати БУЛІНГУ у школі, на вулиці і навіть у сім'ї. Але жодна дитина не заслуговує на таке ставлення через те, що Вона не така як інші або по іншому сприймає світ, тому що кожен із нас унікальний.

Ми повинні розуміти, що все те, що ми робимо по відношенню до інших, важко ними переноситься, травмує їх психіку, принижує і може довести до самогубства. 

 Варто пам'ятати, що лише одним словом можна вбити людину, а й можна врятувати.

В рамках Всеукраїнської програми ментального здоров'я з учнями початкових класів проведено психологічні ігри та вправи на створення психологічного комфорту дітей: "Подаруй мені посмішку", "Назви сусіда лагідно", "Компліменти", "Мій настрій".

  З учнями середньої ланки проведено діагностичні обстеження щодо визначення рівня стресостійкості учасників освітнього процесу " Позитивне та негативне мислення: порівняй і обери".

   В рамках акції "16 днів проти насильства" з учня 4 класу проведено урок милосердя "Твори добро, бо ти - людина".

 Учні намагалися пояснити, чому в нашому житті так багато злості й гіркоти в душі, хто в цьому винен. Школярі прослухали історії про добрі вчинки окремих людей та обопільно вирішили: 

як би було добре, щоби випадки ці були непоодинокими, а милосердя й доброта завжди би правили світом! 

 Скількох проблем ми тоді змогли би уникнути, а наше суспільство могло би жити в злагоді. Звичайно ж, потрібно починати із себе, адже одного бажання замало, необхідно діяти й робити все для того, щоб наше життя стало кращим і нам би більше не довелося нарікати на нього. 

 Творити добро - значить бути здоровим! Тому було вирішено, що Доброта - те, що скріплює суспільство, укріплює його, осяває обличчя посмішками, полегшує тягар турбот і породжує дружбу. В кінці уроку діти виготовили плакат "Добро як сонце"

Врятує світ краса — завжди так говорили.

Тепер врятує світ лиш доброта.

 Бо однієї вже краси занадто мало.

Бо стільки всюди зла — людина вже не та.

 Тож, люди, на землі - спішіть добро творити,

 Щоб нам не згинути у морі зла,

 Щоб кожен міг серед краси прожити

У царстві справедливості й добра.

  В Україні проходить Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства». Учні 1 класу долучилися до акції та створили плакат «Долоні не для биття!».
  Стільки тепла в цих дитячих долоньках! Які створенні «для добра, для дружби, щоб обійматися, гратися, триматися за друзів. допомагати». 

  Діти вигадували купу варіантів, для чого долоньки і пришли до висновку, що не має місця в нашому житті фізичному та психічному приниженню гідності людини.

1.    ГОВОРІТЬ ІЗ ДИТИНОЮ, ЗАЛИШАЙТЕСЯ СПОКІЙНИМ ПІД ЧАС РОЗМОВИ

 Обов’язково поговорити з дитиною про ситуацію, що відбувається. Говорити з дитиною варто дорослому, який найбільше зберігає спокій. Перед тим, як говорити з дитиною, дорослому самому слід заспокоїтися, щоб не завдати шкоди дитині.

  Якщо спілкуєтеся з підлітком – також дуже важливо навчати його, де шукати перевірену інформацію, та ділитися джерелами для її пошуку. Адже, під впливом стресу підліткам, які зазвичай гарно знаходять інформацію в Інтернеті, зараз складно відшукати перевірену інформацію про все, що відбувається та зрозуміти ситуацію, оскільки емоції пригнічують неокортекс (ту частину мозку, яка “відповідає” за логіку).

2. ДЕМОНСТРУЙТЕ НАДІЙНІСТЬ

Дорослому потрібно продемонструвати надійність: варто сказати дитині, що ви зробите все, щоб захистити себе і її від небезпеки, й що наша армія на варті та дасть відсіч. Для дитини до підліткового віку свої слова про захист і безпеку можна підкріпити обіймами. Підлітки ж, навпаки, можуть сприймати обійми, як слабкість. 

3. ОБГОВОРЮЙТЕ З ДИТИНОЮ ПРАВИЛА “ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ”

Слід пояснити дитині, що зараз дуже важливо слухатися старших – вчителя, батька, маму, не сперечатися з дорослими та слідувати за тим, хто відповідальний за безпеку.

Також домовтеся та навчіть дитину, де вона може зустрітися з вами або іншими родичами, де переховуватися, якщо буде втрачено мобільний зв’язок. 

4. ГРАЙТЕ ІГРИ, ВИКОНУЙТЕ З ДИТИНОЮ ЗАСПОКІЙЛИ

Під час стресу ігри дітей можуть бути трохи “регресивними”, тобто старші діти можуть знову грати в ігри для малечі. Можна ліпити з пластиліну, окреслити навколо себе коло безпеки з нитки,  рвати на дрібні шматки папір, «Видихнути хмаринку» (уявити, що вдихнули хмаринку і видихнути її зі звуком, можна з грозою і блискавкою, тупотіти при цьому ногами) тощо. Також можна грати настільні ігри, малювати, грати у слова, ігри в телефоні, в яких залучене просторове сприйняття (наприклад, Тетрис).

5. ВИКОНУЙТЕ ВПРАВИ ПРИ ПАНІЧНІЙ АТАЦІ

Ви та ваша дитина можете робити такі вправи на вибір:

·        покласти руку на живіт, приблизно на 3 пальці нижче сонячного сплетіння та постукати по цьому місцю 

·        потерти кінчик носу

·        надавити не сильно на очні яблука з двох боків

·        якщо є, де лягти, – лягти на спину і зробити рухи ногами, як на велосипеді

·        сконцентруватися на диханні – одну руку скласти, як човник і накрити нею губи, іншу руку – покласти на живіт. Видих – рука йде вниз до грудей, вдих – рука підіймається до рота

·        змащувати губи, полоскати рот водою

·        витягувати якомога далі язика – ніби намагаючись торкнутися грудної клітини

·        подивитися вправо, не повертаючи голови, – якомога далі на 15-20 секунд, потім перевести погляд прямо, потім подивіться вліво – якомога далі, потім знову прямо

·        розтерти тіло

·        розтерти точку між підмізинним (четвертим) пальцем та мізинцем – там знаходиться точка паніки 

·        покласти руки на ребра, відчути, як вони при диханні розширюються, підіймаються

·        розтерти руки, прикласти до нирок.

6. “ЗАЙМІТЬ” ЧИМОСЬ АУДІАЛЬНИЙ КАНАЛ ДИТИНИ

Під час звуку сирен у дитини в особливому навантаженні перебуває аудіальний канал сприймання, тому його потрібно чимось “зайняти”. Для цього можна співати хором, горланити кричалки проти утіпутіна і російської армії, слухати в навушниках аудіоказки та музику, взяти з собою гітару та влаштувати для всіх концерт.

7. ЩЕ КІЛЬКА РЕЧЕЙ, ЯК МОЖНА ВІДВЕРНУТИ УВАГУ ДИТИНИ

·        Обіймайте дитину, жартуйте з нею. 

·        Поїть дитину теплими напоями, годуйте її чимось смачненьким. 

·        Виконуйте разом із дитиною рутинні справи.

·         Вмикайте мультики, серіали, розповідайте казки, історії, читайте дітям вголос.

8. ПОЯСНЮЙТЕ ДИТИНІ ПРО ВАЖЛИВІСТЬ БУТИ ЗІБРАНИМИ ТА ДОПОМАГАТИ ОДНЕ ОДНОМУ

 9. ДОВІРТЕ ДИТИНІ ПОСИЛЬНЕ ДЛЯ НЕЇ ВІДПОВІДАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ 

 Покласти на дитину відповідальність, яка їй до снаги – наприклад, доручити дитині завдання слідкувати за іграшкою.

Наші психологи також рекомендують доручити дитині певну функцію чи роль. Наприклад, можна попросити дитину створити казку про якогось персонажа,  уявити себе журналістом та провести репортаж із події тощо.

Прийом відповідального завдання, ролі чи функції можна застосовувати й для саморегуляції дорослих.

10. ДОЗВОЛЯЙТЕ ДИТИНІ ВИВІЛЬНЯТИ НЕНАВИСТЬ ТА ЗЛІСТЬ

 Зараз і для дорослих, і для дітей виявляти злість (ненавидіти, лаятися, кричати) – це здорова реакція. Тому дорослим потрібно  дозволяти собі й близьким, зокрема й дітям, це робити. Це варто робити  в ігровій формі. Можна застосовувати гру “Злий бобер” (придумати злу тваринку і поводитися так, як, на нашу думку, може себе вести ця тваринка. Потім перетворитися на добру тваринку. Потім – на людину) або кричати в “мішечок для криків” або стаканчик. Але після вивільнення ненависті та злості слід перемкнутися на щось добре і позитивне: на обійми, теплий чай, добрі слова одне одному. 

  Головна мета Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом − звернути увагу суспільства на цю проблему. Символом боротьби зі СНІДом є червона стрічка, яка була задумана весною 1991 року. Її ідея належить художнику Франку Муру. Проект «Червона стрічка»  символ співчуття, підтримки і надії на майбутнє без СНІДу.

  Сьогодні вже немає людини, яка б не чула про ВІЛ, СНІД. Багато людей в Україні вважають себе обізнаними з цього питання. Проте більшість молодих людей вважають, що ця проблема – це щось далеке, що вона їх не стосується і не буде стосуватися в майбутньому. Факти доводять протилежне – кожного року фіксують все більше випадків захворювань на СНІД.

  1грудня – це день солідарності і виявляння толерантного ставлення до людей, які живуть з ВІЛ/СНІД, а також прихильності до формування здорового способу життя, як важливого життєвого орієнтира для кожного громадянина.

Хай не гинуть просто люди,
Хай СНІДу повік не буде!
Не будьте байдужі ви,
Байдужі до вселюдської біди!

● Пам'ятайте, що першим університетом життя для дитини є та сім'я, в якій народилася дитина. Завдання обох батьків полягає в тому, щоб створити в сім'ї атмосферу любові, довіри, духовного настрою та комфорту.
● Не дивіться на дитину, як на особисту власність. Ви дали дитині фізичне тіло, а душа її належить світові. Сприймайте дитину як особистість – єдину, унікальну і неповторну.
● Завжди пам'ятайте: насильство над дітьми – це протиприродній акт, який забороняється законом. В Сімейному Кодексі сказано так: “Забороняються фізичні покарання дітей батьками та інші види покарань, які принижують людську гідність. Дитина має право на належне батьківське виховання”.
● Не виражайте часто свого невдоволення, критики. Це породжує неприязнь та ворожість в стосунках дітей і батьків.
● Давайте дітям можливість відчувати ваше визнання і схвалення. Ніколи не старайтесь запевнити дитину в тому, що вона погана.
● Будьте тактовними у стосунках з дітьми. Давайте приклад емоційного самоконтролю і витримки.
● Показуйте приклад позитивних дій та вчинків дітям не на словах, а в конкретних справах.
● Завжди давайте дитині шанс на право бути кращою.
● Пам'ятайте, що в сім'ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе і до оточення, як упоратися з труднощами і, зрештою, зрозуміти, що таке життя.

  Насильство стало однією з найбільш актуальних проблем нашого часу. 

  Найчастіше страждають діти. Насильство щодо дітей не має географічних кордонів, воно існує серед усіх рас, релігій та культур. З ним можна зіткнутись на вулиці, вдома, в школі . Порушниками можуть виступати батьки, інші члени родини, а також друзі чи випадкові знайомі. 

  Оскільки діти проводять багато часу в навчальному закладі, то школа має відігравати одну з ключових ролей у справі захисту дітей від насильства.

  Метою акції є попередження проявів жорстокості та насилля серед учнівської молоді. Синій колір служить постійним нагадуванням про те, що необхідно боротися з насильством і захищати дітей від насилля. 

  Долучившись до акції, учні та психологічна служба школи, таким чином підтримали протест проти зла і несправедливості.

27.11.2023

Відкриття акції «16 днів проти насильства»

-Інформаційні п’ятихвилинки, присвячені Міжнародному дню викорінення насильства щодо жінок.

- Анкетування учнів щодо вивчення проблеми насильства «Насильство та його прояви у дитячому середовищі.

- Акція «Синя стрічка»

 28.11.2023

-Конкурс малюнків для старшокласників «Скажемо насиллю- Ні" (Учні 8-11 класів)

 -Пам’ятка батькам «Протидія насильству» (Батьки)

-ГС «Толерантність. Чи легко бути добрим, коли тобі погано?» (Учні 5 класу)

29.11.2023

-Анкета «Визначення мікроклімату в класі» (Учні 9 класу)

-Інформаційний всеобуч для батьків «Як підтримати та заспокоїти дитину під час війни» (Батьки)

30.11.2023

-Консультація психолога «Якщо не полишає тривога. Як підтримати себе?»

-Перегляд  відеороликів на тему: «Ми проти насильства» (Учні 1-4 класів)

01.12.2023

-1 грудня –

Всесвітній день боротьби зі СНІДом «СНІД не вирок. Жага до життя.»

-Анкетування «Чи все ми знаємо  про СНІД». (Учні 9-11 класів)

-Акція «Червона стрічка». (Всі учасники освітнього процесу)

04.12.2023

-2 грудня – Міжнародний день боротьби за скасування рабства

«Історичні факти для юних дослідників»

-Казка «Дзеркальний раб» (Учні 7 класу)

05.12.2023

-3 грудня – Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями

-ГС «Хай добрим серце ваше буде" (Учні 8 класу)

-Урок доброти «Друзі з особливими потребами» (Учні 1-4 класів)

06.12.2023 

-Урок милосердя, присвячений Міжнародному дню волонтера «Твори добро, бо ти – людина» (Учні 5-6 класів)

-Хвиля «Наші долоньки не для биття». (Учні 1 класу)

 07.12.2023

-Пам’ятка батькам «Протидія насильству» (Батьки)

-Ділова гра з педагогами «Толерантність- виклик часу" (Педагоги школи)

08.12.2023

-10 грудня – Міжнародний день прав людини

ГС  « Як не стати жертвою торгівлі людьми» (Учні 8-11 класів)

-Опитування «Якими мають бути мої права та обов’язки в школі» 

(Учні 5-9 класів)

На сьогоднішній день особливої уваги та слів вдячності заслуговують наші воїни, які знаходяться на передовій. Учні 11 класу взяли активну участь в акції «Подаруй янгола захиснику та захисниці ЗСУ», паротягом якої вихованці виготовляли янголи-сувеніри для захисників. Обереги волонтерами відправили на передову, щоб наші захисники відчули нашу турботу, любов, підтримку у такий важкий для усіх, особливо для них, час.

  Що ж таке доброта? Доброта - це уміння співчувати іншій людині, відгукуватися на її горе, яке може спіткати кожного з нас, це милосердя по відношенню до того, хто потребує допомоги, це добре ставлення до всіх людей. Все своє життя, починаючи з дитинства, людина пізнає, що таке «добре», а що таке «погано».

Вчені вважають, що кожне почуття людини живе в окремій частині тіла. Добро живе у серці. Покладіть руку на серце, закрийте очі, відчуйте як теплом наповнюються ваші груди, як ваше серце гріє вашу руку.

  Добро живе в серці кожного з нас і це так прекрасно! Ми можемо творити добро власними руками та вчинками. Ми - творці добра на цій Землі.

 Разом з дітьми виготовили «Серце добрих побажань» з гарними , підбадьорюючими словами .

Мета гри: дати можливість кожному вчителю усвідомити власну значущість в педагогічному колективі . Кожен педагог - це особистість (талановита, душевна, уважна і зворушлива...).

Урок для учнів 2 класу :"Ти як?" 

   На уроці діти думали про свої емоції та переживання, пов'язані із сьогоденням.

  Почуття тривоги, напруги, хвилювання або суму є цілком природньою  і нормальною реакцією на ненормальні події. І всі вони нам потрібні, адже це індикатори того, що відбувається навколо нас. 

   Розглянули з дітьми, як нам з ними впоратися,  коли вони надто сильні. Адже, ми повинні бути володарами своїх емоцій, а не їх заручниками.

Війна в Україні стала стресом для усіх учасників освітнього процесу.

За таких умов істотно зростає роль психологічної служби системи освіти,яка має забезпечувати своєчасне і систематичне надання психологічної та соціально-педагогічної підтримки усім учасникам освітнього процесу відповідно до цілей та завдань функціонування системи освіти.

Саме психологічна служба покликана навчити дитину жити в мирі із

самим собою та з іншими, вступати у взаємостосунки із світом так, щоб життя приносило задоволення.

Система освіти має значні можливості для допомоги учасникам

освітнього процесу.

Закон України «Про освіту» та Положення про психологічну службу у

системі освіти України, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 22.05.2018 № 509, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 липня 2018 р. за № 885/32337, визначають загальне спрямування діяльності психологічної служби в закладах освіти щодо проблеми профілактики стресів, зокрема вирішення освітніх та виховних задач, що сприятимуть збереженню психологічного здоров’я всіх учасників освітнього процесу, формуванню моделі бажаної поведінки, усвідомленню основних рис відповідальної поведінки, повноцінному розвитку особистості, створенню умов для формування мотивації до самовиховання і саморозвитку.

Поняття «перша психологічна допомога» найбільшого свого розвитку

здобуло в межах екстремальної психології, практичні навички надання цієї допомоги удосконалюються фахівцями, які працюють під час надзвичайних ситуацій.

Хоча допомога надається іншим, пережите в кризовій ситуації може

негативно вплинути і на того, хто надає цю допомогу. Відповідальне надання допомоги також означає турботу про власне здоров’я і благополуччя. Фахівцям з надання такої допомоги необхідно берегти себе, щоб краще піклуватися про інших. Якщо працює команда фахівців, важливо знати й цікавитися самопочуттям усіх членів команди, переконатись, що той, хто надає допомогу, фізично та емоційно здатен допомогти іншим.

ПЕРША ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА: ЗАГАЛЬНА

ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ’ЄКТУ, ЕТАПІВ І ПСИХОЛОГІЧНИХ

ЗАХОДІВ

Перша психологічна допомога – це сукупність заходів загальнолюдської підтримки та практичної психологічної допомоги людям, які зазнали впливу значних стресорів. Її надання не передбачає значної професійної підготовки, достатньо педагогічних знань, отриманих в межах загальноосвітнього психологічного інформування, і природної здатності проявляти співчуття, людяність. Важливою характеристикою першої психологічної допомоги є її простота. Потреба у першій психологічній допомозі залежить від глибини

впливу події на людину. Ступінь впливу зазвичай визначається як незначний, помірний, тяжкий. У більшості випадків перша психологічна допомога надається під час тяжкого впливу психотравмуючої події на особу. Саме оцінка поведінки постраждалого є вирішальною для прийняття рішення про надання першої психологічної допомоги. З цієї точки зору важливим є оцінка станів.

Перша психологічна допомога (далі - ППД) визначає гуманні,

підтримуючі заходи реагування на страждання особи, яка може потребувати підтримки.

ППД включає такі елементи:

ненав’язливе надання практичної допомоги та підтримки;

оцінювання потреб і проблем;

надання допомоги в задоволенні базових потреб (наприклад: їжа, вода,

інформація);

слухання людей, не примушуючи їх говорити;

розрада та заспокоєння людей;

надання допомоги в отриманні інформації, встановленні зв’язку із

службами та структурами соціальної підтримки;

захист людини від подальшої шкоди.

Завдання ППД:

формувати відчуття безпеки, зв’язку з іншими людьми, спокою і надії;

сприяти доступу до соціальної, фізичної та емоційної підтримки;

зміцнювати віру в можливість допомогти собі та оточуючим.

Під час надання ППД необхідно:

знайти для розмови тихе місце, де ніщо не відволікатиме;

поважати конфіденційність і не розголошувати повідомлені особисті

відомості;

бути поруч із людиною, але дотримуватися необхідної дистанції з

урахуванням її віку, статі та культури (якщо потрібно обняти, то обов’язково

спитати дозволу);

показувати зацікавленість, наприклад, киваючи головою чи вимовляючи

короткі підтверджувальні репліки;

бути терплячим і спокійним;

надавати фактичну інформацію, чесно говорити про свої знання: «Я не

знаю, але спробую для вас дізнатися»;

надавати інформацію зрозумілою мовою, простими словами;

висловлювати співпереживання людям, які говорять вам про свої почуття,

перенесену втрату чи важливі події (втрата будинку, смерть близької людини

тощо);

надати людині можливість помовчати.

Під час надання ППД заборонено:

змушувати людину розповідати про те, що з нею відбулося;

перебивати і квапити співрозмовника (наприклад, дивитися на годинник, говорити занадто швидко);

торкатися до людини, якщо немає впевненості про те, чи прийнято це в її культурному середовищі;

давати оцінку тому, що людина зробила чи не зробила, або її емоціям;

вигадувати того, чого не знаєте;

використовувати специфічні терміни;

давати обіцянки;

переказувати співрозмовнику оповідання, почуті від інших;

розповідати про свої власні труднощі;

думати і діяти так, немов зобов’язані вирішити за іншого всі його

проблеми;

позбавляти людину віри у власні сили і здатність самій подбати про себе;

описувати людей, використовуючи негативні епітети (наприклад,

називати їх «божевільними»).

Основи психологічної комунікації:

пам’ятати і розуміти, що в цьому стані людина є дуже схильною до

навіювання та впливу, тому будь-яке слово може спричинити реакцію як миттєву, так і відстрочену;

використовувати принцип «приєднання і ведення»: якщо людина сидить, фахівець також сідає; якщо потерпілий рухається – активна психомоторна реакція, то фахівець, «приєднуючись», також починає рухатись, поступово сповільнюючи темп;

бути «активною силою», яка повертає людину до ситуації «тут і зараз»;

використовувати фрази-інтервенції чітко, коротко, впевнено. Нести

посил: «Я з Вами, Ви не один. Я можу Вам допомогти»;

обов’язково представитися: «Я (ім’я)»;

сфокусувати потерпілого перш за все на фізичних відчуттях, наприклад: взяти за руку та попросити потиснути вашу руку (спитавши дозволу). Цим фахівець сприяє поверненню до людини відчуття контролю й активізує здатність відчувати своє тіло; використовувати техніку «Три так» для встановлення ефективного контакту: поставити послідовно три прості запитання, на які людина з великою ймовірністю відповідатиме «так»;

поставити питання, що передбачає вибір, або попросити про щось, що

людина здатна виконати, наприклад: налити в стакан води для себе, спитати, що вона хоче випити (чай чи каву), розповісти, куди вона піде, як тільки відчує себе краще;

уникати конфронтації, підтримувати будь-які позитивні зміни в поведінці потерпілої людини, заохочуючи словами і жестами;

зосередитися на досвіді потерпілої людини в подоланні стресових

ситуацій, закінчуючи первинну інтервенцію. Звернутися до того, як у минуломув она долала стреси, що саме допомогло їй справлятися;

надати інформацію про можливі стани після травматичної події, контакти фахівців, до яких людина може звернутися в разі потреби.

Перша ментальна допомога в стресовій ситуації за Моше Фархі

Р – разом, обов’язково бути поряд. Під час травмуючої ситуації людина відчуває себе самотньою і безпомічною. Важливо повернути її до відчуття того, що «ми разом, ти не один».

І – ініціатива, підтримка ефективних дій. Наш перший порив –

заспокоювати людину, яка страждає від тривоги. Цього не варто робити. Замість цього слід спонукати до активних самостійних дій, щоб відновити в людини відчуття контролю.

З – запитання, які спонукають до роздумів. Канал спілкування з

постраждалими від тривоги в час інциденту повинен бути ментальним,

раціональним, ні в якому разі емоційним. Потрібні запитання, які вимагають активувати думки, а не емоції. Не варто говорити «Це нормально – бути наляканим, схвильованим». Варто говорити «Порахуй і скажи, скільки людей/машин/стільців зараз навколо тебе?» або «Де знаходиться найближче до тебе захищений простір?».

У – усвідомлення ситуації. Дуже важливо розповісти людині, яка

постраждала, що було до ситуації, і що було після пережитої ситуації. Важливо підкреслити: ця ситуація вже завершилася.

ПОРУШЕННЯ ПСИХІЧНИХ ПРОЦЕСІВ ТА ОЗНАКИ, НАДАННЯ ПЕРШОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ

Порушення когнітивної функції. Нездатність зосередити увагу на

важливих об’єктах, розсіяність, нездатність відвести увагу від стресора;

порушення короткочасної пам’яті; нездатність до аналізу, синтезу,

узагальнення, переносу відомого способу дій на нові обставини, порушення сприйняття дійсності, здатності приймати рішення.

Порушення емоційного реагування. Невідповідність за силою і

адекватністю реагування на емоційні стимули (надмірна сила реагування, відсутність емоційного відгуку, емоційна лабільність/ригідність). Коливання настрою, роздратованість, «вибухове» реагування на зауваження, дріб’язкові причіпки до всього. Пригніченість, відсутність інтересу до оточуючого світу.

Специфічні вегетативні реакції: прискорення/уповільнення пульсу, дихання, поверхневе часте дихання, затримання дихання, тремор, тик,

надмірний/слабкий м’язовий тонус, зміна кольору шкірних покривів (значні почервоніння, збліднення), значне розширення/звуження зіниць. Нездатність до вольового зусилля. Відчужений/«божевільний» погляд.

Дезорганізація. Неможливість виконувати складні координовані рухи

через порушення дрібної моторики та великої моторики. Збільшення кількості помилкових дій. Нездатність сприймати дії оточуючих і координувати з ними свої дії. Ускладнене розуміння складних команд (планів дій), неможливість виконувати команди. Неможливість само вмотивовуватися. Відчуття розбитості, слабкості/млявості/безладної активності.

Втрата здатності контролювати свою поведінку. Нездатність

самостійно ставити та досягати навіть прості цілі. Значне уповільнення до повної відсутності дій чи, навпаки, велика кількість непогоджених,

нескоординованих рухів. Нездатність до зв’язаного мовлення, відсутність мови. Занадто швидка/сповільнена мова. Словесні тиради, словесна агресивність.

Нездатність виконувати власні наміри.

Порушення адаптації до оточуючого світу. Нездатність виділяти

суттєві стимули оточуючого середовища, нездатність будувати адекватне, довільне реагування на стимули середовища. Неадекватне сприйняття себе, своїх можливостей по відношенню до навколишніх умов.

Деморалізація. Зниження моральних критеріїв оцінки власної поведінки та вчинків. Розв’язність, вульгарність, цинізм, грубість, хамство. Нехтування будь-якими нормами етики та субординації, нормами гігієни. Неконтрольоване вживання алкоголю, наркотичних речовин.

Важливо пам’ятати, що у більшості випадків немає прямого зв’язку між особливостями поведінкової дезорганізації та типом особистості або особистісною історією постраждалого. Проте під впливом стресу турботлива людина може стати вербально та фізично агресивною, ображати оточуючих, а дружня – уникати оточуючих, повністю ігнорувати їх присутність тощо. На сьогодні вироблено декілька підходів надання ППД і в більшості з них вона розглядається як втручання, орієнтоване на задоволення потреб, яке не є психотерапією. Під час надання ППД варто неухильно дотримуватися

принципу «Не нашкодь».

Те, як діти реагують на труднощі кризи (наприклад, коли вони є свідками руйнувань, поранень чи смерті, страждали від нестачі їжі та води), залежить від віку та рівня розвитку, а також від того, як із ними взаємодіють дорослі.

Наприклад, маленькі діти не можуть розуміти все, що відбувається навколо, й особливо потребують підтримки дорослих. Зазвичай діти долають стрес краще, коли поруч є стабільні, спокійні дорослі. Діти та підлітки можуть мати подібні стресові реакції, що й дорослі. Проте у них також можуть проявлятися деякі з таких особливих реакцій на дистрес.

У маленьких дітей може проявлятися поведінка, притаманна більш

ранньому віку (наприклад, нічний енурез або смоктання пальця), вони можуть чіплятися за дорослого, а також менше грати або повторювати одну і ту саму гру, пов’язану з тривожними подіями.

Діти шкільного віку можуть вважати, що саме вони спричинили погані

речі, у них можуть розвинутися нові страхи, вони можуть стати менш

привітними, почуватися самотньо або занадто перейматися захистом чи

порятунком людей в умовах кризи.

Підлітки можуть «нічого не відчувати», вважати, що відрізняються від

своїх друзів, або дистанціюватися від них, або можуть демонструвати

проблемну поведінку та негативне ставлення. Члени сім’ї та батьки – важливе джерело захисту та емоційної підтримки для дітей. Діти, розлучені із своїми батьками під час кризової події, можуть опинитися у незнайомому місці та в оточенні незнайомих людей. Вони можуть бути налякані й не здатними правильно оцінити ризик і небезпеку навколо. Важливим першим кроком є возз’єднання загублених дітей, зокрема й підлітків, із їхніми сім’ями або батьками. Не намагайтесь зробити це самостійно. Якщо ви припуститеся помилки, це тільки погіршить стан дитини. Натомість спробуйте негайно зв’язатися із службою із захисту дітей, яка може розпочати процес реєстрації

дитини та забезпечить їй необхідний догляд. Якщо діти перебувають із своїми батьками, надавайте батькам допомогу з догляду за дітьми.

Особи з хронічними захворюваннями, обмеженими фізичними або

психічними можливостями (в тому числі з тяжкими психічними розладами), а також люди похилого віку можуть потребувати спеціальної допомоги. Це може бути допомога з тим, щоб дістатися безпечного місця, отримати доступ до базової допомоги та закладів охорони здоров’я, або з доглядом за собою.

Пережите під час кризової події може призвести до погіршення стану здоров’я у випадках, наприклад, високого тиску, серцевих захворювань, астми, тривожного розладу та інших захворювань і психічних розладів. Унаслідок кризи вагітні жінки та жінки, які годують грудьми, можуть пережити дуже сильний стрес, який може вплинути на вагітність, стан здоров’я жінки або її дитини.

Людям, які не здатні пересуватися самостійно або з поганим зором чи

слухом, може бути складно знайти близьких або отримати доступ до наявних послуг.

Допомога людям із хронічними захворюваннями чи інвалідністю:

допоможіть дістатися безпечного місця;

допоможіть задовольнити базові потреби (наприклад: можливість поїсти, попити, отримати чисту воду, доглядати за собою, побудувати тимчасове житло із матеріалів, що надаються гуманітарними організаціями);

розпитайте людину про її захворювання, чи приймає вона постійно якісь ліки. Спробуйте допомогти їй дістати ці ліки або отримати доступ до закладів охорони здоров’я, якщо вони є;

залишайтеся поруч з людиною, а якщо вам треба піти, переконайтеся, що поруч є хтось, хто їй допоможе. Подумайте про можливість направити цю людину до організації з питань захисту або іншої служби підтримки, яка зможе надавати їй необхідну допомогу довгостроково. Проінформуйте їх, як вони можуть отримати доступ до наявних послуг.

ПРОТОКОЛИ НАДАННЯ ПЕРШОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ПІД ЧАС ПЕРЕЖИВАННЯ НЕГАТИВНИХ ПСИХІЧНИХ РЕАКЦІЙ ТАСТАНІВ

Протокол надання ППД в гострих стресових ситуаціях (А. Гершанов)

1. Заспокоїтися самому. Працювати тільки в достатньо стабільному

емоційному стані.

2. Вкрай важливо не говорити про емоції.

3. Не говорити такі фрази: «Заспокойтеся», «Все буде добре», «Все

пройде», «Життя налагодиться» тощо. Такого роду слова замість надії нададуть людині, якій ви допомагаєте, відчуття самотності. Вона вам не повірить і відчує, що ви її не розумієте, навіть якщо на словах погодиться з вами.

4. Сповільнити темп, щоб уповільнити реакції людини, якій надаємо

допомогу. Говорити в більш повільному темпі, ніж зазвичай (набагато

повільніше). Для людини, якій ми надаємо допомогу, зовнішній світ

зруйнований, немає нічого стабільного. Необхідно бути реальними і дати відчуття опори, впевненості та стабільності.

5. Говорити чіткими короткими фразами. Можна підвищити голос. Почати можна з фрази «Подивися на мене. Ти бачиш мене?». Людина досліджує ефект тонального зору. Потрібно розширити цю тональність.

6. Встановити контакт і дати перше відчуття того, що є ще щось, крім

пережитого жаху. Спочатку варто представитись. Не говорити, що ви є

психологом. Психолог, психіатр, психотерапевт – ці слова краще не озвучувати: людина може почати додатково хвилюватися, що з нею щось не так.

7. Запитайте ім’я людини: «Як вас звати?».

8. Далі запитайте «Куди Ви йшли?», «Що Ви робили?», «Що збиралися

робити, коли … (завила сирена, почалися обстріли – назвіть ситуацію, про яку раніше вам розповідала людина)?». Гострий стрес може розірвати неперервність життя. Ці запитання з’єднають ситуації в одну ціль, повертають відчуття неперервності життя.

9. Повторюйте за людиною відповідь чітко і ясно. Додайте, якщо знаєте

ситуацію, без емоцій та подробиць. Ми озвучуємо порядок до того, як відбулася ситуація, потім саму ситуацію і те, що відбулося після.

10. Потрібно включити мислення, повернути відчуття контролю та

особистої значущості. Цей етап потребує вашої творчості. Можна, наприклад, попросити порахувати людей, міряти комусь тиск (якщо є можливість), подивитися номери будинків довкола. Приклад формулювання «Допоможіть, мені дуже потрібно дізнатися, які номера найближчих будинків – того і того, у мене поганий зір».

11. Нормалізація. Говоримо про реакції, які відчуває людина: «Перекажіть те, що Ви бачите та відчуваєте, наприклад: сльози, розгубленість, тривога, спустошення, заторможеність, агресія тощо» та пояснюємо, що це нормальні реакції на ненормальну ситуацію.

12. Шукаємо ресурси. Завершуємо розмову з людиною на пошуках

власних внутрішніх ресурсів сили. Важливо, щоб людина згадала свої

приклади, варіанти справлятися у стресовій ситуації. Будь-які можливості давати собі раду: комп’ютерні ігри, прогулянка з собакою, пробіжка, їжа – всі варіанти, крім алкоголю та наркотиків, можливі. Не наше завдання зараз оцінювати способи справлятися зі стресом. Найкращий спосіб пережити шокові стресові ситуації – це відновлення контролю (за допомогою дій) і зв’язків з іншими людьми.

13. Ситуація, коли людина в ступорі. Якщо людина застигла та не реагує,застосовуйте голос (скажіть що-небудь впевнено та голосно), візуальні подразники (помахайте рукою перед очима). Можна спробувати дати в руки щось контрастне (якщо поряд є швидка допомога, можна у них взяти лід і дати в руки). Не потрібно бити по щоках.