Тема 2. Сонячна система

§ 35. Які бувають планети

❓❗ Запитання та завдання: 

• Як ти розумієш думку Антуана де Сент-Екзюпері?

• Назви планети в порядку їхнього розміщення від Сонця.

• Завдяки якому світлу ми бачимо планети на зоряному небі?

• Що тобі відомо про польоти землян на Місяць?

🧩 Виконай вправу. 

Планети поділяють на дві групи. Меркурій, Венера, Земля і Марс – це планети земної групи, або землеподібні. До групи планет-гігантів належать Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун.

🔎 Розглянь малюнок. Визнач планети, які входять до кожної з груп. 

Чому планети розподілили на дві групи

Поділ великих планет на дві групи спричинений тим, що вони різняться розмірами і не схожі будовою. Усі планети земної групи мають тверді поверхні, бо утворені з твердих речовин. Планети-гіганти утворені з газів, а тому не мають твердих поверхонь. 

У межах однієї групи планети також мають відмінності. Поверхня Меркурія нагадує місячну. 

У Венери така щільна атмосфера, що навіть з орбіти планети неможливо візуально побачити її поверхню. Атмосфера, у якій найбільше вуглекислого газу, як ковдра, зберігає тепло на планеті. Поверхня розжарена до температури понад +480 °С, такого немає на жодній іншій планеті. Серед планет Сонячної системи Венера найповільніше обертається навколо осі (243 земних доби) й у протилежному напрямку порівняно з іншими планетами. 

Марс має атмосферу, але дуже розріджену і за складом не таку, як у Землі. Полюси планети вкриті полярними шапками з твердої вуглекислоти та водяного льоду. На поверхні Марса є найбільші в Сонячній системі гігантські згаслі вулкани. Ще одна особливість марсіанського рельєфу – русла висохлих річок. Ці річища свідчать: колись на Марсі були повноводні річки. На цій планеті бувають дуже сильні пилові бурі. 

🎥 Подивися відео «Планети земної групи». 

Планети-гіганти швидко обертаються навколо осей (доба на Юпітері триває менше від 10 годин). У них великі газові атмосфери і немає твердих поверхонь. Речовина атмосфери з глибиною плавно переходить у суміш газу й рідини, а потім – у рідину. У центрі кожної із цих планет є тверде ядро. 

Юпітер – найбільша й наймасивніша за всі інші планети разом узяті планета Сонячної системи. У його атмосфері видно Велику червону пляму. 

Ще донедавна характерною ознакою тільки Сатурна вважали яскраві кільця, що оперізують планету. Нині відомо: кільця є у всіх планет-гігантів, але розмірами та яскравістю кільця Сатурна вражають найбільше. 

Юпітер і Сатурн більші, ніж інша пара з групи, тобто Уран і Нептун. 

У цій парі масивніший Нептун має трохи менші розміри, ніж Уран. За складом речовини Уран і Нептун дещо відрізняються від Юпітера й Сатурна: вони містять більше важких елементів. 

🎥 Подивися відео «Планети-гіганти Сонячної системи». 

🧑‍🔬 Дослід. 

Відтворіть осьове стиснення планети.

На знімках планет вони нам здаються круглими. Але насправді це не так. Експеримент покаже, чому всі планети, особливо газові, сплюснуті на полюсах. 

У більшості планет, крім Меркурія і Венери, є супутники – небесні тіла, що обертаються навколо них. Своїми розмірами супутники планет дуже відмінні – від невеликих кам’яних брил до великих тіл, що більші за Меркурій. 

Найбільший супутник у Сонячній системі – Ганімед. Менший розміром, ніж Марс, але більший за Меркурій, він має темну поверхню, вкриту забрудненим льодом і в багатьох місцях поцятковану світлими плямами. Вони утворені речовиною, викинутою з глибин під час падіння метеоритів. 

Найбільший супутник Сатурна – Титан – поступається розмірами Ганімеду, але він більший від Меркурія. 2005 р. зонд «Гюйгенс», відокремившись від безпілотного апарату «Кассіні», здійснив м’яку посадку на поверхню Титана. Зонд передав на Землю світлини поверхні та запис шуму вітру. З’ясувалося, що на Титані є річки й озера, наповнені рідким метаном (органічною сполукою Карбону з Гідрогеном), а також ідуть метанові дощі. 

Як утворилися планети

Спершу з хмари газу та пилу виникло Сонце. Речовина, що залишилася біля нього, зібралася у плоский диск. Там окремі пилинки стали злипатися – спочатку в невеликі камінці, а далі у великі брили. Потім найбільші з цих брил приєднали до себе менші за розміром і масою. За кілька мільярдів років такого об’єднання виникли великі небесні тіла, тобто планети. Невеликі камені, що не потрапили до складу планет, сформували пояс астероїдів між Марсом і Юпітером. 

Із замерзлих газів утворилися тіла поясу Койпера. А ядра комет опинилися на краю Сонячної системи в хмарі Епіка – Оорта. Звідти окремі з них і прилітають до Сонця. Хмара Епіка – Оорта – це скупчення великої кількості холодних тіл малих розмірів довкола Сонячної системи на відстані у понад 100 000 а. о. (астрономічних одиниць) від Сонця. 

🎥 Подивися відео «Наша космічна адреса». 

♻️ Встановлюємо закономірності, дбаємо про довкілля. 

На Венері жарко, бо там діє парниковий ефект. Сонячні промені проникають крізь атмосферу до поверхні й нагрівають її. А от тепло з поверхні не може вийти у космос, бо його затримує вуглекислий газ. Парниковий ефект діє і на Землі, але не так сильно. Проте, якщо людство буде забруднювати земну атмосферу, то він посилиться. Глобальне потепління, на яке нині вказують науковці, може бути його наслідком. 

Виконай інформаційний пошук і склади таблицю з назвами планет, які науковці вивчали за допомогою космічних апаратів. На поверхнях яких планет побували космічні апарати?