Дитячий садок «Золотий півник» у селі Веселе відкрив двері для своїх перших вихованців 11 травня 1990 року. Отже, йому тридцять років. А першим вихованцям - понад тридцять.

Якщо вести мову про ті сім’ї, що живуть у Веселому понад три десятиліття, то доля кожної з них так чи інакше пов’язана з цим дитячим садком. Сюди «переходили» всі місцеві мешканці, яким зараз не більше 36 років. Сюди згодом вони привели й продовжують приводити своїх дітей. І йде до того, що дехто приведе й онуків. Тим часом створення садка пов’язане з історіями, які вже стають схожими на легенди. Але люди, які мають до них відношення, стверджують: це не легенди, а абсолютно реальні історії.

І ось перша реальна історія, схожа на легенду.

Садок отримав свою назву на честь Івана Архиповича Півня, який на момент створення закладу очолював у селі Веселе радгосп-технікум.

- Він мріяв побудувати в селі дитячий садок, який відповідав би всім сучасним вимогам, - розповідає Тамара Василівна Шуліка, перша завідувачка закладу, про мрію тодішнього директора радгоспу-технікуму (дошкільний заклад був на балансі саме цього підприємства).

На той період садок у селі працював, але працював у приміщенні, яке вже тоді, наприкінці 80-х років, вже важко було назвати сучасним.

В одній із робочих поїздок до іншого регіону України директор радгоспу-технікуму побачив у селі новий сучасний садок, який вразив його зручністю й простором. І буквально захворів ідеєю побудувати у Веселому такий самий.

І зробив це, причому за досить короткий термін.

Як згадує Тамара Василівна, під час будівництва Іван Архипович контролював кожен етап. Дуже ретельно особисто контролював усе, що стосується безпеки.

- Пам’ятаю, у тому кабінеті, де зараз працює завідувачка, особисто залазив на стіл і підносив сірника до пожежної сигналізації, - розповідає Тамара Василівна.

Пригадує, що Іван Архипович ніколи не економив на меблях, дидактичному матеріалі, спортивному чи ще якомусь обладнанні, необхідному для садка. При цьому роботу підрядних організацій, які робили ті чи інші комунікації, перевіряв дуже прискіпливо.

- І ніякої особистої зацікавленості в цьому не мав, робив це для людей, для села, - каже Тамара Василівна. – Власні діти на той час у нього вже були дорослими.

…А щодо історії про те, що новий садок назвали на честь прізвища людини, завдяки якій він у селі з’явився, Тамара Василівна каже:

- Це не легенда. Це правда.

Скільки у цих стінах за тридцять років подорослішало дітей, співробітники навіть не беруться спробувати підрахувати.

Коли він тільки-но відкрився, вихованців було порядку 80 - чотири групи по 20 дітей. Співробітників же - близько 30. Відкриття нового садка стало яскравим святом, яке зібрало не лише веселян, а й гостей з усього району.

За словами Тамари Василівни Шуліки.

Історія садка - це в першу чергу історії людей, завдяки праці яких дошкільний заклад існує всі ці роки. Таких людей чимало, й згадати їх усіх в одній статті просто неможливо.

Цікаво, що лише одна людина з нинішнього колективу садка ходила до цього закладу 30 років тому в якості вихованки - це Наталя Кириленко, помічник вихователя. І лише одна людина з цього колективу працює тут з відкриття закладу. Це Тамара Тихонівна Матюшка, кухар. Людина, про яку не можна не згадати окремо.

Тамару Тихонівну малеча називає «Тихівною». Щоправда, співробітники, які щиро люблять і цінують її, стверджують, що вона швидше «Громківна», аніж «Тихівна».

- Коли я була молодою, всі мої ровесники хотіли стати артистами, - розповідає Тамара Тихонівна Матюшка. - А я хотіла, як моя мама, догоджати людям…

Мама Тамари Тихонівни (її звали Клавдією) теж куховарила. І своєю працею догоджала людям. Коли мова зайшла про ювілей садочка, Тамара Тихонівна зазирнула у свою трудову книжку: своєю працею вона догоджає людям вже понад 42 роки.

До речі, одна із згаданих вище напівлегенд про садок є такою: Тамара Тихонівна віддала одну зі своїх дочок до школи на рік пізніше тільки через те, що хотіла, щоб дитина рік походила до нового садка.

Для всіх, хто її знає, Тамара Тихонівна - беззаперечний авторитет у мистецтві куховарити. Не одне покоління мешканців Веселого, приходячи додому, просило своїх мам зробити «котлети як у Тихівни», «пиріжки як у Тихівни», «кашу як у Тихівни» чи «смажену рибу як у Тихівни».

За словами Тамари Тихонівни Матюшка

Зараз колектив садочка зовсім не такий, як 30 років тому: це лише 8 постійних співробітників плюс сезонний робітник - оператор котельні.

Детальніше про історію садка можна дізнатися, переглянувши відеоролик на нашій сторінці у Facebook, який має назву «30 років дит.садку».