Голодомор

На початку 30-х років було покладено курс на індустріалізацію. Будівництво великих промислових об’єктів потребувало небачених капіталовкладень. Грошей не вистачало. Аби отримати необхідні кошти сталінське керівництво вирішило у кілька разів збільшити вивіз сільськогосподарської продукції за кордон. Експорт хліба мав забезпечити країну валютою, за яку можна було купувати різні машини. Тим часом виробництво хліба зменшувалось.

В 1932 році план заготівлі та вивозу було збільшено, але він залишився невиконаним. Люди відмовились іти на збір урожаю, знаючи, що нічого не одержать за свою працю. Сталін звинуватив колгоспне селянство у саботажі. За його наказом примусово вилучали хліб і масово проводили репресії. У колгоспах та у селян забирали все.

Почався лютий голод. Люди були доведені до відчаю. Декілька разів у Пеньківці були зареєстровані випадки канібалізму. За приблизними підрахунками у селі померло 400 людей. Люди поховані у братській могилі, яка знаходиться одразу за пам’ятником (там раніше був рів, куди тіла скинули та загорнули землею), вона досі не впорядкована.

Пам’ятник жертвам голодомору на цвинтарі.

За даними 1940 року в Пеньківці проживало 1767 чоловік.(1925 рік - 2309 чол.).