Години спілкування
15 лютого 2020 року минає 31рік з дня виведення радянських військ з Афганістану.
У шкільному музеї пройшла інформаційна хвилина під темою ,,Дзвони Афганістана,,.
Ми пригадали наших земляків-афганців Александра Манька, Чорняховського Леоніда, Валерія Волотівського.
«Війна, розв’язана керівництвом Радянського Союзу заради контролю над частиною Центральної Азії, тривала понад дев’ять років. У ній брали участь більш ніж 160 тисяч українських військовослужбовців, понад три тисячі українських солдатів і офіцерів загинули. Донині десятки вважаються зниклими безвісти», – йдеться в повідомленні.
В УІНП нагадують, що в СРСР вшанування ветеранів війни в Афганістані стало продовженням ідеологічної лінії з вшанування ветеранів Другої Світової війни з відповідною героїзацією «воїнів-інтернаціоналістів». За інерцією, таке ставлення до війни в Афганістані зберігалося в сучасній Україні.
«Пам’ятаємо, але не пишаємося. Це був один зі злочинів комуністичного режиму, який забрав життя тисяч українців на чужій землі, за чужі ідеї та інтереси. Кожен, хто достойно пройшов через пекло Афгану, заслуговує на шану. Але згадування про радянську агресію проти іншої країни, особливо, в час коли жертвою агресії стала Україна – не привід для гордощів чи гучних святкувань», – переконаний голова УІНП Володимир В’ятрович.
У відомстві підкреслили, що згадуючи ті події, варто пам’ятати ветеранів війни в Афганістані, які маючи бойовий досвід, були серед тих, хто дали відсіч російській агресії у 2014 році, стали учасниками волонтерського руху, досі воюють на передові.
Сьогодні Україна вшановує учасників бойових дій на іноземних територіях.
през Афганістан.pptx
ІСКРІВСЬКА ЗШ І-ІІІ СТУПЕНІВ,
ФІЛІЯ ГАННІВСЬКОЇ ЗШ І-ІІІ СТУПЕНІВ
ГОДИНА СПІЛКУВАННЯ (9-10 КЛАСИ):
«Афганістан – то біль і смуток,
чиєсьобірванежиття»
Класний керівник 10 класу Баранько О.О.
Класний керівник 9 класу Дусмурадова Л.Г.
Сценарій
«Афганістан – то біль і смуток,
чиєсь обірване життя»
/до Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав/
ВиконуєтьсяГімнУкраїни.
Вед. 1 Добрий день, шановні друзі. Щорічно на державному рівні українська спільнота відзначає День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. 15 лютого 2020 року виповнюється 31 рік з моменту закінчення завершального етапу виведення радянських військ із Афганістану. Воєнно-політична спецоперація СРСР в Афганістані 1979–1989 років тривала 9 років, 1 місяць і 19 днів. Афганська війна жорстоко зачепила всіх її учасників, і особливо їх сім’ї. Це незагоєна рана, невідступний біль.
Вед. 2 Сьогодні ми віддаємо дань мужності, самовідданості, вірності військовому обов’язку воїнів-інтернаціоналістів, призваних до лав Радянської Армії з України, учасників бойових дій на території інших держав, усіх, хто боронив мир та спокій у «гарячих точках» світу, не залишає нікого байдужим.
Вед. 1 Хто чув про Афган? Не чули.
Минула все ж вас ця біда?
Чи може ви просто забули
І час спливає , як вода?
Я вам нагадаю, повірте,
Я вам нагадаю, простіть.
Про матір й загиблого сина
Ви спогадів думку пустіть.
Вед. 2 Здавніх-давен український народ підтримує священну традицію – вкарбувати у свідомість прийдешніх поколінь пам’ять про бойові подвиги кращих синів і дочок, які сповна виконали свій військовий обов’язок. І сьогодні ми наголошуємо, що воїни-афганці стійко та мужньо виконали свій обов’язок у цій країні – Афганістані.
Вед. 1 Не відболить це горе, не виплачеться і не відпечалиться на нашій землі, допоки житимуть батьки, брати і сестри, вдови і діти підступно винищених у горах Афганістану синів України. Вони були б добрими майстрами, вчителями, лікарями, робітниками, справжніми господарями своєї землі. Але чужа війна відібрала у них таку можливість… Не повернулися вони додому…
Вед. 2 По-різному зараз оцінюють події тих років. Різне бачення афганської війни, її наказів і військових операцій тими, хто їх виконував. Для нас це взагалі події, які відбувалися в іншій державі, але учасниками яких були наші батьки, родичі, земляки. І тому для них і для нас Афган - страшна пам’ять, страшної війни, уроки якої мають бути засвоєні нашими політиками і ніколи не повторюватися.
Вед. 1 В останні дні грудня 1979 року розпочався ввід військ до Афганістану. Перші загиблі з’явилися уже через 2 години. І якщо в 1980 році радянських солдат, котрі врятували тисячі афганців від звірячого свавілля Аміна і банд моджахедів, що готувалися на території Пакистану американськими військовиками, справді зустрічали з квітами як визволителів і називали друзями, то впродовж решти дев’яти років ця війна перетворилася на нічим не виправдану кривавицю, де гинув і калічився квіт наших родин і родин мешканців Афганістану.
Вед. 2 Зараз часто знаходяться «історики», що називають цю війну «брудною». Але хіба можна назвати вірність присязі брудом? Знаходяться й ті, хто називає наших солдат окупантами. Але що вони там захопили? Що придбали? Хвороби від гепатиту до холери, поранення, контузії, інвалідності. Щозвідти вивезли? «Вантаж 200 з товаришами» та поранених з поля бою.
Тисячі кадрових військових командирів десантних, інших родів сухопутних військ та льотних частин, медичних формувань гинули в тому пеклі, залишаючи матерів, дружин, дітей. Сотні, тисячі офіцерів, вірних своєму військовому обов’язкові, залишили місце своєї служби пораненими, покаліченими або в цинковій труні.
Вед. 1 Скільки разів так бувало: війни замислюють вже сиві політики, а в окопах опиняються ті, кому 18-20, 30 років. І лише біль, плач, стогін і розпачливі крики матерів є безсилим протестом протии всіх, які є на світі, воєн.
Із тієї кривавиці живими не повернулися на Україну 3360 українців.
Вед. 2 Встаньмо! Постіймо хвилину, нехай у нас не заболять ноги, а тільки защемлять серця за тих, кого нема серед нас, хто лежіть у землі, хто світить нам із небес, а може, із підбитим крилом ніяк не перелетить Афганської гори…
Вед. 1 Хвилина мовчання –
В ній наша любов воскреса.
Навік в нашім серці
Безсмертних імен цих звучання
Хвилина мовчання…
Хвилина мовчання… МЕТРОНОМ
Вед. 2 Чимало літ минуло відтоді, як вивели з Афганістану радянські війська, але рани цієї війни кровоточать i досі. Не можуть матері забути загиблих та покалічених синів, а дружини та діти своїх чоловіків i батьків. Ми маємо знати про страшні події безглуздої афганської війни i пам’ятати, що і серед нас живуть люди, які в 20-30 років стали свідками й учасниками воєнних подій. І ми маємо пишатися їхньою мужністю, героїзмом, подвигом.
Вед. 1 Сьогодніми переглянемо відео-презентапцію про ті дні війни.
Вед. 2 Хто ж відповість?
Як захлинався бій останній
І ущухав вогонь атак,
Упав юнак в Афганістані -
Двадцятирічний мій земляк.
Вед. 1 Упав, з очей спадали зорі,
Темніла неба пелена…
О, боже мій, що тільки творить
Людьми придумана війна.
Вед. 2 У далекому Афганістані смерть зібрала свої жнива й серед воїнів, призваних з міст та сел. Кіровоградщини.
Вед. 1 Сьогодні ми схиляємо голови перед пам’яттю загиблих наших земляків, воїнів-інтернаціоналістів, які не повернулися живими до батьківських осель в Україні.
Вед. 2 Нашим землякам повезло. Вони живими повернулися до рідної домівки. Це учасник бойових дій Волотівський та учасники війни Манько і Черняховський.
Вед. 1 О, Україно! Ніжно пригорни
Усіхживих синів своїх, як мати,
Щоб ми уже не бачили війни,
Не чули щоб ніколи звук гармати.
Відео «Мы уходим» .Звучитьпісня «Не дорікай»