Педагогічний колектив працює над створенням цілісної моделі виховної системи на основі національних та загальнолюдських цінностей, що дає можливість створити єдиний виховний простір, який забезпечить виховання справжнього патріота, сім`янина, професіонала.
Виховна мета – сприяння вихованню у молодого покоління почуття патріотизму, формування особистості на засадах духовності, моральності, толерантності, забезпечення створення умов для інтелектуального, культурного та фізичного розвитку, реалізації науково-технічного та творчого потенціалу молодих громадян.
Пріоритетом навчально-виховного процесу школи стало створення виховного середовища, яке б сприяло формуванню духовно багатої, фізично досконалої, соціально адаптованої і високоерудованої і національно свідомої особистості школяра.
Девіз: « УКРАЇНА – МОЯ КРАЇНА!».
Завдання виховної діяльності :
Забезпечити реалізацію особистісно орієнтованого, діяльнісного, системного, компетентнісного підходів до організації виховного процесу в шкільному й класному колективах.
Створити виховний простір як основу розвитку творчого потенціалу всіх суб`єктів освітнього процесу, їх саморозвитку й самореалізації.
Організувати виховний процес на засадах народної, родинної та етнопедагогіки з урахуванням вікових особливостей дитини.
Широко проваджувати в практику інноваційні виховні технології (проектні, ігрові, «Створення ситуації успіху», тощо).
Оптимізувати співпрацю органів учнівського самоврядування, дитячих та юнацьких громадських організацій.
Забезпечити науково-методичний та психологічний супровід реалізації моделі.
Залучити батьківську громаду, представників органів державної влади, громадських і благодійних організацій до виховання дітей та учнівської молоді.
Основною нормативно – правовою базою є:
· Конституція України
· Закони України "Про освіту", "Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту»
· Національна доктрина розвитку освіти
· Національна програма виховання дітей та учнівської молоді в Україні
· Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти
· Концепція загальнодержавної цільової соціальної програми патріотичного виховання населення на 2013-2017 роки
· Методичні рекомендації інституту інноваційних технологій і змісту освіти від 30.07.2010 № 1.4/18-3127 «Виховання культури поведінки учнів»
Запорукою ефективності виховного процесу є органічне поєднання системи принципів національно-патріотичного виховання в цілісну систему, яка забезпечує досягнення відповідних результатів — міцно і органічно засвоєних загальнолюдських і українських національних цінностей.
Основними принципами національно-патріотичного виховання є:
· принцип національної спрямованості виховання, який передбачає формування у молоді національної свідомості, любові до України, свого народу, шанобливого ставлення до його культури, здатності зберегти свою національну ідентичність, пишатися приналежністю до українського народу, брати участь у розбудові та захисті своєї держави;
· принцип культуровідповідності, який передбачає виховання як культуротворчий процес, спрямований на формування базової культури особистості, базуючись на набутому морально-етичному досвіді людства.
· принцип гуманізації виховного процесу зосереджує увагу на особистості як вищій цінності.
· принцип суб’єкт-суб’єктної взаємодії передбачає, що учасники виховного процесу виступають рівноправними партнерами у процесі спілкування, беруть до уваги точку зору один одного, визнають право на її відмінність від власної, узгоджують свої позиції.
· принцип цілісності означає, що виховання організовується як системний педагогічний процес, спрямований на гармонійний та різнобічний розвиток особистості, формування в неї цілісної картини світу, передбачає забезпечення наступності напрямів та етапів виховної роботи.
· акмеологічний принцип вимагає орієнтації виховного процесу на вищі морально-духовні досягнення і потенційні можливості особистості, створення умов для досягнення нею життєвого успіху, розвиток індивідуальних здібностей.
· принцип особистісної орієнтації означає, що загальні закони психологічного розвитку проявляються у кожної людини своєрідно і неповторно.
· принцип життєвої творчої самодіяльності передбачає становлення особистості як творця свого життя, який здатен приймати особисті рішення, і нести за них відповідальність, повноцінно жити і активно діяти, постійно самовдосконалюватися, адекватно і гнучко реагувати на соціальні зміни.
· принцип толерантності передбачає інтегрованість української культури в європейський та світовий простір, формування у вихованців відкритості, толерантного ставлення до цінностей, відмінних від національних ідей, до культури, мистецтва, вірувань інших народів, здатності диференціювати спільне та відмінне в різних культурах, сприймати українську культуру, як невід’ємну частину загальнолюдської.
Умови реалізації виховної діяльності:
· Створення необхідних умов для виховання дітей та учнівської молоді, розвитку їх здібностей, професійного самовизначення.
· Підвищення професійної компетентності вчителів, пов’язаної зі здійсненням процесу виховання.
· Наукове і організаційно-методичне забезпечення процесу виховання.
· Активізація творчої ініціативи вчителів, батьків у виборі методів, форм, засобів та технологій виховання.
· Забезпечення єдності навчання і виховання.
· Координація дій педагогічного колективу та сім’ї з питань виховання дітей.
· Популяризація перспективного передового досвіду роботи з проблем виховання і організації життєдіяльності учнівського колективу.
· Співпраця вчителів, батьків, учнів, громадських організацій у формуванні родинно-сімейних, національно - культурних цінностей.
· Посилення ролі сім’ї у вихованні дітей, зміцнення взаємодії сім’ї та навчального закладу.
· Об’єктивне оцінювання результатів виховання учнів та продуктивності колективних творчих справ.
Очікувані результати виховної діяльності :
Передбачається, що досягнення зазначених цілей та завдань виховної діяльності дає можливість сформувати духовну, високоморальну, життєво компетентну особистість у системі, яка формується і розвивається із стійкою мотивацією на здоровий спосіб життя, духовно багата, морально стійка, національно свідома, соціально адаптована.
Створення відкритого виховного простору в цілому і в класних колективах;
Організація роботи з обдарованими дітьми;
Співпраця з громадськими організаціями і соціальними інституціями;
Розвиток творчої ініціативи учнів, батьків, учителів;
Вироблення індивідуального стилю роботи педагога;
Підвищення і вдосконалення професійної компетентності педагогічних працівників і популяризація передового педагогічного досвіду з проблем виховання і організації життєдіяльності учнівського колективу;
Поєднання організаційно-педагогічної, родинно-сімейної, національно-культурної, просвітницької діяльності вчителів, батьків, учнів і місцевої громади.
Військово-патріотичне виховання – це підготовка та виховання самовідданих, свідомих захисників Батьківщини, готових у будь-яких умовах вступити на захист територіальної цілісності та незалежності України.
Складний процес героїко-патріотичного виховання здійснюється за допомогою різноманітних форм роботи, вибір яких залежить від змісту та завдань виховної роботи, вікових особливостей вихованців з урахуванням основних напрямів діяльності школярів.
Основними формами патріотичного виховання школярів є:
масові (дискусії, диспути, конференції, філософський стіл, відкрита кафедра, інтелектуальні аукціони, ринги, вікторини, вечори, подорожі до джерел рідної культури, історії держави і права, жива газета, створення книг, альманахів);
практичні (творчі групи, осередки, екскурсії, свята, театр-експромт, ігри-драматизації, огляди-конкурси, олімпіади);
інтегративні (шкільні клуби, фестивалі, асамблеї, гуртки);
індивідуальні (доручення, творчі завдання, звіти, індивідуальна робота тощо);
наочні (шкільні музеї, кімнати, зали, галереї, виставки дитячої творчості, книжкові виставки, тематичні стенди тощо).
Формування механізмів взаємодії школи з представниками правоохоронних органів – один із головних шляхів сучасної школи. Досвід роботи вчителів у цьому напрямку переконує, що така співпраця стимулює пізнавальний інтерес і активне ставлення школярів до опанування правових знань, залучення їх до самостійної роботи над правовим матеріалом, пов’язуючи теорію з актуальними проблемами сучасності.