Освітянський процес села Орв’яниця
Перша школа на території села- «Миколаївська», яка діяла з 1871 по 1920 рік, названа на честь російського імператора Миколи ІІ.
Перший учитель - Максим Гнатович був віруючою людиною і як людина мудра, взяв собі за мету- навчити селян грамоти. Доля його не з легких: кинула у вир Першої Світової війни, з якої він потрапив у полон. За спогадами старожилів – учитель перебував у німецькому полоні. Повернувшись з пекла в рідне село, він продовжив навчання. Могила учителя була знайдена лише в 2004 році.
На початку 20-их років у село приїхав освідчений педагог – Тарасюк Петро Мусійович – за фахом учитель української мови та літератури, родом з села Несвіч Луцького району Волинської області. Тарасюк був Учителем з великої букви . Завдяки йому в «Мурованій» школі викладалися українська мова і література, читався Закон Божий православним священиком. Поруч з дітьми багатих селян і польських осадників навчалися діти бідних. Йому не байдужа була доля свого краю і краю, де він піднімав освітянський процес. За спогадами старожилів відомо, що він був співорганізатором відділу УПА в Орв’яниці. За зв’язок з УПА був арештований в 1942 році. Під час пожежі згоріла школа і його садиба . Петро Мусійович і його родина поховані на місцевому кладовищі за якими доглядають члени волонтерського осередку.
Післяокупаційна школа
Залишилися тільки хутірські приміщення в оселях Деркача Якова та осадника Буякевича. Це були школи з початковим навчанням. Саме туди прибували учителі з різних куточків України. В 1946 році в Орв’яницю направляють молодих вчителів з східних областей України, з сіл сусіднього району, з Житомирщини і Київщини . Навчання у школах відбувалося у дві зміни. У класах - діти різного віку. З приладів : чорнило , гасові лампи та декілька зошитів. В тому 1948 році школи розміщувалися у трьох селянських примі-щеннях. Два з них мали по одній класній кімнаті, одне – на дві кімнати . Навчалося в цьому навчальному році більше двохсот учнів. Найбільш переповненою була «Беньова школа».
Школа в 1949 – 1950 рр.
Школи знову поповнюються новими учителями. Цей рік ознаменувався першою шкільною подією: вперше після війни урочисто приймали в піонери. В цьому ж навчальному році краще ніж в попередні школа була забезпечена підручниками, зошитами, якими забезпечувало райвно.
1951р.
Школи очолює нова людина – Слобоженюк Іван Михайлович, родом з Житомирщини. Поруч з ним працювали вчителі Дубина Олена Василівна, Ярмоленко Марія Йосипівна.
1953р.
Нове поповнення вчительського колективу, директор турбується про влаштування вчителів та про непридатність шкільних приміщень. В нього зріє задум – побудувати більшу школу, в якій помістилися б всі учні, вистачало б класних кімнат.
1959 рік
Розпочалося будівництво нової школи одноповерхової , дерев’яної на Другому шляху. Школу зводив колгосп. З будівельним матеріалом було складно. За рік будівельники здавали по одній-дві кімнати. Школа стала восьмирічною. Її називали Вільшаною (з вільхи).
1960-1972 роки.
Вільшана школа
Щороку школа поповнюється новими вчителями: Філон Лідія Івнівна, Шах Ольга Адамівна, Скибан Галина Кирилівна, Кравчук Сергій Іванович, Кравчук Галина Іванівна, Голод Тамара Анатоліївна, Буткевич Йосип Миколайович, Марчук Петро Віталійович.
На базі закладу діє багато гуртків: співочий , танцювальний, фізкультурний, історичний, літературний, математичний, фізико-технічний, «Умілі руки», художнього читання, гурток юннатів.
Останній опікувався кролефермою , яка було відомою не лише в районі, а й в області під керівництвом Ярмоленко Марії Йосипівни. Славилася «Вільшана школа» і прекрасним садом, квітником, навчально-дослідною ділянкою. Завдяки старанням педагогів і учнів школа потопала у зелені.
Орв’яницька школа стала відомою і перспективною. В ті 70-ті школа поступово перейшла на кабінетну систему навчання. На базі навчального закладу працює клуб інтернаціональної дружби «Меридіан», де діти заочно знайомляться з життям своїх ровесників за кордоном. Школу відвідували численні гості. Найпочеснішими були ветерани 397 стрілецької Сарненської дивізії, яка проходила з визвольними боями дорогами Дубровиччини.
Але кількість дітей щороку зростала і на кінець 70-их перевищила цифру 500. Тому директор почав клопотання про будівництво нової школи, у якій було б просторо і затишно . Але не довелося йому втілити свої ідеї в життя і побачити новобудову. Через певні життєві обставини він змушений був виїхати на Костопільщину, де проживала його родина. Але його ідея не пропала . Її втілили в життя інші педагоги. В 1976 році місце Слобоженюка посіла Федорчук Ніна Михайлівна, котра і продовжила справу будівництва приміщення нової школи в центрі Орв’яниці , поблизу Горині. Так відійшла у минуле «Вільшана школа», яка була і є дорогою для багатьох Орв’яничан.
1980-1990 роки
Нова школа відкрилася 1 вересня 1980 року. В приміщення новобудови прийшли працювати нові педагоги, молоді, енергійні повні сил і ентузіазму. Хороші традиції старої школи продовжилися в новій
В житті суспільства відбувалися великі зміни… Один з колишніх учнів – Василь Борщ був призваний на строкову службу до Афганістану, звідки не повернувся. Василь посмертно нагороджений орденом Червоної Зірки. На честь випускника школі присвоєно ім’я Василя Борща.
Школа жила і впроваджувала нові ідеї, облаштовувалися навчальні кабінети, тематичні зали, навчала дітей, виховувала своїх учителів, випускала щороку зі своїх стін випускників під мудрим керівництвом директора Федорчук Ніни Михайлівни.
Школа 90-х років.
На початку 90-х відбулися значні зміни у реформуванні освіти. Орв`яницьку школу очолив молодий, енергійний директор Новик Микола Григорович. Навчальний і виховний процес будуються на засадах національного і патріотичного виховання, які набули цільового втілення у життя, коли школу очолила Корень Федора Микитівна. Вона започаткувала діяльність ряду клубів патріотичного спрямування.
Одним з таких був і є клуб історичної пам’яті «Спогад», 1993 року заснування, мета якого – широке залучення учнівської молоді до пошукової, краєзнавчої роботи. Екологічні проблеми села , мальовничі куточки Орв’яниці досліджує клуб «Чисте джерельце», заснований в 1998 році.
Фольклорний колектив «Калинонька» був неодноразовим учасником районної сцени, а також лауреатом «Музейних гостин 2003 року», що проходили в місті Рівне. Постійно діючими є гурткові і факультативні заняття, секції для обдарованих учнів. На високому рівні ведеться методична робота, працюють центри з виховної і навчально-виховної роботи, висококваліфікований педагогічний колектив впроваджує нові технології проведення сучасних уроків. Учні є переможцями районних конкурсів, олімпіад , Малої Академії Наук.
Випускники стали відомими постатями не лише в рідному селі, а і за його межами. Школа продовжує свій трудовий шлях, навчаючи і виховуючи нові покоління з новими , сучасним поглядами на життя під керівництвом Будько Людмили Федорівни.