Сторінка вихователя
Що необхідно для того, щоб стати гарним вихователем?
Вихователь повинен багато знати і уміти. Перед ним стоїть непросте завдання - навчити дитину сприймати і розуміти всепрекрасне у світі: природу, музику, поезію. Вихователь повинен уміти шити, майструвати, грати і співати з дітьми. Вихователь завжди має бути цікавий для своїх дітей. Хоча би в одній галузі він повинен володіти якимись особливими даними, наприклад: бути відмінним спортсменом або хорошим співаком. Також йому треба дуже багато читати. Він має знатися на дитячій художній літературі.
Вихователь не лише організовує роботу дитячого колективу в цілому, але особисті взаємини дітей між собою. Зовнішність вихователя відіграє не останню роль у вихованні дітей. Вони дуже люблять, якщо вихователь привабливий, охайно одягнений і зачесаний, життєрадісний і веселий, має почуття гумору.
Приємний зовнішній вигляд, м'яка манера звертання приваблюють не лише дітей, але і на батьків справляють гарне враження.
Перед вихователем стоїть нелегке завдання - будучи дорослою людиною, яка розвиває і навчає дітей, розуміти і відчувати дитячий світ, поєднувати в собі строгість і доброту, пошану до маленької людини і вимогливість. Адже діти такі різні! Одним подобається жити по правилах, за допомогою яких вони відчувають приналежність до світу дорослих, іншим же, навпаки, хочеться робити те, що не можна, - так вони відстоюють свою особистість. Тому вихователям потрібні терпіння і гнучкість мислення, щоб індивідуально й точно застосовувати знанняпедагогіки та психології.
Головний метод у навчанні, розвитку і вихованні дітей - це гра. Мудрі вихователі мало забороняють і багато грають. Адже діти живуть у грі, на власному досвіді переконуюсь, як неприємно, коли ображають слабкого, і як радісно отримати допомогу, коли ти її потребуєш. Вони вчаться поважати себе і інших, "витягуючи ріпку" або "рятуючись від вовка". Майстерність вихователя полягає в тому, що він знає, коли несміливу дитину треба підтримати, "призначивши її вовком", а агресивну – навчити співчуттю"зробивши козеням".
Помітивши у дитині здібності, вихователь повинен не лише підтримати паростки майбутніх починань, але й переконати батьків в необхідності розвивати дитину. Тут йому не обійтися без спостережливості, гарної пам'яті і тактовності.
Рушійними силами розвитку психіки дошкільника є протиріччя які виникають у зв`язку з розвитком цілого ряду потреб дитини. Найважливіші з них:
потреба в спілкуванні, з допомогою якої засвоюється соціальний досвід;
потреба в зовнішніх враженнях, в результаті чого відбувається розвиток пізнавальних здібностей;
потреба в рухах, яка призводить до оволодіння цілою системою різноманітних навичок та вмінь. Розвиток провідних соціальних потреб у дошкільному віці характеризується тим, що кожна з них набуває самостійного значення. Потреба в спілкуванні з дорослими та однолітками визначає становлення особистості дитини.
Спілкування з дорослими розгортається на основі значної самостійності дошкільника, розширення його знайомства з оточуючою дійсністю. Провідним засобом спілкування у дошкільників є мова. Дитина вимагає, щоб дорослий серйозно ставився до неї, як до партнера, товариша. Таке співробітництво дитини з дорослим отримало назву пізнавального спілкування. Якщо дитина не зустрічає такого відношення, у неї виникає негативізм та впертість.
У дошкільному віці виникає й інша форма спілкування – особистісна, яка характеризується тим, що дитина намагається обговорювати з дорослими поведінку і вчинки інших людей і своїх власних з погляду моральних норм.
Важливу роль у формуванні особистості дитини має потреба у спілкуванні з однолітками, в оточенні яких вона знаходиться з перших днів життя. Між дітьми можуть виникати найрізноманітніші форми взаємин. Тому дуже важливо, щоб дитина з самого початку перебування в дошкільному закладі, здобувала позитивний досвід співробітництва, взаємодопомоги.
На третьому році життя взаємини між дітьми виникають в основному, на основі дій з предметами, іграшками. Діти старшого дошкільного віку в сумісній діяльності вже засвоюють такі форми співробітництва: чергують і узгоджують дії; сумісно виконують одну операцію; контролюють дії партнера, виправляють його помилки; допомагають партнеру, виконують частину її роботи; приймають зауваження партнера, виправляють свої помилки.
У дошкільників продовжують розвиватися способи спілкування. Генетично найбільш ранньою формою спілкування є наслідування. Впродовж дошкільного віку у дитини змінюється характер наслідування. Якщо молодший дошкільник наслідував окремі форми поведінки дорослих і однолітків, то старший дошкільник не сліпо наслідує, а свідомо засвоює зразки норм поведінки. Також, в цей період з`являється рольова гра – самостійна діяльність дітей, що моделює життя дорослих. Учені розглядають гру як провідну діяльність дошкільника і визначають соціальну обумовленість її розвитку.
Гра – це діяльність, у якій дитина спочатку емоційно, а потім інтелектуально засвоює всю систему людських взаємин. Сутність гри, як провідної діяльності, заключається в тому, що діти відображають в грі різні сторони життя, особливості діяльності дорослих, набувають і уточнюють свої знання про навколишній світ. Гра має значний вплив на психічний розвиток дитини.