Дитячий травматизм є однією з актуальних проблем охорони здоров’я. Значимість даної проблеми часто недооцінюється. Травматизм можна уникнути шляхом вжиття заходів профілактики чи боротьби з ним.
Однак ще дуже часто діти отримують ушкодження (травми), які іноді ведуть до інвалідності. Нещастя з дитиною відволікає батьків від трудової діяльності, негативно діє на їхнє здоров’я. Найбільше число травм відбувається у хлопчиків, в 2-3 рази частіше, ніж у дівчаток, що можна пояснити більшою активністю хлопчиків.
У дітей шкільного віку травми можуть бути найрізноманітнішими. У побуті це можуть бути опіки, падіння в сходовий проліт, при катанні на поручнях, падіння з велосипеда, з парканів, дахів, гаражів, дерев, дорожньо-транспортні пригоди.
Вуличний травматизм серед дітей має певну сезонність. Найбільший рівень вуличного травматизму відзначається в період зимових та літніх канікул, коли діти мають більше вільного часу і проводять його на вулиці, частіше за все без нагляду дорослих.
Викликає занепокоєння і значне підвищення шкільного травматизму. Найчастіше травми виникають під час перерви, на уроках фізкультури та праці.
Кількість дорожньо-транспортних травм від загальної не значна, та актуальність їх профілактики зумовлена зростанням кількості та підвищення складності спричинених пошкоджень. Саме транспортний травматизм дітей частіше за все приводить до смертності та інвалідності дітей, потребує тривалого стаціонарного лікування.
Основними причинами дитячого травматизму є:
Недостатній контроль за дітьми по дорозі в школу та додому.
Незнання правил дорожнього руху та поведінки на вулиці, навмисне нехтування цими правилами.
Ігри на проїзній частині вулиці.
Недостатнє охоплення дітей позашкільною навчально-виховною та розважальною роботою, недостатній контроль за дітьми під час дозвілля.
Профілактика дитячого травматизму більш соціальна, ніж медична проблема і потребує зусиль багатьох муніципальних та соціальних служб.
Основними методами профілактики дитячого травматизму слід вважати:
Посилення нагляду та контролю за дітьми, організація їх дозвілля.
Навчання дітей правил вуличного руху.
Організація місць для дозвілля (ігрові площадки, дитячі парки)
Охоплення дітей молодшого шкільного віку позашкільною виховною роботою (спортивні секції, дитячі гуртки).
Підвищення контролю за додержанням водіями правил дорожнього руху, контроль за станом доріг (стан світлофорів, дорожні розминки, дорожні знаки).
Батьки! Життя та здоров’я дитини у ваших руках! Щодня нагадуючи дитині елементарні правила безпеки, ви застерігаєте його від можливих травм.
Правила безпечної поведінки
для здобувачів освіти
1. Правила дорожнього руху
1.1. Організація дорожнього руху. Правила безпеки при переході вулиці. Існує правосторонній, лівосторонній, односторонній і двосторонній дорожній рух. У нашій країні транспорт рухається з правого боку або в одному напрямку. Пішоходи, щоб не створювати аварійної ситуації на дорогах, мають переходити проїзну частину по переходах -- підземних, надземних або наземних. При наземному переході необхідно подивитися ліворуч, а дійшовши до середини дороги,--праворуч.
1.2. Типи перехресть. Правила переходу дороги на перехрестях. Перехрестям називається місце перетину вулиць. Воно є регульованим і нерегульованим. На регульованому перехресті рух транспорту упорядковується за допомогою регулювальника або світлофора. Переходити дорогу необхідно тільки на зелене світло світлофора. Якщо перехрестя регулюється регулювальником, то слід підкорятися його сигналам. Пішоходи не повинні затримуватися чи зупинятися на дорозі, переходити перехрестя по діагоналі. За відсутності і світлофора, і регулювальника перехрестя є нерегульованим. Переходити його слід біля знаку «Пішохідний перехід» або по дорожній розмітці «зебра».
1.3. Правила переходу вулиці після висадки з міського транспорту. Після висадки з транспорту автобус і тролейбус обходять позаду, а трамвай попереду.
1.4. Дорожні знаки. Існує кілька груп дорожніх знаків: попереджуючі, пріоритетні, забороняючі, наказові, інформаційно-вказівні та знаки сервісу. За допомогою дорожніх знаків учасники дорожнього руху розуміють одне одного.
1.5. Дорожня розмітка. Для зменшення можливості дорожньо-транспортних пригод на дороги наносять дорожню розмітку, яка уточнює або підкреслює вимоги дорожніх знаків. Дорожня розмітка може бути горизонтальною (наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді стріл, ліній, написів) або вертикальною (наноситься на дорожніх спорудах, елементах обладнання доріг у вигляді смуг білого і чорного кольору). Вона допомагає водію вибрати правильне положення транспорту на проїзній частині дороги.
1.6. Рух за сигналами регулювальника. Регулювання транспортного руху і пішоходів у необхідних випадках здійснюється регулювальниками. Всі учасники дорожнього руху зобов'язані керуватися сигналами регулювальника, навіть якщо вони суперечать сигналам світлофора, дорожнім знакам і розмітці на дорозі.
1.7. Правила поведінки пасажира в автомобілі. Пасажир в автомобілі має поводитися так:
посадку та висадку з легкового автомобіля слід здійснювати не на проїзній частині, а в спеціально відведених місцях або біля бордюру і лише після повної зупинки транспорту; найголовніше - не зі сторони руху транспорту;
під час руху автомобіля не можна відволікати водія; чіпати ручки дверей; гратися гострими предметами; висовувати руки і голову у вікна автомобіля;
треба обов'язково користуватися ременями безпеки.
1.8. Основні види дорожньо-транспортних пригод (ДТП). Поведінка при ДТП. Найбільш розповсюджені види ДТП -- це наїзд на пішохода, зіткнення, перекидання автотранспорту. Існує декілька правил для тих, хто виявився свідком або учасником ДТП:
за будь-яких обставин не залишати постраждалого без допомоги;
негайно сповістити про пригоду в ДАІ (це не обов'язково у разі відсутності жертв, а в учасників - претензій одне до одного);
намагатися максимально зберегти всі сліди пригоди;
свідкам наїзду або аварії, після якої водій покинув місце пригоди, запам'ятати та записати номер, марку, колір і прикмети машини та водія, викликати «швидку допомогу», сповістити дорослих та працівників ДАІ.
1.9. Безпека руху велосипедиста. Велосипед є транспортним засобом пересування, і на нього також поширюються правила дорожнього руху. Правила користування велосипедом:
кататися на дитячому велосипеді може навіть малюк, але тільки на закритих для руху машин майданчиках, стадіонах та інших безпечних місцях;
їздити на велосипеді по дорогах дозволяється з 14 років;
велосипед має бути обладнаний світловідбивачами - спереду білого кольору, з боків - оранжевого, ззаду - червоного.
Велосипедистові забороняється:
рухатися по проїзній частині, коли поряд є велосипедна доріжка;
рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках (крім дітей на дитячих велосипедах під наглядом дорослих);
під час руху триматися за інший транспортний засіб;
буксирувати велосипед;
їздити, не тримаючись за кермо та знімати ноги з педалей;
керувати велосипедом із несправним гальмом і звуковим сигналом, а також без освітлення у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості.
1.10. Самозахист від ДТП. Кращим засобом самозахисту від ДТП є виконання правил дорожнього руху. Досягти цього можна, завжди дотримуючись пішохідної дисципліни, а саме:
не переходити дорогу на червоне світло незалежно від наявності на ній автомобілів;
не вибігати на проїзну частину з тротуару, можна лише спокійно зійти, попередньо оцінивши ситуацію;
ходити лише тротуарами, а якщо вони відсутні - по узбіччю, обов'язково повернувшись обличчям до транспорту, що рухається, - тоді не тільки водій бачитиме пішохода, а й пішохід - водія;
зібравшись переходити вулицю, спочатку подивитися ліворуч, а, дійшовши до середини,- праворуч;
на дорозі відстань до автомобіля залежить від швидкості, з якою той рухається, отже, навчіться розраховувати, коли до авто далеко, а коли - близько; при цьому пам'ятайте, що навіть при швидкості 60 км/год гальмовий шлях автомобіля буде довшим за 15 метрів.
Пам'ятайте, що причиною ДТП може стати не тільки наїзд автомобіля або мотоцикла, але й велосипеда. Нерідко саме велосипедисти є джерелом напруженості на вулицях, у дворах. Чітко визначте для себе межі території для прогулянок, вулиці переходьте тільки в групі з іншими пішоходами.
2. Правила пожежної безпеки
2.1. Вогонь -- друг, вогонь -- ворог. Причини виникнення пожеж. Вогонь здавна став надійним помічником у житті людей. Разом 13 тим необережне поводження з ним може призвести до виникнення пожежі.
Пожежі часто виникають через такі причини:
несправність або неправильна експлуатація електрообладнання, газових плит, електричних побутових приладів;
увімкнення в одну розетку декількох побутових приладів великої потужності;
несправність електропроводки;
сушіння речей над газовою плитою;
користування саморобними електричними гірляндами для ялинки, запалювання хлопавок і бенгальських вогнів поблизу хвої;
використання легкозаймистих маскарадних костюмів із паперу та вати;
несправна або залишена без догляду побутова електротехніка;
необережне поводження з вогнем; ігри з вогнем;
удари блискавки;
збереження легкозаймистих матеріалів та речовин на балконі та вдома;
витік газу;
використання піротехніки.
2.2. Дії під час виникнення пожеж у багатоповерховому, приватному будинку. Способи захисту органів дихання від чадного газу.
Правила поведінки при пожежі:
подзвонити до служби 01 (якщо це можливо); повідомити
повну домашню адресу, що горить, свій телефон, прізвище, ім'я та по батькові, скільки поверхів у будинку, якщо ви знаєте -- як до нього під'їхати;
вікна відкривати не можна, адже кисень посилить полум'я;
негайно вийти з приміщення, покликати дорослих;
під час пожежі заборонено користуватися ліфтами; з висотного будинку не біжіть сходами вниз, якщо зайнялося внизу, а рятуйтеся на даху, використовуйте пожежну драбину.
Щоб уберегти органи дихання від чадного газу, слід пробуватися до виходу поповзом, бо внизу менше диму, накрити голову шматком мокрої тканини або пальтом.
2.3. Правила експлуатації побутових електричних і нагрівальних приладів
При користуванні електричними приладами не можна:
залишати без догляду ввімкнені прилади;
ставити під розеткою електронагрівальні прилади, бо контакти розетки можуть перегрітися;
вмикати у розетку декілька приладів одночасно;
торкатися оголених місць при порушенні електропроводки або оголенні електричного проводу, поломці розетки;
вмикати несправні електричні праски, самовари тощо;
стукати по екрану телевізора, що згас, він може зайнятися або вибухнути; телевізор необхідно негайно вимкнути. При користуванні нагрівальними приладами не можна:
вмикати їх через трійник та розміщати під розетками;
накривати, адже прилад перегрівається;
використовувати у тривалому режимі.
2.4. Пожежнонебезпечні речовини та матеріали. Пожежна безпека при поводженні з горючими, легкозаймистими матеріалами та речовинами.
До пожежнонебезпечних речовин належать лаки, фарби, горючі й мастильні речовини, розчинники, аерозолі, газ тощо.
Пожежнонебезпечними матеріалами є меблі, речі, газети, журнали, книжки, картон, дерев'яні споруди, пластмасові вироби і покриття, дрова, вугілля, обпилювання, стружка, прищеп.
Поблизу цих матеріалів категорично забороняється курити, користуватися відкритим вогнем. Якщо необхідно розігріти пожежнонебезпечну рідину, це роблять за допомогою гарячої води.
При виникненні загоряння можна застосувати аерозольний хладоновий вогнегасник «ОАХ» разового користування.
Горіння може розпочатися, коли є займиста речовина, кисень і джерело запалювання (відкритий вогонь). Горючі матеріали горять і після зникнення джерела запалювання. Особливо обережними треба бути з легкозаймистими матеріалами і речовинами (бензин, ацетон, спирт).
Синтетичні і пластикові вироби під час горіння виділяють отруйні гази.
2.5. Пожежнонебезпечні об'єкти. Пожежна безпека під час новорічних свят
До пожежнонебезпечних об'єктів належить приміщення будівль, у яких скупчується велика кількість людей, наприклад, актова зала школи. Існують нескладні правила, які допоможуть влаштувати і провести новорічне свято без ускладнень:
не користуватися відкритими джерелами вогню;
використовувати лише справні гірлянди заводського виробництва;
не прикрашати ялинку легкозаймистими іграшками.
2.6. Правила пожежної безпеки у вашому домі. Гасіння пожежі в квартирі на початковій стадії загоряння. Правила поведінки під час пожежі.
Пам'ятайте, що не можна вдома:
користуватися несправними електричними побутовими приладами;
захаращувати балкони і підвали;
гратися з вогнем;
зберігати на балконах і в гаражах легкозаймисті матеріали;
сушити речі над плитою.
Правила гасіння пожежі в квартирі на початковій стадії загоряння:
слід вимкнути джерела струму, перекрити крани газоподачі, джерело вогню накрити простирадлом;
якщо пожежа виникла через несправність електропроводки, нічого не можна заливати водою, можна взяти пісок, повстину, вогнегасники,"
вікна відкривати не можна, бо кисень посилить вогонь.
Якщо вогонь відразу загасити не вдалося, необхідно якомога швидше покинути приміщення і покликати на допомогу дорослих. Якщо є можливість, закрити по дорозі всі двері.
Не можна ховатися у шафах, під ліжком чи столом, у туалеті чи ванній кімнаті. Необхідно зателефонувати за номером 101.
2.7. Запобігання виникненню пожеж від електричного струму та правила гасіння таких пожеж. Дії учнів при пожежі.
Для запобігання ушкодженню ізоляції і виникненню коротких замикань (і як наслідок -- пожежі) не дозволяється:
зафарбовувати й білити шнури і проводи; вішати на них будь-що;
допускати зіткнення електричних проводів з телефонними, з теле- і радіоантенами, гілками дерев і покрівлями споруд;
використовувати як провідник електричного струму телефонні і радіопроводи;
довільно вбивати в стіни гвіздки, це може призвести до ушкодження скритої ізоляції;
самостійно проводити ремонт електророзеток, переносити електропроводку.
Під час виникнення пожежі у приміщенні школи учні мають виконувати накази і розпорядження вчителів. План евакуації школярів має знаходитися у рамці під склом на видному місці. На ньому позначено також аварійні та запасні виходи.
Не можна ховатися у кабінетах, підсобних приміщеннях, туалетах тощо.
Під час евакуації треба поводитися організовано та не піддаватися паніці.
2.8. Домедична допомога постраждалим від пожежі
Швидкість і якість надання домедичної допомоги визначається підготовленістю осіб, які знаходяться поруч.
Якщо хтось постраждав від пожежі, слід:
заспокоїти постраждалого, покликати дорослих;
якщо під рукою немає води, накинути на постраждалого
цупку тканину;
як тільки вогонь згасне, зняти тканину, щоб не травмувати
обгорілу шкіру;
не зривати одяг з обгорілого тіла, акуратно розрізати його
ножицями і зняти те, що знімається;
до приїзду лікарів накласти на опік суху й чисту тканину.
2.9. Основні правила пожежної безпеки під час відпочинку в лісі.
Причинами пожежі в лісі можуть стати блискавка або засуха, але основною причиною виникнення пожеж у лісі є необережність людини. Пам'ятайте, що украй небезпечно:
зкидати палаючі сірники, недокурки;
палити суху траву;
розводити вогнища;
залишати в лісі промаслені або просочені іншою горючою речовиною шматки тканини.
2.10. Пожежна безпека.
Якщо виникла пожежа - облік часу йде на секунди. Не треба панікувати. Пам'ятайте, що необхідно остерігатися задимленості, високої температури, загазованості, обвалу конструкцій та споруд, вибухів технічного обладнання, падіння дерев (якщо пожежа в лісі). Найбільш небезпечними точками виникнення пожеж зазвичай стають частини квартири, де знаходяться електричні прилади та опалювальні пристрої, а також місця для зберігання вугілля, дров, бензину (підвал, горища, балкони, гаражі).
3. Безпека на воді і на льоду
3.1. Правила поведінки на воді і на льоду влітку і взимку
Не виконання правил поведінки на воді може призвести до нещасних випадків і травматизму, тому під час купання забороняється:
запливати за огороджувальні буї;
підпливати до моторних човнів, вітрильників, веслових човнів та інших плавзасобів;
залізати на технічні та попереджувальні знаки, буї та інші предмети;
використовувати рятувальні засоби і спорядження не за призначенням;
стрибати у воду зі споруд, не пристосованих для цього у місцях, де невідомі глибини та стан дна;
організовувати у воді ігри, пов’язані з пірнанням та захватом тих, хто купається ;
стрибати у воду з човнів, катерів, вітрильників та інших плавзасобів;
користуватися для плавання дошками, камерами від волейбольних м’ячів, рятувальними кругами, надувними матрацами;
купатися біля причалів;
купатися у вечірній час після заходу сонця;
стрибати у воду в незнайомих місцях;
купатися біля обривів, зарослих рослинністю берегів;
засмічувати воду та узбережжя, кидати пляшки та інші предмети.
Забороняється купання: у затоплених кар’єрах, каналах, озерах, пожежних водоймах, ставках, морських акваторіях й інших водоймах, які не мають обладнаних пляжів сезонними рятувальними постами, не зареєстровані місцевою владою як місця масового відпочинку.
Для попередження нещасних випадків при пірнанні треба виконувати наступні рекомендації:
познайомитись з місцем занурення – вивчити рельєф дна;
пірнати на глибину 8 – 11 м. і знаходитися під водою не більше 40 сек.;
коли виникає бажання зробити вдих , потрібно випливати на поверхню;
пірнати тільки тоді, коли є страховий фал.
Під час купання не слід робити лишніх рухів, не треба тримати свої м’язи в постійній напрузі, не порушувати ритму дихання, не перевтомлювати себе, не приймати участі у великих запливах без необхідних тренувань та дозволу лікаря. Не можна заходити у воду спітнілим або після прийому сонячних ванн, жвавих ігор.
Як тільки ви починаєте замерзати, треба негайно вийти з води, енергійно розтертися рушником і швидко одягнутися.
Не можна купатися, якщо ви почуваєте себе хворим.
Забороняється виходити на недостатньо міцний лід.
Граючись снігом, треба бути дуже обережним. Кинута в людину сніжка може завдавати чималих травм. Обмерзла кригою сніжка не тільки травмуватиме людину, але й розіб’є вікно, а його відламки можуть травмувати людей, які знаходяться внизу.
Не грайте у хокей шайбами і клюшками, які зробили самі.
Дозволяється кататися на ковзанах тільки на міцному льоду, який не має розщілин.
Під час сильних морозів треба слідкувати, щоб не було відмороження рук, ніг, вух. Після переохолодження, негайно знайти тепле приміщення.
3.2. Рятування потопаючого.
Щоб уникнути нещасних випадків на воді та попередити травматизм під час купання треба заздалегідь навчити дітей плавати.
Допомогу людині, яка тоне, може надати будь – яка особа, яка вміє добре плавати. Якщо людина тоне подивіться, чи не маєте ви під рукою рятувальних засобів - рятувального кола, палки, дошки, м’яча, мотузки, які можна кинути. Рятувальник повинен швидко роздягнутися, визначити, де краще увійти у воду і пливти до особи, яка тоне.
Якщо течія річки відносить постраждалого, треба спочатку пробігти берегом річки, а потім увійти у воду нижче за течією.
До постраждалого треба пливти обережно, позаду. Якщо це не можна здійснити, то треба за 2-3м наблизитися до нього, пірнути, схопити за коліна і повернути до себе спиною.
Якщо постраждалий захопив рятувальника і той заважає рухам, необхідно зробити глибокий вдих і затримати його одним із засобів:
для звільнення від захвату за руки, треба звільнитися одним махом своїх рук у бік великих пальців рук постраждалого;
для того, щоб звільнитися від захвату двома руками, треба упертися ногами у груди або плече постраждалого й сильно відштовхнутися;
для звільнення від захвату за шию або торс рятувальник однією рукою впирається у підборіддя потопаючого, рукою відштовхує його голову назад, а другою рукою підтримує його за поперек.
Якщо потопаючий занурився під воду, необхідно впірнути, наблизитися до нього, схопити за волосся, витягнути на поверхню й транспортувати до берега.
Особі, яка провалилась під лід, необхідно подати мотузку, дошку, одяг, не підходячи близько до неї. Якщо лід крихкий, треба лягти на нього. Не поспішаючи, треба допомогти постраждалому вибратися з води.
3.3. Надання допомоги врятованому
Витягнути постраждалого з води та негайно відправити кого – небудь за лікарем.
Чекати прибуття лікаря, прийняти міри для надання першої допомоги.
Якщо постраждалий не втратив свідомість, треба енергійно розтерти йому тіло, надіти суху білизну, напоїти гарячим чаєм чи кавою.
Якщо постраждалий втратив свідомість але є дихання та пульс, треба піднести до носа ватку з нашатирним спиртом, розтерти тіло.
Взимку або в холодну погоду треба постраждалого відправити у приміщення, палатку чи машину, зняти мокрий одяг, зробити компрес з одеколону, води або спирту, надіти сухий одяг, напоїти гарячим чаєм або кавою.
Якщо постраждалий знепритомнів, треба зробити штучне дихання або зовнішній масаж серця. Штучне дихання та зовнішній масаж серця треба робити послідовно, доки постраждалий почне дихати сам і негайно відправити у лікарню.
3.4. Правила поведінки на льоду
Зима - чудова пора відпочинку на льоду. Скільки радощів вона приносить! Забави на ковзанах, лижах, санчатах! Тому усі ми із задоволенням зустрічаємо цю пору року, іноді забуваючи про небезпеку, яку може приховувати лід, а саме тонкий лід.
Щоб ні з ким не трапилося лиха, потрібно обережно поводитись на льоду. Найбільш небезпечна крига – перша та остання, адже така крига ще надзвичайно тонка, неміцна і не витримує маси навіть маленької дитини.
Ця інформація досить цікава: лід блакитного кольору - найміцніший, а білого - значно слабший.
Для однієї людинибезпечним вважається лід синюватого або зеленуватого відтінку, товщиною більшою за 7 см.
Для групи людейбезпечним є лід товщиною не менше, ніж 15 см. При пересуванні декількох людей по льоду треба йти один за одним на відстані.
Примасовому катанніна ковзанах лід має бути товщиною не менше, ніж 25 см.
Перш ніж ступити на лід водоймища, дізнайся про товщину льодового покриву за допомогою довгої загостреної палиці (плішні) чи іншого подібного предмета, але обов'язково легкого, який ти вільно можеш тримати в руці.
Ніколи не перевіряй товщину льоду ударами ніг!
Під час руху по льоду слідкуй за його поверхнею, обходь небезпечні місця та ділянки з кущами і травою. Особливу обережність проявляй у місцях зі швидкою течією, джерелами, струмками та теплими стічними водами підприємств. Якщо лід недостатньо міцний, негайно зупинися і повертайся назад тим же шляхом, роблячи перші кроки без відриву від його поверхні.
Спробуємо з’ясувати, що трапляється з людиною, яка опинилася в холодній воді
У людини в крижаній воді перехоплює дихання, голову ніби здавлює залізний обруч, серце скажено б'ється. Щоб захиститися від смертоносного холоду, організм включає захист – починається сильне тремтіння. За рахунок цього організм зігрівається, але через деякий час і цього тепла стає недостатньо. Коли температура шкіри знижується до 30 градусів, тремтіння припиняється і організм дуже швидко охолоджується. Дихання стає все рідше, пульс сповільнюється, тиск падає. Смерть людини, що несподівано опинилася в холодній воді, наступає найчастіше через шок, що розвивається протягом перших 5–15 хвилин після занурення у воду або порушення дихання.
У випадку, якщо ти все ж провалилися під лід:
не піддавайся паніці, утримуйся на плаву, уникаючи занурення з головою;
клич на допомогу;
намагайся вилізти на лід, широко розкинувши руки, наповзаючи на його край грудьми і почергово витягуючи на поверхню ноги;
намагайся якомога ефективніше використати своє тіло, збільшуючи ним опорну площу;
вибравшись на лід, перекотися і відповзай в той бік, звідки ти прийшов, де міцність льоду вже відома.
Далі тобі необхідно переодягнутися. Якщо сухого одягу під руками не виявилось, треба викрутити мокрий і знову одягнути його. Щоб зігрітися, виконуй будь-які фізичні вправи. Можна розтертися сухою вовняною тканиною, потім необхідно сховатися в захищеному від вітру місці, добре укутатися, по можливості випити чогось гарячого.
Звичайно, треба завжди намагатися врятувати людині життя почесно, але перш ніж кинутися до того, хто провалився, тобі необхідно:
покликати (якщо це можливо) на допомогу дорослих;
знайти предмет, який можна кинути потерпілому (міцну палицю, мотузку, власний пояс, шарф, сумку або рюкзак, якщо вони без речей і мають довгу, міцно пристрочену лямку);
оцінити, наскільки далеко від берега опинився потерпілий, і чи є можливість без перешкод дістатися до нього.
Якщо ти впевнений, що зможеш (чи готовий) врятувати людину, то:
крикни, що ти йдеш на допомогу;
наближайся до ополонки поповзом, широко розкинувши руки;
підклади під себе лижі, дошку, фанеру;
обговори свої дії з постраждалим (домовся про команду, на яку потужним ривком ти будеш його тягнути, а він в цей час намагатиметься виштовхнути тіло на поверхню);
не підповзаючи до самого краю ополонки, подай потерпілому палицю, жердину, лижу, шарф, мотузку, санки чи щось подібне і витягніть його на лід;
витягнувши потерпілого на лід, разом із ним поповзом повертайся назад.
Звичайно, кожний нещасний випадок на льоду є індивідуальним, і розповісти про всі варіанти щодо дій під час порятунку неможливо, але, як показує досвід, найголовніше не панікувати і правильно оцінити обстановку. Отже, будь обережним, не ризикуй своїм життям! Не виходь на лід без дорослих!
4. Правила безпечної поведінки взимку
5. Правила поводження з вибухонебезпечними предметами
У разі знаходження вибухонебезпечного пристрою ЗАБОРОНЕНО:
наближатися до предмета;
пересувати його або брати в руки;
розряджати, кидати, ударяти по ньому;
розпалювати поряд багаття або кидати в нього предмет;
приносити предмет додому, у табір, у школу.
При знаходженні вибухонебезпечного пристрою:
негайно (з безпечного місця) повідомте чергові служби МНС (тел. 101), поліцію (тел.102);
не підходьте до предмета, не торкайтеся і не пересувайте його, не допускайте до знахідки інших людей;
припиніть усі види робіт у районі виявлення вибухонебезпечного предмета;
не користуйтеся засобами радіозв’язку, мобільними телефонами (вони можуть спровокувати вибух);
дочекайтеся прибуття фахівців, укажіть місце знахідки та повідомте час її виявлення.