Сьогоднішні збори пов'язані в першу чергу з тим, що багато підлітків, які стоять перед самостійним вибором подальшого життєвого шляху, підвладні сумнівам, внутрішнім протиріччям, страхам.

Батьки в свою чергу, часто в такій ситуації не помічники і не друзі своїм дітям. Вони в мріях і установках на власну дитину створюють ідеалізований образ підлітка і його подальшого путі. Але, зіткнувшись у житті з реальними можливостями дитини, з її ставленням до свого майбутнього, батьківські райдужні перспективи розсипаються, і наступає «ера конфліктів».

Батьки і діти воюють з приводу і без приводів, кожний доводить свою правоту і кожний по-своєму правий.

Антропологи і соціологи давно звернули увагу на таке характерне для західної культури явище, як розрив між поколіннями. Вони міркують так: сучасний світ з його стрімкими соціальними змінами, плюралістичними системами цінностей і технічним прогресом здається підліткові настільки складним і непередбаченим, що він не може встановити для себе стабільну систему координат. Крім того, раннє фізіологічне дозрівання в поєднанні з необхідністю довготривалої освіти призводить до того, що протягом багатьох років триває формування і асиміляція групової молодіжної культури, цінності, традиції і характер якої можуть вступати в конфлікт із дорослим світом.

За думкою фахівців, система поглядів і уявлень у людини зберігається приблизно протягом 30 років, тобто протягом най­більш активного періоду життя кожного покоління. Відмінності між поколіннями можуть носити мирний характер, а можуть – конфліктний. Зазвичай конфлікт між світоглядом двох сусідніх поколінь називають конфліктом батьків та дітей.

Зіткнення поколінь, що носить характер протистояння різних систем цінностей, називається конфліктом поколінь. Зазвичай ді­ти відкидають цінності покоління батьків, не бажаючи сприйма­ти їх як еталон.

Конфлікт – це спір, суперечка, скандал, у яких сторони не скупляться на взаємні докори, образи. Найстрашніше в конф­лікті – це почуття, які люди відчувають одне до одного. Страх, злість, образа, ненависть – головні почуття конфлікту.

Без конфліктів життя неможливе, але потрібно навчитись їх конструктивно вирішувати. Для того, щоб навчитися вирішу­вати конфліктну ситуацію, потрібно навчитися розуміти масш­таби і деталі незгод і відкрито обговорювати їх. Згладжування конфліктної ситуації, уникання її вирішення може призвести до серйозних проблем:

- фізичних, пов'язаних зі здоров'ям;

- психологічних (приховання душевного болю, образи; змі­на характеру людини; психічні розлади; суїцид та ін.);

- соціальних (втрата родини, самотність, відлюдкуватість).

Головна позитивна здатність у конфліктній ситуації – здат­ність до конфронтації-пояснення. Вона передбачає вміння:

- відкрито відстоювати власну позицію;

- оцінювати саму конфлікту ситуацію, її суть, а не особистісні якості свого опонента;

- зберігати особистісні відносини та взаємоповагу всіх учас­ників конфлікту.

Соціологів давно цікавило питання: які відмінності між людьми більш вагомі – класові чи вікові? З одного боку, різні матеріальні можливості є причиною різних стилів молодіжної субкультури у представників елітного, середнього та бідного класів, іноді вони вражаючі. З іншого боку, ми часто можемо спостерігати більшу солідарність між молодими людьми, що походять із різних верств соціуму, ніж між різновіковими громадянами, що належать до одного класу.

На цьому підґрунті виникла концепція розриву між поколіннями. Згідно з нею, відмінностей між батьками та дітьми більше, ніж між дітьми, що належать до різних верств суспільства.

Які ж головні причини виникнення конфліктних ситуацій в родинах де є підлітки? Психологи визначили, що кожна з конфліктуючих сторін має свої причини.

Отже, для підлітка мотивацією можуть бути наступні аспекти:

- криза перехідного віку;

- прагнення самостійності і самовизначення;

- вимагання більшої автономії в усьому – від одягу до при­міщення;

- звичка конфліктувати, вихована поведінкою дорослих у родині;

- бажання похвалитись своїми правами перед однолітками й авторитетними для підлітка людьми.

Батьки йдуть на розв'язування конфлікту з інших причин:

- небажання визнавати, що дитина стала дорослою;

- побоювання випустити дитину «з гнізда», невіра в її влас­ні сили;

- проектування поведінки дитини на себе в її віці;

- боротьба за власну владу та авторитетність;

- відсутність взаєморозуміння між дорослими у вихованні дитини;

- не підтвердження дитиною сподівань батьків.

Психологи визначили дванадцять основних кроків для вирішення конфліктних ситуацій.

Поради для батьків

Шановні тата й мами!

Конфліктна ситуація може докорінно змінити ваше життя!

Постарайтесь, щоб ці зміни були на краще.

Як поводитись під час конфлікту?

v Перед тим, як Ви опинитесь у конфліктній ситуації, подумай­те над тим, який результат від цього Ви бажаєте отримати.

v Упевніться в тому, що результат для Вас дійсно важливий.

v У конфлікті визнавайте не лише свої інтереси, але й інтереси Вашої дитини.

v Дотримуйтесь етики поведінки в конфліктній ситуації, вирі­шуйте проблему, а не зводьте рахунки.

v Будьте тверді і відкриті, якщо ви впевнені у своїй правоті.

v Примусьте себе чути доводи своєї дитини.

v Не принижуйте і не ображайте дитину для того, щоб потім не шкодувати про це. Будьте справедливими і чесними в конфліктах, не жалійте себе.

v Умійте вчасно зупинитися, щоб не втратити прихильність дитини.