1.Виникнення язичницьких міфів. Для своєї епохи вони не були буквальною фантастикою, сприймаючись як реальність і будучи сакральними. Проте вони використовували ті ж механізмами мислення, на яких пізніше базувалася фантастика. Разом з тим казки, які часто розглядаються як похідні від міфів, містять вигадки і це навіть стверджується в їхніх текстах. Дослідники вбачають причину цього в різних функціях міфу й казки. Якщо міф пояснює влаштування світу, то казка початково служить для соціалізації та супроводжує обряди ініціації.
2.Виникнення усвідомленої художньої умовності, в тому числі і фантастичної. Фантастика виникає тоді, коли порушується мислення, в якому реальне і вигадане нероздільні. З появою розвинених форм мистецтва міфологічні сюжети стали матеріалом в руках творців. Зокрема одними з перших відомих зразків є грецькі трагедії, що були переробленими і часто переосмисленими міфами.
3. Виникнення фантастики як окремої галузі літератури, в потім і інших художніх творів. Цей процес починаєтся в епоху пізнього Відродження і триває до кінця XX століття, коли фантастика сформувалася у відомих тепер піджанрах і формах.