Виховання і навчання дітей з порушеннями зору має здійснюватися обов’язково з урахуванням їх можливостей. При знижених зорових функціях відмічається підвищена втомлюваність дітей, знижується їх працездатність.
Необхідно слідкувати за відповідністю меблів до росту дітей, за дотриманням правильної посадки при виконанні зорових робіт (читання, малювання и т.д.), за правильним використанням засобів індивідуальної оптичної корекції та інших оптичних засобів.
Перегляд телевізійних передач і робота з комп’ютером передбачають дотримання певних рекомендацій і вимог.
Не можна дивитись телевізор у повній темряві,тому що при слабкому освітленні погано розрізнюють кольори, а різкий контраст між яскравим екраном і неосвітленим приміщенням несприятливий для зору. Тому в приміщенні, де стоїть телевізор, має бути ввімкнене неяскраве світло (позаду або збоку від глядача). Мінімальна відстань від екрана до очей глядача має складати не менше 5-7 діагональних розмірів екрана.
Дошкільникам і молодшим школярам можна дозволити безперервно дивитися цікаві для них передачі тривалістю до 10-15 хвилин. Крім того, для дітей молодшого віку рекомендується обмежити телевізійні сеанси до одного-двох разів на тиждень.
Не забувайте про правильну організацію режиму занять та відпочинку.
Важливо так продумати режим дня дитини, щоб попередити зорове стомлення.
Під час занять слідкуйте, щоб світло падало з лівої сторони. Шкідливо, якщо світло направлене в обличчя та засліплює очі. Недостатнє освітлення також шкодить: дуже напружується зір, швидко втомлюються очі, різко знижується працездатність. 3аняття при недостатньому освітленні викликає різке зниження гостроти зору головний біль. Вдома краще всього виконувати завдання при світлі настільної лампи, покритою зеленим абажуром або матовим.
Для охорони зору необхідно робити перерви в зоровій роботі (читанні, письмі, розгляданні ілюстрацій) через кожні 10-15 хвилин. Під час перерви треба робити соляризацію, пальмінг, дивитися вдаль, рухатися на свіжому повітрі. Під час заняття слідкувати, щоб підручник, зошит були на відстані 30-35 см. від очей.
Поради від офтальмолога
Поради батькам, які виховують дитину з вадами зору
Найважливішим у вихованні дітей з вадами зору є те, що вже з раннього дитинства вони повинні рости і навчатись так, як і всі інші діти. У порівнянні з іншими дітьми, незрячі діти мають більше подібного, ніж відмінного. Але відмінностей все ж багато. П’ять відчуттів: дотик, нюх, смак, слух і, можливо, залишковий зір – ось передумови для навчання дитини,щоб сприйняти світ навколо себе. Якщо котресь із названих відчуттів є частково ушкодженим або відсутнім, інші не почнуть працювати краще, беручи на себе його функцію. Їх необхідно цілеспрямовано розвивати.
Незрячій дитині треба допомагати бути допитливою, значно допитливішою, ніж зрячі діти. З дитиною треба багато говорити, бо лише через мову вона може сприйняти навколишній світ і почне до нього пристосовуватися. Дитині треба дозволити вільно рухатися,сприймати своє довкілля на дотик, створюючи уявлення про предмети, усвідомлюючи зв’язки між ними. Дитину необхідно навчити бути самостійною. Бо, рано чи пізно, але їй багато чого доведеться робити САМОСТІЙНО!Ранній та дошкільний вік
Пояснюйте дитині значення звуків,які можна почути вдома і надворі: коли тече вода, коли кипить чайник, коли вітер стукає гілкою у вікно. Навчить дитину розрізняти звуки ближні і дальні,які звуки можуть означати небезпеку, а яких не слід лякатися.
Розказуйте дитині все про оточуючий світ: про те, як розташовані предмети між собою, про те, як виглядає кімната,що таке поверхи в будинку,про сходи. Де стоїть стілець,де висить лампа, як налити воду у склянку, що в шафі, на столі?
Якщо дитина вже самостійно вміє ходити, то пам’ятайте:
Двері шаф і шафок повинні бути закритими;
Відро з водою не може стояти посеред кімнати;
Стільці повинні стояти під столом тощо.
Коли дитина навчилася самостійно ходити, не водіть її за руку, дайте можливість робити це самостійно. Навчіть її ходити вздовж стіни.
Під час розмови з дитиною не вживайте слів: «тут» або «там». Необхідно вживати слова, які дитина знає і які можуть чітко пояснити, куди вона має піти, або де знаходиться та річ, про яку їй говорите. Дитина повинна не тільки знати назви предметів, а повинна розуміти, що означає кожне слово.
Тренуйте пам’ять дитини. Вигадуйте найрізноманітніші ігри на запам’ятовування.
Проговорюйте і показуйте все, що ви робите – коли складаєте одяг, чистите підлогу,витираєте порох з меблів чи пораєтесь на кухні. Доручайте дитині зробити щось нескладне, але перший раз робіть разом, поки вона не навчиться.
Не забувайте розповідати дитині,що вона їсть. Спочатку опишіть словами. Скажіть, що огірок довгастий і зеленого кольору, який він на смак; що манна каша біла і м’яка; розкажіть про картоплю, про м’ясо, про те,що можна з них готувати.
Коли дитина захоче на дотик відчути той чи інший предмет, дозвольте їй спробувати їсти пальцями. Для того,щоб дитина змогла порівняти предмети на дотик. Вчіть дитину порівнювати,розуміти взаємозв’язки між речами.
Займайтеся з дитиною ручною працею. Покажіть їй,як розрізати смужки паперу і наклеювати їх в альбом. Але спочатку навчіть розривати папір.
Ніщо не замінить дитині читання вголос. Зробіть дитині книжечку,де з одного боку є шрифт для зрячих, а з іншого – для незрячих. Читайте дитині вірші та оповідання, скоромовки і смішинки. Дитині обов’язково треба знати, які оповідання взято із дійсності,а які є вигадкою.
Вчіть дитину рольовим іграм. Привчайте дитину самостійно гратися. Але їй обов’язково знати,що ви десь поруч.
Привчайте дитину до режиму дня. Привчайте її бути точною та пунктуальною.
Робіть все, щоб розвивалися м’язи дитини. Купіть дитині невеличку лопаточку, відро для піску, м’ячик із дзвіночком усередині. Дозвольте дитині полазити по драбині, повисіти на перекладині тощо.
Беріть дитину з собою магазин. Називайте всі речі, які ви берете в свої руки. В магазині самообслуговування з вашою допомогою дитина зможе взяти якусь річ з полиці самостійно.
Спочатку вчіть дитину самостійно роздягатися, а потім одягатися.
Обов’язково влаштуйте дитину до дитячого садочка.
Не робіть для дитини таємницю з її вади. Вона повинна знати, чим відрізняється від інших,що значити НЕ БАЧИТИ. Поступово дитина сама усвідомить,що означає бути незрячим. Вам доведеться пояснювати й іншим,що бути незрячим – це не соромно,це не ганьба,це лише певне обмеження,з яким ТРЕБА НАВЧИТИСЯ ЖИТИ.
Підготовка до школи
Знання про особливості формування пізнавальної діяльності та сенсорного досвіду у дитини з вадами зору дуже важливі для батьків у період підготовки дитини до школи. Найкраще, щоб таку підготовку дитина пройшла в спеціалізованому дитячому садку або групі для дітей зі зниженим зором в масовому дитячому садку. Якщо такої можливості немає, то батьки мають самі здійснити цю підготовку.
На що варто звернути увагу?
1.По-перше, на формування більш повних уявлень про довкілля. Кожна прогулянка з дитиною, спілкування з природою та об’єктами навколишнього середовища мають містити такі обов’язкові етапи. Як формування уявлень, їх конкретизація, позначення словом і уточнення його значення. І обов’язково закріпити уявлення на наступних прогулянках, в іграх, бесідах, практичній діяльності (ліплення, аплікації тощо).
2.Діти зі зниженим зором губляться серед великої кількості об’єктів, звертають увагу на зовнішньо привабливі, але неістотні, менш значущі деталі. Щоб запобігти стихійності їхніх спостережень, необхідно виділити 1-2 стрижневих питання, навколо яких здійснюватиметься спостереження. Наприклад, під час відвідування городу можна зосередити увагу дитини на двох питаннях: які овочі ростуть в землі, а які дозрівають на поверхні землі.
3. До моменту вступу до школи у дитини 6-7років має бути сформовано практично-дієве мислення, яке є базовим для розвитку словесно-образного мислення. Функції мислення за повної або часткової втрати зору не мають жодних принципових відмінностей від його функцій у тих, хто добре бачить. Однак випадіння або серйозне порушення функцій зору утруднюють процес сприймання, зокрема формування цілісного образу, виділення його істотних ознак, їх повноти і точності.
У дошкільний період, коли завдання дається у словесній формі,у формі запитань, дитина для відповіді застосовує практичні, пробні дії, які набувають дослідницького характеру. При цьому вона швидко набуває досвіду і знань, навчається раціональних способів дії з речами. Цього дитина навчається і у дорослих, запозичуючи від них на основі наслідування або сумісних дій найефективніші прийоми.
Включення слова, що називає виконувану дію, якісно змінює розумовий процес, робить дію усвідомленою, бо тепер дитина знає, що вона має зробити, для чого і як. Отже, на цьому етапі інтелектуального розвитку дитини має місце справді практично-дієве мислення.
4. З опануванням мовлення інтенсивно розвивається словесне мислення дитини, бо вона розпочинає логічно міркувати і будувати правильні умовиводи. Які є елементарним узагальненням чуттєвого сприймання речей. Краще вона це здійснює в процесі практичної діяльності, в процесі ігрової діяльності, яка має бути спеціально організованою і відбуватися за участю дорослого або під його керівництвом.
Ефективним засобом розвитку цього виду мислення є конструювання. Тому бажано, щоб батьки сліпої або слабозорої дитини придбали найрізноманітніші конструктори (дерев’яні, пластмасові). Різні предмети, макети тощо збираються спочатку з дорослим, при цьому кожна дія супроводжується словесним позначенням і поясненням.
Потім дитині пропонується зробити це самостійно за зразком, по пам’яті і, нарешті, за словесною інструкцією. Коли дитина спробує конструювати об’єкт за власним задумом, це свідчитиме про появу в неї словесно-образного мислення. Розвиток практично-дієвого мислення здійснюється також у процесі залучення дітей до різноманітних сюжетно-рольових ігор, в яких дитина виконує різні ролі або сама придумує сюжет і самостійно його реалізує.
5. Розвинути логічне мислення допоможуть наступні вправи:
— «Четвертий зайвий». Завдання передбачає виключення одного предмета, який не має певної ознаки, спільної для останніх трьох (яблуко, груша, слива, морква; корова, коза, свиня, вовк).
— Придумування відсутніх частин тексту: початку, основної частини, закінчення.
— «Гра «Говори навпаки». Дорослий говорить якесь слово і залучає дитину теж назвати слово,але із протилежним значенням: великий – маленький, чорний – білий, чистий – брудний, легкий – важкий тощо.- Логічні загадки і задачі.
— Із задоволенням сліпі і слабо зорі діти виконуватимуть різні завдання з паличками (сірниками), які спрямовано на розвиток мислення в цілому.
6. Сліпі і слабо зорі діти 6-7років мають вкрай низький рівень розвитку моторики і координації рухів. У багатьох дітей цього віку несформована координація і точність рухів, вони не володіють своїм тілом, особливо сліпі. Ще не достатньо сформувалися просторові уявлення, графічні навички. Якщо ви переконалися, що навички дрібної моторики у дитини не розвинені,необхідно певну увагу приділити їх формуванню.
І етап – аналіз зразка. Запропонуйте дитині дотиково обстежити зразок, а слабозорій — проаналізуйте всі деталі.
ІІ етап – відтворення зразка. Сліпі діти можуть викладати його з шнурка, слабо зорі – малювати фломастером чи маркером, яким можна проводити товсту лінію. Особливої уваги батьки мають приділяти не лише виробленню у дитини моторної навички,а й тому,щоб вона постійно співвідносила свою дію зі зразком.
7. Для сліпої дитини (в тому числі із залишковим зором) основним засобом отримання інформації про довкілля є дотикове сприймання. Необхідно навчати дітей зі значними порушеннями зору обстежувати предмети за допомогою дотику. Навчіть їх обмацувати предмети двома руками так, щоб брали участь не лише кінчики пальців, а й кисть руки. Зверніть увагу на послідовність ознайомлення з предметами, навчайте обстежувати планомірно зверху донизу або зліва направо.
8. В ознайомленні дитини з довкіллям беруть участь не лише дотик і залишковий зір, а й слух. Через це необхідно розвивати у неї слухове сприймання. Насамперед слід розвинути у дитини вміння слухати, прислуховуватися і розуміти те, що діється навколо неї.
Як перевірити зір дитини в домашніх умовах
З’ясувати можливість зорових функцій малюка можна також і в домашніх умовах. Для цього необхідно, щоб малюк був у доброму настрої і не плакав, а в приміщенні не було сліпучих джерел світла.
Ви можете перевірити, чи фокусує дитина погляд на предметі, чи стежить за переміщенням предметів. Візьміть яскраву іграшку і подивіться, чи зосереджує вона увагу на цій іграшці, чи стежить поглядом за нею, коли ви переносите її вправо і вліво, догори і донизу, по колу в обох напрямках; чи є реакція звуження зіниць, коли ви наближуєте іграшку на відстань 15-20 см, і розширення зіниць, під час віддалення іграшки на відстань 60-80 см.
Слід звернути увагу на те, чи стежить малюк зв іграшкою очима, чи однаково рухаються очні яблука вправо-вліво, вгору-вниз, по колу, рухаються вони плавно чи переривчато. У віці до 4 місяців малюк з нормальним зором має стежити очима за переміщенням іграшки вліво-вправо, вгору-вниз, по колу в обох напрямках, у нього має бути реакція звуження зіниці під час наближення предмета та розширення при його віддаленні.
З 6-місячного віку можете спробувати з’ясувати, чи бачить ваш малюк дрібні предмети. Для цього посадіть дитину до себе на коліна перед столом, на якому розсипте крихти хліба. Важливо, щоб білі крихти були розсипані на темній скатертині, а крихти чорного хліба — на білому тлі. Якщо дитина тягнеться до них, але у періоди, коли не спить, не звертає уваги на дрібні предмети і деталі іграшок, це може бути одним із показників неблагополуччя у зоровій сфері.
З 6 місяців можна виявити і відхилення в полях зору дитини. Для цього посадити малюка на коліна до мами, перед ним на столі розкласти іграшки. Інший дорослий ззаду і збоку голівки дитини має тихенько виводити іншу, бажано яскравого кольору (жовтого або помаранчевого), іграшку. Межа поля фіксується, коли дитина, помітивши іграшку, повертає до неї очі і голівку.
Поля зору мають бути однаковими з обох сторін і дорівнювати:- 30-40 градусів — для дитини 4 місяців;- 60-70 градусів — для дитини 6 місяців;- 80-90 градусів — для дитини від 8 місяців і старшої. Неблагополучними показниками є звуження полів зору, їх асиметрії.
Мамі дуже важливо зрозуміти, чи рівноцінно малюк користується зором обох очей. Для цього посадіть дитину на руки дорослого, покажіть їй цікаву іграшку. Закривайте долонею по черзі то одне, то інше око дитини, не торкаючись її обличчя. Зверніть увагу, чи не намагається дитина відвести руку дорослого або виглянути з-під руки.
Неблагополучним показником є відсутність реакції в оці, яке гірше бачить. Якщо у вас з’явилися найменші підозри, що розвиток зорової системи дитини відстає, необхідно проконсультуватися у лікаря-офтальмолога.
Встановлення контакту з дитиною досягається за допомогою набуття нею приємного, цікавого зорового досвіду. Різноманітні вправи, щоденне спілкування та ігри — та ті види діяльності, які потрібно забезпечити. Найменший успіх дає дитині відчуття задоволення і стимулює до подальшої діяльності. Відсутність успіху приносить засмучення, незадоволеність, через що дитина втрачає інтерес до спілкування, до гри, до будь-якої діяльності, стає пасивною. Батьки намагаються чимось зацікавити дитину, а вона не хоче гратися, відвертається, починає плакати. Причиною цього може бути і недорозвинене чуттєве сприймання, і надмірна складність завдання чи гри, які їй пропонуються.
Сам по собі зоровій досвід — це певна нагорода дитині за її діяльність. Для неї дуже важливою є реакція на її успіхи дорослих, насамперед батьків. Вони мають обов’язково похвалити дитину, якщо вона справилася із завданням, а якщо не справилася, то знайти теплі слова і запевнити, що наступного разу все вийде.
Адже успішний зоровий процес дає дитині усвідомлення того, що вона розумна, приносить радість мамі й татові. Якщо ж щось не вдалося, то їй може здатися, що вона невдаха і засмучує батьків. Коли це трапляється часто, дитина може зробити хибний вибір — НЕ БАЧИТИ, а отже, не спілкуватися, не гратися з батьками.
Для неї єдиний зручний шлях позбутися невдач і зберегти почуття власної гідності. Дитина може відмовитися від зорових вражень. Це небажаний результат, адже розвиток зору перестає стимулюватися, що може призвести до послаблення і навіть тимчасової зупинки цього процесу.
Найкращий вихід з такого становища — допомогти дитині переконатися в тому, що користуватися зором, дивитися і бачити — найцікавіше в житті заняття!