Цікаві факти

Письменник багато вистраждав, перш ніж до нього прийшли багатство і популярність. Всього він написав 273 розповіді, які переведені на багато мов світу.

Псевдонім письменника дуже часто помилково записують на зразок поширених ірландських прізвищ: О'Генрі. Існує кілька версій того чому Вільям Сідні Портер обрав собі такий псевдонім, але остаточної відповіді немає.

Найпопулярнішою версією є: псевдонім О'Генрі письменник обирав тому, що шкільний учитель Портера не переставав захоплюватися здобутками американського фізика Джозефа Генрі, часто вигукуючи на уроках: «О, Генрі! Ти відкрив те-то і те-то…»

Проте існує й інша версія походження цього псевдоніму. Коли Портер закінчив школу, батько влаштував його на роботу в аптеку. Після цього Портер перепробував мільйон професій. Так, зокрема, він був і бухгалтером, і креслярем, і касиром, і репортером… Аж раптом у банку, де він працював, була виявлена недостача — і всю вину за це звалили на нього. Відбуваючи свій перший термін у криміналі міста Колумбус, він у 1899 році написав оповідання «Різдвяний подарунок Діка-Свистуна». Вирішивши сховатися за псевдонімом, він згадав, як у свої юні роки, під час роботи в аптеці, йому часто доводилося користуватись довідником Етьєна Оссіана Анрі (фр. Étienne Ossian Henry). Позичивши у відомого фармацевта ініціал одного імені й прізвище, Портер отримав псевдонім О. Генрі, під яким і став всесвітньо відомим. Що ж стосується оповідання, то воно було відразу надруковане в «М'к-Крю меґезін». Проте і це ще далеко не остаточна версія походження «О. Генрі».

Також, можливо, псевдонім О. Генрі запозичено з відомої ковбойської пісеньки «Скажи мені, о Генрі, який там вердикт?». Ще одна гіпотеза — О. Генрі — тому що Портер використав перше-ліпше прізвище, яке йому спало на думку.

За своє життя О. Генрі написав 273 новел і оповідань, і тільки один великій твір — роман «Королі і капуста». Повне зібрання його творів становить 18 томів.

Перша книга оповідань О. Генрі, що часто класифікується як роман,— «Королі й капуста» — вийшла в 1904. За нею пішли: «Чотири мільйони» (1906), «Непогасний світильник» (1907), «Серце Заходу» (1907), «Голос міста» (1908), «Благородний шахрай» (1908), «Шляхи долі» (1909), «Вибране» (Options, 1909), «Точні справи»(1910) і «Вир» (1910).

Письменник помер 5 червня 1910 року в Нью-Йорку.

У збірку «Постскриптуми» (Postscripts), видану вже після смерті О. Генрі, увійшли фейлетоні, нариси і гумористичні замітки, написані ним для газети «Пошта» (Х'юстон, штат Техас, 1895–1896).

Весілля на похоронах

Великий письменник-гуморист помер рано, будучи хворим і нещасним. Недарма існує вислів, що найсумніші люди - ті, хто змушують публіку посміхатися. Але і після смерті доля не залишила свого «улюбленця» в спокої, піднісши на похоронах останній сюрприз. В середині сумної церемонії в церкву забігла компанія гуляк напідпитку, вони шумно святкували весілля. Не відразу молоді люди зрозуміли, що відбувається і чому їх не допускають до вівтаря.

Щасливий фінал обов'язковий!

Сюжети своїх творів гуморист часто черпав з життя. Але, на відміну від творчості, доля не завжди радувала самого автора і його близьких хеппі-ендом. Так, знамениті «Дари волхвів» були написані після того, як Портер з перегонів примчав до вмираючої дружини на Різдво. Він встиг попрощатися з улюбленою в це світле свято, а вона - піднести чоловікові останній подарунок - золотий ланцюжок для його годинника. Бідна жінка не знала, що цей самий годинник Портер продав кілька днів тому, щоб на виручені гроші придбати квиток в рідне місто.

Тюремний термін разом з письменником відбував молодий хакер, який звільнив з полону сейфа дитини багатого чоловіка. Слідами цієї історії Портер пише оповідання «Звернення Джиммі Валентайна». Правда, в творі у героя все закінчується добре, чого ніяким чином не можна сказати про його прототип. Згодом О. Генрі не раз брав за основу сюжету історії своїх знайомих, а іноді і викуповував у сторонніх ідеї творів. Все творіння приростали щасливими фіналами - чи то на догоду публіці, яка ніколи не любила трагічні кінцівки, то чи в силу внутрішнього переконання, що в кінцевому підсумку все неодмінно буде добре.

Google Sites

Report abuse