Харчування

Розподіл обов’язків між працівниками харчоблоку — основа безпечного харчування! 

Організація харчування в школі — це командна робота, де кожен виконує свою роль. Щоб їжа була не лише смачною, а й безпечною, законодавство чітко визначає, хто і за що відповідає. 

1. Керівник закладу освіти — координатор і стратег.

 Відповідно до законодавства, саме керівник: планує та організовує процес харчування; призначає голову та затверджує склад комісії НАССР, визначає відповідальну особу і склад бракеражної комісії; узгоджує режим і форму харчування із засновником; затверджує меню і відповідає за дотримання вимог санітарного законодавства. 

Тобто директор — це не просто «підписант документів», а особа, яка створює систему управління безпечністю та якістю харчування. 

2. Відповідальна особа — координатор процесів щодня.

Згідно з п. 20 Постанови № 305, вона: координує роботу кухарів, комірника, медпрацівника; стежить за якістю продуктів, гігієною та дотриманням меню; веде облік дітей, що харчуються; бере участь у роботі бракеражної комісії; контролює умови зберігання продуктів і стан буфету. 

Це операційний контроль, що забезпечує виконання вимог на практиці. Відповідальна особа — очі й руки директора у щоденній роботі харчоблоку. 

3. Медичний працівник — контроль здоров’я і гігієни.

Згідно з п. 21 Постанови № 305, медпрацівник: складає меню або погоджує його із завідувачем виробництва; контролює медичні огляди, особисту гігієну персоналу; бере участь у роботі бракеражної комісії. 

Це важливо, адже саме медик може вчасно виявити ризик поширення інфекції чи порушення гігієни. 

4. Кухарі, комірники, прибиральники — виконавці технологічного процесу.

 Вони забезпечують безпечне приготування, дотримання рецептур, зберігання, миття посуду, роздачу. Їхня робота регулюється інструкціями та програмами НАССР (Наказ Мінагрополітики № 590). 

5. Група НАССР — колективна відповідальність.

Відповідно до Наказу № 590, у закладі має бути створена група НАССР, до якої входять: керівник (або заступник); завідувач виробництва / дієтсестра; медпрацівник; кухар чи представник харчоблоку; за потреби — зовнішній консультант. 

Група аналізує ризики, визначає критичні точки, впроваджує коригувальні дії. Тобто система безпечності — це не папка на полиці, а спільна робота всіх учасників.

 Чому потрібен такий розподіл.

Чіткість відповідальності. Кожен знає свою ділянку роботи. Взаємний контроль. Один фахівець перевіряє іншого — це запобігає помилкам. Запобігання конфлікту інтересів. Наприклад, кухар не може сам оцінювати якість власної страви — це робить бракеражна комісія. Або медпрацівник не має проводити щоденну дезінфекцію або миття посуду, а лише контролювати, чи дотримано графік і чи є записи у журналах санітарної обробки. Або кухар або комірник фіксує температуру у холодильнику, але періодичний аналіз журналів проводить відповідальна особа чи дієтсестра. Це дає змогу виявляти системні порушення, а не приховувати їх. Розподіл навантаження. Система працює стабільно навіть за відсутності окремого працівника.

Як уникнути конфліктів.

Усі функції мають бути закріплені наказом по закладу. Розробіть схему підпорядкування та комунікації: хто кому звітує, хто кого заміщає. Проводьте спільні наради . Залучайте керівництво — коли директор розуміє, як працює система, конфлікти між медиками й кухнею зникають. Тако ж керівник розуміє які фінансові затрати потрібно передбачити щоб реалізувати ті чи інші плани групи НАССР.

Підсумок 

Безпечне шкільне харчування — це результат злагодженої командної роботи, а не діяльності однієї «назначеної особи». Саме правильний розподіл обов’язків між директором, відповідальною особою, медиком та працівниками кухні формує ефективну систему контролю і гарантує здоров’я дітей.