Про школу

Перша церковно – приходська школа була збудована на території колишнього містечка Вижва у 1938 році. Це було дерев’яне приміщення з декількома класними кімнатами, розташована біля Преображенської церкви. Школа була шестирічною. Директором призначено пана Лосося, імені якого вже ніхто не пам’ятає, бо можна було звертатися лише „пан кіровнік”. Серед вчителів – поляків (українців не було) – пані Зося, дружина директора, пані Аза, пан Наконечний. Щодня навчання розпочиналося з виконання польського гімну і велося на польській мові. Серед навчальних предметів, обов’язкових для навчання – польська мова, українська мова (раз на 1 тиждень), арифметика, малювання, співи. В старших класах додавалися історія, географія, література. Слово Боже вивчали лише діти православної віри. Але в школі знаходилися і поляки, і євреї, і українці. В старших класах ще навчалися діти з Хотівеля, бо там була лише початкова школа – 2 класи, в Рудці школи не було. Так як учнів було багато, школа переповнена додатково для навчання орендувалася ще одна єврейська хата. Але здебільшого школярі закінчували 2 – 3 класи. І мало хто продовжував навчання. За часів Польщі пам’ятають лише один випадок, коли дуже здібному учневі директор дав рекомендацію та направлення на навчання. Пізніше цей учень Кіндрат став професором в США.

Після приходу Радянської влади в 1939 році Лосося замінив Адам Іванович Блаховський. На зміну польським вчителям прийшли українські. Багато хто з них – Троянівський, Богуславський, Денисюк – вчителювали й за часів окупації. Перед початком ІІ світової війни школу очолив Гурман. При ньому відкрито було шість паралельних класів, в яких навчалось 420 дітей.

За окупації школа була спалена і навчання не велося зовсім. Після німецьких окупантів навчання відновилося по сільських хатах Оксюкевича Тимофія, Савчука Петра, Каліщука Павла, Цехоша Михайла, Цехова Семена.

І лише в 1947 році розпочалося будівництво нової школи. Частина корпусу була збудована із старого дерева, яке вціліло після пожежі в польській школі. При директорові Шатилу Станіславові Миколайовичу з 1958 року до основного корпусу добудувалися інші класні кімнати, облаштовано шкільне подвір’я. Було збудовано також шкільну їдальню. Активну участь в будівництві брали учні школи, їхні батьки, жителі села. Шатило С.М. був великим господарником. Саме при ньому у школі з’явилася теплиця, де взимку вирощували цибулю, редиску. Але через клопіт з опаленням пізніше це приміщення переобладнали під кролятник. Кролів було більше 300. На шкільному утриманні знаходилося ще 2 коней. Частина території шкільного саду була зайнята насадженнями садових полуниць. Прибуток від продажу ягід, картоплі, жита був великим, а це давало змогу матеріально обладнувати шкільні приміщення. Шатилко С.М. і його колеги були великими ентузіастами своєї справи. Саме вони організували шкільний театр і з виставами їздили на гастролі у сусідні села. На дослідних ділянках під керівництвом Супрунович Ф.К., вчительки біології, за завданням Волинського дослідного інституту, учні займалися сортуванням ячменю та картоплі. Досягнення експонувалися в м.Луцьку на станції юних натуралістів і в м.Києві на виставці досягнень народного господарства.

Серед соратників Шатила С.М. були : Богмат Надія Веніамінівна, Коваленко Марія Адамівна, Шатило Ніна Іванівна, Пасюк Михайло Денисович, Пасюк Ганна Кіндратівна, Киба Володимир Петрович, Киба Марія Дмитрівна.

Але особливого визнання школа набула у 70- х 80- х роках. Саме в цей час працював визнаний педагогічний колектив, який вивчив кілька поколінь села і здобув велику шану і високий авторитет. Серед 14 вчителів були визнані в районі та області майстри педагогічної справи – Цехош Марія Ісаківна, Павловські Надія Степанівна, Супрунович Фаїна Кирилівна. Саме в ці роки шкільні випускники здобули хороших результатів у вищих навчальних закладах і зараз є гордістю школи. Серед таких : Тищук Микола Олександрович – генерал – афганець, Добиш Петро Тимофійович – викладач Київського танкового військового училища, Кліщук Михайло Іванович – військовий лікар, майор, живе в Москві, працював в Африці, на космодромі Байконур, Ящук Михайло Іванович – лікар, працював в Південній Америці, Мірчук Ольга Іванівна – головний лікар Торчинської лікарні, Маймон Ліна Степанівна – головний лікар обласної стоматологічної лікарні, Шанюкевич Михайло Іванович – художник, намалював весь іконостас для місцевої церкви, проживає в м.Луцьку, Балабан Галина Микитівна – викладач французької мови в Луцькому медучилищі та інші.

За час існування школи керівниками були :

Гапонюк Сергій Миколайович

Тканов Максим Іванович

Шатило Станіслав Миколайович

Каліщук Іван Назарович

Супрунович Микола Григорович

Дорохова Віра Тихонівна

Талашко Олексій Іванович

Чубара Василь Григорович

Капітанець Володимир Ілліч