Завдання 1. Розробка системи унікальної ідентифікації об’єктів установи. 

Створіть ідентифікатор установи. Визначте унікальний код (від 3 до 7 латинських літер верхнього регістру), що слугуватиме базовим елементом структури назви кожного цифрового об'єкта в системі репозитарію. 

Сформуйте унікальний ідентифікатор документа. Встановіть алгоритм нумерації об’єктів, що гарантує неповторність назви кожного файлу в межах цифрової колекції.

Завдання 2. Проєктування робочого процесу оцифрування. 

Порівняйте наданий алгоритм робочого процесу оцифрування з існуючим у вашій установі (за наявності) та запропонуйте зміни. 

Пояснення до Завдання 1. Схема найменування файлів 

• Унікальність: кожен файл має свій ідентифікатор; для схожих ресурсів додавайте суфікси.

• Послідовна структура: використання єдиного шаблону та однакового набору елементів.

• Визначені правила: чітка логіка найменування, зафіксована у стандартах проєкту.

• Постійність: назва не повинна залежати від часу, систем або місця зберігання.

• Технічна сумісність: обмеження довжини до 32 символів, відсутність пробілів та спецсимволів.

• Регістр та формат: використовуйте малі літери та обов’язково додавайте розширення (.pdf, .tif).

• Нумерація: використовуйте "ведучі нулі" (0001, 0002) для коректного сортування за числом.

• Лаконічність: уникайте занадто довгих назв, щоб зменшити ризик помилок при введенні.

• Дублювання: вбудовані в назву дані (дати, номери сторінок) мають бути продубльовані в метаданих.

• Структура: інформацію про частини багатокомпонентних об’єктів фіксуйте у зовнішніх базах даних, а не лише в назві.

• Баланс: назва має бути достатньо інформативною, але не перевантаженою.

Архівний [код установи]_[номер фонду]_[номер опису]_[номер справи]_[номер сторінки].tiff

Бібліотечний [код установи]_[номер документа]_[номер сторінки].tiff

Наприклад, YMNLU_00123456_0001.tiff