Батькам
Дитина не хоче їсти. 5 причин поганого апетиту в дітей
Сучасні батьки здебільшого обирають здоровий спосіб життя і збалансоване харчування для себе і дітей. Але іноді генетично закладене прагнення нагодувати «якнайбільше і якнайсмачніше» перемагає: мами і бабусі, стурбовані поганим апетитом малюка, починають угодовувати його, підсовуючи ложечку за ложечкою, вмовляючи або навіть погрожуючи. Зазвичай це призводить до зворотніх результатів: дитина не тільки гірше їсть, а й стає вередливою, а кожне харчування перетворюється на справжнє випробування. Тож, щоб не витрачати час і нерви на ці малокорисні методи, треба розібратися в причинах і знайти правильне рішення проблеми.
СИМПТОМ ХВОРОБИ
Якщо дитина раптово втратила апетит, це може сигналізувати про проблеми зі здоров’ям. І навіть якщо немає зовнішніх виявів – підвищеної температури, блювоти, діареї, висипань на шкірі, – варто звернутися до лікаря. Треба пам’ятати, що не всі недуги одразу проявляються симптоматично. Наприклад, у період активного росту в дитини може порушитися обмін речовин чи робота травної або ендокринної систем. Пройшовши обстеження, ви зможете вчасно почати лікування або упевнитись у міцному здоров’ї малюка, і продовжувати урізноманітнювати меню.
ПРОСТО НЕСМАЧНО
Ще однією причиною, чому дитина не хоче їсти, можуть виявитися психофізичні особливості малюка: вигляд, запах, смак або консистенція їжі можуть викликати у нього неприємні відчуття чи спогади. Якщо такі підозри виправдовуються, то слід не відмовлятись від корисних, але несмачних страв, а приготувати продукти інакше. Іноді буває корисно «почаклувати» на кухні разом із дитиною, перетворивши звичний процес куховарства на захопливу гру. Однак, треба сказати, що не всім діткам подобається спостерігати, що з чого виходить, але уважні батьки обов’язково знайдуть правильній вихід.
ЕМОЦІЙНИЙ СТАН
Не можна не згадати і про вплив емоцій на апетит. Дитина може відмовлятися від їжі, перебуваючи у стані сильного збудження, наприклад, після бурхливих веселощів, сильних вражень або спалаху гніву. Сонний або втомлений малюк теж може відвертатись від тарілки. Правильно буде – не годувати його насильно, а заспокоїти, дати відпочити.
СПОСІБ ЖИТТЯ
Часто причиною відсутності апетиту стає спосіб життя і харчові звички. Малорухливість, печиво-цукерка, що вічно стирчать з рота, – не дадуть дитині зголодніти. У цьому разі батьки повинні пожертвувати таким «зручним» способом домогтися тиші в домівці, набратися терпіння і дотримуватися режиму дня. Доведеться правильно харчуватися, більше гуляти, обирати рухливі ігри, навчитись домовлятися. Спочатку буде непросто, але спокуса вирішити проблему смаколиками не повинна перемагати бажання «зарядити» дитину на здорове майбутнє.
ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ
Якщо малюк здоровий, його зріст і вага відповідають віковим нормам, але, на вашу думку, він мало їсть – це не привід панікувати. Просто дитині вистачає отриманих із харчуванням калорій, вітамінів, мікроелементів, жирів і вуглеводів: у неї такий метаболізм. Важливо так збалансувати харчування, щоб усі необхідні організму речовини в потрібних пропорціях потрапляли в тарілку вашої малечі.
Ірина Залеська, Освітній портал “Педагогічна преса”
Як знайти спільну мову з підлітком. Поради для дорослих
Погодьтесь, іноді перед спілкуванням із новою людиною відчувається певний дискомфорт, адже треба добрати тему для спілкування, манеру поведінки тощо. А налагодження стосунків із підлітком ускладнюється ще й тим, що він не лише має інші вподобання як представник іншого покоління, а й перебуває у тому віці формування особистості, який заведено називати кризовим. Тож ось кілька простих порад допоможуть знайти спільну мову з цими некерованими особистостями.
1. Підлітка треба слухати, як, до речі, і будь-яку іншу людину. Проте часто ми багато говоримо про себе: чого ми очікуємо від опонента, як сприймаємо його, які емоції відчуваємо тощо. Якщо цікавитися думками підлітка, його захопленнями, спробувати зрозуміти хід його думок, то він сам прагнутиме розповісти вам щось про себе, бо вбачатиме у вас соратника.
2. Потрібно бути щирим у спілкуванні з підлітком. Варто правдиво відповідати на запитання, а якщо, на вашу думку, дещо пояснювати ще не час, то слід обґрунтовано пояснити, чому. Адже підлітки вважають себе дорослими і вимагають відповідного ставлення.
3. Треба прагнути стати для підлітка авторитетом. Доводячи свою правоту, будьте більш розсудливим і менш емоційним. Наводьте приклади зі свого досвіду, розповідайте про свою роботу, захоплення, плани. Так ваша відвертість додасть вам авторитету, а підліток краще вас пізнає, намагатиметься розуміти і чути.
4. Важливо знаходити спільні заняття. Причому щоразу варто додавати якоїсь новизни, адже дитина в цьому віці інтенсивно розвивається не лише фізично, а й інтелектуально: її допитливий мозок прагне нових знань і відчуттів. І краще буде, якщо ця еволюція відбуватиметься під вашим впливом, ніж у “вуличній романтиці”.
5. Не варто робити різких зауважень щодо зовнішності підлітка. Можна висловити свою думку, проте зазначити, що це суб’єктивно. Іноді дорослі й насправді мало знаються на підлітковій “моді”, а різні крайнощі з віком минають.