2001 року закінчила Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка та отримала повну вищу освіту за спеціальністю "Історія та народознавство" та здобула кваліфікацію вчителя історії та народознавства.

З 2000 року по 2021 рік працювала в Куколівській ЗЗСО І-ІІІст. Олександрійського району Кіровоградської області вчителем історії та правознавства.

З 2021 року працюю в Олександрівському ЗЗСО І-ІІІ ст. Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області.

2017 року пройшла навчання за освітньою програмою учителів історії, які викладають предмети освітньої галузі "Суспільствознавство" в Кіровоградському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського, а в квітні 2018 року рішенням атестаційної комісії при відділі освіти Олександрійської районної державної адміністрації було присвоєно кваліфікаційну категорію "спеціаліст вищої категорії".

Процес трансформації суспільно-політичних відносин, що відбувається в українському суспільстві, не оминув освіти, давши потужні імпульси для вдосконалення її змісту, розвитку інноваційної діяльності, форм та методів навчання.

Традиційний тип навчання за допомогою готових зразків, що засвоюються шляхом заучування, не сприяє розвитку творчої особистості.

Альтернативу репродуктивній системі навчання становить інноваційна технологія, головною функцією якої є «вміння» і «навички», де виявляється роль особистості учня, зростання його самостійності.

Крім вже розроблених систем організації самостійної роботи звернемось до організації даного типу навчання шляхом застосування наочності. Групування навчального матеріалу в лаконічні рамки схем, таблиць, графіків, діаграм дозволяє раціонально побудувати навчальний процес, полегшує сприйняття й засвоєння учнями складного матеріалу, розвиває логічне мислення.

Наочним називається таке навчання, при якому уявлення і поняття формуються в учнів на основі безпосереднього сприйняття явищ і предметів або за допомогою їх зображень. Наочне навчання на уроках історії відіграє особливу роль. Учні не мають можливості безпосередньо сприймати події минулого. Історичні події неповторні. Тому важливим джерелом історичних знань виступають різноманітні наочні засоби. Наочне навчання торкається не лише сфери почуттів при сприйнятті минулого, воно розвиває спостереження, уяву, пам’ять і мову учнів, підтримує постійний інтерес до історичного минулого.

Під час вивчення історії використовуються багатоманітні наочні засоби. Можна виділити три великі групи наочних засобів навчання: предметна (справжні речові пам’ятки минулого), образна (образотворчі засоби) і умовно-графічна наочність.

Особливим видом наочних засобів навчання є графічна, чи умовно-графічна, наочність. Графіка - це накреслення письмових чи друкованих знаків, букв; зображення живої мови письмовими знаками. До групи умовно-графічних наочних засобів входять крейдові малюнки й аплікації, історичні карти, схеми, локальні схематичні плани, таблиці, графіки і діаграми. Ці засоби відбивають кількісні і якісні сторони історичного процесу, розміщення історичних фактів у просторі, істотні ознаки фактів, причинно-наслідкові зв'язки і закономірності. Тим самим вони сприяють формуванню у школярів умовних, символічних образів минулого і теоретичних уявлень.

У своїй роботі на уроках історії найбільше використовую схеми. Логічні схеми – це графічні зображення, що відбивають процес, містять його складові, що випливають одне з іншого, наприклад причинно – наслідкові зв’язки між подіями, явищами чи поняттями. Використовую для наочного порівняння явищ, що вивчаються, показу тенденції їхнього розвитку, а також для систематизації історичних знань.

Одним з дієвих засобів оптимізації навчального процесу на уроках історії є таблиці. Тематичні таблиці містять однорідні факти, в такій таблиці, як правило, три стовпчики: причини події; основні етапи; наслідки. Різновидом тематичної є узагальнююча таблиця, яку складають протягом цілої теми чи розділу, розкриваючи зв’язки чи тенденції розвитку в конкретний період.

Крім перерахованих вище засобів навчання, важливе місце посідає історична карта. Шкільна історична карта слугує для наочного просторового зображення тих подій, явищ та процесів, знайомство з якими відбувається лише в рамках викладання історії.

Таким чином, наочні засоби навчання є досить цікавими і багатогранними.

Отже, умовно-графічні методи мають декілька видів: історичні карти, карти-схеми, схеми, таблиці, графіки, діаграми, опорні конспекти, аплікації. Кожен з видів є цікавим і має свої переваги.