Поради психолога

                                                                  Правила етикету в Інтернеті

    Мережевий етикет  — це порядок поведінки, прийнятий у певних соціальних групах.

У мережі Інтернет, яка теж є суспільною групою, також сформувалися свої загальновизнані правила, на базі яких будується спілкування в мережі. Спілкуючись в мережі, не забувайте — Ви маєте справу з живими людьми.

Правила хорошого тону для звичайного світу і для віртуального єдині. Не пишіть і не робіть нічого такого, чого не хотіли почути або побачити самі. Навчіться доводити свою позицію, не принижуючи опонента.

Пам’ятайте, людина, з якою ви спілкуєтеся за допомогою клавіатури, не бачить ваших емоцій, не чує вашого голосу. Постарайтеся представити себе на місці цієї людини і правильно формуйте свої думки, для того, щоб уникнутиневірного трактування вашої думки.  Якщо трапиться побувати в складній етичній ситуації, то поставте себе на це місце в реальному житті і Ви швидко знайдете правильне рішення.

                                         ВЕБ КАМЕРА . ВАША ДИТИНА — П’ЯТИКЛАСНИК

У 5-му класі діти переходять до нової системи навчання: «класний керівник — учителі-предметники», уроки проходять у різних кабінетах. Інколи діти навіть змінюють школу, у них з’являються нові однокласники. До того ж перехід з початкової школи у середню співпадає зі своєрідною віковою кризою — початком переходу від дитинства, що є досить стабільним періодом розвитку, до молодшого підліткового віку.

Більшість дітей переживає цю подію як важливий крок у своєму житті. Деякі пишаються тим, що вони подорослішали, інші мріють розпочати «нове життя». Адаптація у 5-му класі багато в чому схожа з адаптацією у 1-му класі.

Що викликає стрес у п’ятикласників?  Різкі зміни умов навчання, різноманітні та більш ускладнені вимоги, які ставлять до дітей середньої навчальної ланки, навіть зміна «статусу» у початковій школі на «наймолодшого» у середній — все це є досить серйозним випробуванням. У цей період діти можуть стати невпізнанними: тривога, боязкість чи, навпаки, розв’язність, надмірна метушливість, збудження охоплюють їх. У зв’язку з цим у них може знизитись працездатність, вони можуть стати забудькуватими, неорганізованими. Іноді порушуються  сон, апетит.

 ШАНОВНІ БАТЬКИ!

Постарайтеся забезпечити дитині спокійну, доброзичливу обстановку, чіткий режим. Зробіть так, щоб п’ятикласник відчув вашу підтримку і допомогу.

                                       Рекомендації для педагогів щодо роботи з ліворукими дітьми

·         Удосконалюйте координацію рухів дитини та її моторику (15-20 хв. щодня). Це може бути ліплення, малювання, нанесення штрихів, розв’язування та зав’язування вузликів, для дівчат — вишивання, в’язання, пришивання ґудзиків тощо.

·         Тренуйте просторово-зорове сприймання дитини. Якщо вона плутає «право» і «ліво», ставте їй запитання щодо предметів на вулиці або в кімнаті: «Що зна­ходиться праворуч? А що ліворуч?».

·         Розвивайте мовлення дитини: просіть її переказувати прочитане або почуте, складати розповіді про цікаві картинки, придумувати кінцівки до незаверше­них оповідань, казок тощо. Якщо мовлення дитини нерозвинене чи невираз­не, підтримуйте її, висловлюйте впевненість у тому, що, з вашою підтримкою вона впорається з труднощами.

·         Зверніться за консультацією до логопеда, якщо в дитини є труднощі з вимо­вою окремих звуків і, як наслідок, проблеми зі звуко — буквеним аналізуванням слів.

·         Плануйте режим дня дитини раціонально: без перевантажень та надмірних додаткових занять. Варто враховувати, що ліворука дитина схильна швидко втомлюватися.

·         Використовуйте тактику порад, а не наказів або дорікань. Спілкування з ліво­рукою дитиною має бути помірковано вимогливим і доброзичливим.

·         Садіть ліворуку дитину зліва за столом, біля вікна. Під час малювання чи роз­глядання малюнків світло має падати справа.

Булінг у дитячому середовищі: причини, наслідки та шляхи його подолання

                        Глузування та знущання над дітьми однолітків вже стали частиною шкільного життя. З роками масштаби цього явища тільки збільшуються. На Заході його прийнято називати булінгом.

    Багато батьків вважають, що булінг не така серйозна проблема, як вживання школярами заборонених речовин (тютюну, алкоголю, наркотиків), проте його наслідки можуть бути дуже важкими та тривалими. Багато дітей спеціально уникають відвідування школи, тому що бояться цькування. Булінг негативно впливає не тільки на тих, хто терпить образи і знущання, а й на тих, хто їх завдає.

Основні ознаки булінга і так званого мобінга (менш радикальних образ) це:

• Нерівність сил агресора та жертви;

• Повторюваність насильства;

• Гостра емоційна реакція жертви.

Діти, яких кривдять у школі, частіше схильні:

• Погано вчитися.

• Мати занижену самооцінку.

• Переживати депресивний стан.

• Проявляти агресивність, щоб захистити себе й помститися своїм кривдникам.

Діти, які ображають інших, частіше схильні:

• Погано вчитись.

• Палити та вживати алкоголь.

• Скоювати злочини в майбутньому.

Батьки можуть зіграти важливу роль у запобіганні проявів булінгу. Ось кілька порад про це:

• Навчайте дітей вирішувати проблеми конструктивно, без агресивності, хваліть їх, коли в них це виходить.

• Хваліть їх, коли вони добре поводяться, це допоможе їм підняти самооцінку. Дітям потрібна впевненість у собі, щоб вони могли відстояти свою точку зору.

• Спитайте в дітей, як пройшов їх день у школі, уважно вислухайте, що вони розповідають про шкільне середовище, своїх однокласників і проблеми.

• Серйозно поставтеся до булінгу. Більшість дітей соромляться розповідати, що їх ображають. 

• Якщо ви бачите, що когось ображають, обов’язково заступіться за дитину, навіть якщо кривдником є ваш син чи донька.

• Закликайте дитину допомагати тим, хто цього потребує.

• Нікого не ображайте самі. Якщо дітей ображають удома, вони будуть зганяти злість на інших. Якщо ваша дитина бачить, що ви ображаєте когось іншого, глузуєте над ним або брешете про когось, вона буде чинити так само.

• Підтримуйте школу в боротьбі з булінгом. 

Якщо ваша дитина стала жертвою булінгу

Більшість дітей соромляться зізнатись у тому, що над ними знущаються. Вони можуть нікому про це не розповідати. Якщо ваша дитина все-таки прийшла до вас по допомогу, поставтесь до цього серйозно. Якщо дитина вперше попросила про допомогу, але до неї не поставилися серйозно, вдруге вона вже до вас не звернеться.