У 1938-1939 роках було збудовано частину приміщення нової школи. Під час Великої Вітчизняної війни в цій будівлі розміщувався німецький табір для радянських військовополонених, які різали ліс та відправляли у Німеччину. 

У 1944 році почала діяти у новому приміщенні початкова школа. Її завідуючою була Щербина Олександра Пателеївна. Наступний директор Ліщук Михайло Федорович добудував школу і у 1947 році Микулицька початкова школа була реорганізована на семирічку. 

У 1954 році школа стала середньою. В ній навчались випускники Хмелівської, Хобултівської, Хворостівської, Бобицької семирічних шкіл. Восьмий-десятий класи були паралельними. Максимальна кількість учнів становила 230 дітей. 

З 1966 року школа стала восьмирічною, а згодом дев’ятирічною, якою і є по сьогоднішній день. 

Школу очолювали такі директори:

 Вавринюк Мілентина Леонідівна (1969-1973р.р.),

 Галушук Олена Андріївна                 (1973-1979р.р.), 

Рудчик Лідія Миколаївна                    (1979-1980р.р.), 

Сорочук Раїса Анатоліївна               (1980-1984р.р.), 

Лукашик Михайло Іванович              (1984-2005р.р.),

Зелінська Наталія Іванівна                 (2005 - і нині очолює)

     Окрему сторінку в історії села Микуличі займає історія «Просвіти». 

«Просвіта» діяла в будинку Данила Гулюка до 1939року. Членами «Просвіти» було організовано Читальню та Хор. Збереглися фотографії від 1928року членів «Просвіти», яких налічувалося до 50-ти. Зокрема: Гулюк Данило, Кравчук Гнат, Кульба Федон, Климюк Іларіон, Климюк Федір, Борій Дмитро, Поліщук Митрофан, Юрчук Маринка, Гулюк Наталка, Сиротюк Ониська, Грабар Марія, Гулюк Володимир, Козел Денис, Гранат Семен, Щерба Андрон, Костюк Василь, Палига Марко, Ковальчук Степан, Береза Сила, Обара Іван, Хвиль Петро, Мельничук Мілентій, Паламар Арсен, Лещук Меланія, Борій Анон, Максимюк Михалко, Климюк Максим. У Читальні «Просвіти» селяни мали можливість прочитати твори Тараса Григоровича Шевченка та інших відомих українських поетів та письменників. Хор «Просвіти» організовував вистави «Назар Стодоля», «Наталка-Полтавка», «Сватання на Гончарівці». Щороку відзначали Шевченківські дні - читали вірші, співали пісні на вірші Шевченка, ставили вистави на його поеми. Після приходу радянської влади на західноукраїнські землі членів «Просвіти» (тридцять шість чоловік) за наведенням дяка Бабиченка було вивезено до Сибіру.

 У післявоєнні роки хатою-читальнею завідувала Кравчук Нюра. В 50-х роках було збудовано нове приміщення, у якому розмістилися клуб і бібліотека. Окрім посади завклуба та бібліотекаря було введено посаду художнього керівника. 

Сільську бібліотеку очолювали: 

Обара Надія Григорівна (1956 – 1985 р.р.), 

Хомуда Людмила Степанівна (1985 – 2009 р.р.), 

Захарчук Антоніна Володимирівна (з 2009 року). 

Нечуйченко В.А., Петровська В.П., Обара Н.Г., Хомуда Л.С., Гаврилюк Р.П., Кушнірук І.Є., Лупінко В.А, Тимошко В.Д., Захарчук А.В. – очолювали сільський клуб з 1950 по 2013 роки. До 1990-го року у клубі діяли гуртки – вокальний, художнього читання, драматичний. Учасники драматичного гуртка за постановку п’єси «Мартин Буруля» Карпенка-Карого отримали на обласному огляді-конкурсі диплом ІІІ-го ступеня(1973р.). Пригадують жителі села і «Наймичку», і «Безталанну» у виконанні Новосада А.Г., Місая А.Й., Максимюка М.Я., Ляшука А.В., Кецан Є.С., Хом’юка П.В., Паламаря А.І. на сцені місцевого клубу. Бібліотеці було присвоєно звання «Бібліотека відмінної роботи».