Група 203 Історія України

Урок 1. Правовий статус західноукраїнських земель у складі Польщі

Урок 2. Українські землі у складі Румунії. Татарбунарське повстання

Урок 3. Українські землі у складі Чехословаччини. Правовий статус Закарпаття. Карпатська Україна. Карпатська Січ. Августин Волошин  

Урок 4. Практичне заняття

Урок 5. Узагальнення. Тематичний контроль

1. Перегляньте відео за посиланням до теми та випишіть ключові терміни в зошит: https://www.youtube.com/watch?v=tfqG75NpWaI

2. Для перевірки засвоєного матеріалу на уроці виконуємо завдання за посиланням: https://learningapps.org/10084410 , потрібно до кожної з країн (Польща, Румунія, Чехославаччина) віднести відповідну частину українських земель, які потрапили до її складу.

Скрін виконаного завдання надсилайте на пошту dia.sveta@gmail.com  або ж в особисті повідомлення. Також це завдання доступно у classroom.

1. Перегляньте презентацію та випишіть в зошит слайди 2, 4, 6, 11 за посиланням: https://docs.google.com/presentation/d/1GHTNYb0rSf0OQ0-vblRWJNbvRLhFQAdQ/edit?usp=sharing&ouid=117538915931496166795&rtpof=true&sd=true

2. https://learningapps.org/9344827 - Це завдання про Татарбунарське повстання: потрібно розділити причини, привід, масштаби та причини подій. Скрін виконаного завдання надсилайте на пошту dia.sveta@gmail.com, приєднуйте в classroom або в особисті повідомлення. Обов'язково вказуйте своє прізвище, ім'я та групу.

1. Перегляньте відео до теми за посиланням та випишіть ключові дати: https://www.youtube.com/watch?v=3jN94EFAcK8

2. Перегляньте презентацію та випишіть в зошит слайди 2,7,11, 13 за посиланням: https://docs.google.com/presentation/d/1ruN03C-YUTd7o_-dFVYeZTBVhWT154tx/edit?usp=sharing&ouid=117538915931496166795&rtpof=true&sd=true

3. Виконайте завдання за посиланням: https://learningapps.org/6857230

4. Скрін виконаного завдання надсилайте на пошту dia.sveta@gmail.com, приєднуйте в classroom або в особисті повідомлення. Обов'язково вказуйте своє прізвище, ім'я та групу.

Питання до тексту:

1. Назвіть всі національності/народності, що зазначені в тексті. 

Що ж являло собою українське суспільство у міжвоєнний період? Як зазначає Я. Грицак, у межах кожної держави (Польщі, Румунії, Чехословаччини), західні українці демонстрували різні рівні національної свідомості і політичної активності. Причому за рівнем української свідомості та організованості галичани перевищували буковинців. Тяжкий спадок попереднього угорського панування позначився на сповільненості національного самовизначеності «закарпатських русинів». Найтяжча політична і культурна спадщина дісталася тій частині західноукраїнського населення, яке перед Першою світовою війною було підданими Російської імперії. Українці Волині, Полісся, Холмщини і Бессарабії за рівнем своєї національної свідомості значно поступалося навіть населенню Закарпаття. Для українців Західної України підвалиною їхньої ідентичності була приналежність до своєї церкви. Це в однаковій мірі стосувалося як греко-католиків Галичини, так і православного населення Волині, Полісся і Буковини. Тому церква стала центральним об’єктом асиміляції. Польський і румунський режими зосередились на насильному викоріненню культурних, мовних і релігійних особливостей своїх національних меншин.

2. Напишіть хто такий Степан Бандера: 

БАНДЕРА Степан (1909—1959) — політичний діяч, ідеолог українського національного руху. Народився в с. Угринів Старий Калуського пов. в Галичині у родині священика. З 1927 член Української військової організації (УВО), одночасно працює з молоддю. З 1929 зі створенням ОУН став її членом, а згодом одним із керівників. У 1934 був засуджений польським судом на смертну кару, замінену на довічне ув'язнення. В 1939 з початком війни був визволений. В лютому 1940 Бандера зі своїми однодумцями створює Революційний Провід ОУН, а в 1941 на II Великому зборі Проводу стає його головою. Напередодні німецько-радянської війни організував похідні групи і підготував Акт 30 червня 1941 проголошення Української держави. За відмову скасувати його був заарештований німцями і перебував у тюрмах і концтаборах до вересня 1944. У німецькому концтаборі Аушвіц загинули обидва його брати — Олександр (1911—1942) та Василь (1915—1942). В 1947 обраний головою Проводу ОУН, керував боротьбою українського національного підпілля проти радянської влади. У своїх статтях обстоював ідеї християнського революційно-визвольного націоналізму, незалежності України. 15 жовтня 1959 вбитий у Мюнхені агентом радянських спецслужб Б.Сташинським.

3. Напишіть чи можна назвати Карпатську Україну справжньою державою, чому?

  15 березня 1939 р. у приміщенні гімназії Хуста зібрався Сойм Карпатської України, на якому було проголошено її незалежність. Сойм ухвалив закон, що містив такі положення: 

«1. Карпатська Україна є незалежна Держава.

2. Назва Держави є: Карпатська Україна. 

3. Карпатська Україна є республіка на чолі з президентом, вибраним Соймом Карпатської України. 

4. Державною мовою Карпатської України є українська мова. 

5. Барвами державного прапора Карпатської України є синя і жовта...»

Президентом Карпатської України обрали А. Волошина. Засідання Сойму відбувалося під акомпанемент наступаючих угорських військ. 

Тематичне оцінювання: https://forms.gle/Z4tVuuisQxzL4LEW7  при виконанні завдання вказуйте свої власні прізвища та групу

Відповіді надійдуть автоматично!

Урок 6. Радянсько-німецькі договори 1939 р. Початок Другої світової війни

Урок 7. «Радянізація/совєтизація» західних областей України у 1939– 1940 рр. Масові політичні репресії

Урок 8. Передумови, початок німецько-радянської війни. «Тактика випаленої землі»

Урок 9. Окупація України військами Німеччини та її союзниками. Нацистський «новий порядок» в Україні. Бабин Яр. Голокост. Праведники народів світу

Урок 10. Акт проголошення Української Держави. Опір нацистським загарбникам. Український визвольний рух. Поліська Січ. Українська повстанська армія (УПА)

Урок 11. Бойові дії Червоної армії у 1942– 1944 рр. в Україні. «Чорносвитники». Радянський партизанський рух

Урок 12. Вигнання німецьких військ та їхніх союзників з України. Відновлення тоталітарного імперського режиму в УРСР

Урок 13. Депортація кримськотатарського народу як злочин геноциду. Депортація інших етносів Криму

Урок 14. Українці у військових формуваннях держав Об’єднаних Націй

Урок 15. Українське питання на Ялтинській і Потсдамській конференціях. Ціна війни для України: людські, матеріальні втрати

Урок 16. Практичне заняття. Роль українців у розгромі нацистської Німеччини

Урок 17. Культура в роки війни. Пропаганда в умовах Другої світової війни.

Урок 18. Узагальнення. Тематичний контроль

1. Перегляньте презентацію за посиланням :https://docs.google.com/presentation/d/1vcTO9dwD_Grg6KYFP1gpoQwl1LwQrJTL/edit?usp=sharing&ouid=117538915931496166795&rtpof=true&sd=true 

Зверніть увагу на:

1. дати 01 вересня, 17 вересня, 28 вересня - це між СРСР та Німеччиною;

2. Приєднання територій до СРСР від Румунії та Польщі (слайд 6, 13). В зошит випишіть назви новоутворених областей. 

2. Виконайте завдання: https://app.wizer.me/learn/8HQ1LK

1. Перегляньте відео до уроку за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=VkACkR8iHrc

2. Прослухайте голосом Левітана про початок війни Німеччини та СРСР за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=ZAtRykr2vkg

3. Прочитайте та випишіть терміни та дати з теми в зошит - виділено чорним

Початок німецько-радянської війни. Поразки й відступ Червоної армії.

22 червня 1941 р. о 3-й годині 30 хвилин війська вермахту завдали потужного артилерійсько-мінометного удару по місцях розташування підрозділів Червоної армії. За кілька хвилин армія Німеччини перетнула кордон СРСР. Її авіація завдала удару по містах і важливих промислових центрах, аеродромах, де було знищено 1,2 тис. радянських літаків. 

Удар Німеччини, незважаючи на ретельну підготовку Радянського Союзу до війни, виявився повною несподіванкою як для народу, так і для сталінського керівництва. За детально розробленим планом «Барбаросса» Німеччина та її союзники для нападу на СРСР зосередили 190 дивізій загальною кількістю 5,5 млн осіб. Їм протистояло угруповання радянських військ, яке налічувало 170 дивізій і дві бригади (2,9 млн осіб). Нацистський план був розрахований на блискавичну війну («бліцкриг» - теорія досягнення швидкої перемоги у війні, побудована на тому, що противник буде захоплений зненацька і не встигне активізувати свої сили).

В Україну було спрямовано наступ німецької групи армій «Південь» (командувач генерал-фельдмаршал Г. Рундштедт), у складі якої були також румунські та угорські війська, а згодом приєдналися словацькі, італійські підрозділи та інші союзники Німеччини. Згідно з планом «Барбаросса»наступ на Україну був допоміжним. Головні нацистські сили мали наступати через Білорусію на Москву.

Угрупованню сил, що наступали в Україні, протистояли підрозділи Київського особливого та Одеського військового округів, які з початком війни були перетворені відповідно на Південно-Західний (командувач М. Кирпонос) і Південний фронти (командувач І. Тюленєв). Загалом німецькі війська поступалися радянським військам в Україні як кількісно, так і в озброєнні. Однак у напрямку головного удару група армій «Південь» мала перевагу. Вона мусила в перший тиждень війни оволодіти Києвом. Проте події розгорталися інакше. Уздовж кордону нацистські підрозділи зустріли відчайдушний опір прикордонників та невеликих гарнізонів ще недобудованих і не до кінця обладнаних прикордонних укріплених районів «лінії Молотова».

23 червня 1941 р. головні частини німецьких військ були контратаковані радянськими механізованими корпусами в районі міст Луцьк—Рівне—Дубно—Броди. Розгорілася перша в Другій світовій війні грандіозна танкова битва, що тривала до 29 червня. Просування Німеччини було затримано на тиждень, однак це було досягнуто дорогою ціною: із 4,2 тис. танків Південно-Західного фронту залишилося лише 737. Німецька армія втратила лише декілька десятків танків.

Проте удар радянських механізованих корпусів зірвав спробу Німеччини одразу оволодіти Києвом і дав можливість підготувати оборонні рубежі на підступах до міста. 5 липня 1941 р. нацистські війська вийшли до оборонних споруд Києва. Цей день вважається початком Київської стратегічної оборонної операції, що тривала 83 дні. 

Німецьке командування оцінило прорив як вирішальну перемогу, і падіння Києва вважалося справою найближчого часу. На 21 липня 1941 р. А. Гітлер призначив парад на Хрещатику. Проте цим планам не судилося здійснитися. Героїчні захисники міста (понад 120 тис. бійців, із яких 33 тис. становило народне ополчення) стійко тримали оборону. Наступ на Київ тимчасово припинився. Таким чином, оборона Києва примусила німецьке командування відступити від плану «Барбаросса» і тимчасово відвернути значні сили для розгрому радянських військ в Україні, припинивши наступ на Москву. Із часом ситуація навколо Києва почала ускладнюватися. На початку липня 1941 р. війська Німеччини, Угорщини та Румунії перейшли в рішучий наступ проти Південного фронту радянських військ, які продовжували утримувати радянсько-румунський кордон. 8 вересня 1941 р. біля Умані були оточені й розгромлені війська Південного фронту. Лише в полон потрапило 103 тис. червоноармійців. Це дало змогу німецько-угорсько-румунській армії вийти до Дніпра на південь від Києва, а також зайти у глибокий тил військ Південного фронту. Уже 10 серпня єдиного Південного фронту не існувало. 

Частина військ (30 тис. осіб) Південного фронту була затиснута в Одесі, арешта — між Південним Бугом і Дніпром. Й. Сталін заборонив військам Південного фронту відступати за Дніпро. Лише 14 серпня, коли війська вже опинилися в оточенні, було дозволено прориватися на лівий берег Дніпра. З оточення вийшло тільки 12 тис. бійців. Лише Одеса до 16 жовтня 1941 р. впродовж 73 днів тримала оборону.

Розгромивши війська Південного фронту на Правобережжі, німецькі війська створили загрозу Південно-Західному фронту з півдня. Така сама ситуація виникла і з Півночі, де німецькі підрозділи оволоділи Смоленськом. Щоб уникнути катастрофи, представник Ставки Г. Жуков пропонував відвести війська за Дніпро й залишити Київ. Проте Й. Сталін категорично відмовився від цієї пропозиції. Лише 17 вересня Ставка віддала наказ залишити Київ, але було вже пізно. Війська Південно-Західного фронту потрапили в оточення і були розгромлені. Загинуло майже все керівництво фронту на чолі з М. Кирпоносом. У полон потрапило 665 тис. радянських солдатів. 19 вересня в Київ вступили німецькі війська.

Розгром Південного й Південно-Західного фронтів радянських військ дав змогу нацистським військам продовжити наступ на Лівобережжі й прорватися в Крим. Подальша оборона Одеси втратила сенс, 16 жовтня 1941 р. захисники залишили місто. Напередодні відступу приморські райони міста, частину поранених і все те, що неможливо було вивезти (коні, машини тощо), було затоплено в морі. Евакуйовані частини перекинули в Севастополь, який опинився в оточенні. Героїчна оборона міста тривала 250 днів (із 30 жовтня 1941 до 4 липня 1942 р.). Оборона Севастополя зірвала плани Німеччини щодо швидкого наступу на Кавказ і Закавказзя.

За п’ять місяців війни німецьким військам і їх союзникам вдалося просунутися на 900—1200 км у глиб України. Неокупованими залишалися лише території на сході УРСР. Незважаючи на поразку радянських військ в Україні та її окупацію, плани блискавичної війни були зірвані.

 Мобілізаційні заходи та евакуація на схід.

Війна поставила на порядок денний питання про негайну мобілізацію всіх наявних матеріальних і людських ресурсів для відсічі нацистській агресії. Указом Президії Верховної Ради СРСР на території України, як і в інших прифронтових районах, було введено воєнний стан. До рук військового керівництва переходили всі функції державного управління.

26 червня 1941 р. Президія Верховної Ради СРСР прийняла указ про режим робочого часу на період війни. На виробництві скасовувалися чергові та додаткові відпустки, збільшувався робочий час до 11 годин. На оборонних підприємствах і транспорті впроваджувався режим воєнного часу. За самовільне залишення підприємства робітника оголошували дезертиром і засуджували на строк від п’яти до восьми років ув’язнення.

Уже через тиждень після початку війни всі підприємства виконували військові замовлення.

30 червня 1941 р. був утворений Державний Комітет Оборони (ДКО), до якого перейшла вся повнота політичної, державної та військової влади в СРСР. Його, як і Ставку Верховного Головнокомандування (СВГ), очолив Й. Сталін. Лише 3 липня 1941 р. Й. Сталін, після двотижневого мовчання, коли він перебував у повній розгубленості, звернувся до народу з промовою по радіо і проголосив війну з німецькими загарбниками «священною», «Вітчизняною».

Першочерговим завданням радянського керівництва стало зміцнення Червоної армії. Щойно розпочалася війна, оголосили масовий призов до лав Червоної армії. У перші місяці війни в 16 областях України було мобілізовано 2,515 млн осіб. Причому велика кількість людей звернулася до військкоматів добровільно. Активно формувалося народне ополчення з осіб, які не підлягали призову за віком або станом здоров’я. До нього до кінця 1941 р. вступило 1,3 млн осіб.

Незважаючи на масштабні мобілізаційні заходи, людський потенціал України було використано лише частково. Мобілізаційні заходи на західноукраїнських землях були повністю зірвані. Це пояснюється швидким просуванням німецьких військ, негативним ставленням більшості населення західноукраїнських земель до радянської влади, репресивними діями НКВС тощо. У в’язницях на території Західної України було розстріляно без суду й слідства щонайменше 22 тис. політичних в’язнів. Більш дієвими були заходи з переведення промисловості на випуск військової продукції. Вдалося різко збільшити військове виробництво, але воно не могло покрити тих втрат, яких зазнала Червона армія у прикордонних боях. Крім того, швидке просування німецьких військ змушувало партійне керівництво організувати заходи з евакуації матеріальних цінностей.

До східних районів СРСР було евакуйовано понад 550 великих підприємств 30 галузей промисловості (після визволення повернулося лише кілька), 23 потужні будівельні організації і майно дев’яти залізничних господарств, 30 тис. тракторів, 125 млн пудів зерна та іншого продовольства, 6 млн голів худоби. Евакуйовано установи Академії наук УРСР, 70 вузів, 50 театрів. Виїхало 3,5 млн осіб, половина з яких були висококваліфікованими робітниками та інженерами.

Усе, що не підлягало евакуації, мало бути знищено за Директивою РНК СРСР і ЦК ВКП(б) від 29 червня 1941 р. Виконуючи це рішення та інші розпорядження, було зруйновано сотні промислових підприємств, шахт, підірвано цілі вулиці міст (у Києві, Харкові та інших містах), спалено тисячі гектарів не зібраного врожаю, лісів тощо.

Завершення окупації України.

Наприкінці осені — на початку зими 1941 р. вирішальні бої на радянсько-німецькому фронті розгорілися під Москвою. Червоній армії вдалося зупинити нацистську навалу й завдати потужного контрудару (грудень 1941 — січень 1942 р.). Після перших успіхів у наступі під Москвою в радянського командування склалося враження про можливість розгортання наступальних операцій на всьому радянсько-німецькому фронті. Так, Південно-Західному й Південному фронтам було поставлено завдання прорвати фронт німецьких військ у районі Балаклії та Артемівська, вийти в тил донбаського угруповання противника й відрізати йому відхід на захід. Одночасно передбачалося завдати удару в напрямку Краснограда, маючи на меті забезпечити успіх наступальних дій із півночі й визволити Харків. Хоча в результаті наступу 18—31 січня 1942 р. (Барвінківсько-Лозівська операція) радянські війська й просунулися на захід на 100 км, утворивши Барвінківський виступ, але жодної стратегічної мети не було досягнуто.

Своєї мети — порятунку Севастополя і визволення Криму — не досягла й Керченсько-Феодосійська десантна операція (25 грудня 1941 — 2 січня 1942 р. ). Червона армія змогла лише звільнити Керченський півострів. У той самий час німецьке командування готувало на південному фланзі радянсько-німецького фронту масштабний наступ, що мав відбутися влітку 1942 р. В Україні були зосереджені головні ударні сили вермахту. Німецьке командування передбачало одним ударом вийти до річки Волги в районі Сталінграда і на Кавказ. Радянське керівництво очікувало на новий наступ на Москву.

За такого стратегічного розміщення сил рішення радянського командування про наступальні дії навесні 1942 р. на Харків із Барвінківського виступу виявилися помилковими й призвели до нових поразок. До німецького полону потрапило 227 тис. червоноармійців. Радянські війська зазнали поразки і на Керченському півострові. У полон потрапило 180 тис. бійців. Деякі частини Червоної армії (15 тис. осіб) закріпилися в Аджимушкайських каменоломнях під Керчю і тривалий час чинили запеклий опір, марно сподіваючись на допомогу. Це дало змогу німецьким військам розгорнути вирішальний наступ на Севастополь. 4 липня 1942 р. після 250-денної оборони місто було захоплено. Останній рубіж оборони залишався на півострові Херсонес. У полон потрапило близько 100 тис. радянських бійців.

Нові поразки радянських військ призвели до повної окупації України22 липня 1942 р. Німеччиною.

1. Перегляньте відео до уроку за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=VkACkR8iHrc

2. Прослухайте голосом Левітана про початок війни Німеччини та СРСР за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=ZAtRykr2vkg

3. Прочитайте та випишіть терміни та дати з теми в зошит - виділено чорним

Початок німецько-радянської війни. Поразки й відступ Червоної армії.

22 червня 1941 р. о 3-й годині 30 хвилин війська вермахту завдали потужного артилерійсько-мінометного удару по місцях розташування підрозділів Червоної армії. За кілька хвилин армія Німеччини перетнула кордон СРСР. Її авіація завдала удару по містах і важливих промислових центрах, аеродромах, де було знищено 1,2 тис. радянських літаків. 

Удар Німеччини, незважаючи на ретельну підготовку Радянського Союзу до війни, виявився повною несподіванкою як для народу, так і для сталінського керівництва. За детально розробленим планом «Барбаросса» Німеччина та її союзники для нападу на СРСР зосередили 190 дивізій загальною кількістю 5,5 млн осіб. Їм протистояло угруповання радянських військ, яке налічувало 170 дивізій і дві бригади (2,9 млн осіб). Нацистський план був розрахований на блискавичну війну («бліцкриг» - теорія досягнення швидкої перемоги у війні, побудована на тому, що противник буде захоплений зненацька і не встигне активізувати свої сили).

В Україну було спрямовано наступ німецької групи армій «Південь» (командувач генерал-фельдмаршал Г. Рундштедт), у складі якої були також румунські та угорські війська, а згодом приєдналися словацькі, італійські підрозділи та інші союзники Німеччини. Згідно з планом «Барбаросса»наступ на Україну був допоміжним. Головні нацистські сили мали наступати через Білорусію на Москву.

Угрупованню сил, що наступали в Україні, протистояли підрозділи Київського особливого та Одеського військового округів, які з початком війни були перетворені відповідно на Південно-Західний (командувач М. Кирпонос) і Південний фронти (командувач І. Тюленєв). Загалом німецькі війська поступалися радянським військам в Україні як кількісно, так і в озброєнні. Однак у напрямку головного удару група армій «Південь» мала перевагу. Вона мусила в перший тиждень війни оволодіти Києвом. Проте події розгорталися інакше. Уздовж кордону нацистські підрозділи зустріли відчайдушний опір прикордонників та невеликих гарнізонів ще недобудованих і не до кінця обладнаних прикордонних укріплених районів «лінії Молотова».

23 червня 1941 р. головні частини німецьких військ були контратаковані радянськими механізованими корпусами в районі міст Луцьк—Рівне—Дубно—Броди. Розгорілася перша в Другій світовій війні грандіозна танкова битва, що тривала до 29 червня. Просування Німеччини було затримано на тиждень, однак це було досягнуто дорогою ціною: із 4,2 тис. танків Південно-Західного фронту залишилося лише 737. Німецька армія втратила лише декілька десятків танків.

Проте удар радянських механізованих корпусів зірвав спробу Німеччини одразу оволодіти Києвом і дав можливість підготувати оборонні рубежі на підступах до міста. 5 липня 1941 р. нацистські війська вийшли до оборонних споруд Києва. Цей день вважається початком Київської стратегічної оборонної операції, що тривала 83 дні. 

Німецьке командування оцінило прорив як вирішальну перемогу, і падіння Києва вважалося справою найближчого часу. На 21 липня 1941 р. А. Гітлер призначив парад на Хрещатику. Проте цим планам не судилося здійснитися. Героїчні захисники міста (понад 120 тис. бійців, із яких 33 тис. становило народне ополчення) стійко тримали оборону. Наступ на Київ тимчасово припинився. Таким чином, оборона Києва примусила німецьке командування відступити від плану «Барбаросса» і тимчасово відвернути значні сили для розгрому радянських військ в Україні, припинивши наступ на Москву. Із часом ситуація навколо Києва почала ускладнюватися. На початку липня 1941 р. війська Німеччини, Угорщини та Румунії перейшли в рішучий наступ проти Південного фронту радянських військ, які продовжували утримувати радянсько-румунський кордон. 8 вересня 1941 р. біля Умані були оточені й розгромлені війська Південного фронту. Лише в полон потрапило 103 тис. червоноармійців. Це дало змогу німецько-угорсько-румунській армії вийти до Дніпра на південь від Києва, а також зайти у глибокий тил військ Південного фронту. Уже 10 серпня єдиного Південного фронту не існувало. 

Частина військ (30 тис. осіб) Південного фронту була затиснута в Одесі, арешта — між Південним Бугом і Дніпром. Й. Сталін заборонив військам Південного фронту відступати за Дніпро. Лише 14 серпня, коли війська вже опинилися в оточенні, було дозволено прориватися на лівий берег Дніпра. З оточення вийшло тільки 12 тис. бійців. Лише Одеса до 16 жовтня 1941 р. впродовж 73 днів тримала оборону.

Розгромивши війська Південного фронту на Правобережжі, німецькі війська створили загрозу Південно-Західному фронту з півдня. Така сама ситуація виникла і з Півночі, де німецькі підрозділи оволоділи Смоленськом. Щоб уникнути катастрофи, представник Ставки Г. Жуков пропонував відвести війська за Дніпро й залишити Київ. Проте Й. Сталін категорично відмовився від цієї пропозиції. Лише 17 вересня Ставка віддала наказ залишити Київ, але було вже пізно. Війська Південно-Західного фронту потрапили в оточення і були розгромлені. Загинуло майже все керівництво фронту на чолі з М. Кирпоносом. У полон потрапило 665 тис. радянських солдатів. 19 вересня в Київ вступили німецькі війська.

Розгром Південного й Південно-Західного фронтів радянських військ дав змогу нацистським військам продовжити наступ на Лівобережжі й прорватися в Крим. Подальша оборона Одеси втратила сенс, 16 жовтня 1941 р. захисники залишили місто. Напередодні відступу приморські райони міста, частину поранених і все те, що неможливо було вивезти (коні, машини тощо), було затоплено в морі. Евакуйовані частини перекинули в Севастополь, який опинився в оточенні. Героїчна оборона міста тривала 250 днів (із 30 жовтня 1941 до 4 липня 1942 р.). Оборона Севастополя зірвала плани Німеччини щодо швидкого наступу на Кавказ і Закавказзя.

За п’ять місяців війни німецьким військам і їх союзникам вдалося просунутися на 900—1200 км у глиб України. Неокупованими залишалися лише території на сході УРСР. Незважаючи на поразку радянських військ в Україні та її окупацію, плани блискавичної війни були зірвані.

 Мобілізаційні заходи та евакуація на схід.

Війна поставила на порядок денний питання про негайну мобілізацію всіх наявних матеріальних і людських ресурсів для відсічі нацистській агресії. Указом Президії Верховної Ради СРСР на території України, як і в інших прифронтових районах, було введено воєнний стан. До рук військового керівництва переходили всі функції державного управління.

26 червня 1941 р. Президія Верховної Ради СРСР прийняла указ про режим робочого часу на період війни. На виробництві скасовувалися чергові та додаткові відпустки, збільшувався робочий час до 11 годин. На оборонних підприємствах і транспорті впроваджувався режим воєнного часу. За самовільне залишення підприємства робітника оголошували дезертиром і засуджували на строк від п’яти до восьми років ув’язнення.

Уже через тиждень після початку війни всі підприємства виконували військові замовлення.

30 червня 1941 р. був утворений Державний Комітет Оборони (ДКО), до якого перейшла вся повнота політичної, державної та військової влади в СРСР. Його, як і Ставку Верховного Головнокомандування (СВГ), очолив Й. Сталін. Лише 3 липня 1941 р. Й. Сталін, після двотижневого мовчання, коли він перебував у повній розгубленості, звернувся до народу з промовою по радіо і проголосив війну з німецькими загарбниками «священною», «Вітчизняною».

Першочерговим завданням радянського керівництва стало зміцнення Червоної армії. Щойно розпочалася війна, оголосили масовий призов до лав Червоної армії. У перші місяці війни в 16 областях України було мобілізовано 2,515 млн осіб. Причому велика кількість людей звернулася до військкоматів добровільно. Активно формувалося народне ополчення з осіб, які не підлягали призову за віком або станом здоров’я. До нього до кінця 1941 р. вступило 1,3 млн осіб.

Незважаючи на масштабні мобілізаційні заходи, людський потенціал України було використано лише частково. Мобілізаційні заходи на західноукраїнських землях були повністю зірвані. Це пояснюється швидким просуванням німецьких військ, негативним ставленням більшості населення західноукраїнських земель до радянської влади, репресивними діями НКВС тощо. У в’язницях на території Західної України було розстріляно без суду й слідства щонайменше 22 тис. політичних в’язнів. Більш дієвими були заходи з переведення промисловості на випуск військової продукції. Вдалося різко збільшити військове виробництво, але воно не могло покрити тих втрат, яких зазнала Червона армія у прикордонних боях. Крім того, швидке просування німецьких військ змушувало партійне керівництво організувати заходи з евакуації матеріальних цінностей.

До східних районів СРСР було евакуйовано понад 550 великих підприємств 30 галузей промисловості (після визволення повернулося лише кілька), 23 потужні будівельні організації і майно дев’яти залізничних господарств, 30 тис. тракторів, 125 млн пудів зерна та іншого продовольства, 6 млн голів худоби. Евакуйовано установи Академії наук УРСР, 70 вузів, 50 театрів. Виїхало 3,5 млн осіб, половина з яких були висококваліфікованими робітниками та інженерами.

Усе, що не підлягало евакуації, мало бути знищено за Директивою РНК СРСР і ЦК ВКП(б) від 29 червня 1941 р. Виконуючи це рішення та інші розпорядження, було зруйновано сотні промислових підприємств, шахт, підірвано цілі вулиці міст (у Києві, Харкові та інших містах), спалено тисячі гектарів не зібраного врожаю, лісів тощо.

Завершення окупації України.

Наприкінці осені — на початку зими 1941 р. вирішальні бої на радянсько-німецькому фронті розгорілися під Москвою. Червоній армії вдалося зупинити нацистську навалу й завдати потужного контрудару (грудень 1941 — січень 1942 р.). Після перших успіхів у наступі під Москвою в радянського командування склалося враження про можливість розгортання наступальних операцій на всьому радянсько-німецькому фронті. Так, Південно-Західному й Південному фронтам було поставлено завдання прорвати фронт німецьких військ у районі Балаклії та Артемівська, вийти в тил донбаського угруповання противника й відрізати йому відхід на захід. Одночасно передбачалося завдати удару в напрямку Краснограда, маючи на меті забезпечити успіх наступальних дій із півночі й визволити Харків. Хоча в результаті наступу 18—31 січня 1942 р. (Барвінківсько-Лозівська операція) радянські війська й просунулися на захід на 100 км, утворивши Барвінківський виступ, але жодної стратегічної мети не було досягнуто.

Своєї мети — порятунку Севастополя і визволення Криму — не досягла й Керченсько-Феодосійська десантна операція (25 грудня 1941 — 2 січня 1942 р. ). Червона армія змогла лише звільнити Керченський півострів. У той самий час німецьке командування готувало на південному фланзі радянсько-німецького фронту масштабний наступ, що мав відбутися влітку 1942 р. В Україні були зосереджені головні ударні сили вермахту. Німецьке командування передбачало одним ударом вийти до річки Волги в районі Сталінграда і на Кавказ. Радянське керівництво очікувало на новий наступ на Москву.

За такого стратегічного розміщення сил рішення радянського командування про наступальні дії навесні 1942 р. на Харків із Барвінківського виступу виявилися помилковими й призвели до нових поразок. До німецького полону потрапило 227 тис. червоноармійців. Радянські війська зазнали поразки і на Керченському півострові. У полон потрапило 180 тис. бійців. Деякі частини Червоної армії (15 тис. осіб) закріпилися в Аджимушкайських каменоломнях під Керчю і тривалий час чинили запеклий опір, марно сподіваючись на допомогу. Це дало змогу німецьким військам розгорнути вирішальний наступ на Севастополь. 4 липня 1942 р. після 250-денної оборони місто було захоплено. Останній рубіж оборони залишався на півострові Херсонес. У полон потрапило близько 100 тис. радянських бійців.

Нові поразки радянських військ призвели до повної окупації України 22 липня 1942 р. Німеччиною.

1. Презентація до уроку: https://docs.google.com/presentation/d/1RPooa3nH4mSGdsxCIRY6scoRxpjmhGlG/edit?usp=sharing&ouid=117538915931496166795&rtpof=true&sd=true 

В зошит виписати:

1. Що таке "Новий порядок"?

2. окупаційні зони, на які була поділена Україна;

3. Термін з поясненням Голокост;

4. Колабораціонізм;

5. Остарбайтери 

2. Домашнє завдання виконати до 12.02.2024 року за посиланням: https://quizizz.com/join?gc=79491929 

1. Перегляньте презентацію до уроку за посиланням:https://docs.google.com/presentation/d/12ssRN8L6mfW0BsUrF5BfsN9t-gdqALOb/edit?usp=sharing&ouid=117538915931496166795&rtpof=true&sd=true 

В зошит виписати слайди 4, 10, 19, 20, 29

2. Виконати домашнє завдання за посиланням:https://app.wizer.me/learn/Z016DB 

Презентація до уроку. 

1. Сталінградська битва. 

2. Курська битва. 

3. Битва за Дніпро. 

4. Звільнення Києва

1. Перегляньте презентацію за посиланням: https://docs.google.com/presentation/d/1a6Xjo7YrYjtVQ8FNmgEWegQNoKStkg8nCJ6HOvQ0u38/edit?usp=sharing 

2. Випишіть в зошит тему уроку та слайди 12, 22-24, 27

Радість населення Криму з визволення від нацистської окупації була затьмарена ще одним злочином сталінізму. Усе кримськотатарське населення звинуватили в співробітництві з окупаційною владою і за рішенням Державного комітету оборони від 11 травня 1944 р. виселили до Узбецької РСР та інших східних районів СРСР.

Депортація розпочалася на світанку 18 травня 1944 р. й тривала до 16-ї години 20 травня. На збори людям давали від кількох хвилин до півгодини, після чого вантажівками відвозили на залізничні станції. Звідти кримськотатарське населення ешелонами під конвоєм відправляли до місць заслання. Тих, хто не міг іти, розстрілювали на місці. Під час транспортування людей тримали напівголодними, а померлих ховали вздовж залізничних колій або просто скидали з вагонів. 

За офіційними даними, за два з половиною дні було виселено 183 155 осіб, із яких дорогою померла 191 людина. Депортація не торкнулася колабораціоністів — більшість із них евакуювали до Німеччини, а ті, хто залишився, у квітні-травні 1944 р. були віддані під суд. Депортовані були й ті кримські татари, які повернулися в Крим з евакуації після відходу німецьких військ, а також ветерани війни. До 1946 р. близько 9 тис. із них, навіть ті, хто мав високі урядові нагороди, були вислані (серед них 254 офіцери). Найвідоміші з ветеранів не були депортовані, але отримали заборону на проживання в Криму, зокрема двічі Герой Радянського Союзу льотчик Амет-Хан Султан. У червні з Криму та Півдня України було виселено 14,7 тис. греків, 8,5 тис. вірмен, 12,4 тис. болгар. У 1945 р. Крим з автономної республіки був перетворений на область. До 1948 р. перейменували понад 80 % населених пунктів Криму, назви яких мали татарське походження.

Значна кількість депортованих (від 15 до 46 %) померла від голоду й хвороб першої ж зими 1944—1945 рр. Їх не торкнулася амністія 1953 р., і до 1956 р. вони мали статус спецпоселенців без права залишити місце проживання під страхом кримінальної відповідальності. На відміну від інших депортованих народів, які повернулися в рідні землі до кінця 1950-х рр., кримські татари формально отримали таке право лише в 1974 р., а фактично — у 1989 р., коли Верховна Рада СРСР засудила депортацію кримських татар і визнала її незаконною та злочинною. 

Згідно з постановою Верховної Ради України No 792-VIII від 12 листопада 2015 р., депортацію кримських татар 1944 р. було визнано геноцидом, а 18 травня відзначається як День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу.

!!! ЗАВДАННЯ: Переходьте за посиланням та виконуйте тест. Зверніть увагу, що відповіді надійдуть автоматично:

для гурпи 201:https://www.classtime.com/code/5VWPKR

1. Відео до уроку: https://www.youtube.com/watch?v=HxDiyl8Ru_w

2.  З відео виписати в зошит - тему уроку, - 7 армій країн, в яких воювали українці, 

- прізвища та імена українців за зразком: АМЕТ-ХАН СУЛТАН - льотчик-ас, двічі герой Радянського Союзу.

3.  Виконати завдання за посиланням: https://learningapps.org/22504723, після виконання завдання, зробіть скрін, фото прикріплювати в classroom або в надсилати в особисті повідомлення

1. Перегляньте презентацію за посиланням: https://docs.google.com/presentation/d/1YZCoV7ck4a5HtYX4o7L78p49KLTeb8XU/edit?usp=sharing&ouid=117538915931496166795&rtpof=true&sd=true

2. Виписати тему уроку та слайди 4, 5, далі по центру пишемо наукова діяльність: діяч - досягнення; теж по центру література: письменник - твори, що написав; образотворче мистецтво: діяч - досягнення; кіно, музика, театр 

3. Виконати завдання за посиланням:https://wordwall.net/ru/resource/32006470 Скрін приєднуйте до classroom або надсилайте в особисті повідомлення

Тематичне оцінювання: https://forms.gle/jp23MDK3tnGfWC3M7 

Урок 19. Український визвольний рух у 1944-1950-х років

Урок 20. Україна - співзасновниця ООН. Участь УРСР в міжнародних організацій

Урок 21. Ліквідація УГКЦ у 1946-1949 рр.

Урок 22. Масові депортації 1944-1946 рр. Операції "Вісла" та "Захід"

Урок 23. Масовий голод 1946-1947 рр.

Урок 24. Ідеологічні кампанії. 

Урок 25. Культура в перші повоєнні роки

Урок 26. Практичне заняття. "Війна пішла, а горе залишилось..."

Урок 27. Узагальнення. Тематичний контроль

1. Перегляньте презентацію.

2. Випишіть в зошит тему уроку та слайди 3, 4, 6, 9-12, 15.

1. Перегляньте презентацію.

2. Випишіть в зошит тему уроку, слайди 5, 7, 9, 10, 12, 14, 18.

1. Перегляньте презентацію. 

2. Випишіть в зошит тему уроку, слайди 4, 6, 7.

1. Перегляньте презентацію.

 2. Виписати в зошит тему уроку та слайди 2, 4, 6, 7, 9, 10,11

Більше детальніша інформація за посиланням: https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/viyskovym/akciya-visla-1947-rik-28-kvitnya-29-lypnya 

Також доступний відеоролик про операцію "Вісла" за посиланням: https://youtu.be/tlXJM_SDzvE 

1. Презентація до уроку.

2. З презентації виписати тему уроку та слайди 2, 3, 5, 6, 8, 9. 

1. Перегляньте презентацію за посиланням:https://docs.google.com/presentation/d/1rqHnbeHL7ghOaOqpCdGq4EyAlNIo7Xim/edit?usp=sharing&ouid=117538915931496166795&rtpof=true&sd=true 

2. Виписати в зошит тему уроку та назви ідеологічних кампаній з їх поясненням: "український або буржуазний націоналізм", "ждановщина", "космополітизм".

3. Домашнє завдання 

1. Перегляньте презентацію.

2. Виконати завдання за посиланням: https://wordwall.net/ru/resource/5495248 

1. ТЕМА УРОКУ: Міфи та реальність про входження Кримської області до складу УРСР. 

2. Переглянути презентацію.

3. В зошит виписати тему уроку, дату передачі Кримської області до УРСР та спростування міфів про цю подію (слайди 5-9 ).

4. Завдання: https://learningapps.org/watch?v=pax2oc0oj24 

1. Підготовка до тематичного оцінювання за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=NMoBFMuHGAU

2. Виконайте тест за посиланням:https://www.classtime.com/code/K7IEDV 

3. !!! Зверніть увагу, що відповіді надійдуть автоматично.

Урок 28. Внутрішньополітична ситуація в УРСР у першій половині 1950-х рр.

Урок 29. Стан промисловості і сільського господарства

Урок 30. Адміністративно-територіальні зміни. Входження Кримської області до складу УРСР

Урок 31. Зародження дисидентського руху в Україні та його течії

Урок 32. Науково-технічна революція: внесок українців

Урок 33. Антирелігійні кампанії. Відлига в мистецтві

Урок 34. Практичне заняття. Ті, хто відкрили шлях у космос (внесок українців в освоєння космічного простору)

Урок 35. Узагальнення. Тематичний контроль

1. Перегляньте презентацію (1-10 слайди)за посиланням: docs.google.com/presentation/d/1cYBs-hiEnGrGPxEZ2tzlFfkLIQTeSsSG/edit?usp=sharing&ouid=117538915931496166795&rtpof=true&sd=true  та випишіть в зошит 2, 5, 7 слайди. 

1. Перегляньте презентацію (10-22) за посиланням: docs.google.com/presentation/d/1cYBs-hiEnGrGPxEZ2tzlFfkLIQTeSsSG/edit?usp=sharing&ouid=117538915931496166795&rtpof=true&sd=true  та випишіть в зошит виділене чорним на слайдах 14-18, 20.

1. ТЕМА УРОКУ: Міфи та реальність про входження Кримської області до складу УРСР. 

2. Переглянути презентацію за посиланням: https://docs.google.com/presentation/d/1yFCOHyxHuKNSrBUCnkZXbIrWBkJaJike/edit?usp=sharing&ouid=117538915931496166795&rtpof=true&sd=true

3. В зошит виписати тему уроку, дату передачі Кримської області до УРСР та спростування міфів про цю подію (слайди 5-9 ).Виконати завдання за посиланням:https://learningapps.org/24849800 . Скрін виконаного завдання приєднуйте в classroom або в особисті повідомлення. Обов'язково вказуйте своє прізвище, ім'я та групу.

1. Перегляньте презентацію за посиланням:https://docs.google.com/presentation/d/1dMXjujwgT5TnRNgzj1tCZTCnFdho3c96/edit?usp=sharing&ouid=117538915931496166795&rtpof=true&sd=true 

2. Випишіть в зошит тему уроку та слайди 4, 6, 11-15, 22, 23 

Презентація до уроку. Виписати в зошит тему уроку та слайди 3, 4, 6, 16

1. Перегляньте відео до уроку.

2. Дайте відповіді на питання.

Питання: 

1. Хто такі "шістдесятники"?

2. Що таке САМВИДАВ?

3. Напишіть представників "шістдесятників", яких згадують у відео.

Урок 36. Зміни в системі влади. Неосталінізм. Конституція УРСР 1978 р. Вплив міжнародних процесів на ситуацію в Україні

Урок 37. Активізація дисидентського руху: течії, форми та методи боротьби. «Самвидав». «Український вісник». (Українська Гельсінська група/УГГ)

Урок 38. Наростання економічної кризи. Уповільнення темпів зростання промисловості. Провал Продовольчої програми

Урок 39. Феномени радянського повсякдення: «хрущовки», «дефіцит», «черги». Етносоціальні зміни в УРСР. Особливості розвитку культури. Українське поетичне кіно. Український спорт

Урок 40. Узагальнення. Тематичний контроль

1. Презентація до уроку 

2. Терміни: застій, неосталінізм, розвинений соціалізм, геронтократія, дефіцит.

Дійові особи: Леонід Брежнєв, Петро Шелест, Володимир Щербицький 

1.  Перегляньте презентацію за посиланням: https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/vchytelyam/prezentaciyi/ukrayinska-gelsinska-grupa-u-shemah-i-personaliyah

2. В зошит виписати слайди 6, 7, 8, 16.

3. Домашнє завдання: https://www.classtime.com/code/8W7E23 

1. Презентація до уроку доступна за посиланням: https://docs.google.com/presentation/d/1-NbierLXp8j9Ywm1kzJxT6C2ypWm3BUt/edit?usp=sharing&ouid=117538915931496166795&rtpof=true&sd=true 

2. Зверніть увагу на суть "косигінської реформи" та продовольчої програми.

1. Презентація до уроку Зверніть увагу на терміни "дефіцит", "хрущовка", "черга".

2. Презентація до уроку  про культуру.

3. Відео про зародження української естради: https://www.youtube.com/watch?v=o47w3f8DZgM 

https://www.classtime.com/code/2G2EQK 

Відповіді надійдуть автоматично. Успіхів!