Середньовіччя - час, оточене ореолом назавжди минулої романтики. Відважні лицарі, горді королі, прекрасні принцеси...

Принаймні, саме так все описується в художній літературі. На ділі ж все було не зовсім так...

У Середні віки зароджувалося багато держав та імперій, які згодом стали предтечами сучасних країн. Але то були дуже небезпечні часи — у цьому бурливому котлі виживали тільки найсильніші, найбільш живучі та пристосовані...

Територію сучасного Харкова люди почали обживати в давнину . Розкопки археологів свідчать, що тут проживали різні народи: скіфо-сарматські, черняхівські племена, половці. Відомо також, щ о в другій половині I тис. н. е. цю територію заселяло східнослов'янсь ке плем'я сіверян. Слов'яни ще у VIII ст. заснували на місці майбутнього Харкова своє поселення, яке в Х ст. стало відоме як місто Донець. Донець був не тільки фортецею, але й центром ремесел (ковальського, ювелірного, гончарного та ін.), важливим пунктом транзитної торгівлі. Перша згадка про Донець в літописі стосується 1185 р. З цим містом пов'язаний також епізод зі "Слова о полку Ігоревім" - найважливішого твору епохи Київської Русі. Саме тут перебуває після полону герой поеми - новгород-сіверський кня зь Ігор Святославович. Місто Донець зруйнували орди хана Батия в середині XIII ст. Існує кілька версій про виникнення назви "Харків". Деякі історики вважають, що Харків - трансформована назва від Шарукань, половецької столиці, яка була на цих землях, інші пов'язують н азву з ім'ям ватажка перших українських переселенців в середині XVII ст. Харка (Харитона). Більшість же фахівців вважають, що свою назву місто отримало від річки Харків. Назва це вперше згадується в "Книзі Великому Кресленню", укладеній 1627 р., і досі залишаєтьс я гідронімічною загадкою. Засновниками міста були українські козаки й селяни, що втекли від національно-релігійного та соціального гніту польських пані в з Придніпровської і Західної Україні, особливо в період визвольн ої боротьби українського народу під проводом Б. Хмельницького. Українські переселенці почали обживати незаселені території, які ще на початку XVI ст. номінально входили до складу Московської держави. Цей край іменувався "Диким полем", тому що був спустошений після монголо-татарських набігів. Одночасно з українцями тут з'явилися російські поселенці. У результаті взаємодії двох міграційних потоків: із заходу, біл ьшого, українського, і з півночі, меншого, російського (руського), сформувалася слобожанська субкультура. У XVII-XVIII ст. Слобожанщина перетворилася в особливу історико-географічну область Україна з характерним колоритом матеріальної і духовної культури.