Комплекс ЛФК для профілактики і корекції   плоскостопості у дітей дошкільного віку 

Ввідна частина заняття.

 1. Ходьба на носках, на п’ятах, на зовнішніх краях стоп, з високим підніманням колін, перехресним шагом. Ходьба триває 2-3 хв, руки на поясі, спину тримаємо рівно.

В. п. – стоячи, руки на поясі, ноги нарізно.

2. Виконуємо нахили тулуба вправо – вліво. Повторити 4-6 разів. При нахилах – видих.

3. Нахили тулуба вперед – назад. Повторити 4-6 разів. При нахилах – видих.

4. Нахили голови вперед-назад, вправо-вліво. Темп – повільний. Слідкуємо за правильною поставою.

5. Повороти голови направо-наліво. Темп – повільний. Слідкуємо за правильною поставою.

Основна частина заняття.

 В. п. – сидячи на стільці.

6. Захоплення дрібних предметів ступнями і їх перекладання. Темп повільний. Спину утримувати прямо.

7. Катання по підлозі спеціальних гумових валиків або м'ячиків з шипами. Темп повільний. Повторити 6-8 раз.

8. Приведення та супінація стоп з одночасним згинанням пальців. Повторити 10–15 разів.

9. Загарбання обома стопами м'яча і підведення його з підлоги. Повторити 8–10 разів.

В. п. – лежачи на спині.

10. Ноги нарізно. Виконуємо колові оберти у гомілковостопних суглобах. На 1-4 – у праву сторону, 5-8 – у ліву сторону.

11. В. п. – те ж саме,  почергове і одночасне відтягування носків ніг, піднімаючи і опускаючи зовнішній край стопи. Повторити 10–15 разів. Темп повільний. Спину утримувати прямо. Повторити 6-8 разів.

12. Ковзання стопою однієї ноги по гомілці іншої. По 10–12 разів.

13. Зігнути ноги в колінних суглобах і упираючись стопами в підлогу, почергове та одночасне підведення п'ят від підлоги. Повторити 10–15 разів.

В. п. – лежачи на животі.

14. Виконуємо приведення п’ят до сідниць із пасивним розтягуванням. На 1-2 – приведення п’ят до сідниць, обхоплюємо нижню третину гомілки і притискаємо ноги до сідниць, 3-4 – утримувати позу, 5-6 – в. п. Темп повільний. Можна спину прогнути.

15. В. п. – те ж саме, руки вгорі. Виконуємо прогинання спини, руки і ноги утримуємо вгорі на рахунок 1-6, 7-8 («човник»)– в. п. Повторюємо 4-6 разів.

Заключна частина заняття.

16. В. п. – стоячи на колінах. Виконуємо вправу «Кішка». Дитина має стати на коліна та долоньки, опустити голову вниз, розправити плечі та вигнути дугою спину, а потім підняти голову та прогнути спину, наче кішечка.

17. В. п. – лежачи на спині, руками обхоплюємо коліна. Виконуємо перекати на хребетному стовпі вперед-назад.

18. В. п. – основна стійка. На 1-4 – руки вгору – вдих, на 5-8 – вільне падіння рук – видих. Повторити 4-6 разів не поспішаючи.

Будьте здорові!

Про важливість ранкової гімнастики в режимі дня дітей

    Тривалий карантин – значне випробування для всієї родини. змінився звичайний режим дня, наша рухова активність зменшилась. Але, є і плюси: сидячи вдома на карантині можна більше часу приділити дітям і навчити їх (та й себе) гарним звичкам. Заняття фізичними вправами – одна з них. Тим паче, на час карантину спортивні та фітнес-зали закриті, а діти не відвідують уроки фізкультури.

   Фізична активність – це запорука гарного самопочуття. Для цього необов'язково ходити в спортивний зал, виходити на пробіжку, стадіон тощо, але приділити 15-20 хвилин зарядці – обов'язковий пункт для початку продуктивного дня не тільки для дітей, а й дорослих.

  Одним з найважливіших фізкультурно-оздоровчих заходів у режимі дня є ранкова гімнастика. Завдання ранкової гімнастики полягає в тому, щоб активізувати діяльність організму, зміцнити серцево-судинну систему, підвищити імунітет, поліпшити координацію рухів. Щоденна ранкова гімнастика сприятливо впливає на весь організм дитини, чинить позитивний вплив на закріплення правильної постави, гарної ходи, попереджує виникнення плоскостопості. Привчає дітей проявляти вольові зусилля, виробляє наполегливість, дисциплінованість. Діти набувають корисної звички щодня зранку виконувати фізичні вправи, які сприяють виникненню почуття бадьорості, емоційного підйому на весь день і сприяють організованому початку дня дітей.

   Для проведення гімнастики підбираються вправи, котрі включають деякі основні рухи (переважно ходьба на місці, підскоки, вправи на рівновагу), рухливі ігри, загальнорозвиваючі вправи, залежно від віку дитини. Послідовність вправ має забезпечити поступове посилення функціональної діяльності організму і різносторонній вплив на різні м'язові групи. З них першими подаються вправи для рук і плечового поясу, потім вправи, спрямовані на розвиток м'язових груп тулуба і ніг (повороти, нахили, присідання, махи ногами, відведення ніг вперед, назад, в сторони, стискання і розмикання пальців ніг тощо). Загальнорозвиваючі вправи проводяться з різних вихідних положень. Закінчується ранкова гімнастика найпростішими дихальними вправами.

  Поєднання фізичних вправ, підібраних у зазначеному порядку, становить так званий комплекс. Один і той же комплекс ранкової гімнастики слід повторювати протягом двох тижнів. Комплекси, особливо для дітей молодшого віку, варто оформити єдиним сюжетом. Дорослий повинен творчо підходити до використання сюжету: щоб він не набридав дітям, в одні й ті ж дії вводяться нові образи («Пташки», «Метелики», «Літаки» тощо).

   Виконання кожного нового комплексу протікатиме зазвичай повільніше, так як діти не відразу запам'ятовують послідовність вправ. Тому деякі вправи спочатку можна проробляти в більш повільному темпі. Як тільки дитина засвоїть усі вправи комплексу, треба домагатися проведення їх в енергійному темпі. Для ранкової гімнастики обирають зазвичай знайомі дітям вправи, або нескладні вправи, які не потребують вдумливого розучування.

  Вчені довели, що навіть 10-хвилинна гімнастика зранку здатна поліпшити кровообіг. Це впливає на зовнішній вигляд та навіть на працездатність, адже кров краще циркулює мозком, поліпшує концентрацію уваги і прискорює розумові процеси.

ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ДІТЕЙ ПРИ АУТИСТИЧНИХ РОЗЛАДАХ

При організації ЛФК з дітьми широко використовується ігровий метод. В ігрової діяльності створюються сприятливі умови для розвитку уваги, сприйняття, пам'яті, орієнтування в просторі, уточнення і розширення наявних понять. У рухливій грі взаємодіють два компоненти: зорово-слухове сприйняття і моторне виконання. Правила гри обумовлюють необхідну просторову орієнтацію дітей. В той же час несподівана зміна ігрової ситуації порушує план дій і вимагає від дитини перемикання, що необхідно для правильного орієнтування в подальшій грі. Рухливі ігри формують у дитини вміння знаходити найбільш вдалий спосіб дії з урахуванням ігровий обстановки і необхідності досягти поставленої мети. Від нього вимагається проявити спритність, витримку, терпіння, винахідливість. Граючи, діти мимоволі враховують розташування предмета або людини, його близькість або віддаленість, завдяки чому розвивається окомір і просторово-зорово-слухова орієнтація. Заняття ЛФК з дітьми – творчий процес.
Нерідко в процесі занять необхідно міняти намічений план, дозування окремих вправ. Ось чому неприпустимо механічне застосування стандартних комплексів, можна тільки рекомендувати принципову схему побудови заняття і приблизні комплекси фізичних вправ. Діти повинні займатися лікувальною гімнастикою не по примусу, а з бажанням і з інтересом.
При побудові занять лікувальною фізкультурою можуть бути використані три методи, що застосовуються в практичній роботі: ігровий, гімнастичний та спортивний.
У лікувальній фізкультурі розрізняють тренування загальну і тренування спеціальну. Загальна тренування має на меті оздоровлення, зміцнення та загального розвитку організму дитини. Спеціальне тренування ставить собі за мету розвиток функцій, порушених у зв'язку із захворюванням або травмою. Тут використовують види вправ, які безпосередньо впливають на область травматичного вогнища або функціональні розлади тій чи іншій ураженої системи.
При застосуванні фізичної реабілітації, а саме лікувальної фізкультури слід дотримуватися наступних принципів тренування:
1. Індивідуалізація в методиці і дозуванні фізичних вправ залежно від особливостей і стану організму дитини.
2. Регулярність впливу, тому що тільки регулярне застосування фізичних вправ забезпечує розвиток функціональних можливостей організму.
3. Наростання фізичного навантаження в процесі тренування.
4. Різноманітність і новизна в підборі і застосуванні фізичних вправ (10-15% вправ оновлюються, а 80-90% повторюються для закріплення досягнутих навичок).
5. Помірність впливу, тобто помірна, але більш тривала або подрібнена фізичне навантаження більш виправдана, ніж посилена і концентрована.
6. Дотримання циклічності при виконанні фізичного навантаження: вправи чергують з відпочинком.
7. Всебічний вплив з метою вдосконалення нейро-гуморального механізму регуляції і розвитку адаптації всього організму.

Заняття ЛФК будується за загальноприйнятим принципом і складається умовно з трьох частин: вступної, основної та заключної.
У вступній частині входить пояснення завдання, підготовка до фізичної навантаженні дихального апарату за допомогою дихальних вправ і периферичного ланки кровообігу за допомогою вправ на дрібні і середні групи м'язів і суглобів, ходьба, біг. Цей період хоча і нетривалий, але дуже важливий для виявлення індивідуальної реакції дітей на різні вправи.
У основну частину заняття входять вправи загальнорозвиваючі на всі групи м'язів, суглоби і хребет. Цей період є найтривалішим і основним для досягнення терапевтичного успіху. В цьому періоді загальна наростаюча тренування організму поєднується зі спеціальним тренуванням, для чого широко використовуються дихальні вправи.
У заключній частині заняття входять вправи на розслаблення, малорухливі ігри, мета яких заспокоїти дітей, трохи знизити фізіологічну навантаження, отриману в основній частині.

Метою занять ЛФК з дітьми з труднощами спілкування, особливостями поведінки і емоційно-вольової сфери є, головним чином, рішення психологічних і поведінкових проблем дітей, розвиток довільної організації рухів власного тіла, освоєння простору, розвиток великої і дрібної моторики.
Вся робота будується за наступними напрямками:
∙ Встановлення контакту. Налагодження контактів з дитиною - це етап, на якому педагог пристосовується до дитини, щоб дитина теж звик і пристосувався до педагога і потім почав з ним взаємодіяти. При налагодженні контакту, потрібно бути дуже чуйним і уважним, щоб зрозуміти, наскільки комфортно і спокійно почувається дитина. Треба вести себе так, щоб дитині захотілося ще раз прийти на заняття. Починати взаємодія з дитиною потрібно з тих видів діяльності, до яких у нього немає негативного ставлення, які він любить і з задоволенням виконує. Цей етап не обмежується часом, поспішати не треба. Коли контакт з дитиною налагоджений і він починає довіряти педагогу, можна обережно і ненав'язливо починати заняття, вибираючи найбільш цікаві для дитини вправи.
∙ Підвищення загального психофізичного тонусу. У дітей з порушенням спілкування і емоційно-вольової сфери часто зустрічається недостатність загального, в тому числі психічного тонусу, тобто низька психічна активність зі швидкою превтомою. Тому таким дітям необхідні постійні фізичні навантаження для підтримки психофізичного тонусу, зняття емоційної напруги. При дефіциті або неправильному розподілі психофізичного тонусу дитині необхідні спеціальні вправи з розвитку моторики.
∙ Необхідно постійно працювати над розвитком розуміння дитиною предметів, умінням дитиною диференціювати подібні дії (дай-покажи; принеси, візьми і т.д.) Інструкцію спочатку супроводжувати показом вправи, руху, потім можна давати тільки словесну інструкцію, без показу. Проста інструкція поступово переходить в складну багатоступеневу. Дитина повинна з часом переходити від наочної дії за зразком до дії по вербальної інструкції, і потім до дії по пам'яті.
∙ Навчання дітей копіювання простих рухів, спрямованих на розвиток певних груп м'язів, розвиток координації та просторових уявлень (вертикаль, праворуч, ліворуч, вперед-назад).
∙ Розвиток сенсорних відчуттів (різна фактура предметів, колір, розміри).

Розуміння мови тіла немовляти може багато розповісти батькам

про його фізичний та емоційний стан.

Коли у вас з'являється дитина, ви проводите з нею практично весь свій час, спостерігаєте за кожним її рухом і намагаєтеся зрозуміти, чому вона здійснює певні рухи частіше, ніж інші.

Часто молодим батькам буває складно розгадати таємниці мови тіла дитини та способи, за допомогою яких вона намагається висловити свої почуття.

Однак розуміння мови тіла дитини може багато розповісти вам про її настрій і почуття. Розгляньмо деякі прояви мови тіла малюка та спробуймо зрозуміти, що вони означають.

1. Дитина штовхається ногами

Що це може означати? Дитина щаслива, їй подобається те, що відбувається навколо. Діти часто активно рухають ногами, коли батьки купають їх або граються з ними.

Як реагувати. Візьміть дитину на руки, заспівайте їй пісеньку. Вона почне рухатися в такт пісеньці, і це сподобається їй ще більше.

2. Дитина вигинає дугою спину

Що це може означати? Такі рухи – реакція дитини на біль або дискомфорт. Часто діти вигинають спину, відчуваючи печію.

Як реагувати. Допоможіть малюкові розслабитися. Якщо він починає вигинати спину під час годування, це може бути ознакою рефлюксу (відтоку їжі зі шлунка назад у стравохід). Тому не годуйте дитину насильно, якщо вона плаче або викручується. Перш за все, заспокойте її, дайте відчути себе комфортно.

3. Дитина б'ється головою

Що це може означати? Дитина б'ється головою об підлогу чи бортики ліжечка, коли вона відчуває роздратування або біль. Ритмічні рухи головою вперед-назад заспокоюють її.

Як реагувати. Якщо дитина б'ється головою об підлогу або бортики ліжечка довгий час, варто звернутися до педіатра, який огляне дитину і встановить причину описаних дій. Не ставтеся легковажно до такої поведінки дитини.

4. Дитина торкається своїх вух

Що це може означати? Торкаючи себе за вуха, дитина висловлює радість від відкриття: виявляється, у неї є вуха! Крім того, вона може смикати себе за вуха, коли в неї прорізуються зуби. Зрештою, якщо дитина плаче й чіпає себе за вуха, це може бути ознакою наявності в неї вушних інфекцій.

Як реагувати. Коли ви бачите, що дитина просто бавиться, пограйтеся з нею, долучіться до її відкриттів. Якщо в неї прорізуються зуби, допоможіть їй заспокоїти біль. У разі якщо дитина страждає від вушної інфекції, зверніться до педіатра.

5. Дитина стискає кулаки

Що це може означати? Стискання кулаків – звичайний рух для немовлят. Але стиснуті кулаки також можуть бути ознакою того, що дитина відчуває голод або стрес. Коли малюк зголоднів, він стає напруженим й інстинктивно стискає кулачки.

Як реагувати. Якщо дитина голодна – погодуйте її. Якщо в неї зберігається звичка стискати кулаки у віці трьох місяців і старшому, варто проконсультуватися з педіатром.

6. Дитина згинає коліна й піднімає їх до живота

Що це може означати? Коли дитина згинає коліна, це може свідчити про те, що вона відчуває дискомфорт у шлунку або кишечнику. У неї можуть бути закреп, гази або кишкові кольки.

Як реагувати. Допоможіть дитині відчути себе комфортно. Якщо ви годуєте дитину грудьми, не вживайте продукти, здатні викликати в дитини появу газів. Коли ж дитина страждає від закрепу, зверніться до педіатра – він допоможе вибрати найбільш оптимальний засіб для усунення проблеми. Щоб полегшити закреп у дитини, можна дати їй достатньо води або відвар чорносливу.

7. Дитина робить різкі рухи руками

Що це може означати? Різкі рухи руками – це, найімовірніше, реакція дитини на те, що відбувається навколо неї. Також це може вказувати на тривожний стан дитини. Як правило, немовля робить різкі рухи руками, чуючи раптовий шум або відчуваючи яскраве світло. Також дитина може смикати руками, раптово відчувши нестачу підтримки або коли ви кладете її на підлогу.

Як реагувати. Різкі рухи руками – це природна рефлективна реакція дитини, яка зазвичай минає за чотири місяці. Укладаючи дитину спати, сповивайте її. Це забезпечить дитині достатню підтримку й попередить її різкі рухи руками.

Порушення стопи: плоскостопість

   Плоскостопість – це деформація стопи, при якій характерна підвищена плоскість її склепіння. Стопа дитини починає формуватися ще до народження і продовжує до 8-9 років. До 3-х років формування стопи проходить етап фізіологічної плоскостопості. Тобто, плоска стопа у трирічної дитини – це нормально, так повинно бути і відбувається це практично у всіх дітей. (Зустрічається, звичайно, поняття вродженої плосковальгусної деформації стоп, але це дуже рідкісне явище). Плоскостопість у дітей раннього віку можна трактувати як фізіологічний етап формування повздовжнього склепіння стопи.      При цьому у віці до трьох років низьке склепіння треба розцінювати як нормальне явище, яке не потребує ніяких профілактичних заходів, і тільки наявність низького склепіння на четвертому-п’ятому році життя має бути підставою для призначення різних лікувальних заходів, включаючи й носіння супінаторів або профілактичного взуття. Але не варто чекати 5-річного віку, щоб виявити в дитини плоскостопість. Рекомендується регулярно відвідувати лікаря-ортопеда, який може визначити передумови до неправильного формування стопи. У такому випадку лікар дає рекомендації, що дозволяють запобігти розвитку деформації стоп.

   Профілактику плоскостопості треба починати з перших років життя дитини. Вона має полягати у виробленні правильної ходи, тренуванні витривалості до довгого ходіння, у гігієні рухів узагалі. Особливу увагу треба звернути власне тоді, коли дитина починає жваво ходити, бо саме тоді починає активно формуватися стопа й за наявності проблем можна зарадити та вжити профілактичних заходів. У режим дня дітей для запобігання плоскостопості обов’язково треба включити заняття ранковою гігієнічною гімнастикою.   Профілактичними, а також лікувальними заходами при плоскостопості є щоденні фізичні навантаження на стопу: дитина повинна мати змогу ходити нерівною поверхнею. Для цього можна купити ортопедичний килимок або зробити самостійно (із ґудзиків, каштанів чи камінців). Виконуючи комплекс фізичних вправ, дитина зміцнює різні м’язові групи ніг, у тому числі м’язи, які беруть активну участь у підтриманні нормальної висоти склепіння стопи. Для зміцнення склепіння стопи й утримання його в трохи піднятому положенні дитина мусить згинати пальці стопи, повертати стопу всередину, а також наближати носок ноги до другої.

    В основі профілактики плоскостопості лежить, по-перше, зміцнення м’язів, збереження склепіння; по-друге, носіння раціонального взуття і, по-третє, обмеження надмірного навантаження на нижні кінцівки. Для виконання першого завдання особливе значення мають фізичні вправи. Програми в дитячих дошкільних закладах і загальноосвітніх школах достатньо насичені вправами, які зміцнюють опорно-руховий апарат нижніх кінцівок (ходьба, біг, стрибки, присідання, плавання, рухові ігри та ін.), що, безумовно, сприяє підвищенню витривалості нижніх кінцівок.

  На сьогоднішній день вчені пропонують безліч різноманітних методик, що дозволяє оцінити висоту склепіння стопи та ступінь її деформації. Між існуючими методами діагностики патології стопи, виділяють наступні: опитування, огляд, візуальна оцінка стопи, вимірювальні методи (педометричний, плантографічний), рентгенографія, метод відеореєстрації та реєстрація реакції опори.

Батькам треба пам’ятати, що лікування плоскостопості потрібно проводити до семи років. Опісля дуже важко виправити його консервативними методами, тож іноді не обійтися без хірургічного втручання. Щоб лікувальна фізкультура дала відчутні результати, займатися потрібно регулярно і потрібно вранці, оскільки в цей час м'язи ще не встигли втомитися. Важливо пам’ятати: перед початком виконання будь-гімнастики для здоров’я ступень, необхідно зробити масаж. Дозвольте дитині побігати по спеціальному масажному килимку протягом п’яти хвилин. Цього буде достатньо, щоб приготувати ніжки до вправ. Фізкультура після підготовчого масажу принесе більше користі і допоможе швидше позбутися від плоскостопості в дитячому віці.

Хто такий реабілітолог?

Реабілітолог - це фахівець, який займається профілактикою та лікуванням порушень роботи опорно-рухового апарату, що надає можливість істотно покращити фізичний стан кожній дитині з особливими освітніми потребами .

Коли потрібен реабілітолог ?

Порушення функціонування опорно-рухового апарату:

• порушення постави(кіфоз, лордоз, сколіоз);

деформації стопи(плоскостопість, вальгусна стопа);

• тазостегнового ,колінного суглобів;

• порушення роботи нервової системи (дитячий церебральний параліч, порушення іннервації кінцівок після травм);

• обмежені можливості в пересуванні або інші порушення, що заважають нормальній фізичній діяльності;

• широкий спектр травм, наприклад, удари, вивихи та розтягнення, відновлення функціонування кінцівок після переломів(після зняття гіпсу).

Що робить реабілітолог?

• первинний огляд з урахуванням анамнезу і поточного стану дитини з особливі освітніми потребами;

• участь у проведенні комплексної оцінки;

• створення індивідуального плану реабілітації(правильне дихання, комплекс вправ з ЛФК);

Чому реабілітолог потрібен дітям з особливими освітніми потребами?

• індивідуальний підхід до кожної дитини;

• істотне покращення фізичного стану(особливо при дитячому церебральному паралічі, синдромі Дауна, аутизмі);

позитивний вплив ЛФК на психо-емоційний стан дітей з особливими освітніми потребами, що покращує їх соціалізацію та впевненість в своїх силах.