Консультація для батьків

«Обережність не зашкодить»

   У сиву давнину первісна людина навчилася добувати і використовувати для живих потреб диво природи – вогонь. Він став їх вірним другом: зігрівав у холоднечу, захищав від хижаків. Саме завдяки освоєнню вогню людство зробило значний крок вперед у своєму розвитку, і нині й  не перелічити все те, де використовуються різні йоги форми.

  Але разом з тим слід пам’ятати, що вогонь ховає в собі страшну руйнівну силу. Пожежі, які виникають в наслідок обережного поводження з ним завдають величезних збитків державі, позбавляють людей житла і майна або призводять до людських жертв. І дуже часто головні призвідці цієї біди – діти. Легковажне ставлення малих до вогню, незнання елементарних правил протипожежної безпеки коштують деяким з них життя.

    Дитина, яка перебуває сама у приміщенні, де сталася пожежа, звичайно не гасить її, злякавшись, ховається у шафу, під ліжко і цим лише наражається на смертельну небезпеку.

    Така поведінка зумовлює конечну потребу проведення  відповідної профілактичної роботи з дошкільниками. Вони повинні знати, як запобігти виникненню пожежі. Водночас їх слід ознайомлювати з найпростішими прийомами боротьби з вогнем.

  Поступово треба не лише ознайомлювати з правилами користування різними приладами, але й розширювати уявлення про те, як люди борються з пожежею, коли вона виникла з тих чи інших причин. Розповідаючи дітям про працю пожежників, слід звернути увагу на те, що у пожежників спеціальна форма, яка добре захищає від вогню. Для боротьби з пожежею вони використовують пожежні машини, довгі драбини, шланги, мотузки, вогнегасники. Підкреслити, що пожежна команда завжди готова до виїзду на місце пожежі. Коли надходить сигнал тривоги, машини негайно виїздять за визначеною адресою і весь міський транспорт поступається їм дорогою, оскільки вони поспішають на допомогу людям, яким загрожує небезпечний підступний вогонь.

   Повідомити дітей, що пожежники викликаються по телефону, номер якого в кожному місті – 101, сповіщають адресу будинку, де сталася пожежа. Діти вчаться набирати цей номер по іграшковому телефону. тут важливо наголосити, що ні в якому разі, пустуючи, дзвонити по цьому номеру і сповіщати свою адресу, якщо пожежі насправді немає.

    Слід наголосити, що дорослі роблять все можливе, щоб запобігти небезпеці, а діти повинні всіляко допомогти їм  у цьому: ніколи не пустувати з вогнем. Розповісти, що часом дорослим вдається врятувати малих лише ціною власного життя, - така розповідь викличе у дитини емоційні переживання, які залишать глибокий слід у пам’яті, застерігатиме від неправильних дій. Щоб сильніше вплинути на почуття, допомогти глибше усвідомити небезпеку пустощів з вогнем, можна запропонувати дитині намалювати відповідний сюжет, скласти розповідь. Такі розповіді слід спрямовувати на схвалення поведінки людей., які дотримуються протипожежної безпеки, засудження неправильного поводження малих і дорослих з вогнем.

У роботі з дітьми старшого дошкільного віку допомагають твори художньої літератури, віршовані застереження, які легко запам’ятовуються, а також прислів’я, скажімо: «Коробка сірників хоча й мала, та зробити може багато зла».

Дорослі не замислюються над тим, що дитина наслідує їхні дії. Наслідування, як відомо, одна із особливостей дитячої психіки, характерна риса дошкільника, і разом з тим –своєрідний засіб засвоєння. Через відсутність життєвого досвіду діти наслідують і позитивні, і негативні дії та вчинки старших, а тому цю особливість слід враховувати у виховній роботі. Батьки повинні дбати про те, що перед дітьми завжди був позитивний приклад людей, які їх оточують.

Консультація для батьків: 

"ЯК ПІДТРИМУВАТИ ДІТЕЙ ПІД ЧАС ВІЙНИ?"

1. Зберігайте нормальний уклад життя (наскільки це можливо). 

Якщо є така можливість, то дітям бажано продовжити займатися своїми звичними справами й обов’язками. Безпосередньо після травматичної події може знадобитися деякий час, щоб відійти від початкового шоку, і на цей час щоденні рутинні справи можуть бути скасовані. Але коли мине кілька днів, загалом корисно повернутися до нормального стану й укладу, наскільки це можливо. Це дає дітям підтримку в подоланні травматичних ситуацій та допомагає їм зрозуміти, що нормальне життя все ще існує. 

2. Дайте місце певній регресії. 

У кризових ситуаціях від дітей часто очікують, що вони поводитимуться дуже по дорослому. Хоча ситуація цього й вимагає, та все ж треба дозволити дітям залишатися дітьми або навіть поводити себе як маленькі. У дітей може відбутись регресія до більш раннього ступеня розвитку. Це нормально. Це психологічна форма самозахисту, яка переносить назад в час, коли життя було стабільним, а маленький світ дитини – безпечним і надійним. 

Така регресія може виявлятися в різних формах поведінки: деякі діти можуть потребувати надзвичайно багато фізичного контакту, щоб почуватися в безпеці (обіймайте стільки, скільки вони того потребують); деякі діти можуть знову почати мочитися в постіль; навіть старші діти можуть плакати (дозвольте дітям висловлювати свої почуття). 

3. Організуйте «острівки безпеки». Це така обстановка, у якій діти можуть почуватися у безпеці принаймні один раз на день попри загальну нестабільність навколо. 

Ігри. Пограйтеся з дітьми. Найкращі ігри в такі складні часи – це ігри, в які діти можуть грати всі разом без суперництва. Ось декілька прикладів таких ігор: 

• Плескання в долоні: Усі учасники стають в коло і плескають в долоні по колу. Спочатку естафета переходить повільно, тоді пришвидшується від однієї дитини до іншої. Діти можуть самі вирішити, чи плеснути в долоні один раз (тоді естафета перейде далі), чи плеснути двічі (тоді естафета зміняє напрямок руху).

• Рух по колу. Спочатку одна дитина в колі вибирає і задає певний рух. Наступна дитина повторює рух, і так він проходить по всьому колу, неначе хвиля. Тоді вже інша дитина задає свій рух, який передається по колу, і так доти, доки всі діти не «запустять» свій рух. 

• Перша дитина каже слово, яке може бути початком речення. Наступна повторює це слово і додає наступне, і так далі. Слова мають бути граматично узгоджені, щоб вийшло речення. Побачите, яке речення вийде у групи. 

• Схожу вправу можна зробити й на грифельній дошці. Перша дитина малює лінію, а тоді хтось наступний продовжує її своєю. Всі діти можуть намалювати по одній або по дві лінії. В кінці вийде малюнок, створений групою. 

Багато таких ігор можна вигадати самотужки. Вони не потребують якихось особливих допоміжних матеріалів і можуть тривати як декілька хвилин, так і набагато довше, якщо потрібно. 

Заохочуйте дітей побавитися! Дайте їм простір для гри! 

Розповідання історій. Усі діти люблять слухати різні історії. Сила уяви дозволяє їм мандрувати до світів, де ці історії відбуваються. Це також своєрідні «острівки» в морі щоденного стресу, адже діти можуть просто посидіти деякий час і послухати оповідку про зрозумілий, впорядкований світ, де зрештою все закінчується щасливо. Перед сном варто розповідати життєрадісні історії, щоб діти могли заспокоїтись і розвіятись. 

4. Знайдіть, створіть або придумайте «об’єкти переносу».

  Дітям можуть стати в пригоді речі, які уособлюють тих, кого вони люблять, щоб впоратися з власними страхами і станом відокремленості. Тому дітям бажано мати такі «об’єкти переносу», наприклад, невеличку іграшку, яку їм подарував тато, або фотографію мами. Слід дозволити дітям мати ці об’єкти при собі повсякчас, куди б вони не йшли.

Для дітей молодшого віку лялька, ведмедик або навіть якийсь особливий клаптик тканини можуть бути невід’ємною запорукою відчуття безпеки. Дітям, в яких немає таких допоміжних «об’єктів переносу», можна запропонувати придумати або створити для себе такий об’єкт. 

5. Запропонуйте форми самовираження. 

Говоріння й слухання.У дітей має бути дорослий, до якого вони можуть звернутися, щоб поговорити про свої страхи або проблеми. Заохочуйте дітей розповідати, як вони себе почувають, висловлювати свої переживання й почуття. Дітям необхідно мати можливість поговорити про жахіття, які вони пережили. Але не примушуйте їх говорити – просто запропонуйте. Дозвольте дітям задавати питання і відповідайте на них максимально чесно та прямо. 

Рольові ігри. Деякі діти можуть не захотіти говорити про те, що з ними сталося. Однак у своїх іграх вони часто розкривають те, що обтяжує їхню свідомість, відтворюючи свій досвід через ролі, граючи разом з іншими дітьми або з фігурками, ляльками чи плюшевими іграшками. Ці рольові ігри можуть допомогти інтегрувати ситуацію та почуття, пов’язані з нею. 

Малювання олівцями й фарбами. Багато дітей можуть висловити свій стан, як тільки у них в руках опиняться фломастери і аркуш паперу. Дозвольте дітям створювати такі маленькі витвори мистецтва. Ви можете спробувати поговорити з деякими дітьми про їхні малюнки – але не змушуйте їх. Іноді малювання стає для дитини єдиною можливою формою самовираження.

Щоденник. Дітям старшого віку часто буває простіше висловитися в письмовій формі. Слід заохочувати дітей вести щоденник – цьому «другу» вони можуть у будь-який момент розповісти все, що захочуть. Можливо, хтось із них навіть «задокументує» цілком серйозні звіти про перебіг ситуації. 

6. Піклуйтесь про себе! 

Підтримка, яку ви надаєте дітям поруч з вами у такі важкі часи, має величезне значення для них! Але, будь ласка, не забувайте про власні потреби. Подбайте про те, щоб у вас був час відпочити, й набратися сил. Крім того, знайдіть когось, з ким ви можете поговорити про те, ви самі зараз переживаєте.

Рекомендації укладено на основі матеріалів онлайн-конференції на тему «Кризове втручання» (референт: Барбара Прайтлер – кандидат психологічних наук, психотерапевт при віденському центрі допомоги жертвам катувань та війни, супервізор) 

Поради для батьків першокласників

Для підтримання пізнавальної активності:

• заохочувати всі зусилля дитини, а саме її бажання пізнавати нове;

• важливо відповідати на всі запитання дитини, займатися з нею тим, що їй подобається;

• уникати стереотипів та шаблонів у роботі, розвивати творчість дитини. 

З метою запобігання формування негативного образу «Я» дитини бажано:

• уникати негативних оцінок дитини;

• порівнювати результати роботи дитини тільки з її власними досягненнями, а не з досягненнями інших дітей;

• не смикати дитину щохвилини, не го­ворити їй тільки про її недоліки, не пригнічувати ініціативи дитини;

• твердість лінії у вихованні досягається терпінням, відсутністю поспіху;

• не плутати поняття «хороша» і «зручна» дитина;

• кожна дитина у процесі виховання, спілкування з вихователем, учителем, батьками має почуватися захищеною.

Орієнтація на позитивний контакт із дитиною:

• любити дітей;

• знайти золоту середину між періодичними перебуваннями малюка наодинці з собою і спілкуванням з дорослими;

• кожна дитина потребує любові й тепло­ти почуттів для повноцінного особистісного розвитку.

Орієнтація на індивідуальність дитини:

• психологічне здоров’я дитини — її бажання бути «всім, чим вона може»;

• розвиток свого потенціалу через само-актуалізацію, пошук правильного уявлення про саму себе. Уникайте авторитарного стилю у вихованні дітей! Уникайте прямого тиску на дитину.

Вступ до школи – новий момент в житті маленької особистості. Це зустріч з новим світом – загадковим, бажаним, цікавим і водночас, дуже непростим. Через це не дають спокою батькам нескінченні питання: що необхідно знати дитині, як готуватися, що означає «готова до навчання дитина»?

Часто батьки вважають основними показниками готовності до школи знайомство дитини з літерами, вміння читати, рахувати, знання віршів та пісень. Однак дослідження показують, що це мало впливає на успішність навчання. Відсутність цих умінь не потребує спеціальної індивідуальної роботи з дитиною, оскільки їх формування передбачається існуючою програмою та методикою навчання. Проте важливо щоб у дитини дошкільного віку була сформована психологічна готовність до шкільного навчання, яка є обов’язковою передумовою успішного початку навчання та визначає найбільш сприятливий варіант розвитку дитини.

Що необхідно знати майбутньому першокласнику:

– Своє прізвище, ім’я, по-батькові, вік, домашню адресу, місто, країну, в якій живе.

– Прізвище, ім’я, по батькові, професії батьків.

– Лічбу, математичні цифри і знаки, операції з числами (складання, віднімання, порівняння, задачі).

– Голосні, приголосні звуки, розподіл слів на склади, речення — на слова).

– Пори року (послідовність, місяці, календар), явища природи.

– Свійських тварин та їхніх дитинчат, тварин теплих країн; зимуючих, перелітних птахів.

– Види транспорту за способом пересування та призначенням.

– Одяг, взуття за призначенням.

– Фрукти, овочі, ягоди.

– Народні казки, вірші.

Підготувати дитину до школи означає:

– Потурбуватися про її фізичне здоров’я;

– Збагатити життєвий досвід;

– Закріпити побутові навички;

– Розвивати правильне мовлення;

– Навчити спостерігати, думати, аналізувати, збирати інформацію, знаходити відповіді, осмислювати побачене і почуте;

– Вчити поважати думку іншого;

– Виховувати позитивне ставлення до себе, своєї зовнішності, поведінки, досягнень, уміння бачити свої недоліки й виправляти їх, відстоювати свої інтереси;

– Перевірити психологічну готовність до навчання у школі;

– Поступово формувати зацікавленість до навчання і позитивне відношення  до школи в цілому.