Психодіагностична робота
Психодіагностична робота практичного психолога - це одне з найскладніших напрямків та форм діяльності практичного психолога, яке потребує спеціальної підготовки та сформованості діагностичних, прогностичних та організаторських вмінь спеціаліста-психолога. Психодіагностика може реалізовуватися як самостійна форма роботи (психологічна експертиза), так і входити як структурна складова у психокорекцію та психоконсультування.
Для психодіагностичного обстеження використовують психо-діагностичні методи, тобто дослідницькі методи психологічної науки. Особливістю психодіагностичних методів є їх вимірювально-дослідницька спрямованість, що й забезпечує кількісну та (або) якісну оцінку явища, яке вивчається. Основними вимогами до психодіагностичних методів є:
а) стандартизація інструментарію, в основі якої лежить поняття норми;
б) надійність і валідність інструментарію;
в) жорстка регламентація процедури обстеження. Психодіагностичні методи конкретизуються у трьох основних
діагностичних підходах, які практично охоплюють все різноманіття діагностичних методик:
1. "Об'єктивний" підхід - діагностика здійснюється на уснові успішності (результативності) і способу (особливостей) виконання діяльності. Це переважно тести особистості та тести інтелекту, а також тести спеціальних здібностей та тести досягнень.
2. "Суб'єктивний" підхід - діагностика здійснюється на основі даних, які повідомлює про себе досліджуваний, самоописів особливостей особистості, поведінки в конкретних ситуаціях. Це різноманітні опитувальники.
3. "Проективний" підхід - діагностика здійснюється на основі аналізу особливостей взаємодії з нейтральним, ніби безособовим матеріалом, який в силу його певної невизначеності стає об'єктом проекції. Це різноманітні проективні методики дослідження особистості.
Психодіагностичне обстеження може проводитися у індивідуальній та груповій формі. Вибір форми психодіагностичного обстеження залежить від мети та методик, які використовуватиме практичний психолог.
Індивідуальне обстеження передбачає роботу практичного психолога з людиною впродовж визначеного терміну. При груповому обстежені кожна людина отримує бланк відповіді та стимульний матеріал. Розміщення людей в приміщенні при груповому психодіагностичному обстеженні повинно забезпечувати необхідні умови для зосередженої роботи.
Перевагами індивідуального психодіагностичного обстеження є можливість отримувати додаткову інформацію, оскільки практичний психолог може спостерігати за процесом роботи людини під час діагностики, її поведінкою, емоційними реакціями на завдання тощо.
Перевагами групового психодіагностичного обстеження є економія часу на обстеження значної групи осіб. Але через це страждатиме точність і якість отримуваної інформації. Тому, як правило, після групового психодіагностичного обстеження застосовується індивідуальне психодіагностичне обстеження для уточнення даних.
Процедура психодіагностичного обстеження передбачає реалізацію трьох етапів:
а) збір даних відповідно до задачі дослідження;
б) обробка та інтерпретація отриманих даних;
в) постановка діагнозу або прогнозу.
Якщо деталізувати ці основні етапи процедури психодіагностичного обстеження, то ми отримуємо такий покроковий її опис:
1. 3апит, завдяки якому формулюється мета обстеження.
2. 3бір анамнезу - відомостей про особливості розвитку до моменту обстеження. Можливо збір інформації про обстежуваного у батьків, педагогів, колег по роботі та керівництва. Спостереження за обстежуваним у різних ситуаціях.
3. Складання програми психодіагностичного обстеження, яка повинна містити мету, перелік методик діагностики, обладнання, опис умов та режиму обстеження.
4. Встановлення психологічного контакту з обстежуваним.
5. Реалізація програми психологічного обстеження з фіксацією результатів у протоколі.
6. Обробка результатів обстеження.
7. Первинна інтерпретація результатів окремо за кожною методикою.
8. Цілісна інтерпретація результатів, за якої беруться до уваги відомості з анамнезу та спостережень.
9. Складання психологічного діагнозу, який крім опису індивідуальних даних психіки людини повинен містити аналіз психологічних механізмів виникнення і прояву її проблем та рекомендації щодо форми і змісту допомоги, якої потребує людина.
Підвищити ефективність психодіагностичного обстеження можна реалізовуючи такі принципи :
добровільність участі у психодіагностичному обстеженні та зацікавленість ним;
забезпечення фізичного та психологічного комфорту під час психодіагностики;
емпатійне ставлення психолога до клієнта;
всебічність та комплексність діагностики;
врахування індивідуально-типологічних особливостей досліджуваного: динаміки втомлюваності, темпу діяльності, інтересів, контактності, властивостей темпераменту тощо;
підтримка позитивної мотивації впродовж психодіагностичного обстеження.
Психодіагностичний інструментарій
1. МЕТОДИКИ ВИВЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ
1.1. Методика "Вивчення властивостей нервової системи"
1.2. Визначення властивостей нервової системи за психомоторними показниками (теппінг-тест)
1.3. Методика "Прогноз" (оцінка рівня нервово-психічної стійкості за В. Бодровим)
2. МЕТОДИКИ ВИВЧЕННЯ І ОЦІНКИ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПАМ'ЯТІ
2.1. Визначення опосередкованого запам'ятовування за методикою Л. Виготського
2.2. Визначення продуктивності запам'ятовування за методикою О. Лурії "Піктограми"
2.3. Визначення обсягу оперативної пам'яті за методикою Е. Крепеліна "Рахунок"
2.4. Дослідження образної пам'яті
2.5. Дослідження логічної та механічної пам'яті
3. МЕТОДИКИ ВИВЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ УВАГИ
3.1. Визначення точності уваги за методикою К. Іванова-Смоленського "Коректурна проба"
3.2. Методика "Червоно-чорна таблиця"
3.3. Оцінка уваги (методика Мюнстенберга)
3.4. Методика визначення рівня уваги й самоконтролю
3.5. Визначення обсягу уваги (кількості об'єктів, що сприймаються одночасно)
3.6. Визначення особливостей переключення уваги
3.7. Методика дослідження концентрації уваги (тест Торндайка)
4. МЕТОДИКИ ВИВЧЕННЯ І ОЦІНКИ ОСОБЛИВОСТЕЙ МИСЛЕННЯ
4.1. Методика дослідження аналітичності мислення "Числові ряди" Крепеліна
4.2. Методика визначення інтелектуальної лабільності
4.3. Методика визначення стилю навчання й мислення [
4.4. Методика визначення стилю мислення А. Харрісона та Р. Бремсона
4.5. Дослідження впливу установки на спосіб розв'язання задач
5. МЕТОДИКИ ДІАГНОСТИКИ ДЕЯКИХ ПСИХІЧНИХ СТАНІВ ОСОБИСТОСТІ
5.1. Методика "Шкала тривожності" Тейлора
5.2. Методика дослідження вольової саморегуляції А. Звєрькова та Є. Ейдмана
5.3. Міні-мульт
5.4. Методика дослідження соціальної адаптованості
5.5. Тест "Визначення особистісної адаптованості школярів"
5.6. Методика "Самооцінка психічних станів" (за Г. Айзенком)
5.7. Опитувальник САН
5.8. Вивчення егостанів (методика модифікована та адаптована Г. Партико та Г. Кучерявою)
5.9. Визначення показників та форм агресії за методикою А. Басса та А. Дарки (адаптація О. Осницького)
5.10. Методика дослідження соціально-психологічної адаптації К. Роджерса - Р. Даймонда
5.11. Тест шкільної тривожності Філіпса
5.12. Багатошкальний опитувальник дитячої тривожності (БОДТ)
5.13. Виявлення схильності до емпатії(за методикою 1. Юсупова)
5.14. Діагностика вад особистісного розвитку (ДВОР) (за 3. Карпенко)
5.15. Діагностика емпатії (А. Меграбян, М. Епштейн)
5.16. Методика виявлення групи ризику
5.17. Дослідження наполегливості
5.18. Дослідження імпульсивності (В. Лосєнков)
5.19. Методика дослідження вольової організації особистості (А. Хохлов)
5.20. Методика визначення ступеня прояву депресії
5.21. Шкала депресії (Т. Балашова)
5.22. Тест на виявлення суїцидальних намірів (Н. Шавровська, О. Гончаренко, І. Мельникова)
5.23. Методика виявлення схильності до неадекватної поведінки
6. МЕТОДИКИ ВИВЧЕННЯ ТЕМПЕРАМЕНТУ ОСОБИСТОСТІ
6.1. Тест Я. Стреляу
6.2. Опитувальник структури темпераменту В. Русалова
6.3. Методика РЕ1Ч (Ганс і Сибіла Айзенки)
6.4. Визначення типу темпераменту за методикою Г. Айзенка
6.5. Анкета вивчення комунікативності
7. МЕТОДИКИ ВИВЧЕННЯ ХАРАКТЕРУ ОСОБИСТОСТІ
7.1. Методика дослідження характеру особистості
7.2. Самооцінка характеру методом оціночних шкал
7.3. Методика визначення самооцінки
7.4. Тест "Самооцінка організованості"
7.5. Тест "Дізнайся про себе"
7.6. Дослідження схильності до ризику (за О. Шмельовим)
8. МЕТОДИКИ ВИВЧЕННЯ ЗДІБНОСТЕЙ ТА ІНТЕЛЕКТУ
8.1. Виявлення та оцінка комунікативних та організаторських схильностей (КОС-1)
8.2. Таблиці Равена (шкала прогресивних матриць)
8.3. Методика визначення загальних розумових здібностей (за Р. Вандерлік)
8.4. Методика вивчення рівня невербальної креативності (за П. Торренсом)
8.5. Тест інтелекту Р. Кеттелла
8.6. Тест "Креативність"
8.7. Шкільний тест розумового розвитку (НДІ загальної та педагогічної психології АПН)
8.8. Тест "Вивчення рівня пізнавальної активності учнів" (Б. Пашнєв)
8.9. Опитувальник особистісної схильності до творчості за Г. Девісом (у редакції Б. Пашнєва)
8.10. Модифікований тест Гілфорда на вивчення творчого мислення
9. МЕТОДИКИ ВИВЧЕННЯ МОТИВАЦІЙНОЇ СФЕРИ І СПРЯМОВАНОСТІ ОСОБИСТОСТІ
9.1. Методика "Незакінчені речення" (Сакса і Сіднея)
9.2. Диференційовано-діагностичний опитувальник інтересів - ДДО (за Є. Клімовим)
9.3. Карта інтересів
9.4. Типологія особистості та привабливе професійне середовище (за Д. Голландом)
9.5. Тест "Структура інтересів і схильностей" (С1С)
9.6. Методика вивчення спрямованості особистості "Орієнтовна анкета" (В. Смекала, М. Кучера)
9.7. Методика "Самооцінка індивідуальних особливостей" - СЮ (Л. Кабардова)
9.8. Методика Л. Йовайши
9.9. Методика вивчення професійних намірів старшокласників
10. КОМПЛЕКСНІ МЕТОДИКИ ВИВЧЕННЯ ОСОБИСТОСТІ
10.1. Тест Кеттелла (16 КР-опитувальник)
10.2. Вивчення акцентуації у підлітків за допомогою методики Леонгарда - Шмішека
10.3. Дослідження рівня суб'єктивного контролю (Є. Бажин, Є. Голинкін, А. Еткінд) [15] 433
10.4. Методика визначення труднощів у встановленні контактів В. Бойка
10.5. Восьмиколірний тест Люшера
11. ПРОЕКТИВНІ МЕТОДИКИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБИСТОСТІ
11.1. Тест "Автопортрет"
11.2. Методика "Кінетичний малюнок сім'ї""
11.3. Методика виявлення індивідуально-типологічних розбіжностей "Конструктивний малюнок людини з геометричних фігур"
11.4. Методика "Дім - Дерево - Людина" (американський психолог Дж. Бак)
11.5. Тест "Неіснуюча тварина"
11.6. Тест руки (Напсі-Іез*)
11.7. Тест "Малюнок дерева"
12. МЕТОДИКИ ВИЯВЛЕННЯ ТА ОЦІНКИ МІЖОСОБИСТІСНИХ ВЗАЄМИН В КОЛЕКТИВІ ТА СІМ'Ї
12.1. Діагностика міжособистісних взаємин Т. Лірі
12.2. Дослідження міжособистісних стосунків за методикою В. Стефансона "О-сортування"
12.3. Методика типового реагування на конфліктні ситуації К. Томаса
12.4. Вивчення статусу особистості в колективі (метод соціометрії)
12.5. Методика визначення згуртованості классу "Скільки голів, стільки думок"
12.6. Методика дослідження міжособистісних взаємин дітей у сім'ї "Казки Дюса (Десперт)"
12.7. Тест "Психологічна сумісність"
12.8. Оцінка психологічного клімату в колективі
12.9. Методика визначення міжособистісних стосунків школяра (за Рене Жилем)
12.10. Опитувальник суб'єктивного ставлення школяра до діяльності, самого себе та оточуючих (ССДСО) (автор - О. Афанасьєв)
13. МЕТОДИКИ ВИВЧЕННЯ МОТИВАЦІЇ НАВЧАННЯ
13.1. Анкета для оцінювання рівня шкільної мотивації в адаптації Н. Лусканової (модифікована)
13.2. Тест суб'єктивної локалізації контролю (СЛК)
13.3. Методика вивчення мотивів навчальної діяльності учнів (Б. Пашнєв)
13.4. Опитувальник "Автономність - залежність особистості у навчальній діяльності" (Г. Пригніна)
13.5. Тест "Виявлення домінуючого мотиву навчання"