Перша домедична допомога

Що треба знати про надання першої домедичної допомоги

     Перша домедична допомога – це проведення найпростіших медичних заходів для порятунку життя, зменшення страждань потерпілого від надзвичайної ситуації і попередження розвитку можливих ускладнень. Професійно таку допомогу надають, звичайно ж, медики, але не завжди швидка допомога може прибути вчасно на місце події. Тому вміння кожного з нас надати першу необхідну допомогу постраждалим до прибуття служб порятунку може відіграти вирішальну роль для збереження життя і здоров’я людини.

      Основні принципи надання першої допомоги:

• правильність і доцільність (якщо ви не впевнені в своїх діях – краще утриматися; головне правило першої допомоги – не нашкодити);

• швидкість;

• продуманість, рішучість, спокій.

Алгоритм ваших дій має бути таким:

1. Оглянути місце події та впевнитись у тому, що надання допомоги буде безпечним: забезпечити власну безпеку, а також безпеку потерпілого та людей навколо.

2. Допомогти постраждалому вивільнитись від факторів, що можуть його травмувати (відокремити потерпілого від струмопровідних елементів, винести чи вивести із загазованого приміщення, погасити палаючий одяг, допомогти забрати предмет, який міг затиснути частину тіла потерпілого тощо).

3. Оцінити стан постраждалого (свідомість, дихання, пульс).

4. За необхідності викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги (при цьому коротко описати стан постраждалого), а також за потреби інші екстрені служби  (поліцію, аварійно-рятувальну службу, службу газу тощо).

5. Оцінити наявність критичних кровотеч та зупинити їх.

6. Забезпечити прохідність дихальних шляхів.     

7. Якщо у постраждалого відсутні ознаки життя та немає критичної кровотечі (або ви вже її ліквідували) – розпочати серцево-легеневу реанімацію.

8. Перевести постраждалого у стабільне положення (на боці, обличчям до себе, рука під головою, нога зігнута в коліні), якщо не йдеться про підозру на травми хребта та кісток тазу і серцево-легенева реанімація була вдалою.

9. Не залишати постраждалого та контролювати стан його життєвих функцій до прибуття екстрених служб.

Вивільнення потерпілого від факторів, які травмують:

– забрати потерпілого з місця пригоди, постаратись знайти безпечне місце;

– визначити наявність свідомості у потерпілого – обережно потрясти його за плече, голосно звернутись і запитати: «З Вами все гаразд? Ви мене чуєте?»;

– визначити наявність дихання. Якщо дихання нормальне, постаратись перемістити постраждалого у стабільне положення;

– якщо постраждалий лежить на животі, перевернути його на спину, фіксуючи шийний відділ хребта. Провести огляд на наявність травм та переломів.

    При наданні домедичної допомоги потерпілому, в якого є кров, варто одягнути гумові рукавички, якщо це можливо, аби вберегтись від інфекцій.

Серцево-легенева реанімація постраждалого:

якщо постраждалий реагує:

– якщо йому нічого не загрожує, залишити його в попередньому положенні;

– з’ясувати характер подїї, що сталася;

– викликати бригаду швидкої медичної допомоги;

– забезпечити нагляд за постраждалим до приїзду медиків.

якщо постраждалий не реагує:

– звернутися до осіб, які поряд, за допомогою;

– якщо постраждалий лежить на животі, постаратися перевернути його на спину та відновити прохідність дихальних шляхів. Якщо причиною травми було падіння з висоти, то варто розуміти, що в постраждалого є травма в шийному відділі хребта.

якщо постраждалий дихає при відсутності свідомості:

– перемістити його в стабільне положення;

– викликати бригаду екстреної швидкої допомоги;

– забезпечити нагляд за постраждалим до приїзду медиків.

якщо дихання відсутнє:

– викликати бригаду екстреної медичної допомоги;

– розпочати серцево-легеневу реанімацію:

   а) виконати 30 натискань на грудну клітку глибиною не менше 5 см (не більше 6 см), з частотою 100 натискань і не більше за хвилину.

   б) виконати 2 вдихи з використанням маски-клапану, дихальної маски тощо.                 При відсутності захисних засобів можна не виконувати штучне дихання, а проводити тільки натискання на грудну клітку. Виконання двох вдихів повинно тривати не більше 5 секунд.

   в) після двох вдихів продовжити натискання на грудну клітку відповідно до алгоритму:

   – змінювати особу, що проводить натискання на грудну клітку кожні 2 хвилини;

   – припинити проведення серцево-легеневої реанімації при відновленні у постраждалого дихання.

Домедична допомога при ранах і кровотечах

    Кровотеча – це витікання крові із кровоносних судин при порушенні їхньої цілісності

    Ознаки артеріальної кровотечі: швидка та значна кровотеча (кров б’є фонтаном, пульсує, яскраво-червоного кольору), яка призводить до значної крововтрати впродовж короткого часу.

    Ознаки венозної кровотечі: кров безперервно витікає з рани, темно-червоного кольору, залежно від діаметру пошкодження вени кровотеча може бути від незначної до інтенсивної.

Основні методи зупинки артеріальної кровотечі:

– накладання кровоспинного джгута;

– накладання імпровізованого джгута-закрутки;

– притискання судин;

– максимальне згинання кінцівки з використанням валика.

   Пам’ятайте – під джгут підкладають записку, в якій вказують дату та час, коли його було накладено.

 Основні методи зупинки венозної та капілярної кровотечі:

– при венозній чи капілярній кровотечах на рану накладають тиснучу пов’язку. На рану, яка кровить, накладають стерильну серветку (готову чи зроблену з 4-6 шарів бинта), зверху неї кладуть тугий валик з бинту чи вати і туго прибинтовують;

– ознакою правильно накладеної тиснучої пов’язки є припинення кровотечі (пов’язка не просякає кров’ю). Пов’язку не знімають до поступлення потерпілого в лікувальний заклад.

Домедична допомога при переломах. Прийоми та способи іммобілізації

   Перелом – часткове або повне порушення цілісності кістки, викликане впливом на неї механічної сили.

   Види переломів:

– відкритий – часткове або повне порушення цілісності кістки з одночасним пошкодженням шкірних покривів у проекції перелому.

    Ознаки: наявність рани у місці перелому, кровотеча з рани, порушення функцій пошкодженої кінцівки, неприродне положення кінцівки, патологічна рухливість кінцівки, крепітація (своєрідний хрускіт) у місці перелому, наявність уламків кістки в рані.

– закритий перелом – часткове або повне порушення цілісності кістки без пошкодження шкірних покривів у проекції перелому.

    Ознаки: неприродне положення кінцівки, біль в області рани, деформація кінцівки, патологічна рухливість, крепітація у місці перелому, гематома в області перелому, порушення функції ушкодженої кінцівки.

Якщо у постраждалого ознаки відкритого перелому:

– розрізати одяг над раною;

– накласти чисту, стерильну пов’язку на рану;

– допомогти постраждалому прийняти зручне положення (таке, яке завдає найменше болю);

– іммобілізувати (знерухомити) ушкоджену кінцівку за допомогою шин чи підручних засобів;

– забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття медиків.

Якщо у постраждалого ознаки закритого перелому:

– допомогти постраждалому прийняти зручне положення (таке, яке завдає найменше болю);

– іммобілізувати (знерухомити) ушкоджену кінцівку за допомогою шин чи підручних засобів;

– забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття медиків.

Як діяти при підозрі пошкодження хребта:

     Пошкодження хребта – стан, що виникає внаслідок прямого чи непрямого травмуючого фактора (внаслідок падіння з висоти, стрибків у воду, сильного удару по тулубу, дорожньо-транспортної пригоди, ураження блискавкою, електричним струмом, вибуху тощо), ознаками якого є сильний біль, або відчуття тиску в голові, шиї чи спині, поколювання або втрата чутливості в пальцях рук та ніг, втрата рухових функцій кінцівок, деформація в області хребта, судоми, ускладнене дихання, втрата рівноваги. 

Перелік дій при підозрі на пошкодження хребта:

– провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості та дихання;

– викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

– якщо у постраждалого відсутнє дихання – відновити прохідність дихальних шляхів, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації.

Якщо постраждалий у свідомості:

– зафіксувати шийний відділ хребта за допомогою шийного комірця або іншим методом (м’яка шина, ручна фіксація);

– залишити в початковому положенні;

– забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду медиків;

– якщо місце події небезпечне,  перемістити постраждалого на довгу транспортувальну дошку або тверду рівну поверхню (щит, двері тощо), обов’язково зафіксувати постраждалого перед транспортуванням.

За матеріалами МОЗ України