Професійне кредо: "Ми - не безліч стандартних «я», а безліч всесвітів різних "
Мельничук СвІтлана Миколаївна - учитель української мови та літератури
спеціаліст вищої категорії
педагогічне звання “старший учитель”
стаж роботи – 40 років
Буглівський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів
Методична тема: “Формування інноваційної особистості в процесі навчання української мови та літератури"
Школа повинна готувати дітей до майбутнього життя. Для цього недостатньо володіти теоретичними знаннями про те, як жити і працювати. Дітям потрібно вміти передбачати зміни і адаптуватися до них на особистісному та соціальному рівнях. Відтак, щоб вижити в умовах, які готує майбутнє, навчання повинно мати інноваційний характер. Інноваційність як тип життєдіяльності людини має прийти на зміну інертності і необґрунтованому консерватизму.
Переконана, що на принципах іннноваційності і дитиноцентризму має будуватися вся освітня діяльність, вся система відносин у суспільстві, ставлення дорослих до дітей. Таким чином, якщо одним з завдань освіти є визначення підготовки дітей до майбутнього життя, то очевидною необхідністю стає навчання їх творчому мисленню.
Процес навчання особистості в значній мірі має бути творчим. Необхідно формувати у дитини прагнення дослідницької діяльності, тобто певної тривалої тенденції до пошуків проблем у світі та самостійного їх подолання . Інноваційна людина сприймає світ не як незмінну і гармонійну структуру, до якої легко можна пристосуватися, а як систему завдань, які потрібно вирішити. Стимулом до діяльності інноваційної людини є бажання пізнавати, що проявляється не тільки у прагненні отримувати готові знання. Позиція дослідника полягає у виявленні й розв’язанні проблем всіх сфер життя: техніка, наука, мистецтво, управління, спорт тощо.
Необхідність зміни структури власного знання. Учень бере активну участь в його трансформуванні, організації та реконструкції, якщо отримує знання через практичну діяльність. Тоді знання пов’язані з власним досвідом учня і відповідають його актуальним пізнавальним можливостям. Відтак інформація перестає бути фрагментарною, безсистемною. Розв’язування проблем вимагає знаходження інформації з різних галузей знань, тобто, синтетичного погляду на світ.
Учень стає суб’єктом, учасником, а не тільки користувачем інформації. Він ініціює діяльність, робить вибір, бере відповідальність за свої ризиковані дії чи невдачу. Школа перестає бути об’єктом нудьги і страху. Змінюються стратегії навчання: монолог змінюється на діалог, учень і вчитель стають партнерами, процес виховання відбувається через діалог. Це має важливе значення для розвитку людини, оскільки формує «почуття контролю над подіями і почуття спроможності. А почуття спроможності та почуття задоволення в житті – це одне і те саме»
Творча діяльність є потребою сучасної людини, оскільки дозволяє творчо адаптуватися до змін сучасного життя. Творчість на сучасному етапі стає не тільки тим, до чого прагне людина, а й чого вона зобов’язана прагнути.
Розвиток суспільства щораз більше буде вимагати якісно нових зразків поведінки, перехід від поведінки реплікаційної до інноваційної, до творчості в усіх сферах життя
Підготовка людей до творчої активності – це головне завдання, яке стоїть перед сучасною школою та системою освіти. Одним з важливих завдань сучасної освіти є сприяння розвитку людей, здатних до нарощування творчого доробку у всіх галузях людської креативності.