Основою гуми є натуральний або синтетичний каучук. Компонентами гумових сумішей також є:
вулканізаційні речовини, що надають гумі потрібної твердості, міцності, пружності та інших властивостей (сірка, на- півхлориста сірка, натрій);
прискорювачі вулканізації— зв'язують сірку, що не ввійшла в сполуку з каучуком (оксид магнію, оксид цинку, гашене вапно);
наповнювачі — речовини, які зменшують витрату каучуку та надають гумі потрібних фізико-механічних властивостей. Наповнювачі бувають порошкові (сажа, оксиди силіцію або титану, крейда, тальк) і тканинні (корд, бельтінг та ін.);
пластифікатори — підвищують еластичність і моро зостійкість гуми, полегшують змішування каучуку з порош ковими добавками (стеаринова та олеїнова кислоти, парафін тощо);
протистарителі—органічні сполуки, які запобігають швид кому старінню гуми (ароматичні аміни тощо);
барвники — титанові та цинкові білила, вохра, ультрама рин та ін.;
регенерат — перероблена, вже використана гума, яку додають до суміші для виготовлення не дуже важливих виробів. Основними параметрами гуми, які характеризують її фізико-механічні властивості, є:
границя міцності 13 — 38 М Па при температурі 200 °С;
відносне видовження у момент розриву 500—700 %;
твердість: м'яка — М; середньої твердості — С; підвищеної твердості — П;
коефіцієнт старіння — відношення відносного видовження після нагрівання при температурі 700 °С протягом 144 год до його початкового видовження;
коефіцієнт морозостійкості—відношення видовження зразка під час заморожування до видовження при нормальній тем пературі;
стійкість гуми до різних рідин.
Кожний тип гуми задовольняє певні вимоги.
Теплостійка гума має бути стійкою на повітрі до 90 °С, а в середині водяної пари — до 140 °С.
Морозостійка гума має зберігати свої властивості до -45 °С. Будь-яка гума має бути термостійкою при температурі від -30°С до +50 °С.
Процес виготовлення виробів із гуми складається з приготу вання гумової суміші, виготовлення з неї напівфабрикатів або виробів та їх вулканізації.
Щоб отримати сиру суміш гуми, треба каучук розрізати на шматки, пропустити між підігрітими до 40—50 °С валками, потім у спеціальних змішувачах або на вальцях змішати з порошко подібними компонентами (наповнювачем, вулканізаційними речовинами, прискорювачем вулканізації тощо). Так отримують однорідну пластичну і малопружну масу — сиру гуму. Вона легко формується, розчиняється в органічних розчинниках, під час нагрівання стає клейкою.
Якість гумових виробів залежить від рівномірності розподілу компонентів у каучуку і дотримання оптимальних режимів змішування. Під час введення сірки до гумової суміші її темпера тура не повинна перевищувати температуру плавлення сірки, тобто 115°С.
Листові напівфабрикати та вироби з гуми одержують каланд-руванням сирої гуми, тобто одержують листову гуму, а також наносять гуму на тканинну основу; вироби складної форми — видавлюванням, пресуванням, литтям під тиском.
З метою підвищення міцності, твердості та інших фізико-механічних властивостей вироби з сирої гуми вулканізують. Вулканізацію проводять в автоклавах або котлах при температурі 130— 150 °С і тиску 0,1—0,4 МПа. В цих умовах речовини (сірка та ін.), які вулканізують, взаємодіють з лінійними молекулами каучуку, відбувається їхнє укрупнення і утворення сітчастої структури. Внаслідок цього значно зменшується пластичність каучуку, виріб стає міцнішим, підвищується його стійкість до теплоти та хімічного впливу. Так, якщо до натурального каучуку додають 1,5—5 % сірки, то одержують м'яку гуму, при 12—20 % сірки ма ють напівтверду гуму, а якщо сірки більш ніж 25 %, то гумова суміш перетворюється на твердий матеріал — ебоніт.