Урок 18. Спеціальні рідини
Високий тиск у гідравлічній системі (до 35 МПа) і значний перепад робочих температур (від —60 до +60 °С) потребують дотримання певних вимог до гідравлічних рідин.
Вимоги до гідравлічних рідин:
мати за відповідних умов певну в’язкість;
забезпечувати пологість в’язкісно-температурної характеристики;
мати високі змащувальні властивості;
характеризуватися низькою температурою замерзання і незначним ступенем стиснення;
містити незначний об’єм води і бути стійкими до утворення емульсії;
не мати механічних домішок;
не вбирати повітря;
не виділяти пари при робочих температурах;
мати високі стабільні властивості;
не окиснюватися і не впливати на розбухання гумових ущільнень.
Маркування гідравлічних олив до 1985 р. було різноманітним.
Нафтові гідравлічні оливи — МГ (МГ-80, МГ-30), індустріальні — -1Г (ИГ-12, ИГ-20).
За технологією виготовлення загущену оливу позначали ВМГЗ (на всі сезони олива, тобто олива гідравлічна, загущена). АМГ-10, ГМ-50М, АУ (веретенне), МГЕ-10А.
За новою класифікацією (ГОСТ 17479.3-85) залежно від експлуатаційних властивостей гідравлічні оливи поділяються на три групи — А, Б, В:
А — без присадок, для малонавантажених гідравлічних систем під тиском до 15 МПа і температурі до 80 °С;
Б — з антикорозійними та протиокисними присадками. Тиск до 25 МПа, температура до 80 °С;
В — з протиокисними, антикорозійними та протиспрацьову-вальними присадками. Для роботи при тиску більш як 25 МПа і температурі понад 90 °С.
За новою класифікацією оливи замінюються оливами вищої якості, тобто група А — групами Б і В, а група Б — групою В.
За міжнародною класифікацією мінеральні гідравлічні оливи щодо складу та основної сфери використання поділяються на чотири категорії — НН, НL, НМ, НV:
НН — без присадок (А);
НL — з протиокисними та антикорозійними присадками (Б);
НМ — оливи групи НЬ з протиспрацьовувальними присадками (В з в’язкісними присадками);
НV-оливи типу НМ (В).
Гальмові рідини виробляють на спиртокасторовій та гліколевій основах. їх властивості поліпшують додаванням присадок. Змішувати ці рідини не можна.
Рідина БСК — це суміш бутилового спирту (50%) та касторової олії (50%). Використовується до — 15°С. Температура кипіння 115°С.
Рідина ГТЖ—22М зелено-жовтого кольору. Температурний діапазон від —50 до +100°С. Температура кипіння становить 192°С.
Рідина «Нева». Температурний діапазон від —50 до + 50°С. Температура кипіння становить 192°С.
Рідина «Томь» — не горюча, токсична, взаємозамінна з рідиною «Нева».
Рідина «Роса» — багатокомпонентна, токсична, взаємозамінна з рідинами «Нева» і «Томь».
Амортизаційні рідини потребують пологої в’язкісно-температурної характеристики і низької температури застигання. Марки амортизаційних рідин: АЖ-12Т, АЖ-170, Р, МГП-10А.
Охолоджувальні рідини повинні мати високу температуру кипіння, якомога більшу питому теплоємність, низьку температуру замерзання і певну в’язкість.
Вода має найвищу для всіх рідин питому теплоємність (4,2 кДж/(кг К)), низьку в’язкість (1 мм2/с), яка забезпечує легкість циркуляції в системі охолодження, а також високу температуру кипіння (105-108 °С при тиску 0,11-0,12 М Па у закритих системах охолодження). Недоліками її є те, що вона замерзає при від’ємних температурах, внаслідок чого збільшується в об’ємі майже на 10 %, а також те, що утворює накип у системі охолодження.
Використовують м’яку воду. Жорстку попередньо пом’якшують або додають протинакипні присадки типу хромпіку (5-10 г).
Для стараннішої обробки до теплої води треба додати кальциновану соду або тринітрофосфат з розрахунку 53 мг соди чи 55 мг тринітрофосфату на кожну одиницю жорсткості на 1 л пом’якшувальної води.
Антифризами можуть бути використані водні розчини солей, спиртів тощо. Крім загальних вимог, антифризи повинні мати якомога нижчу корозійну агресивність. Ці рідини повинні не пінитися під час роботи і мати невисоку вартість.
Найбільш поширені етиленгліколеві рідини марок 40 і 65 (ОНЖ-40 і ОНЖ-65) з температурою замерзання від —40 до -65 °С. Ці рідини зумовлюють значну корозію сталі, міді, алюмінію, цинку та їх сплавів, тому до антифризу додають спеціальні присадки.
У системах охолодження двигунів автомобілів використовують охолоджувальні рідини «ТосолА-40» і «ТосолА-65» (з 1985 р. «Тосол А-40М» і «Тосол А-65М») з композицією присадок. Це концентровані розчини, що розбавляють дистильованою водою до потрібної концентрації: «Тосол А-40М» має блакитний колір, «Тосол А-65М» — червоний.
Змішувати антифризи марок 40 та 65 з «Тосолом» не можна, а при заміні одного на інший слід промивати систему охолодження.
Термін використання рідини «Тосол» встановлено на два роки, а при інтенсивній експлуатації — на 60 тис. км пробігу.