В машинобудуванні використовують ливарні (сірі) чавуни. За фізично-хімічними властивостями вони поділяються на декілька різновидів. Структура металевої основи чавунів аналогічна сталям, але має включення графіту.
Механічні властивості сірих чавунів в основному визначаються розмірами і формою графітних включень — пластичною, вер-микулярною, агрегатною (пластівчастою) або кулястою. Чавуни з пластівчастою формою графіту називаються ковкими,аз кулястою формою — високоміцними.
Під час маркування чавунів використовують літери:
А — антифрикційний,
Ч — чавун,
С — сірий,
В — високоміцний,
К — ковкий.
Перші цифри показують границю міцності на розтяг, а останні — відносне видовження.
Наприклад, СЧ 15-32, КЧ 50-4. У високоміцних чавунах ВЧ 42-12 — перші цифри — границя міцності на розрив в МПа, друге число — відносне видовження в процентах.
Леговані чавуни (ГОСТ 7769—82) за хімічним складом поділяють на хромисті, алюмінієві, кременисті, марганцевисті та нікелеві, а за умовами експлуатації — на жаростійкі, жароміцні, корозієстійкі, немагнітні та стійкі проти спрацювання. Літера Ч означає чавун, Ш — куляста форма графіту, інші літери Х — хром, Ю — алюміній, Н — нікель, Д — мідь, С — кремній, Г — марганець і цифри після них — середній вміст відповідних легуючих елементів у відсотках.